Презентація розроблена до інтегрованого уроку "Початок українського національного відродження"
Мета: охарактеризувати процес зародження українського національно-культурного відродження, його етапи; проаналізувати уривок із поеми І. Котляревського «Енеїда» та пояснити її значення для розвитку українського національного руху; пояснити значення діяльності Кирило-Мефодіївського братства для українського відродження; розвивати увагу, пам'ять, мислення, навички аналізувати та робити висновки; виховувати патріотичні почуття.
Свої лозунги та організаційно-конспіративні засоби Декабристський рух багато в чому запозичив у ____________. ____________ - це полтавська масонська ложа, заснована у квітні 1818 р. Михайлом Новіковим. 1821 р. ___________ створили дві організації - _______________ та _______. Документи «Правила» та «Клятва» висвітлюють програму _____________. Довідка: «масони», «декабристи», «Любов до істини», «Південне товариство», «Північне товариство», «Товариство об’єднаних слов’ян».
Із праці М. Грушевського «Ілюстрована історія України»«…У Східній Україні, задніпрянській, …змосковщилося все, що підіймалося над масою народною. Стара книжна мова вимерла, на московське перейшла. Слово народне жило тільки серед простого народу та …серед нижчого духовенства, попів та дяків х – бакалярів, ледве видно й самітно. Маса народна, придавлена кріпацькою неволею, лежала мовчазною, нерухомою, мертвою, і здавалося, що вже не встане – прийшов останній кінець українському життю, як сумно співав наш великий поет (Т. Шевченко)…:
Заснула Вкраїна,Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла, В калюжі, в болоті серце прогноїлаІ в дупло холодне гадюк напустила,А дітям надію в степу оддала. А надію… вітер по полю розвіяв,Хвиля морем рознесла. Не видно було, що під тим попелом минулого, під цвіллю сучасного лежать здорові, могутні зерна народного життя й починають проростати тихо й непомітно».
Іван Котляревський(1769 – 1838)Письменник, драматург, громадський діяч. Народився в Полтаві. У 1780 – 1789 рр. навчався в Полтавській духовній семінарії. Упродовж 1789 – 1796 рр. працював канцеляристом, домашнім учителем у поміщицьких родинах. 1796 – 1808 рр. перебував на військовій службі. Брав участь у Російсько-турецькій війні 1806 – 1812 рр., був учасником облоги Ізмаїла. 1808 р. вийшов у відставку. 1816 р. І. Котляревського призначено директором Полтавського театру, для якого він пише дві п’єси: «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник». І. Котляревський належав до масонської ложі «Любов до істини», що діяла в Полтаві 1818 – 1819 рр. Справою усього його творчого життя була поема «Енеїда», в якій автор відтворив різні сторони життя українського суспільства другої половини 18 ст.
Вважається, що Іван Котляревський розпочав роботу над Енеїдою у 1794 році будучи 29-річним прапорщикому війську Російської Імперії, однією з колоній якої була тоді Україна. Ще до появи несанкційованого друкованого видання I—III частин Енеїди, перші три її частини поширювалась серед тогочасної української інтелігенції у рукописних виданнях.
{69 C7853 C-536 D-4 A76-A0 AE-DD22124 D55 A5}Рік. Автор. Збірка1819 Микола Цертелєв«Спроба зібрання старовинних малоросійських пісень»1827 Михайло Максимович«Малоросійські пісні»1834«Українські народні пісні»1849«Збірник українських пісень»1822 Дмитро Бантиш-Каменський«Історія Малої Росії»1818 Олексій Павловський«Граматика малоросійського наріччя»
1787 р. в Новгороді-Сіверському виникає гурток автономістів. Він прагнув відновлення автономії Гетьманщини, розвитку української національної культури, поширював патріотичні публіцистичні твори, розробляв проекти розбудови освіти в Україні. 1791 року гурток організував секретну подорож Василя Капніста до Берліна. Його цікавило ,чи підтримає Пруссія українське повстання в разі її війни з Росією.
На початку 18 ст. осередком українського національно-культурного відродження стає Львів. Зусиллями Володимира Каразіна тут у 1905 (1805) р. було засновано університет.«Український журнал» став першим в Україні літературно-художнім, спортивним, науковим щотижневиком. Засновником і душею гуртка харківських романтиків став Гулак-Артемовський. Виправте помилки:
«У 1847 р., у зв’язку з відомою всім історією, він був засланий рядовим в Оренбурзький корпус із забороною писати й малювати… Батальйонний командир не любив його за незламний характер, за те, що він не вмів і не хотів нікому вклонятися, і водив його кожний день разом з іншими на навчання, де вчився маршировки і рушничних прийомів…»