Щербина С.В., учитель української мови і літератури

Созонівського НВК  Кропивницької  районної ради

Кіровоградської області,

керівник секції «Українська мова»

Кіровоградської МАНУМ

 

Схема-конспект  заняття  секції «Українська мова» Малої академії наук

Тема заняття. «А що історія? Історія – коріння. Чим глибше, тим міцніше стоїмо»  (Ліна Костенко). Безсполучникове  складне  речення. Розділові знаки в ньому

Мета заняття:

навчальна –  повторити, узагальнити і систематизувати знання гуртківців про безсполучникові складні речення, їх структуру, смислові відношення між частинами складних конструкцій; формувати вміння знаходити БСР у тексті, правильно використовувати їх у мовленні, додержуватись правильної інтонації;

розвивальна – удосконалювати вміння та навички правильно ставити розділові знаки між частинами БСР; розвивати культуру усного і писемного мовлення, логічне та образне мислення, увагу, комунікативні навички та творчі здібності;

виховна – сприяти вихованню патріотичних почуттів, причетності до історії рідного краю.

Методи: епіграф, презентація, робота з текстом-опорою, «Мозковий штурм», відеопояснення, схеми-опори, самостійна робота, творча робота, практичні вправи, клоуз-тест, «Мікрофон».

Тип заняття: узагальнення і систематизація знань, умінь та навичок.

Форма заняття – дистанційна з використанням відео на  платформі Be Smart / Будь розумним (назва відео «Модуль 9. Заняття 7: Складне безсполучникове речення»)  та    спілкування з учнями через Skype та Viber.

Міжпредметні зв’язки –  історія, українська художня культура, українська література, інформатика.             

Обладнання:  підручники, таблиця-опора, практичні завдання, диктант із коментуванням, тести, клоуз-тест, презентація, відеопояснення.

ПЕРЕБІГ ЗАНЯТТЯ

І. Вступна частина.

1. Мотиваційна настанова на заняття.

Епіграфи: Рослина без коріння всихає,

      Людина без минулого не живе.

Народна мудрість

А що історія?
Історія – коріння.

Чим глибше, тим міцніше стоїмо.

Ліна Костенко

Перегляд презентації «Василечки-васильки».

Наша пам'ять. Має пам'ять
Зоставатись, як осердя.
Ми від неї, наче віти,
Що вчувають корінь свій.
Пам'ять віри. Пам'ять роду.
Пам'ять духу. Пам'ять серця.
Лиш по пам'яті в людині
Пізнає людину світ.
Борис Олійник

Світлій пам 'яті прадідуся

Максима та прабабусі Ніни

присвячую

 

Тепер їхня пам'ять живе у моїй пам’яті.
І їхні реліквії стали моїми реліквіями.
Як оцей непоказний степовий василечок,

привезений із прадідусевого села.

 

 

Ще раз поглядаю на степовий василечок...

Чомусь спадає на думку, що, мабуть, не раз

і не  два  згадував його прадідусь на дорогах війни

(як і малолітнього первістка-синочка Василька

 та донечку Любу, що залишилися разом

із дружиною на далекій Батьківщині).

Завжди гостинно відчиняла їхня білява

чепурна хата двері, стелилася під ноги

домотканими прабабусиними доріжками, лагідно поблимувала лампадкою перед іконами і пахла сухоцвітом за божницею...

(уривок із твору Щербини Руслани «Василечки-васильки»)

 

– Який твір ви сподівалися почути, прочитавши назву «Василечки-васильки»?

– Чи справдилися ваші сподівання?

– Що означає для вас поняття «пам'ять роду»?

– Яке місце має посідати минуле у житті людини? Прокоментуйте епіграфи до уроку.

2. Повідомлення теми та мети заняття, очікуваних результатів.

  На сьогоднішньому  занятті ми узагальнимо та систематизуємо знання з  теми: «Безсполучникове  складне  речення. Розділові знаки в ньому».

Метою нашої роботи буде повторити знання про безсполучникові складні речення, їх структуру, смислові відношення між частинами складних конструкцій. Ми продовжимо формувати вміння знаходити БСР у тексті, правильно використовувати їх у мовленні, ставити відповідні розділові знаки між частинами БСР.

3.  Актуалізація опорних знань.

Щоб актуалізувати знання про речення, попрацюймо з невеликим текстом.

Текст

1. На сьогодні є  велика потреба у тому, щоб повертати українцям їхню справжню історію та героїв.

2. Українська візія Другої світової війни: це має бути відповідальна «модель пам’яті».  3. Це має бути відповідальна  «модель пам’яті»  під гаслом «Ніколи знову»: цю війну треба пам'ятати перш за все тому, що вона мала стільки жахів і стільки наслідків, що ми не можемо їх забувати. 4. Не вистачає добрих фільмів з історії Другої світової: для школярів немає емоційної прив’язки до неї, тож потрібна якісна візуалізація  історії. (Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» https://dif.org.ua/article/ukrainska-viziya-pro-drugu-svitovu-viynu-tse-mae-buti-vidpovidalna-model-pamyati-ekspertne-obgovorennya)

5. Президент України Володимир Зеленський ініціює меморіальний проєкт, у межах якого в чотирьох куточках України буде встановлено чотири дзвони як символи пам’яті, перемоги, миру та єдності. (газета «Історична правда» http://www.istpravda.com.ua/short/2020/05/11/157479/)

Завдання до тексту.

1. У кожному з  речень підкреслити граматичні основи. (1. Є потреба, повертати; 2. Візія, «модель пам’яті» має бути; 3. Має бути «модель пам’яті», треба пам’ятати, вона мала, ми не можемо забувати. 4. Не вистачає, немає, потрібна візуалізація. 5. Президент України Володимир Зеленський ініціює, буде становлено).

2.  Назвати речення прості та складні, пояснити, чим  вони  розрізняються.

(Простих речень у тексті немає. Усі складні).

3. Вказати, як з’єднано частини простих речень, що входять до складних.

(1. Складнопідрядне: сполучником щоб; 2. Безсполучникове: за змістом, інтонаційно; 3. Складне речення з різними видами зв’язку: безсполучниковим та підрядним; 4. Безсполучникове: за змістом, інтонаційно; 5. Складнопідрядне: сполучником якого).

4.  Мотивація навчальної діяльності гуртківців.

1. Метод «Мозковий  штурм».

–  Що вивчає синтаксис?

– Що таке речення?

– Які ви знаєте види речень?

– Яке речення називається складним?

– Які види складних речень вам відомі?

– Чим відрізняється складносурядне речення від складнопідрядного?

– Які характерні ознаки  має безсполучникове складне речення?

2.  Інтерактивна вправа «Моя думка».

– Для чого вам потрібні знання про безсполучникове складне речення й розділові знаки в ньому?

•  Де й коли ви можете скористатися здобутими знаннями?

ІI. Основна частина.

1. Висвітлення керівником матеріалу нової теми.
2.  Перегляд  відео на   платформі Be Smart / Будь розумним (назва відео «Модуль 9. Заняття 7: Складне безсполучникове речення»). 
3. Методичний кейс (за опорною таблицею узагальнюємо знання про розділові  знаки  у  безсполучникових  складних  реченнях – таблиця з підручника Глазової О.П.  Рідна мова. Плани-конспекти уроків./ 9 клас. Перший семестр. – Київ: 2003, 2008. – С. 112-113, 116. 120).

Кома та крапка з комою між частинами безсполучникових складних речень

 

Правило	Приклад
Між відносно рівноправними частинами ставиться кома.	Бузково пахне вечорова тиша,  садками ніч крадеться у село. (С.Жадан.)
Якщо частини значно поширені, мають розділові знаки або далекі за змістом, ставиться крапка з комою.	Гілка не трісне, листок не шелесне, пахне незлежаний сніг; густо просіяний промінь небесний світлою ковдрою ліг. (Б.Дегтярьов.)
Двокрапка між частинами безсполучникового складного речення

 

Правило	Приклад
Двокрапка ставиться, якщо друга частина розкриває зміст першої.	І не холодно дуже: є морозець, та не цупкий.  (Панас Мирний.) Зелений яр сьогодні незвичайний: хисткий туман хитається на дні. (С.Черкасенко.)
Двокрапка ставиться, якщо друга частина виражає причину того, про що йдеться в першій	Ідемо вдвох: тут для гучних компаній не місце. (М.Рильський.)
Двокрапка ставиться, якщо в першій частині є слова так, такий; чути, бачити, знати,  розуміти  й под.	Глянь, моя мила: зорі повисли над Дніпром. (П. Тичина.) Дивлюся я: полями в’ється рів, немов змія. (Б.Лепкий.)
Тире між частинами безсполучникового складного речення

 

Правило	Приклад
Тире ставиться, ящо зміст частин протиставляється.	Не вмер поет – його втомило горе. (Б.Лепкий.) Ростуть не гаї – скрипкові оркестри стоять. Шумлять не ліси – скрипкові оркестри лунають. (Є.Гуцало.)
Тире  ставиться, якщо  друга частина виражає наслідок або висновок з того, про йдеться в першій частині.	Посієш вчинок – виросте звичка. (Нар.творч.) Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне. Вселюдське замовчиш – обчухраним зростеш. (П.Тичина.) В хазяйки бочка протіка  - вона гука бондарчука. (Р.Бернс.)
Тире  ставиться, якщо друга частина виражає різку зміну подій.	Стрибок – і ленти одлітали!  Відплив – і ленти на плечі! (П.Тичина.) Ми різко зійшлися в танці – аж гудзики відірвались... (Д.Павличко.)

4. Залучення учнів до  осмислення нового матеріалу.

Самостійна робота.

1. Знатимеш історію рідного народу … патріотизм стане невід’ємною частиною твоєї душі (нар. тв). 2. Болять у грудях старі рани … війна не відпускає ветеранів (авт.). 3. Неминуча не війна, а мир … сили миру незмірно більші, ніж сили війни (О. Корнійчук). 4.  Минають роки … сивіють ветерани … меншають їх ряди (авт.). 5. Залунає канонада … тисячі громів обізвуться навколо (авт.). 6. Пам'ять про полеглих бережуть обеліски … схилились над ними в зажурі берізки (авт.)

Завдання до самостійної роботи

1. Переписати речення, розставляючи пропущені розділові знаки.

2. Визначити, смислові зв’язки, якими  поєднуються між собою  частини безсполучникових речень. (1. Умова – тире; 2. Час – тире; 3. Причина – двокрапка; 4. Послідовність – коми; 5. Порівняння – тире; 6. Одночасність – кома.)

3. Підкреслити граматичні основи речень. (1. Знатимеш, патріотизм стане частиною; 2. Болять рани, війна не відпускає; 3. Неминуча не війна, мир, сили більші; 4. Минають роки, сивіють ветерани, меншають ряди; 5. Залунає канонада, тисячі громів обізвуться; 6. Бережуть обеліски, схилились берізки).

4. Пояснити відповідність розділових знаків.

6. Закріплення вивченого матеріалу. Виконання вправ.

Творча робота

1. На Луганщині буде встановлено перший дзвін – Дзвін Пам’яті…

2. На Закарпатті буде Дзвін Перемоги…

3. Дзвін Миру встановлять у Донецьку…

4. Дзвін Єдності з’явиться у Сімферополі…. 

Завдання  до творчої роботи

1. Добудувати безсполучникові складні речення, самостійно  додаючи до поданої частини другу.

2. Утворені речення записати і пояснити розділові знаки  в них.

Диктант із коментуванням

1. Степом, степом йшли у бій солдати, степом, степом даль заволокло (М.Негода).  2. Мало зозулі кували тим юнакам перед боєм, світ від чуми врятували, нас захистили собою. 3. У наші серця прилітають луни далекого грому, хлопці в степу спочивають, не повернулись додому. 4. Мені привиділось: солдати перетворились в білих журавлів (Р. Гамзатов). 5. Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів. 6. Роду чесного, доброго люди переконані твердо давно: хто минуле випадком забуде, може знов повернутись воно.             

Завдання до диктанту з коментуванням

1. У кожному з речень підкреслити граматичні основи. (1. Йшли солдати,  заволокло; 2. Зозулі кували, рятували, захистили; 3. Прилітають луни, хлопці спочивають, не повернулись; 4. Привиділось, солдати перетворились; 5. Ніхто не забутий, ніхто не згорів; 6. Люди переконані, хто забуде, може повернутись воно).

2. Визначити, смислові зв’язки, якими  поєднуються між собою  частини безсполучникових речень і пояснити відповідність розділових знаків. (1. Одночасність – кома; 2. Одночасність – коми; 3. Одночасність – коми; 4. Пояснення – двокрапка; 5. Одночасність – кома; 6. Пояснення – двокрапка).

7. Підведення гуртківців до узагальнень, висновків.

«Клоуз-тест». Необхідно продовжити речення одним словом.

1.    Якщо частини складного безсполучникового речення вказують на часову

послідовність, то між ними ставиться ....

2.    Якщо у другій частині вказано на причину того, про що говориться у першій, то між ними ставиться ....

3.    Якщо друга частина вказує на наслідок того, про що говориться у першій, то між ними ставиться ....

4.    Якщо частини складного безсполучникового речення вказують одночасність або часову послідовність, то між ними ставиться ....

5.    Якщо  частини  складного  безсполучникового речення  менш  пов'язані  за змістом, дуже поширені, то між ними ставиться ....

6.    Якщо друга частина розкриває зміст першої, то між ними ставиться ....

7.    Якщо в першій частині вказується на час того, про що говориться в другій, то між ними ставиться ....

8.    Якщо зміст обох частин протиставляється, то між ними ставиться ....

9.    Якщо друга частина виражає висновок з того, про що говориться у першій, то між ними ставиться ....                

10.  Якщо друга частина доповнює зміст першої, то між ними ставиться ....

11.  Якщо в першій частині вказується на умову того, про що говориться в другій, то між ними ставиться ....

12.  Якщо зміст обох частин зіставляється, то між ними ставиться ....

III. Заключна частина.

Обґрунтування гуртківцями можливості використання отриманих знань, умінь, навичок.

Метод «Мікрофон»

– На занятті я дізнав(ла)ся про…

– Я зрозумів (ла)…

– Я навчив (ла)ся…

– Найбільшим моїм успіхом є…

ІV. Домашнє завдання.

1. Опрацювати теоретичний матеріал, переглянувши відео на платформі Be Smart / Будь розумним за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=bY46I_kzOwY

2. Виконати тестові завдання за покликанням https://naurok.com.ua/test/bezspoluchnikove-skladne-rechennya-mova-literatura-496850.html

Список використаних джерел:

1. Підручник Караман С.О., Горошкіна О.М., Караман О.В., Попова Л.О. Українська мова / підручник для 11 класу  закладів загальної середньої освіти (профільний рівень).   – Харків: ТОВ «Видавництво «Ранок», 2019.

2. Підручник Глазова О.П. Рідна мова. Плани-конспекти уроків / 9 клас. Перший семестр. – Київ: 2003, 2008.

3. Презентація «Василечки-васильки».

4. Відео на платформі Be Smart / Будь розумним Модуль 9. Заняття 7: Складне безсполучникове речення https://www.youtube.com/watch?v=bY46I_kzOwY

5. Тестування  «БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ» (МОВА + ЛІТЕРАТУРА) 11 клас за покликанням https://naurok.com.ua/test/bezspoluchnikove-skladne-rechennya-mova-literatura-496850.html

ДОДАТОК 1

Щербина Руслана

Твір «Василечки-васильки»

Світлій пам 'яті прадідуся

Максима та прабабусі Ніни

присвячую

 

Наша пам'ять. Має пам'ять

Зоставатись, як осердя.

Ми від неї, наче віти,

Що вчувають корінь свій.

Пам'ять віри. Пам'ять роду.

Пам'ять духу. Пам'ять серця.

Лиш по пам'яті в людині

Пізнає людину світ.

Борис Олійник

Пам 'ять роду... Пам'ять серця...

Людина щаслива пам'яттю минулого. Чим далі вона сягає у глибину років, тим більше черпає з неї наснагу та енергію по-справжньому жити, творити, трудитися.

Щасливі ми, що народилися і живемо в Україні. Тут жили наші  діди і прадіди, тут  живуть наші батьки, тут корінь українського народу. Знати свій народ  –  це знати мамину пісню, що сіяла в душу дитини зернятка добра, любові  і ласки, це знати  батьківську  хату, стежина від якої веде у великий шлях Батьківщини, це знати бабусину вишиванку, це знати  дідусеву  казку про правду і кривду.

Знати – хто ми, чиїх батьків діти. Маємо знати своє минуле, щоб бути вартими майбутнього.

Сімейні реліквії... Вишиті хрестиком рушники, сорочки та серветки, пожовтілі від часу чорно-білі фотографії... Ціле життя мого роду...

Гортаючи альбом, зупиняю погляд на двох світлинах, між якими відстань у півстоліття. На першій – молодий ставний чоловік у військовій формі обережно, ніби кришталеву, підтримує під руку тендітну невеличку жінку у простенькій темній сукні, з разочком дрібного намиста на шиї. У неї – виразні променисті очі. Коротке хвилясте волосся красиво обрамляє обличчя. Мої – прадідусь Максим та прабабуся Ніна у 1947 році.

На другому знімку – теж вони; сидять рядочком, мов два сивеньких голуби, згорнувши натруджені руки, на які наклав свій відбиток невблаганний час: помережив зморщечками, понапинав жилочки.

Прадідусь посміхається, гордо позує журналістові районки, що приїхав узяти інтерв'ю у подружжя, котре вже більше 60-ти років разом. Прадідусеві –90, він надзвичайно схвильований такою увагою до своєї скромної особи, підбадьорює бабусю, жартує. Я ж мовчки нишкну у куточку хати, лякаюся спалаху фотоапарата, а потім, забута всіма, слухаю життєву сповідь...

Останнє фото... За два місяці потому дідуся не стане..

Кажуть, людина живе доти, доки живе пам'ять про неї. Уроки мудрості, доброти, людяності, засвоєні від прадідуся і прабабусі, я збережу і передам своїм дітям. І сподіваюся, що не буду опускати очі, коли почую запитання нащадків: «А що ти зробила для того, щоб ми могли жити гідно у могутній Україні?». Бо чесно і відкрито дивилися у мої очі прадідусь і прабабуся, прості трудівники, що багато трудилися і мало говорили. Не казали мені гучних фраз про патріотизм, чесність, справедливість, гідність і духовну цілісність. Вчили власним прикладом, власним життям.

Кажуть, українці сприймають світ не розумом, а серцем. Тому таким міцним є незримий духовний зв'язок поколінь. Від серця –  до серця.

Не цуратися б тільки, не ховатися, розкрити своє серце, сприйняти науку, стати достоту гідними предків...

Таких родів, як мій, мільйони в Україні. І доля випала їм нелегка. Та достойно витримало старше покоління всі випробування, не занепало духом, показавши нам зразки високої людяності, гідності, патріотизму. Встигнути б тільки сказати вдячне  «спасибі»...

…Чуєш, дідусю, поговори зі мною. Давай погортаємо сторінки нелегкого твого життя…

Привезла із твого села стебелечко василечка, синенького, пахучого, поклала в книжку між сторінками, забула, а зараз, зимою, випадково знайшла. Висохла квітка, немає вже того яскравого синього блиску, та залишився неповторний запах – святешній якийсь, великодній.

І вся просочуюся його духом – і раптом ловлю себе на думці, що в уяві давно блукаю далеким прадідусевим селом. Бачу яри та вибалки, тихеньку річечку, берег в осоках, город до берега...

... Тихо тече Кільтень. Несе свої води степова річечка через тисячоліття  –спокійно, неквапливо. І люди біля неї ніби перейняли її характер, такі ж –розважливі, вдумливі, трохи  філософи. Такі – як  прадідусь. І зринає із закутків дитячої пам'яті його обличчя: завжди з лагідною посмішкою, з якоюсь лукавинкою у блакитних очах,  лунає  рідний  голос.

«... – На віку, як на довгій ниві, чимало довелось побачити світу, багато подій пропустити  через  свою  душу. Багато що  пам'ятаю  так  добре, нібито було зовсім недавно. Особливо війну і роки полону. Таке не забудеться ніколи.

Мобілізували  нас  9 липня  1941 року, коли  німці вже були поблизу Умані.

Під Новоукраїнкою прийняли перше бойове хрещення – перші нічні бомбардування, побачили першу кров, перші втрати. Через декілька днів ешелоном  перевезли  нас до Знам'янки. Вивантажилися прямо в полі, почали проводити бойові заняття. Та зненацька налетіли фашистські літаки, стали бомбардувати. Сховатися ніде, багато солдат загинуло, так і не встигнувши повоювати. Кров, вирви, смерть – а на полях пшениця,  як золото. Й василечки вздовж доріг – кров'ю зарошені, пилом припалі...»

Я починаю  вдивлятися  у  плин  минулих  років і,  як  у  воєнній хроніці, бачу  тебе  молодого, 34-річного чоловіка на фронтових дорогах. Чомусь зникли  барви – світ  якийсь  чорно-білий. Дивлюсь, як пішки прямуєте  до Дніпра. Чобіт  усім  не  вистачає, тому  у  багатьох  збиті  ноги (дивовижно, але до чорно-білого світу починає домішуватися колір крові!). А потім бачу, як копають солдати окопи. Земля тверда, як камінь: окоп невеликий, лежачий – «заяча нора». А на світанку на людей в окопах ланцюгом ідуть танки і бронемашини. Кукурудзяне поле, де знаходяться ваші позиції, фашисти буквально «засипають» мінами і снарядами. Бій запеклий, кільце навколо поля стягується...

Оточення...

В  той  день  тобі, дідусю,  пощастило. Врятувало  поле, широкими  листками закрила кукурудза (літо ж яке було урожайне!), вночі дала прихисток скирта соломи, така ж, які тобі доводилося  класти до війни.

«... – Єдиного фронту не було. Фашисти наступали великими колонами, залишаючи в містах і селах свої гарнізони. Через декілька днів нас, відступаючих, набрався  взвод. Вирішили  виходити  із  оточення. В одному з сіл, коли перепочивали в приміщенні школи, нас оточили фашисти. Будинок підпалили. Стали  ми вистрибувати з вікон, а німці з автоматів розстрілюють нас в упор. Я впав, сховався в  канаву. Стрільба поступово затихла, я побіг від школи. Поряд засвистіла і упала міна. Як учили, швидко заліг у вирву. Та знову поруч розірвалася ще одна, а третю я вже не почув – контузило».

Мимоволі хапаюся руками за голову, затуляю долонями вуха – і знову бачу перед собою ніби кадри німого кіно.

Рудий фріц дулом автомата штовхає прадідуся, щось кричить... Далі кам'яний  сарай, тіснява, духота, ніде сісти; на шостий день – третина хлібини на чоловіка. Хто з'їв  на голодний  шлунок  відразу, мучиться в корчах, хто тут же вмер. Потім ешелон (перестук вагонів об рейки зник, все ніби у якомусь безмовному світі!), Полтава, Харків. Усю зиму – за колючим дротом на страшному холоді. Тут прадідусь  відморозив  ноги. За будь-яку провину – 2-3-годинне стояння  на  морозі. Люди гинуть, як мухи, а трупи хоронять тут же, у підвалах, де земля не така мерзла. Далі – Міллерово, допікає страшенна спрага, мучать  воші. А потім – знову  ешелон, вагон, де трохи соломи, і раз на добу – хліб. І безкінечна дорога... Дорога...

«... – Так  я  потрапив до  Німеччини. У  табір  Гамерштайн, про який писав Михайло Шолохов в оповіданні «Доля людини», бранців доїхало мало. У квітні 1943 року  нас  лікували, бо  німці  панічно  боялися  чиряків, які густо обсипали наші  змучені  тіла. У цьому  таборі  на  нас  давали  документи, заповнили  картки, сфотографували, зважили. Було в мені тоді (не повірите!) 25 кілограмів. Нічого  людського – один скелет. А коли  йшов  на  фронт, був зрілим чоловіком і мав 74 кілограми».

Я відчуваю, як на  голові  починає  ворушитися  волосся  – і душа сповнюється таким болем! Скільки ж тобі довелося страждати в житті, дідусю! Це ж  якими нелюдами були фашисти, що довели тебе до такого стану! Але  яка  непоборна  воля  до життя була в тебе, рідний!  Правду кажуть: «Є воля – є людина!»

Ще раз поглядаю на степовий василечок... Чомусь спадає на думку, що, мабуть, не раз і не два ти його згадував на дорогах війни (як і малолітнього первістка-синочка Василька та донечку Любу, що залишилися разом із дружиною на  далекій  Батьківщині). Хоч перед очима поставала інша земля – чужа, скупа на рослинність, холодна...

« – ... І знову повезли у новий табір, тепер уже пароплавом. Голодних і слабких, нас везли цілий тиждень. Багато страждало від морської хвороби. Кожен день трупи викидали за борт. Так потрапив я до Північної Норвегії. Був травень, якраз початок справжньої весни для цього краю. Довкола високі гори, вкриті снігом і порізані вузькими морськими затоками – фіордами. Поселили  нас  у  бараки, які  тільки  умовно  захищали  від  вітрів і дощів. Щодня протягом двох років ми тяжко працювали – проходили тунель у гранітних породах. Доводилося  бути  і вантажником, і підривником, і буровиком. Робота була знайома – до війни я працював на гранітному кар'єрі. Праця в таборі була дуже  важка, а годували  дуже  погано – 200 грамів  хліба, брюква і чай. Весною 1945 року  охорона  залишила  табір. Нас  перевезли  спочатку в Швецію, а потім у Радянський Союз. Вісім разів мене викликали на допит в особливий відділ. Комісія визнала ворогом народу, бо був у фашистів у полоні».

Хочу щось промовити і відчуваю, що від обурення не можу – десь забракло слів!  От тобі й маєш!  Ворог народу...

... І знову табір, тепер уже радянський. І знову щоденна виснажлива робота, від  якої  нікого  не  звільняють. І знову  скупий  голодний  пайок.  Балахна під Горьким, де  два  роки  прадідусь  заготовляв  торф. До 1950  не  зустрівся б із сім'єю, та завдяки  хорошій  праці  мій  прадідусь Максим Якович Гетьманець був достроково звільнений у 1947...

Повернувся на батьківщину, в рідне село Березівку Маловисківського району. Знову працював  на кар'єрі, будував  дороги навколо  села. З дружиною –моєю прабабусею Ніною Мусіївною – виростили трьох діток: двох синів та доньку.

І все їхнє життя, їхня надія та любов – то діти, онуки (їх шестеро!) та правнуки (нас, правнуків, аж семеро!). Як збереться ввесь рід разом, то від розмов, сміху та галасу стає затісною їхня білява чепурна хата!

Та вона  завжди  гостинно  відчиняє  двері, стелиться  під  ноги  домотканими прабабусиними доріжками, лагідно поблимує лампадкою перед іконами і пахне сухоцвітом за божницею...

Дуже  любила  прабабуся  саме  польові  квіти,  а  особливо  васильки  (вона і свого первістка – мого дідуся – Василем назвала).  Назбирає, було, в лузі і покладе за ікони. Висохнуть, потьмяніють квіти, але пахнуть незвично, святешно якось,  великодньо...

... І раптом повіває на мене легеньким подувом  від василька, що лежить між сторінками книжки, вітром із дитинства.  Я дивлюсь на прадідуся, що стоїть серед лугу, мантачить косу і посміхається якимось своїм думкам. Теплий вітер літа лащиться до нього, розказує щось трепетне. Він пробуджує в прадідусеві минуле, згадує той, що пройшов він по стежках і дорогах свого минулого, як пройшов по них оцей вітер. Кличе він у спомини далекі поля, які колись прадідусь бачив; і пшениці в тих полях красуються так, як вони ніде ніколи більше не красувалися, і цвітуть біля них синьоокі степові квіти – василечки... Лине від них святешній, великодній запах... І стоїть біля них розважливий, замислени  прадідусь, як жива легенда, і вітер молодості гортає сторінки його долі...

... Пам'ять духу... Пам'ять серця...

Її не відібрати, не знищити...

Мені, як і тисячам моїх ровесників, ще тільки торувати дорогу у майбутнє.

Я вірю у своїх друзів, однолітків, сучасників. Ми ще не сказали свого слова у цьому тисячолітті. Ми – нація з великою духовною спадщиною, історією, звичаями і традиціями, пам'яттю незламного духу і гарячого серця.

Дорога до світлого майбутнього – тривала. Тож хай відступлять зневіра і відчай, а супроводжує нас на цьому шляху сонце рідної землі.

Щоб патріотами залишились у пам'яті нащадків...

***

ДОДАТОК 2

Тестування «Безсполучникове складне речення» (мова + література)

 11 клас

1. Укажіть правильне твердження.

А) Безсполучникові складні речення складаються з двох простих речень без сполучників та приєднуються одне до одного за допомогою інтонації.

Б) Безсполучникові складні речення бувають з однорідними та неоднорідними частинами.

В) Частини безсполучникових складних речень приєднуються одна до одної тільки за допомогою смислових зв'язків.

Г) Між частинами безсполучникових складних речень можуть ставитись тільки такі розділові знаки, як-от: двокрапка, тире, кома.

2. Безсполучниковим складним реченням є:

A) Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло. (О.Довженко); Б) Очі мамині сухі, голос ані здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять – вони закам'яніли (Гр. Тютюнник).;

В) Учора дав мені товариш скалку од дзеркальця, я глянув на себе і не впізнав (Гр. Тютюнник).; Г) Я з силою штовхнув його ногою – і він розкинувся горілиць (Микола Хвильовий).

3. У якому безсполучниковому складному реченні частини виражають  одночасність дій або явищ?

A) Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса – колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє (Гр. Тютюнник).;  Б) Хлопець поволі глянув по ближчих берегах і трохи збентежився – на повороті праворуч виникло село, приховане доти за лукою (В.Підмогильний).; В) Мінялись краєвиди, мінялись настрої; мінялась флора, люди, обрії  (Іван Багряний).; Г) Коло стіни стояв верстат, на полицях уздовж лежало начиння (В.Підмогильний).

4. Знайдіть безсполучникове складне речення з неоднорідними частинами.

A)  І я бачу: в її очах стоять дві хрустальні росинки (Микола Хвильовий).;

Б) Він посміхався, йому приємно було чути собі хвалу й віру в свої сили від цієї синьоокої дівчини (В. Підмогильний).;  В) Повз мене проходили обози, пролітали кавалеристи, грохотали по мостові тачанки (Микола Хвильовий).;

Г) Повз нього пропливали сотні облич, веселих, серйозних і заклопотаних, десь голосила обікрадена жінка, кричали, граючись, пацани (В.Підмогильний).

5. Укажіть безсполучникове складне речення, у якому правильно поставлено розділові знаки.

A) З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест – то йде Марія (Микола Хвильовий).; Б) Хай згинуло, хай загуло – вони лишилися, як криця! (Є. Маланюк).; В) Ото як вийти з сіней та подивись навколо: геть-чисто все зелене та буйне (О. Довженко).; Г) Срібліє обрій в ніжному тумані – широко день роздав блискучі грані… (В.Свідзинський).

6. У безсполучниковому складному реченні В сьому короткому нарисі автобіографічного кінооповідання автор поспішає зробити відразу деякі визнання в його реальний повсякденний світ … частіше починають вторгатися спогади (О. Довженко) між його частинами вживається…

A) кома; Б) крапка з комою; В) двокрапка; Г) тире.

7. Правильну схему речення Але я повертаюсь і бачу  прямо переді мною стоїть моя мати моя печальна мати з очима Марії (Микола Хвильовий)               

(розділові знаки вилучено) зазначено в рядку…

A)[ ], [послідовність подій]; Б) [ ]: [доповнення]; В) [ ] – [наслідок]; Г) [ ]; [ ].

8. Познач правильну характеристику поданого речення.

Наснився мені чудернацький базар: під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. (Л. Костенко).

А) розповідне, неокличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з часовими відношеннями;

Б) спонукальне, окличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з причиновими відношеннями;

В) розповідне, неокличне, складне, складносурядне, складається з 2 частин, з причиновими відношеннями;

Г) розповідне, неокличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин, з відношеннями доповнення, конкретизації.

9. Укажіть безсполучникове складне речення, у якому треба поставити тире (розділові знаки вилучено):

A) Пролітають з грюкотом мости семафори тунелі  все утікає назад (Іван Багряний).; Б) Росте передгроззя скоро буде гроза  (Микола Хвильовий).;  В) Тешуть теслі з срібла сани стелиться сніжиста путь (Б. –І. Антонич).; Г) Але ми напали на справжніх версальців за всю дорогу жодна черниця не промовила жодного слова (Микола Хвильовий).

10. Після речення  Передають у телефон    треба поставити кому, якщо серед варіантів його продовження вибрати…

A) наші пішли в контратаку (Микола Хвильовий).; Б) і луною розноситься повідомлення по кімнаті.; В) і замовкають на тому кінці проводу.; Г) та прийняти повідомлення нікому.

11. Пунктуаційну помилку допущено в реченні…

A) Знову на далекій міській башті за перевалом дзвенить мідь: то б'є годинник (Микола Хвильовий).;  Б) Я знаю – моя мати і завтра піде в монастир…  (Микола Хвильовий).; В) Тягнуться обози, кричать тривожно паровики, проносяться кавалеристи (Микола Хвильовий).;  Г) Він – один з багатьох таких ешелонів; женуть вони отак божевільним темпом через глуху піч і крізь ще глухіший Сибір, оповиті таємницею... (Іван Багряний).

12. Складне речення з різними видами зв’язку, яке містить чотири частини, записано в рядку…

A) А виявлений «секрет» був такий: у вагоні, у тім, середнім, тридцять другім, знайдено сліди диверсії – чотири дошки були двічі перерізані ножем упоперек (Іван Багряний).; Б) За портьєрою в скляних дверях стоїть заграва: то за дальніми кучугурами горять села, горять степи й виють на пожар собаки по закутках міських підворіть  (Микола Хвильовий).;  В) Дзвенить суха весна, гуде зелений дуб на згір'ях, і облизане каміння сміється до сонця (Олесь Гончар).; Г) Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна (Гр.Тютюнник).