Презентація До Дня української писемності та мови

27 жовтня - це свято української мови, яке щороку відзначається в Україні. Це день, коли ми вшановуємо пам'ять про наших предків, які створили і розвивали нашу мову. Українська мова - це мова літератури, науки, мистецтва, це мова нашого народу, його душі. У цей день ми вітаємо всіх українців з Днем української писемності та мови!А шанувати і любити рідну мову, говорити нею й розвивати важливо щоденно, пильно й ненастанно!!!Нехай наша мова завжди квітуча!З Днем української писемності та мови!

Українська мова - це мелодія душі! Це пісня про красу і любов! Це історія нашого народу! Це наше коріння і наш дім!

Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова. Леся Українка

Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива,Як їх почує!.. Знать, од БогаІ голос той, і ті словаІдуть меж люди!.. Тарас Шевченко. Мова – духовне багатство народу. Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити. Василь Сухомлинський

Мов поганих не існує у світі, є лише погані язики. Анатолій Бортняк

Заговори, щоб я тебе побачив. Сократ. Знання людині, що крила пташині. Рідна мова на чужині ще милішою стає. Мова – коштовний скарб народу. Граматика керує навіть царями.

Страшні слова, коли вони мовчать,коли вони зненацька причаїлись,коли не знаєш, з чого їх почать,бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів,із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів,а ти їх маєш вимовити вперше!Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія – це завжди неповторність,якийсь безсмертний дотик до душі. Ліна Костенко

Слово, чому ти не твердая криця,Що серед бою так ясно іскриться?Чом ти не гострий, безжалісний меч,Той, що здійма вражі голови з плеч?Ти моя щира, гартована мова,Я тебе видобуть з піхви готова,Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,Вражого ж серця клинком не проб’єш…Вигострю, виточу зброю іскристу,Скільки достане снаги мені й хисту,Потім її почеплю при стініІншим на втіху, на смуток меніСлово, моя ти єдиная зброє,Ми не повинні загинуть обоє!Може, в руках невідомих братів. Станеш ти кращим мечем на катів. Брязне клинок об залізо кайданів,Піде луна по твердинях тиранів,Стрінеться з брязкотом інших мечей,З гуком нових, не тюремних речей. Месники дужі приймуть мою зброю,Кинуться з нею одважно до бою…Зброє моя, послужи воякам. Краще, ніж служиш ти хворим рукам!Леся Українка

Не жаль мені, що я тебе кохаю,Та в нас дороги різно розійшлись. Ні, не кажи, що зійдуться колись!Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний,Я ж наче плющ похилий та смутний, –Плюща обійми гублять силу дуба…(“Відповідь”)

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш. Ні, я хочу крізь сльози сміятись,Серед лиха співати пісні,Без надії таки сподіватись,Жити хочу! Геть думи сумні!Сором – хилитися і долі коритися. Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш. Краса – змагання до досконалості. (Леся Українка)

Мова, наша мова, мова кольорова,В ній гроза травнева, тиша вечорова. Мова наша, мова — літ минулих повість,Вічно юна мудрість, сива наша совість. Мова, наша мова — мрійнику — жар-птиця,Грішнику — спокута, спраглому — криниця. А для мене, мово, ти — як синє море,У якому тоне і печаль, і горе. Мова наша, мова — пісня стоголоса: Нею мріють весни, нею плаче осінь. Нею марять зими, нею кличе літо,В ній криваві рими, сльози "Заповіту". Я без тебе, мово, — без зерна полова,Соняшник без сонця, без птахів діброва. Як вогонь, у серці я несу в майбутнєНезгасиму мову, слово незабутнє!Юрій Рибчинський

Кири́ло і Мефо́дій — слов'янські просвітники та проповідники християнства, творці кириличної абетки.

https://youtu.be/Ceybgjqa5a. Q?si=yjqy. B18 Re. VMH1 UKMСлухай поради від мовознавця Олександра Авраменка

Власнеукраїнське!!!Запитайте у будь-кого про українські традиційні страви і вам одразу згадають про борщ, вареники, голубці та холодець. Наша національна кухня дуже різноманітна, цікава. Багато традиційних страв вже не готують в українських родинах, проте їх рецепти збереглись до сьогодні. Тож якщо ви не куштували жодну із цих страв – неодмінно експериментуйте!

Затірка — одна з найдавніших українських страв. Взагалі ця страва була поширена на території проживання усіх слов’янських народів. Рецепт дуже простий: готується добряче підсолене пшеничне тісто, котре потім розтирається у макітрі з пшеничним борошном. Розтирати тісто потрібно, поки воно не перетвориться на мілкі розсипчасті кульки розміром з горошину. Ці кульки відварюються у воді, молоці або бульйоні. Якщо кульки не спливають на поверхню-страва готова. Заправляють готову затірку маслом, олією чи шкварками. Раніше її вживали до столу щодня, адже вона проста у приготуванні та ситна.

Готували його на простій воді, люди багаті – на м’ясному бульйоні. У хід йшли всі відомі нашим предкам крупи – гречана, перлова, кукурудзяна, пшенична. За консистенцією ця страва нагадувала рідке пюре. Заправка для страви була традиційною – смажене сало з цибулею і морквою. У крупник могли додати та дрібно нарізану картоплю, зелень – кріп чи петрушку. Крупник

ЗубціЦя страва, схожа на кутю. Її основними інгредієнтами були очищені зерна ячменю, товчені та просіяне конопляне насіння. Зубці на смак були трохи солодкуваті, тому їх дуже любили діти. З раціону українців зубці зникли в кінці XIX століття.

Калинник – це традиційний український напій, який роблять із калини. Він не лише приємний на смак, а й цілющий. Ця ягода, що є символом України, багата на вітаміни C та E, антиоксиданти та флавоноїди, що робить її корисною для здоров'я. Калинник з'явився ще в давні часи. Ягоди калини використовували в народній медицині. Його з легкістю можна приготувати в домашніх умовах. Для цього необхідно взяти стиглі ягоди калини, відтиснути з них сік, додати мед і трохи води. Суміш слід настоювати кілька годин, після чого напій стане готовим до вживання. Зазвичай калинник подають холодним. Особливо корисно вживати його взимку, коли організму необхідні додаткові вітаміни.

Узвар чудово тамує спрагу. Українці традиційно готували із сушених фруктів та ягід узвар. Він багатий на вітаміни та мінерали і є популярним на святах, особливо на Різдво. Узвар має давню історію. Його також готували ще за часів Київської Русі, коли сушені фрукти були основним джерелом вітамінів взимку. Щоб приготувати узвар вдома, потрібно взяти сушені яблука, груші, сливи, вишні та інші фрукти. Далі їх заливають водою, доводять до кипіння та варять на повільному вогні кілька годин. Узвар мусить настоятися, після чого він стане готовим до вживання.

Українці п'ють квас віддавна, найвідоміший український напій. Існує багато різновидів квасу: класичний хлібний, фруктовий, буряковий та інші. Квас робили з давніх часів. Він був популярним серед селян та городян, адже чудово втамовує спрагу і є корисним для травлення. Тому цей напій був важливим елементом раціону, зокрема, під час польових робіт. Як і всі попередні напої, його можна зробити вдома. Для цього слід взяти житній хліб, воду, цукор та дріжджі. Хліб нарізають кубиками, підсушують в духовці та заливають окропом. Після охолодження додають цукор і дріжджі. Суміш залишають бродити на кілька днів. Далі квас фільтрують і охолоджують.

Традиційно!!!