«Коли я вчився в інституті, в мене було три мрії: перша, щоб мій народ став вільним, як інші народи. І все робив, щоб це сталося. І я дожив до тих часів, коли мій народ став з колін. І не страшно, що він робить це повільно і що його зараз ціла армія недоброзичливців оббріхує. Настане час – і все це мине. Друга моя мрія була скромнішою. Я мріяв давно про те, щоб Запорізький педагогічний інститут став університетом. Зараз же він став університетом, здобув статус національного. І хай він живе, розвивається, квітне вашим розумом, вашим завзяттям, вашою науковою творчістю, шановна громадо. І третя мрія. Вона здійснюється зараз, вона вже частково здійснилася. Я завжди мріяв і мрію працювати з такими людьми, як ви, щоб це були рідні мені по духові люди, щоб вони розуміли мене, щоб я якоюсь мрією міг передати їм те, що маю або те, що я відчуваю.
Віктор Антонович Чабаненко (* 12 вересня 1937, Василівський район — † 9 лютого 2014, Запоріжжя) — український мовознавець, лексикограф, фольклорист, перекладач, поет, доктор філологічних наук (1984), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України, перший голова Запорізького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т. Шевченка і Конгресу Української Інтелігенції.
Лауреат премій ім. П. Чубинського (1996), Я. Новицького (1999) та Д. Яворницького (2000) - за збереження історико-культурної спадщини України. Товариством «Просвіта» ім. Т. Шевченка нагороджений медаллю «Будівничий України» (2000). Заслужений діяч науки і техніки України (2002). Відмінник освіти України (1995). Член Національної спілки письменників України (з 1999).
У родині, де він народився, мав зрости поет або знаний філолог, оскільки і мати, і батько були щедро обдарованими людьми, знали безліч пісень, легенд, повір'їв, бувальщин, переказів, прикмет... Ще в студентські роки від матері записав близько 400 народних пісень (вони ще чекають на видання), що пробуджували почуття та думки. В середині 60-х р. на прохання відомого фольклориста О. Дея, якому подобався спів тодішнього аспіранта-філолога, наспівав 4 почуті від діда історичні пісні.
Отже, лінґвістичні та фольклорно-етнографічні уподобання, інтерес до духовного життя земляків та власних предків виплекані родиною, красою рідної землі й талановитістю земляків, у якій пересвідчився, коли збирав фольклор під час студентської фольклорно-діалектологічної практики (тоді за завданням Інституту мовознавства ім. О. Потебні Академії наук Української РСР записав говірковий матеріал у багатьох селах Запорізької області.
Запорізький національний університет, у якому все своє життя працював великий вчений У 1959 році закінчив Запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет), після чого деякий час працював учителем, служив у війську. Запорізький національний університет займав у житті вченого велику роль. Щоразу в університеті звучить гімн ЗНУ, автором слів якого є сам Віктор Чабаненко, а композитором і виконавцем - відомий запорізький композитор і співак Анатолій Сердюк.
З 1962 по 1965 рік — аспірант кафедри української мови ЗДПІ, від 1965 року працював у Запорізькому педінституті (ассистент), з 1966 —старший викладач, кандидат наук, У 1968 р. за патріотичні переконання звільнений з роботи, поновлений у 1969 р. з 1972 - доцент, з 1984 року — доктор філологічних наук, завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства Запорізького національного університету. із 1987 року — професор. У 1985–1996 роках був деканом філологічного факультету,Дійсний член Академії наук вищої школи України.
Віктор Антонович Чабаненко досліджував питання української діалектології, лінгвостилістики, історії української мови та історії міжслов'янських літератур і культур, взаємин. Опублікував понад 700 наукових праць (монографій, словників, статей тощо), 500 публікацій, підготував 17 кандидатів філологічних наук. Головна мета наукової діяльності професора В. А. Чабаненка - вивчення народної традиційної культури Нижньої Наддніпрянщини.
Безкінечно стелиться нива, засіяна добірними зернами його любові до рідного запорізького краю, до його народних скарбів. Ця любов втілилася у найголовнішу справу його життя – книгу «Затоплена Атлантида». Йому належить «Січова скарбниця», «Бувальщини-оказії», «За покликом сумління». Пов'язані з історією фольклористики факти з'являються у багатьох роботах В. А. Чабаненка. Він член редакційної колегії унікального видання - малої енциклопедії "Українське козацтво", для якої написав майже сотню статей, присвячених історії, видатним особам, дипломатичним зв'язкам, культурі та побуту козацтва.
Він написав 43 поетичних збірки, упорядкував і видав кілька збірок фольклору Нижньої Наддніпрянщини, зокрема видання «Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини».[1]. Автор поетичних збірок «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999) та «У вічному двобої» (2000). З 1987 р. в обласній газеті "Комсомолець Запоріжжя", з 1992-го у газеті "Запорозька Січ" і в 1993-му - в альманасі "Веселий курінь" друкуються тематичні добірки фразеологізмів В. Чабаненка.
Основні праці:монографії «Синтаксис словосполучення і простого речення» (1975, у співавторстві), «Основи мовної експресії» (1984), «Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини» (т. 1—4, 1992). Автор посібника для вузів «Стилістика експресивних засобів української мови» (ч. 1—2, 1994—95). Упорядник збірок «Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини» (1990) та «Сестра орлів. Легенди та перекази» (1991). Видав збірники «Мудре слово. Прислів'я та приказки в говірках Нижньої Наддніпрянщини» (1992), «Гартоване слово. Постійні порівняння в говірках Нижньої Наддніпрянщини» (1995). Перекладав із зарубіжної поезії (М. Богдановича, Г. Гейне, Г. Гервега та ін.). Опублікував низку власних поетичних творів.
Наукова та збирацька робота професора В. Чабаненка в роки української незалежності неодноразово відзначалися: у 1996 р. за "Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: В 4-х томах" (1992) та "багаторічну невтомну діяльність у справі збереження історико-культурної спадщини України" Українським товариством охорони пам'яток історії та культури йому присуджено премію імені П. Чубинського, у 1999 Запорізьким обласним відділенням Українського Фонду культури - премію імені Я. Новицького за збереження, збирання та видання пам'яток усної народної творчості Запорізького краю, у 2000 - Національною Спілкою письменників України і Дніпропетровським музеєм ім. Д. Яворницького за історико-топонімічний словник "Великий Луг Запорозький" - премію імені Д. Яворницького. У 2002 р. за значні наукові здобутки Віктор Чабаненко отримав звання "Заслужений діяч науки та техніки України".