Презентація "До 150-річчя Миколи Міхновського"

Роль та значення Миколи Міхновського в історії України150 років з дня народження (1873-1924)Перший український націоналіст ХХ століття;Автор гасла “Україна для українців”;Творець першого модерного проекту Конституції України;Засновник першої української політичної партії в царській Росії, ідеолог самостійництва;Організатор першого з часу Гетьманату Мазепи регулярного українського піхотного полку в 1917 р.

“Нелюдське ставлення росіян до нас освячує нашу до них ненависть”. Микола Міхновський — “хрещений батько” Українського війська в ХХ столітті: ідейник, натхненник, державник у вирі війни та революції

Хто такий Микола Міхновський ?Український самостійник, ідеолог націоналізму та збройної визвольної боротьби проти російського самодержавства. Адвокат, правозахисник, журналіст і видавець, депутат Харківської міської думи.

Революціонер, ініціатор акцій прямої дії (підрив пам’ятника Пушкіну), творець українських антирежимних політичних партій РУП і УНП. Член Української Центральної ради, неформальний військово-політичний лідер самостійників, опонент Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та Симона Петлюри, які чинили спротив українізації старої російської армії та творенню нового українського війська.

Коротка біографія1873 р., 31 березня — народився в сім’ї священика в Полтавській губернії Російської імперії. Освіта — Прилуцька гімназія + юридичний факультет Київського університету, за фахом працював адвокатом у Києві та Харкові.

Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей.1900 р. — видав для Революційної Української партії РУП брошуру “Самостійна Україна” накладом 1000 примірників у Львові (тоді Австро-Угорщина), яка стала атомною бомбою в політичному житті, задекларувавши необхідність демонтажу імперій та побудову суверенної Української держави, звільненої з окупації.

«Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів»1902 р. — написав перший у ХХ ст. Проект Конституції України для щойно створеної ним же Української народної партії УНП та “Катехизис українця”, в якому першим висунув гасло “Україна для українців!”.

«Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами»1914 — 1917 рр. — поручник російської армії, служив на Північному фронті, начальник юридичної групи Київського військового округу, на Румунському фронті до Жовтневого перевороту 1917 р.

1917 р.1917 р. — організатор Українського військового клубу ім. гетьмана Павла Полуботка та Першого українського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького (березень), член Української Центральної Ради (квітень), співорганізатор І Всеукраїнського військового з’їзду (травень) та творець Другого українського імені гетьмана Павла Полуботка полку (червень).

Збройний виступ самостійників. Натхненник невдалого збройного виступу полку імені Полуботка в Києві проти російського Тимчасового уряду (4 — 5 липня 1917 р.) та угодовської політики Грушевського — Винниченка — Петлюри, які прагнули автономії України в складі Росії.

«Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів»За наполяганнями Петлюри висланий продовжувати службу на Румунському фронті в російській армії (липень — жовтень).

1917-1918 р. Правозахисна робота на посаді мирового судді на Полтавщині (кінець 1917 р.)1918 р. — розбудова Хліборобсько-демократичної партії, намагання сформувати несоціалістичну самостійницьку політичну платформу.

1919 р.1919 р. — поїздка в штаб Запорізького корпусу Армії УНР до полковника Петра Болбочана для об’єднання зусіль з порятунку Української державності, яка закінчилась невдало: арешт Петра Болбочана за наказом Петлюри та важка хвороба самого Міхновського — висипний тиф (січень).

1919-1923 р.1919 — 1923 рр. — на педагогічній роботі (Кубань).

1924 р.1924 р. — заарештований ЧК в Києві, смерть за нез’ясованих обставин після допиту.

Микола Міхновськийдо 150-річчя з дня народження. За матеріалами Юрія Михальчишина,мал. Ю. Журавельвиконала Голобородько Ірина, вч. історії