Презентація "Діти і війна"

Зірваний цвіт щасливого дитинства…. Діти війни… Ми є діти війни?.. Хіба ж то війна нас зродила? Чиї ж бо ми доньки? Чиї ж бо сини? Яка нас матуся сповила? Не називайте нас дітьми війни – Війна може тільки вбивати Та нищити мрії, вриватися в сни, Не може війною буть МАТИ!

Відчай і сльози осиротілих дітей Чорним смерчем пролетіла війна, посіявши горе та смуток. .. Без жалю розтоптала усміхнене дитинство і наповнила маленькі сердечка страхом та невідомістю. Що може бути жахливішим за самотність? Як же без маминої пісні, бабусиної казки, татового щирого слова?.. Ненажерливий ворон війни викрав у маленьких дітей найдорожче – рідних і близьких людей.

Голодне існування і холодне виживання маленьких заручників воєнного лихоліття Голод, холод, хвороби з легкістю розправлялися з крихкими маленькими життями. …Німим докором дивилися очі, спраглі вуста молили про хліб, холод проникав у кожну клітину змученого тіла… І тихо , безмовно згасало нерозквітле життя. Серце щемить від болю за знівечену дитячу долю…

Чорні крила руїн і згарищ О перший біль тих не дитячих вражень, який він слід на серці залиша! Як невимовне віршами не скажеш, чи не німою зробиться душа?! Ліна Костенко Криваве зарево пожеж і постійне бомбардування забрало в людей домівки. Діти змушені були ночувати на попелищах , в сирих землянках та залишках зруйнованих будинків.

Скалічене війною дитинство Жорстока війна не шкодувала мін, гранат, кулеметних пострілів, знищуючи на своєму кривавому шляху все: і квітуче дитинство, і запальну юність, і розвихрену молодість… Переповнений пораненими дітьми госпіталь

За колючим дротом концтабору Найбільш сумну популярність він отримав через те , що тут утримували дітей, у яких брали кров для лікування поранених німецьких солдатів. Щодня у кожної дитини забиралося до півлітра крові, внаслідок чого вони швидко гинули.  Саласпілс - один з найжахливіших таборів смерті,призначений для масового знищення людей.

“Доросле” дитинство А скільки дітей, перебуваючи в тилу, виконувало нелегку дорослу роботу! Відсутність старших робила їх самостійними, відповідальними та рішучими.

Ніхто не забутий, ніщо не забуто Плекаймо в душі пам’ять про незабутні сторінки історії, вірмо в щасливе майбутнє нашої країни! Хай наше дитинство буде радісним та безхмарним!