План уроку: 1. Особливості розвитку української культури в кінці ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.
2. Освітня політика Російської імперії в Наддніпрянській Україні.
3. Освітня політика Австрійської імперії на західноукраїнських землях.
4. Розвиток науки.
Особливості розвитку української культури в кінці ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Позитивні чинники Негативні чинники Завдання: Опрацювати відповідний матеріал підручника та заповнити таблицю“Основні чинники розвитку культури України в кінці ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. ”
Освітня політика Російської імперії в Наддніпрянській Україні. Перехід українських земель під владу Російської імперії значно погіршив освітній рівень українців. Офіційно закріплювався становий характер права здобуття освіти.1827 р. – указ імператора про заборону допуску до середніх і вищих навчальних закладів вихідців із кріпаків. Переважна більшість населення залишалася неписьменною.
Початкові школи в Наддіпрянщині. У 1850 р. в усіх початкових школах Наддніпрянщини навчалося лише 67 тис. учнів. Парафіяльні училища призначалися для дітей «нижчих станів» і навчали у них лише закону Божому, арифметиці та грамоті. У деяких селах існували школи дяків, що утримувалися за кошти батьків, навчання велося українською мовою.
Освітня політика Австрійської імперії на західноукраїнських землях. Зміни в системі освіти відбулися в період реформ Марії-Терезії. У 1774 р. було прийнято закон про обов’язкову початкову освіту для дітей 5–12 років. На Буковині румунська верхівка не бажала сприяти здобуттю освіти українським селянством. Боротьба греко-католицького духовенства за освіту закарпатських русинів сприяла існуванню в краї найліпшої серед усіх українських земель системи народної початкової освіти.
1817 р. – у Львові Реальна (торгова) академія.1817 р. – у Львові був створений Оссолініум (Львівський інститут Оссолінських). Він мав бібліотеку та музей.1844 р. – Технічна академія у Львові. У Закарпатті не було жодного вищого навчального закладу. У Північній Буковині – Чернівецький ліцей готував кадри духівництва.
Особливості розвитку науки в кінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст. Наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. в завжди багатій на таланти Україні з’явилося чимало вчених світового рівня. Початок українського національного відродження спричинив зростання зацікавленості до історії та народної культури.
Розвиткові астрономії сприяло заснування астрономічних обсерваторій у Харкові (1808 р.), Миколаєві (1821 р.) і Києві (1845). Цікаві спостереження небесних явищ було здійснено професором Харківського університету Т. Осиповським (1765–1832). А ще він був визначним математиком і створив тритомний «Курс математики», який протягом кількох десятиліть залишався основним підручником з цієї дисципліни.
Михайло Максимович (1804-1873) — український вчений-енциклопедист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет зі старшинського козацького роду на Полтавщині. «Малоросійські пісні». Переклав українською «Слово о полку Ігоревім». Досліджував «Повість минулих літ», «Руську Правду». Перший ректор Київського університету. Максимович був ученим широкого діапазону — від ботаніки до історії.
Михайло Остроградський (1801-1862) — видатний український математик, походив із козацько-старшинського роду Остроградських. Навчався в Харківському університеті. Працював переважно у Франції і Росії. Професор Петербурзького університету та Морського кадетського корпусу, член Петербурзької АН, Паризької, Римської й Туринської Академій наук. Автор 40 праць з математичного аналізу.
Василь Каразін (1773-1842) — український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник першого у Східній Україні Харківського університету (1805). Праці з агрономії, конструювання сільськогосподарських машин. Зробив численні відкриття в галузі органічної і неорганічної хімії, першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій державі.
Фундатором української хірургічної офтальмології став професор Київського університету, один з засновників його медичного факультету В. Караваєв (1811–1892). Професор Харківського університету М. Єллінський написав двотомний підручник з основ хірургії, за яким тривалий час навчалися студенти університетів і медичних академій усієї Російської імперії.