Презентація до 100-річчя поштової марки

З історії пошти та поштових марок України

Історія пошти на території України бере свій початок з давньоруського періоду і налічує більше тисячі років. Перша літописна згадка про посланця-листоношу від київського князя Олега датується Нестором-літописцем 885 роком. У Х ст. для населення був встановлений обов’язок надавати “повоз” – коней “від стану до стану” для княжих гінців і слуг. Для передачі повідомлень використовували й голубів. З ХІ ст. поштові сполучення між князями стають регулярними, а в XIII cт. з’явилися перші поштові станції з кіньми. На жаль, подальший розвиток поштової служби на території України був пов’язаний з формуванням російської держави, де поступово була запроваджена централізована організація системи зв’язку та транспортних перевезень.

Сам термін “пошта” (від лат. Posta) – установа для транспортування листів, дрібних товарів – офіційно почали вживати з 1667 року. Відомо, що на початку XVII ст., італієць Доменіко Монтелупі започаткував регулярні поштові перевезення у Львові. А в Києві пошта бере початок з березня 1669 року, коли гетьман Лівобережної України Дем’ян Многогрішний підписав з московським урядом угоду – “Глухівські договірні статті”. У 1686 році на Правобережній Україні у місті Біла Церква, що на Київщині, з’явився перший поштовий пункт, який був спеціально створений для листування польського короля Яна ІІІ Собеського з Україною і Запорізькою Січчю. З Білої Церкви кур’єри-листоноші прямували до Києва, до міст Лівобережної України, а далі – до Січі. Зворотну кореспонденцію надсилали назад – до Білої Церкви, а звідти доставляли в Дубно, Львів і Заслав. Роль листонош на Запоріжжі спочатку виконували люди, які випадково приїзджали на Січ, найчастіше це були чумаки. Пізніше їх замінили навченими поштарями. У другій половині XVIII ст. козаки мали досить розгалужену мережу поштових станцій з житлами для кур’єрів-поштарів і необхідною кількістю коней. 
Самі ж поштарі завжди були авторитетними й довіреними людьми. Одне з свідчень цього – меморіальна плита сільському листоноші, встановлена вдячними земляками в 1839 році на стіні церкви в с. Тур’ї Ремети, що на Закарпатті.

(Слайд 2 - 3) Дослідники філателії відзначають кілька ранніх проектів створення поштової марки. Цю ідею висували і шведський лейтенант К. Треффенберг, і словенський чиновник Л. Кошір , і англійський видавець Д. Чалмерс та інші.

Але запровадження наклеюваної поштової марки пов'язують з ім'ям англійського поштмейстера Роуленда Хілла, – автора ескізу першої у світі поштової марки, яка увійшла в обіг 6 травня 1840 р. в Англії.

(Слайд 4) В історії філателії перша марка відома під назвою «чорний пенні», оскільки вона мала номінал саме в 1 пенні і була надрукована чорною фарбою. Також на марці був водяний знак у вигляді малої корони та портрет королеви Великої Британії Вікторії. 

(Слайд 5 - 10) Перейнявши почин Англії, почали випускати поштові марки й інші країни. Таким чином, поштова марка в мініатюрному мистецькому виразі стала візитною карткою кожної з них. Одразу після появи марок, з’явилися і люди, які почали колекціонувати поштові марки – філателісти, а також філателістичні товариства, журнали. Та філателістичний бум у світі припав на 60-і роки ХХ ст.

(Слайд 11) На  українських землях поштові марки вперше з’явилися в обігу в середині ХІХ ст. і були випущені поштовими відомствами Австрії (1850) і Російської імперії (1857). У 1864 році в Росії були створені земські управи повітів з правом організації місцевої пошти, а за час існування цієї пошти (1865-1917 рр.) всі земства видали 2427 марок, зокрема в Україні 827 марок.

Власні поштові марки в Україні вперше з’явилися в часи створення незалежної Української держави 18 липня 1918 року.  Це – серія марок державної пошти УНР (5 купюр з номіналом 10 - 50 шагів), які були введені в обіг у липні 1918 року, а 04.01.1919 року додано марку вартістю 20 гривень із зміненою назвою «Українська Держава». Малюнки для них виконали Г.Нарбут, А.Середа  і Л.Обозненко. Щоб зупинити наплив з Росії старих марок і запобігти втраті державного скарбу, 20.08.1918 року гетьманське Міністерство Пошти ухвалило передрукувати всі наявні запаси російських марок українським державним гербом. Поштові марки в той час мали ходження і як гроші. Українізація марок і листівок проводилася місцевими засобами в шести поштових округах: Києві, Полтавському, Харківському, Катеринославському, Одеському і Подільському. Герб відтискали всілякими способами, нерідко ручним, тому виникло багато відміностей в його формі, величині й кольору. Дослідження виявили 52 основних типів українського герба, 68 варіантів і 13 хибодруків, разом 133 головні відміни. Всі українські поштові марки були в Україні в обігу ще деякий час після залишення її Директорією УНР. 

За часів УНР на українських землях була запроваджена навіть повітряна пошта. На лінії (Відень - Краків) - Львів - Київ від 1 квітня до кінця жовтня 1918 року. Друга лінія (Будапешт - Відень) - Краків - Львів діяла з 4 по 24 липня 1918  року. Для цих повітряних шляхів було випущено спеціальні наддрукові поштові марки "Flugpost" на 3 австрійські  і  “Repülő Posta” на 2 угорські поштові марки. Українських поштових марок повітряної пошти не видавалося. Уже в добу Незалежної України в 1993 році, до 75-річчя першого міжнародного поштового перельоту, поштовою службою України були випущені 2 марки. 

В добу визвольних змагань УПА діяла Підпільна пошта України (ППУ). ОУН мала надзвичайно широку підпільну мережу, яка діяла не лише по всій території України, включно з Кримом, а й за її межами: на Кубані, в Білорусі, Польщі, Казахстані, в Сибіру, Воркуті та інших місцях. (Відео)

У 1992 році в незалежній Україні було відновлено видання власних пам’ятних і тематичних поштових марок. Почався справжній період розквіту для національної  поштової марки і української філателії. З’явилася і ціла плеяда видатних майстрів художньої мініатюри (Ю. Логвин, О.Штанко, О. Івахненко, В.Євтушенко, О. Снарський, С. Беляєв і ін.). 

1 березня 1992 року вийшли перші, після проголошення Незалежності, марки України. Вони були присвячені 500-річчю українського козацтва і 100-річчю першого поселення українців у Канаді, автором їх став О.Івахненко. А Нарбутівську жіночу голівку на марці часів УНР  знову зобразили на широковживаній серії із 8 марок у різних кольорах та з відмінними номіналами. Роботи українських художників-мініатюристів на поштових марках неодноразово удостоювалися міжнародного визнання.

У 1994 році в Україні утворено Українське об’єднання поштового зв’язку “Укрпошта”, яке в липні 1998 року було реорганізовано в нині діюче Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” (УДППЗ “Укрпошта”). На сьогоднішній день вона представляє понад 14 тисяч поштових відділень по всій території України. Окрім великої роботи по обробці та доставці поштових відправлень, переказів, пенсій і т. п., пошта видає мільйонними тиражами стандартні поштові марки, понад 35 сюжетів художніх поштових марок і блоків, 60 сюжетів художніх поштових марок і блоків та 70 сюжетів немаркованої продукції.  Ще з 1947 року Україна входить до Всесвітнього поштового союзу і здійснює  поштовий обмін з 62 країнами світу. В Україні майже з початку її незалежності виходив чудовий спеціалізований журнал “Філателія України”, який також здобув міжнародне визнання, але, на жаль, зіславшись на економічну скруту,  в 2008 році Укрпошта його закрила, скоротився також випуск спецпогашень. Тож, на сучасному етапі, українська філателія занепадає, чого не можна сказати про інші країни. 

На сьогоднішній час в 40 країнах світу діють музеї поштових марок, пошти і філателії. Одним з найстаріших закладів є Берлінський поштовий музей, а один із кращих музеїв поштових марок існує в Будапешті. Найбагатша колекція марок, яка нараховує понад 250 тисяч штук експонується у Британському національному поштовому музеї в Лондоні. Також великі музеї марок з цікавими філателістичними колекціями діють у Празі, Вашінгтоні, Стокгольмі, Каїрі, Делі, Токіо.  Все це говорить про те, що поштова марка, як і колись, так і сьогодні, викликає інтерес. Також велику популярність у світі мають різні філателістичні об’єднання. Українські філателісти об’єднані в кілька фахових товариствах, серед яких Спілка філателістів України в Німеччині (1920-2005 рр.), що видавала журнал «Der Ukraine-Philatelist»,  Українське філателістичне товариство у Харбіні, Спілка українських філателістів у Нью-Йорку, Спілка українських філателістів Австрії у Відні (заснована 1967, гол. Ю. Костюк, пізніше Б. Ямінський); Товариство українських філателістів і нумізматів у Монреалі (з 1972) та ін. 
В даний час в світі щорічно проводяться десятки тисяч філателістичних виставок різного рангу від невеликих до всесвітніх. В Україні особливий інтерес викликають філателістичні виставки, які присвячені поштовим маркам УНР та періоду визвольної боротьби УПА. 

Маленька мініатюра марки розкриває перед нами великий світ, несе художні, політичні, патріотичні цінності, має культурне й виховне значення, особливо для молоді. Змістовні філателістичні виставки корисно влаштовувати також для недільних шкіл та інших навчальних закладів в українській діаспорі. Наприклад, в недільній школі Товариства української культури в Угорщині виставка українських поштових марок, конвертів та листівок діє постійно, допомагаючи дітям краще вивчати матеріал з українознавства. (Відео)