Презентація до гри "Фразеологічний ВООМ"

Фразеологічний ВООМ Гра для учнів 6 класу Підготувала: вчитель української мови та літератури ОЗЗСО Новозапорізька школа Запорізького району Запорізької області БАБАШКІНА ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

ПРАВИЛА ГРИ Клас ділиться на дві команди. Обирають капітанів команд.

І тур Назвіть свою команду за допомогою фразеологізму (3 бали)

ІІ тур Складіть побажання своїм суперникам, використавши при цьому фразеологізми (5 балів)

ІІІ тур- «Розминка» установіть відповідність (6 балів) Обоє рябоє Голодний Хоч греблю Втекти гати Нічого Живіт до спини Багато присох Однакові Накивати Вередувати п’ятами Дірка від бублика Крутити носом Крізь землю Не личить провалитися Криво На ладан Зникнути дихати Обманювати Кривити душею Рано Як курка лапою Помирати Ні світ ні зоря

IV тур – «Відображення»

V тур – «Розумники» Завдання: капітани за допомогою жестів показують фразеологізми, а команда відгадує (4 бали) Водити за носа намилити шию пальчики оближеш зуб на зуб не попадає

V тур – «Розумники» Завдання: капітани за допомогою жестів показують фразеологізми, а команда відгадує (4 бали) - Тримати язик за зубами - надути губи - накивати п’ятами - клювати носом

VI тур – «Фантазери» : У казці замінити, де можливо, слова та словосполучення фразеологізмами (10 балів) Давним-давно десь дуже далеко жив король. І було в нього три сини. Старший син – розумний, сильний і хоробрий. Середній – мав тих якостей потрохи. Менший же – дурний і слабий, тільки й любив, щоб з ким побалакати. І ось сини виросли. І став король думати, як оженити їх. Першим був старший син. Він заслав старостів до боярської дочки. У її батька було багато грошей, і сама вона була гарна дівка. Королевич і бояриня підходили один одному. Тому вона з радістю відповіла йому згодою. Середній син довго вагався, кого б посватати. Та все ж йому більше подобалася купецька дочка. Її батько також був багатим. А так як королевич не дуже любив працювати і часто лінувався, то можна було жити за рахунок тестя. Та й купчисі королевич вже давно подобався. Отже, й вона дала згоду.

Молодший же сватався то до однієї, то до іншої. Та всі йому відмовляли. Бо знали, що ледар і неук. Зрозумівши, що його ніхто не любить, засумував королевич і вирішив піти звідти кудись далеко, щоб зникнути назавжди. А куди – все одно. І пішов. Ішов повільно, але до ночі дійшов до сусіднього королівства, в якому правила молода принцеса. Настала ніч, і навкруги майже нічого не було видно. Королевичу було страшно. Він лякався від будь-якого звуку. Аж раптом побачив вогні, він зрадів і пішов на світло. А то освітлювалася брама замку принцеси. Він став стукати, варта йому відчинила і відвела до принцеси. Вона йому дозволила залишитися, якщо він розважить її цікавою розповіддю. А так як королевич понад усе любив поговорити, то й історій цікавих знав багато. Та ще й любив пофантазувати. Принцеса слухала його із здивуванням. Так і ранок настав. Вона не захотіла королевича відпускати. І принцеса йому сподобалася. То й вирішили вони побратися. Одружилися і жили довго і щасливо.

Підведення підсумків