Презентація до позакласного заходу "Пам'яті великого вченого, професора Віктора Антоновича Чабаненка"

Пам’яті великого вченого, професора Віктора Антоновича Чабаненка Творчість В. Чабаненко – це бальзам, цілюще зілля, яке лікує нашу духовність, робить нас добрішими. Віталій АБЛІЦОВ

«Коли я вчився в інституті, в мене було три мрії: перша, щоб мій народ став вільним, як інші народи. І все робив, щоб це сталося. І я дожив до тих часів, коли мій народ став з колін. І не страшно, що він робить це повільно і що його зараз ціла армія недоброзичливців оббріхує. Настане час – і все це мине. Друга моя мрія була скромнішою. Я мріяв давно про те, щоб Запорізький педагогічний інститут став університетом. Зараз же він став університетом, здобув статус національного. І хай він живе, розвивається, квітне вашим розумом, вашим завзяттям, вашою науковою творчістю, шановна громадо. І третя мрія. Вона здійснюється зараз, вона вже частково здійснилася. Я завжди мріяв і мрію працювати з такими людьми, як ви, щоб це були рідні мені по духові люди, щоб вони розуміли мене, щоб я якоюсь мрією міг передати їм те, що маю або те, що я відчуваю.

Віктор Антонович Чабаненко (* 12 вересня 1937, Василівський район — † 9 лютого 2014, Запоріжжя) — український мовознавець, лексикограф, фольклорист, перекладач, поет, доктор філологічних наук (1984), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України, перший голова Запорізького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т. Шевченка і Конгресу Української Інтелігенції.

Лауреат премій ім. П. Чубинського (1996), Я. Новицького (1999) та Д. Яворницького (2000) - за збереження історико-культурної спадщини України. Товариством «Просвіта» ім. Т. Шевченка нагороджений медаллю «Будівничий України» (2000). Заслужений діяч науки і техніки України (2002). Відмінник освіти України (1995). Член Національної спілки письменників України (з 1999).

Народився 12 вересня 1937 року, у селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району в Запорізькій (в той час - Дніпропетровській) області. Навчався 9 років у Балківській середній школі. Школа, у якій учився Віктор Антонович Чабаненко

У родині, де він народився, мав зрости поет або знаний філолог, оскільки і мати, і батько були щедро обдарованими людьми, знали безліч пісень, легенд, повір'їв, бувальщин, переказів, прикмет... Ще в студентські роки від матері записав близько 400 народних пісень (вони ще чекають на видання), що пробуджували почуття та думки. В середині 60-х р. на прохання відомого фольклориста О. Дея, якому подобався спів тодішнього аспіранта-філолога, наспівав 4 почуті від діда історичні пісні.

Отже, лінґвістичні та фольклорно-етнографічні уподобання, інтерес до духовного життя земляків та власних предків виплекані родиною, красою рідної землі й талановитістю земляків, у якій пересвідчився, коли збирав фольклор під час студентської фольклорно-діалектологічної практики (тоді за завданням Інституту мовознавства ім. О. Потебні Академії наук Української РСР записав говірковий матеріал у багатьох селах Запорізької області.

Запорізький національний університет, у якому все своє життя працював великий вчений У 1959 році закінчив Запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет), після чого деякий час працював учителем, служив у війську. Запорізький національний університет займав у житті вченого велику роль. Щоразу в університеті звучить гімн ЗНУ, автором слів якого є сам Віктор Чабаненко, а композитором і виконавцем - відомий запорізький композитор і співак Анатолій Сердюк.

З 1962 по 1965 рік — аспірант кафедри української мови ЗДПІ, від 1965 року працював у Запорізькому педінституті (ассистент), з 1966 —старший викладач, кандидат наук, У 1968 р. за патріотичні переконання звільнений з роботи, поновлений у 1969 р. з 1972 - доцент, з 1984 року — доктор філологічних наук, завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства Запорізького національного університету. із 1987 року — професор. У 1985–1996 роках був деканом філологічного факультету,Дійсний член Академії наук вищої школи України.

Віктор Антонович Чабаненко досліджував питання української діалектології, лінгвостилістики, історії української мови та історії міжслов'янських літератур і культур, взаємин. Опублікував понад 700 наукових праць (монографій, словників, статей тощо), 500 публікацій, підготував 17 кандидатів філологічних наук. Головна мета наукової діяльності професора В. А. Чабаненка - вивчення народної традиційної культури Нижньої Наддніпрянщини.

Безкінечно стелиться нива, засіяна добірними зернами його любові до рідного запорізького краю, до його народних скарбів. Ця любов втілилася у найголовнішу справу його життя – книгу «Затоплена Атлантида». Йому належить «Січова скарбниця», «Бувальщини-оказії», «За покликом сумління». Пов'язані з історією фольклористики факти з'являються у багатьох роботах В. А. Чабаненка. Він член редакційної колегії унікального видання - малої енциклопедії "Українське козацтво", для якої написав майже сотню статей, присвячених історії, видатним особам, дипломатичним зв'язкам, культурі та побуту козацтва.

Він написав 43 поетичних збірки, упорядкував і видав кілька збірок фольклору Нижньої Наддніпрянщини, зокрема видання «Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини».[1]. Автор поетичних збірок «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999) та «У вічному двобої» (2000). З 1987 р. в обласній газеті "Комсомолець Запоріжжя", з 1992-го у газеті "Запорозька Січ" і в 1993-му - в альманасі "Веселий курінь" друкуються тематичні добірки фразеологізмів В. Чабаненка.

Основні праці:монографії «Синтаксис словосполучення і простого речення» (1975, у співавторстві), «Основи мовної експресії» (1984), «Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини» (т. 1—4, 1992). Автор посібника для вузів «Стилістика експресивних засобів української мови» (ч. 1—2, 1994—95). Упорядник збірок «Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини» (1990) та «Сестра орлів. Легенди та перекази» (1991). Видав збірники «Мудре слово. Прислів'я та приказки в говірках Нижньої Наддніпрянщини» (1992), «Гартоване слово. Постійні порівняння в говірках Нижньої Наддніпрянщини» (1995). Перекладав із зарубіжної поезії (М. Богдановича, Г. Гейне, Г. Гервега та ін.). Опублікував низку власних поетичних творів.

Наукова та збирацька робота професора В. Чабаненка в роки української незалежності неодноразово відзначалися: у 1996 р. за "Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: В 4-х томах" (1992) та "багаторічну невтомну діяльність у справі збереження історико-культурної спадщини України" Українським товариством охорони пам'яток історії та культури йому присуджено премію імені П. Чубинського, у 1999 Запорізьким обласним відділенням Українського Фонду культури - премію імені Я. Новицького за збереження, збирання та видання пам'яток усної народної творчості Запорізького краю, у 2000 - Національною Спілкою письменників України і Дніпропетровським музеєм ім. Д. Яворницького за історико-топонімічний словник "Великий Луг Запорозький" - премію імені Д. Яворницького. У 2002 р. за значні наукові здобутки Віктор Чабаненко отримав звання "Заслужений діяч науки та техніки України".

 Подвижницька діяльність Віктора Антоновича Чабаненка свідчить, що живе на теренах історичного Запорожжя гартоване слово, не вичерпані духовні джерела січової скарбниці.