Презентація до лекції на тему "«Санітарно – гігієнічні вимоги до води. Гігієна водопостачання а напування тварин"

Презентація на тему:«Санітарно – гігієнічні вимоги до води. Гігієна водопостачання а напування тварин»

План 1. Роль і значення води у тваринництві2. Санітарно – гігієнічні вимоги до питної води3. Фізичні,хімічні та біологічні властивості води4. Природні джерела водопостачання5. Санітарна охорона водних джерел6. Методи контролю за якістю води7. Методи поліпшення якості, очищення і знезараження води8. Водопостачання на фермах і пасовищах9. Гігієнічні вимоги до напування тварин 10. Стічні води, способи їх очищення і знезараження11. Ветеринарно – санітарні правила використання стічних вод

1. Вода – один з найважливіших факторів зовнішнього середовища, без якого неможливе існування органічного життя на Землі. В тілі дорослих тварин вміст води становить 60–70% їхньої маси, а у деяких тканинах і секретах її ще більше. Нерівномірний розподіл води серед окремих органів і тканин пояснюється активністю обміну речовин у них. У м’язах води 65–70%, кістках – 20, печінці – 70, нирках – 80, скловидному тілі ока – 99, а в емалі зубів – лише 0,2%. Найбільше її в секретах і виділеннях організму: у молоці – до 87%, крові – 90, шлунково-кишковому соці – 97, слині і поті – близько 100%. Також у тілі новонародженої тварини міститься води близько 72%, тоді як у дорослої – 55–66%.

Вода бере участь у майже всіх біохімічних реакціях організма, оскільки лише у водному середовищі здійснюються процеси асиміляції, дисиміляції, дифузіїї, осмосу. Вода в клітинах і тканинах виступає як розбавник і розчинник поживних речовин та продуктів обміну. В ній здійснюється травлення, транспортування і засвоєння поживних речовин клітинами організму. Розчинені шкідливі та отруйні речовини, які утворюються в процесі обміну, виводяться разом з водою з організму. За рахунок випаровування води з поверхні шкіри і слизових оболонок регулюється теплообмін в організмі.

Втрата організмом до 10% води призводить до порушення водно-сольового балансу та серцево-судинної діяльності, підвищення температури тіла, нервових збуджень, сухості й жовтушності слизових оболонок, погіршення апетиту, зниження засвоєння поживних речовин корму та втрат продуктивності. Втрата організмом 20% води викликає колапс і загибель тварин (без корму 40 діб, без води 4–8)Вода також необхідна для проведення комплексу ветеринарно-санітарних, гігієнічних і господарських заходів. Її використовують для очищення й дезинфекції приміщень та інвентаря, догляду за тілом тварини, обробки молочного посуду і доїльних апаратів, підготовки кормів до згодовування, на видалення гною (гноївки) з приміщень, на протипожежні заходи.

2. Гігієнічне значення визначається її доброякісністю. Якість води визначається:· Органолептичними властивостями;· Хімічним складом;· Наявністю чи відсутністю в ній збудників інфекційних та інвазійних хвороб. За цими показниками вода має відповідати вимогам ГОСТу 2874-82 „Вода питна

Доброякісна вода повинна мати стабільні фізичні, хімічні й біологічні властивості, які відповідали б нормативним вимогам. Оцінка доброякісності води та її санітарна придатність ґрунтуються на визначенні як властивостей, так і на даних санітарно-топографічного обстеження водойми та оточуючої її місцевості. Показник. ОдиниціНорматив. Запах при температурі 20°С і нагріванні до 60°Сбалине > 2 Смак і присмак при 20°Сбалине > 2 Колірградусине > 20 Каламутність за стандартною шкалоюмг/лне > 1,5 Водневий показникp. H6,0–9,0 Сухий залишокмг/л1000,0 Хлоридимг/лне > 350 Сульфатимг/лне > 500 Залізо загальнемг/лне > 0,3 Марганецьмг/лне > 0,1 Мідьмг/лне > 1,0 Цинкмг/лне > 5,0 Залишковий алюмініймг/л0,5 Поліфосфати залишковімг/л3,5 Загальна твердістьмг*екв/лне > 7,0 Кількість мікроорганізмів в 1мл води–не > 100 Кількість бактерій групи кишкової палички в 1 л води, колі-індекс–не > 3

Для санітарно-гігієничних заходів воду використовують для підмивання вим’я у корів, із відра витрачають 4,5 л на 5 голів. Для догляду за доїльними апаратами, молокопроводом, молочним посудом – витрачається з розрахунку 5 л холодної і 10 л гарячої води на 1 доїльний апарат. Загальна норма витрат води на обробку і зберігання молока на фермі становить 4–5 л на 1 л молока, а на первинну його переробку ще додатково потрібно 5–7 л. Також воду використовують на догляд за шкірою тварини. Орієнтовно на купання 1 вівці розходують 3–10 л води. Сумарно зведенні витрати води по фермі збільшують на сезонні, добові і годинні коефіцієнти нерівномірності у водопосточання: весна, осінь – 1, літо – 1,5, зима – 0,5.

3. До фізичних (органолептичних) властивостей води відносять:· Температуру· Прозорість· Каламутність· Наявність осаду· Колір· Запах· Смак. Температура води для дорослих здорових тварин має бути у межах 10–12 °С, а для продуктивних тварин і вагітних маток – 12–16 °С. Для новонароджених тварин – 15–30 °С.

Прозорість – через таку воду можна прочитати спеціальний шрифт (товща води – 30 см). Вода не повинна відрізнятися від дистильованої води, не повинно бути осаду при відстоюванні.

Каламутність – визначається рівнем її прозорості. За цим показником вода буває:· прозорою· слабокаламутною· каламутною· дуже каламутною

Осад – визначають при відстоюванні води. Санітарну оцінку проводять як за величіною так і за характером осаду, який може бути:· Мізерним· Незначним· Помітним· Великим. За характером розрізняють:· Аморфний· Пластівцеподібний· Мулистий· Піщаний та ін. 

Колір – залежить від наявності в ній органічних і мінеральних домішок. Глина – жовтуватий колір. Окис заліза – жовто-бурого забарвлення. Водорості – зеленого. Гумінові речовини – бурого забарвлення. Доброякісна вода повинна бути безбарвною. Запах– залежить від сторонніх органічних домішок, мінеральних сполук і розчинених газів. Розрізняють запахи природні і штучні. Воду вважають підозрілою, якщо є запах аміаку і сірководню. 

До хімічних властивостей води відносять:1. Реакцію води (6,5–9,5);2. Щільний або сухий залишок (осад не повинен перевищувати 550–600 мг/л);3. Твердість – Са, Мg;4. Хлориди;5. Сульфати;6. Радіоактивність;7. Аміак;8. Нітрити;9. Нітрати;10. Окисність води;11. Біохімія споживання кисню (БСК). 

Твердість: Розрізняють: загальну, усувану (тимчасову), постійну та карбонатну. Загальна твердість води – визначається сумою розчинених катіонів кальцію і магнію. Усувана – це частина загальної твердості, що зникає при кип´ятинні. Постійна – частина твердості, яка залишається після кип´ятіння. Карбонатна – зумовлена бікарбонатами і карбонатами Са і Мg. Твердість води визначаєтся в умовних одиницях – градусах або в міліграм – еквівалентах на один літр води.1 мг екв. на 1 л води становить 2,8°; 1° твердості відповідає 10 мг Са. О в 1 л Н2 О.

Розрізняють воду:· М’яку – до 10° твердості (3,5 мг. екв. на 1 л води).· Середньої твердості – 10–20° твердості (3,5 – 7 мг екв на 1 л води).· Тверда – 20–30° твердості (7,0 – 10,5 мг екв на 1 л води).· Дуже тверда – понад 40 ° твердості (14 мг екв на 1 л води). Питна вода повинна мати 20–30° твердості. Хлориди – не впливають на санітарну оцінку, а лише погіршують смакові якості води (стає солоною). Вміст хлоридів мінерального походження у воді не повинен перевищувати 350 мг/л. Сульфати– зустрічаются переважно у вигляді лужних і лужноземельних металів, що проникають із грунту. Можуть утворюватись також і при розкладі білкових речовин, що містять сірку. Високий вміст сульфатів у воді надає їй гіркуватого присмаку, погіршує водо-сольову рівновагу в організмі, що супроводжується розладом травного каналу. Допускається до 500 мг/л сульфат-іонів. Аміак – міститься у воді у вигляді амонійних солей. У поверхневих водах утворюється за рахунок відновлених азотистих сполук під дією денітрифікуючих бактерій, або надходить до підземних вод із ґрунту, тобто має мінеральне походження. Частіше він з’являється в наслідок забруднення води продуктами тваринного походження (фекалії, сеча, трупні маси). У доброякісній воді амонійні солі аміаку виявляються лише у вигляді слідів.

Біологічні властивості води. У воді живуть чисельні мікроскопічні організми рослинного і тваринного походження, у своій сукупності це називається – біоценозом. Живі істоти, які здатні рухатися називаються планктоном, а не рухомі, прикріпленні до дна – бентосом. З епізотичної точки зору головним є наявність у воді патогенних мікроорганізмів, в основному кишкова палочка.

Про ступінь забрудненості води органічними речовинами і придатність її до використання судять за величиною колі-титру та колі-індексу. Колі-титр – найменший об’єм води (мл) у якому виявлена одна кишкова палочка. Колі-індекс – кількість Е. Соli, що виділяються з 1л води. Доброякісна (водопровідна) вода повинна мати колі-титр 250–300 мл, а колі-індекс – не вище 3

4. Для водопостачання використовують різні природні джерела води, які за походженням бувають:· атмосферними (вода від дощу і снігу);· поверхневими (вода річок, озер, ставів тощо);· підземними (вода ґрунтова, колодязна, джерельна).

. Атмосферні води. Практичного значення майже не мають у тваринництві. Лише у безводних регіонах її збирають у спеціальні резервуари й використовують тільки після її очищення. Такі води містять мало солей і розчинених газів, тому вони м’які, неприємні на смак і швидко псуються. Така вода вбирає в себе багато пилу, мікроорганізмів і різних хімічних домішок.

Поверхневі води– бувають проточні і стоячі. Вища гігієнічна оцінка – у проточних джерелах (річках). Річкова вода – збирається з великих територій, із так званого водозбірного басейну. Якість річкової води змінюється, на ряду з іншим, за сезонами року. Краща її якість взимку, гірша – весною. Стан води погіршується після виходу річки з великих промислових підприємств (зливаються всі відходи виробництва, нечистоти). Поліпшується якість води, коли річка має тверде піщане, а не мулисте, дно, а берег – рослинний покрив і частково поповнюється із ґрунтових джерел.

Озерна вода – стояча вода. Краща вода із великих і глибоких озер, які наповнюються джерельною водою ї розміщенні на значній відстані від населенних пунктів, тваринницкіх об´єктів, промислових підприємств тощо. Таку воду можно використовувати для потреб тваринництва, але під постійним зооветеринарним наглядом.

Ставова вода – має незначну проточність або зовсім стояча. Стави найбільше забруднюються, заростають, замулюються, цвітуть і засолюються. Така вода часто буває небезпечною у санітарному відношенні, тому її не слід використовувати для потреб тваринництва – її необхідно попередньо очистити ї знезаразити. Вода боліт і калюж зовсім непридатна для напування тварин, оскільки вона є причиною виникнення багатьох інфекційних та інвазійних хвороб.

 Підземні води – включають запаси води, які нагромаджуються на різній глибині в землі й зосереджуються на твердих водонепроникних породах. Такі води розміщуються ярусами, просочуючись між водоносними і водонепроникними пластами землі. Ця вода має високі санітарні якості і задовольняє всі гігієнічні вимоги. Вода, яка знаходится на глибині 10м і більше (міжпластова), має постійну температуру, високі органолептичні показники і є найпридатнішою для використання з господарською метою та для пиття.

5. Охорона водних джерел від забруднення, це державна проблема зазначена у водному законодавстві, де чітко встановлені принципові положення про порядок використання та охорони як поверхневих, так і підземних водних джерел (не допускаються: забруднення, засмічення, промислові стоки, комунальні стічні води, тощо). Особливо суворий санітарно-епідеміологічний і ветеринарний контроль проводиться за водними джерелами та водопровідними спорудами, які використовують для централізованого водопостачання населених пунктів, тваринницьких ферм і комплексів. Ці водойми повинні мати зону санітарної охорони (ЗСО) – це територія, на якій здійснюєтся спеціальний захист джерел. Є 3 пояси:

Перший пояс ЗСО (суворого режиму) – охоплює територію, де знаходиться джерело водопостачання і розміщені водозабірні споруди. Це закритий режим. Перший пояс – на річках охоплює акваторію від місця водозабору на 200 м вгору і на 100 м вниз за течією, на озерах – на відстані 100 м за радіусом від місця водозабору, а при використанні підземних джерел – 50 м навколо нього площею до 1 га.

Другий пояс ЗСО (обмежень) – охоплює територію, яка безпосередньо обрамляє джерело водопостачання. На річці цей показник простирається на 500 – 1000 м вгору і вниз за течією. На території другого поясу забороняєтся:· Звалювати сміття;· Спускати стічні води;· Прати білизну;· Напувати худобу тощо.

Третій пояс (спостережень) – охоплює суміжну з попереднім (другим) поясом територію. Його межі визначаються окремо. У цьому поясі немає обмежень, а лише здійснюєтся суворий контроль за появою водних інфекцій, поширення яких можливе через воду (холера, черевний тиф, дизентирія, лептоспіроз та ін.).

7. З метою покращення якості води використовують такі прийоми:1. Пом´якшення води – знижують кількість солей Мg, Са шляхом кип’ятіння або реагентним (хімічним) методом. Набуває значення і іонний метод очищення води (пропускання води через аніонітні і катіонітні фільтри).2. Опріснення – зниження концентрації всіх солей, розчинених у воді. Для цього застосовують термічні (випаровування, виморожування), хімічні та електрохімічні методи.3. Дегазація – видалення із води непритаманних їй газів. Досягають цього фізичними, хімічними і біохімічними методами.

4. Відстоювання– проводять у спеціальних резервуарах – відстійниках, яких на шляху водогону може бути декілька. Осідає до 70% зважених частинок.5. Коагуляція (освітлення) – це процес адсорбції зваженних колоїдних частинок (розмір 1-100 нм) у воді під дією молекулярних сил зчеплення, які створюються за допомогою спеціальних хімічних сполук (коагулянтів): Al2(SO4)3 (глиноземи), калієво-алюмінієві галуни, Fe. SO4 та ін.6. Фільтрація – воду фільтрують через зернисто-пористі матеріали (кварцовий пісок, подрібнене вугілля – антрацит, мармурова крошка тощо). При цьому застосовують методи як повільної, так швидкої фільтрації.

7. Кип´ятіння – найпростіший і найнадійніший метод знезараження, але тільки невеликих об’ємів води. Застосовують для водопотреб новонародженого молодняку.8. Опромінення води ультрафіолетовими променями – перспективний метод, однак він ще не набрав значного поширення у тваринництві.9. Хлорування– найпростіший, найдоступнійший і найдешевший метод знезараження води. Бактирецидний ефект при хлоруванні ґрунтується на дії Cl і О2, що виділяється за рахунок гідролізу. При взаємодії Cl з НОН утворюється нестійка хлорнуватиста кислота, яка швидко розкладається з вивільненням Cl і атому О – сильні окисники органічних речовин і мікроорганізмів.

8. Розрізняють централізовану систему водопостачання і децентралізовану. Централізована система забезпечує постачання води з одного водного джерела через водопровід (безперебійна доставка води належної якості в необхідній кількості). Якщо у господарстві кожна ферма забезпечується окремо з різних вододжерел – це децентралізоване водопостачання. В умовах пасовищ тварин слід напувати лише на водонапувальних пунктах. Для цього використовують усі придатні поверхневі або підземні води.

9. Гігієнічні вимоги до напування тварин. Важливе значення має:· Кількість спожитої води.· Частота напування.· Чергування годівлі та напування тварин.

Експериментально встановлено середнє споживання води на кожний кг сухої речовини корму: ВРХ – 4–6 л, свині – 6–8 л, коні – 2–3 л, вівці – 2 л. Молодняку всіх видів тварин на 1 кг сухого корму потрібно значно більше – 7–9 л води

Не слід лякатися «перепою» у тварин. Посилене споживання води, яке не перевищує фізіологічних норм, не завдає шкоди організму. У режимі напування тварин окремих видів і груп відмічаються деякі відмінності, які мають важливе практичне значення Для великої рогатої худоби краще застосовувати індивідуальні автоматичні напувалки. Режим напування повинен бути трикратним на добу, а для високопродуктивних 4-5 разів і більше.

10. Попередження забруднення водних об'єктів стічними водами може бути забезпечене організаційними та технічними заходами. Організаційні заходи зводяться до попередження скидання стічних вод у водойми без їхнього очищення. Технічні заходи передбачають очищення стічних вод різними методами, повторне використання стічних вод для технічних потреб та поливу, створення обортних та замкнених систем водокористування, вдосконалення технологічних процесів на підприємствах у напрямку зменшення надходження забруднень у стоки, перехід на безвідходні технології, змешення забруднення територій нафтопродуктами, котрі зі зливовими стоками можуть потрапляти до водойм.

Очищення стічних вод на підприємствах може здійснюватися за однією з таких схем:— очищення стічних вод на заводських очисних спорудах;— очищення стічних вод після їхнього забруднення на заводських, а потім на міських очисних спорудах з подальшим спуском у водойми;— безперервне очищення промислових вод та розчинів на локальних очисних спорудах протягом певного часу, після чого вони передаються на регенерацію, після регенерації повертаються в оборот та лише після з'ясування неможливості регенерації усереднюються і передаються на заводські очисні споруди та утилізуються.

Способи очищення забруднених промислових вод можна об'єднати в такі групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні . Механічні способи очищення застосовуються для очищення стоків від твердих та масляних забруднень. Механічне очищення здійснюється одним з таких методів:— подрібнення великих за розміром забруднень у менші за допомогою механічних пристроїв;

 відстоювання забруднень зі стоків за допомогою нафтовловлювачів, пісковловлювачів та інших відстійників;— розділення води та забруднювачів за допомогою центрифуг та гідроциклонів;— усереднення стоків чистою водою з метою зниження концентрації шкідливих речовин та домішок до рівня, при котрому стоки можна скидати у водойми або в каналізацію;— вилучення механічних домішок за допомогою елеваторів, решіток, скребків та інших пристроїв;— фільтрування стоків через сітки, сита, спеціальні фільтри, а найчастіше — шляхом пропускання їх через пісок;— освітлення води шляхом пропускання її через пісок або спеціальні пристрої, наповнені композиціями або мінералами, здатними поглинати завислі частки. Вибір схеми очищення води від завислих часток та нафтопродуктів залежить від виду та кількості забруднень, необхідного ступеня очищення.

Фізико-механічні способи очищення стоків та води базуються на флотації, мембранних методах очищення, азотропній відгонці. Флотація — процес молекулярного прилипання частинок забруднень до поверхні розподілу двох фаз (вода — повітря, вода — тверда речовина). Процес очищення СПАР, нафтопродуктів, волокнистих матеріалів флотацією полягає в утворенні системи "частинки забруднень — бульбашки повітря", що спливає на поверхню та утилізується. За принципом дії флотаційні установки класифікуються таким чином:— флотація з механічним диспергуванням повітря;— флотація з подачею повітря через пористі матеріали;— електрофлотація;— біологічна флотація.

Ультрафільтрація — мембранний процес розподілу розчинів, осмотичний тиск котрих малий. Застосовується для очищення стічних вод від високомолекулярних речовин, завислих частинок та колоїдів

Електродіаліз — процес сепарації іонів солей в мембранному апараті, котрий здійснюється під впливом постійного електричного струму. Електродіаліз застосовується для де-мінералізації стічних вод. Основним обладнанням є електро-діалізатори, що складаються з катіонітових та аніонітових мембран.

фізико-хімічні методи. Коагуляція — процес з'єднання дрібних частинок забруднювачів в більші за допомогою коагулянтів. Для позитивно заряджених частинок коагулюючими іонами є аніони, а для негативно заряджених — катіони. Коагулянтами є вапняне молоко, солі алюмінію, заліза, магнію, цинку, сірчанокислого кальцію, вуглекислого газу тощо. Коагулююча здатність солей тривалентних металів в десятки разів вища, ніж двовалентних і в тисячу разів більша, ніж одновалентних.

Флокуляція — процес агрегації дрібних частинок забруднювачів у воді за рахунок утворення містків між ними та молекулами флокулянтів. Флокулянтами є активна кремнієва кислота, ефіри, крохмаль, целюлоза, синтетичні органічні полімери (поліакриламід, поліоксиетилен, поліакрилати, поліетиленаміни тощо). Для освітлення води одночасно використовуються коагулянти та флокулянти, наприклад, сірчанокислий алюміній та поліакриламід ППА. Коагуляція та флокуляція здійснюються у спеціальних ємностях та камерах.