Презентація. Діячі української культури. Хвойка Вікентій

В історії дореволюційної археологічної науки нашої держави важко знайти людину, яка б зробила стільки видатних відкриттів, як Вікентій Хвойка. 

Вікентій Хвойка (1850-1914) – першовідкривач і засновник української археології, подвижник, який зробив багато наукових відкриттів. Він перший започаткував нову наукову добу в дослідженнях палеоліту України, відкрив ранньослов'янські археологічні культури на наших теренах і пам'ятки давнього Києва. Та найбільшим його подарунком людству стало відкриття в 1896 р. унікальної стародавньої землеробської культури IV – III тис. до н. е. Цю культуру Вікентій Хвойка назвав Трипільською – за назвою с. Трипілля (нині Київська область), поблизу якого він зробив свої перші розкопки давнього поселення. Трипільська культура – одна з ранніх розвинутих землеробських культур у світі.

Вікентій (Честослав) Хвойка, чех за національністю, народився 1850 р. в с. Семін на Ельбі в тодішній Австро-Угорщині. В 1864 р. Вікентій закінчив у м. Хурдимі комерційне училище й переїхав до Праги, де захопився вивченням давньої історії та старожитностей, знайомився з відомими чеськими істориками та археологами, читав багато спеціальної літератури. У 1876 р., у віці 27 років Вікентій Хвойка, за якимось невимовним покликом залишає свою батьківщину і перебирається до Києва, де і провів решту свого життя.

Спочатку викладав німецьку мову та малювання, згодом зайнявся агротехнічною справою з вирощування нових сортів проса та хмелю. Успіхи Вікентія Хвойки в галузі агрономії було відзначено на виставках у Ромнах та Харкові. На сільськогосподарській виставці 1889 р. в Парижі його було нагороджено срібною медаллю та обрано членом Французької національної сільськогосподарської, промислової і комерційної академії.

Та якось прикрий випадок докорінно змінив життя Вікентія Хвойки: неподалік Києва згоріла дотла будова-лабораторія, в якій він проводив свої досліди, а разом загинули всі його записи, креслення і навіть здобуті медалі. Будуючи нове приміщення, дослідник знайшов у землі багато решток скляних браслетів. Тоді йому вкрай були потрібні гроші, і він продав ці знахідки колекціонерові. Однак з цього часу Вікентій Хвойка, якому було вже 43 роки, вирішив займатися тільки своїм давнім захопленням – археологією. В цьому будинку жив Вікентій Хвойка. Музей Вікентія Хвойки

Відомий В. В. Хвойка і як один із засновників Київського музею старожитностей і мистецтв (офіційно відкритий у 1899 році, зараз у цьому будинку знаходиться Національний художній музей України). Від часу організації музею і до кінця свого життя він працював хранителем археологічного відділу.

За 21 неповний рік – з 1893 до 1914 – він дослідив археологічні пам'ятки майже всіх епох історичного розвитку суспільства на території України більше, ніж у 50 місцях. Його археологічні розкопки охоплюють великі території сучасних областей – Київської, Черкаської, Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Житомирської, Хмельницької.  Замальовки Вікентія Хвойки з розкопок в Києві

1893 р. був для Вікентія Хвойки особливо плідним. Пильно стежачи за всіма земляними роботами, здійснюваними на Кирилівських висотах у Києві, він виявив у розрізі гори на глибині 19 м кістки мамонта. За порадою професора Київського університету Володимира Антоновича археолог почав шукати інші докази перебування давніх людей. На розкопах було виявлено близько 67 кістяків мамонтів, а також віднайдено крем'яні вироби. Так було відкрито Кирилівську палеолітичну стоянку, що існувала близько 20000 років тому. Братська могила 1240 року, розкопана В. В. Хвойкою

Уже перші розкопки на стоянці показали талант і вміння Вікентія Хвойки досліджувати археологічні культури. Результати цих досліджень згодом увійшли в усі узагальнюючі праці з палеоліту й підручники з історії та археології.

Протягом 1895-1896 рр. на висотах від Флорівської гори до Кирилівського монастиря він відкрив ще понад 70 таких землянок. Згодом було доказано, що ці землянки – не житла, а гончарні печі трипільців. Хвойка припустив, що представники цієї культури могли жити й нижче по Дніпру. Незабаром були проведені розкопки біля сіл Трипілля, Халеп'я, Верем'я, Жуківці, Щербанівка на Київщині, які підтвердили припущення дослідника. Так в Україні було відкрито нову землеробську культуру періоду неоліту.

Археологічні відкриття Вікентія Хвойки на Київщині та Ернста Штерна в Бессарабії (Петрень) на початку ХХ ст. зробили переворот у звичних до того уявленнях людства про хід історії та центри світової цивілізації. До цього вважалося, що прадавні землеробські культури могли існувати лише в теплих краях – на берегах Нілу, Тигру, Євфрату тощо.

Хвойка перший зібрав і порівняв усі відомі в різних місцях України трипільські знахідки і розробив періодизацію трипільської культури. Всього ним було досліджено на поселеннях трипільської культури понад 500 об'єктів. Загальновідомими є пам'ятки трипільської культури, такі як бінокулярні глиняні посудини, фантастичні теракотові антропоморфні та зооморфні статуетки з вирізьбленими орнаментами, маленькі теракотові моделі будиночків, різноманітно орнаментований «чорний» та «червоний» керамічний посуд тощо.

Сенсаційними стали результати розкопок Хвойки на Старокиївській горі в Києві  на приватних садибах 1907 р., де він дослідив одну з найстаріших і найцінніших пам'яток Давньої Русі – центр княжого Києва. Тут невтомний археолог виявив язичницьке капище VІІІ – ІХ ст., залишки великокнязівського палацу Х – ХІ ст., оздобленого фресками й мозаїками, залишки жител, ремісничих майстерень, багато цінних знахідок, серед яких цегла з зображенням великокнязівського символу.

В останні роки свого життя Хвойка направив всі свої зусилля на археологічні дослідження давньоруського м. Білгородки під Києвом. В результаті своїх досліджень вчений створив першу наукову концепцію історичного розвитку Середньої Наддніпрянщини від кам'яного віку до середньовіччя. гочасна археологія, не маючи державних субсидій, змушена була утримувати себе власними зусиллями. Щоб дістати потрібні кошти на існування й проведення польових досліджень Хвойці доводилось за безцінь продавати уряду свою особисту колекцію старожитностей. Щоправда її купили за гроші міського бюджету й тому вона залишилася в Києві. Вікентій Хвойка на археологічних розкопках.

Вікентій Хвойка відіграв велику роль у заснуванні 1899 р. Київського музею старожитностей та мистецтв – тепер це Національний музей історії України. До останніх днів свого життя він був хранителем археологічного відділу музею, основну частину якого складали його знахідки.

2 листопада 1914 року Вікентій Хвойка помер. Могила вченого на Байковому кладовищі в Києві збереглася до нашого часу.

Хвойка був дійсним членом 11 наукових товариств, автором понад 200 друкованих праць.

Весь творчий і життєвий доробок самовідданого українського вченого – археолога від Бога – Вікентія Хвойки є невичерпним джерелом для вивчення давньої історії нашої Батьківщини.

У с. Трипіллі, в 50 кілометрах на південь від Києва, перед музеєм трипільської культури стоїть скромний пам'ятник Вікентію Хвойці – славетному українському археологові.

Національна Академія наук України і Українське товариство охорони пам'яток історії та культури встановили премію імені Вікентія Хвойки за видатні відкриття в галузі вивчення археології.

У Києві його іменем названо вулицю, на пошанування вченого в 1967 р. на фасаді будинку, де він мешкав, встановлено гранітну меморіальну дошку з зображенням трипільського горщика й плуга.

В 2000 р. Національний банк України до 150-річчя від дня народження Вікентія Хвойки випустив спеціальну монету з його зображенням.

2009 року у Голосіївському районі Києва йому споруджено пам'ятник.

Парк Трипільської культури в Києві

Парк Трипільської культури в Києві

Парк Трипільської культури в Києві

Парк Трипільської культури в Києві

Парк Трипільської культури в Києві

Піонер і фундатор української археології Вікентій Хвойка по праву займає місце в когорті найславетніших постатей цієї науки у світі, таких як Г.Шліманн, Л.Вуді, Ч.Гарольд та ін. Важко знайти період прадавньої української історії, в якому з його ім’ям не були б пов’язані археологічні відкриття або блискучі наукові досягнення. Будь-яким із цих та інших відкриттів пишався б кожен професіонал від археології. Парадоксально, але Вікентій В'ячеславович був археологом-самоучкою. Він покладався на свою надзвичайно розвинуту інтуїцію, підкріплену знаннями й багаторічним досвідом.

Портрет Вікентія Хвойки з серії «Обрані часом»

Його ім’я обезсмертили резонансні відкриття низки археологічних культур, насамперед, трипільської. Праці, які він написав, пам’ятки, які відкрив, і археологічні колекції, які зібрав, стали невичерпним джерелом для вивчення давньої історії нашої Батьківщини.