Презентація "Дизартрія"

Дизартрія Гнатюк Анастасія

Дизартрія — порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це тяжкий розлад усієї мовленої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм. Дизартрія є симптомом неврологічних захворювань.

Причини дизартріїПід час внутрішньоутробного розвитку: гострі та хронічні інфекції інтоксикації токсикози резус-конфлікти гіпоксії (кисневе голодування)Під час пологів: асфіксія пологові травмикрововиливи при стрімких або затяжних пологах У ранньому віці дитини: інфекційні хвороби нервової системи (менінгіти, менінгоенцефаліти)

Класифікації дизартрій. В її основу покладений принцип локалізації, синдромологічний підхід, ступінь зрозумілості мовлення для навколишніх. Розрізняють наступні форми дизартрії: бульбарну, псевдобульбарну, екстрапірамідну (або підкіркову), мозочкову, кіркову. Кіркова дизартрія являє собою групу моторних розладів мовлення різного патогенезу, пов'язаних з вогнещевими ураженням кори головного мозку. При цій формі порушується довільна моторика артикляційного апарата. Насамперед порушується вимова складних по звукоскладовій структурі слів. У дітей утруднюється динаміка перемикання від одного звуку до іншого.

Псевдобульбарна дизартрія виникає при двосторонньому ураженні рухових кірково-ядерних шляхів, що йдуть від кори головного мозку до ядер черепних нервів стовбура. У дитини виникає псевдобульбарний параліч або парез, обумовлений ураженням провідних шляхів, що йдуть від кори головного мозку до ядер ЧМН. Язик при псевдобульбарній дизартрії напружений, відтягнутий назад, спинка його закруглена і закриває вхід у глотку.

Бульбарна дизартрія. Являє собою симптомокомплекс мовнорухових розладів, що розвиваються в результаті ураження ядер, корінців або периферичних відділів VII, IX, X і XII черепно-мозкових нервів. Для даної форми дизартрії характерне порушення або відсутність бульбарних рефлексів: порушення смоктання і ковтання, надмірне слиновиділення, труднощі з жуванням, практично повна відсутність міміки. Голос зазвичай гугнявий, хриплий, дуже тихий, усі приголосні звуки одноманітні.

Екстрапірамидна (підкіркова) дизартріявиникає при уражені підкіркових вузлів головного мозку. Характерним проявом підкіркової дизартрії є порушення м’язового тонусу і наявність гіперкінезу. Порушення звуковимови при екстрапірамідній (підкірковій) дизартрії визначаються наступними факторами:1. змінами м'язового тонусу в мовний мускулатурі;2. наявністю насильницьких рухів (гіперкинезів);3. порушеннями пропріцептивної аферентацїї від мовної мускулатури;4. порушеннями емоційно-рухової іннервації.

Мозочкова дизартрія. При цій формі дизартрії має місце ураження мозочка і його зв'язків з іншими відділами центральної нервової системи, а також лобно-мозочкових шляхів. Диференційними ознаками мозочкової дизартрії є: під час виконання тонких рухів може спостерігатися тремор м’язів; рухи язика є неточними; характерні порушення звуковимови є непостійними і залежать від важкості звукоскладової будови слова.

Класифікація дизартрії за ступенем зрозумілості мовлення для оточуючих була запропонована французьким невропатологом G. Tardier (1968) стосовно до дітей з ДЦП.1. Перший, найлегший ступінь, коли порушення звуковимови виявляються тільки фахівцем у процесі обстеження дитини.2. Другий — порушення вимови помітні кожному, але мовлення зрозуміле для навколишніх.3. Третій — мовлення зрозуміле тільки близьким дитини і частково для оточуючих.4. Четвертий, найважчий — відсутність мовлення або мовлення майже незрозуміле навіть близьким дитини (анартрія).

Корекційна логопедична робота при дизартрії включає в себе: Розвиток фізіологічного та мовленнєвого дихання. Логопедичний масаж. Артикуляційну гімнастику. Корекцію просодичної сторони мовлення (темп, ритм, голос, інтонація)Корекцію звуковимови. Розвиток фонематичного сприймання