Презентація до твору Річарда Баха "Чайка Джонатана Лівінгстон" 8 клас.

Жодне бажання не дається тобі окремо від сили, що дозволяє його здійснити.

Річард Дейвіс Бах нар. 23 червня 1936 в Оук Парку штат Іллінойс ,американський письменник. Автор бестселерів «Джонатан Лівінгстон, мартин», «Ілюзії. Пригоди месії мимохіть». З сімнадцяти років захоплюється літанням як хобі. Творчість Річарда Баха пов'язана з польотами на літаках . Син Роланда Баха, колишнього капелана армії США, та Руфі (Шоу) Бах. По материній лінії Річард Бах є прямим нащадком великого німецького композитора Йогана Себастіана Баха. 1955 року Річард Бах вступив до Університету штату Каліфорнія в Лонг-Біч, де навчався протягом чотирьох наступних років і брав уроки пілотування літака. Приблизно в цей час познайомився зі своєю першою дружиною Бетті, яка народила йому шестеро дітей. Однак, 1973 року він вирішив розлучитися, втративши віру в шлюб як такий.ин від першого шлюбу Джонатан, написав книгу «Понад хмарами» про стосунки з батьком, якого він ніколи не знав.

Істинною пристрастю Річарда завжди були літаки: армійську службу він проходив в резерві військово-морського флоту. У 1956-59 роках працював пілотом у Військово-повітряних Силах США. У 1956-59 роках працював пілотом у Військово-повітряних Силах США. У 1960-х очолював Асоціацію старовинних літаків, а також працював пілотом-каскадером, авіаінструктором, учасником розважальних польотів]на Середньому Заході, де він пропонував прогулянкові польоти на біплані по три долари з людини. Водночас Річард Бах також працював незалежним письменником, продаючи свої статті таким журналам як «Флаїнг» (де працював редактором), «Соурінг», «Ейр Фектс» тощо. Більшість його книг певним чином пов'язані з польотом, починаючи з його дебютної книги «Чужий на Землі» (1963) і ранніх оповідань, в яких йде мова про літаки, та закінчуючи пізнішими творами, в яких письменник використовує політ як філософську метафору.

Всесвітньо відомим Річард Бах став після публікації філософської притчі «Джонатан Лівінгстон, мартин» (1970). На зйомках фільму «Джонатан Лівінгстон, мартин»(1973) Бах познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка працювала акторкою.1981 року вони одружились. Відтоді Леслі була постійним співавтором свого чоловіка, а також стала героїнею книг «Міст через вічність», «Єдина» та «Втеча від безпеки». 1997 року Річард Бах і Леслі Перріш розлучилися. У квітні 1999 року Річард Бах одружився втретє, цього разу з Сабріною Нельсон-Алексопулос. 31 серпня 2012 року легкомоторний літак, за штурвалом якого знаходився сам письменник, потрапив у авіакатастрофу. Під час посадки він зачепив лінію електропередач. Річард Бах отримав черепно-мозкову травму і переломи. Він був госпіталізований, за останніми повідомленнями знаходиться у тяжкому, але стабільному стані. [2] Річард Бах був госпіталізований на 4 місяці, згодом виписаний додому. Він повідомив, що досвід зустрічі зі смертю надихнув його до закінчення четвертої частини повісті «Джонатан Лівінгстон, мартин». За день до аварії Річард Бах передав у видавництво свій останній на той час твір «Подорожі з Пафф» , який вийшов друком 19 березня 2013 року . Саме на літаку з назвою «Пафф», письменник і потрапив в аварію. 2014 року світ побачив сиквел роману «Ілюзії. Пригоди месії мимохіть»[en] — «Ілюзії ІІ. Пригоди учня мимохіть

Повість-притча американського письменника Річарда Баха. Повість розповідає про молодого мартина, який навчився літати, та присвячена самовдосконаленню і самопожертвуванню. Повість була вперше опублікована 1970 року і швидко стала бестселлером не тільки в США, але й за їхніми межами. 1973 року повість було екранізовано.

Жанр — повість-притча. Тема — розповідь про молоду чайку, яка навчилася літати та присвячує себе самовдосконаленню і самопожертві. Ідея — потрібно прагнути до самовдосконалення. Алегоричні образи:зграя чайок – наше повсякденне життя;політ Джонатана Лівінгстона – свобода;прагнення вдосконалювати політ – це шляхи людського самовдосконалення, бажання пізнати сенс буття і осмислит свій статус у світі. Основний конфлікет у творі – це конфлікт між сірою масою людей (Зграя) та особистістю (Джонатан). Зграя вважає, що вони не здатні пізнати сенс життя, бо він недосяжний, вони кинуті у цей світ лише для того, щоб їсти та жити доти, доки вистачить сил. З цим категорично не згоден Джонатан, яким керує жага пізнання: «Тисячі років ми рискаємо в пошуках риб’ячих голів, але зараз нарешті стало зрозуміло, навіщо ми живемо: щоб пізнавати, відкривати нове, бути вільними».

Проблемне запитання уроку –диспуту: «Навіщо ми живемо на цьому світі?» «Щоб пізнавати, відкривати нове, бути вільними» , - чайка Джонатан Лівінгстон Як ви думаєте?Композиція повісті складається з 3 частин, і це не випадково, бо Річард Бах показав 3 ступені духовного вдосконалення Джонатана.1- усвідомлення ідеї свободи;2- досягнення досконалості;3-прагнення поділитися знанням вищої істини з учнями, щоб вони також втілили ідею Великої Чайки – всеосяжну ідею свободи.

«Більшість чайок не завдають собі клопоту, аби дізнатися щось про політ, — хіба що найнеобхідніше: як долетіти від берега до їжі та повернутися назад. Для більшості чайок головне — їжа, а не політ. А для цієї чайки політ був важливішим за їжу. Джонатан Лівінгстон над усе любив літати.»

«Тоді він злетів на дві тисячі футів угору і спробував іще раз, — стрімко прямуючи вниз, витягнув дзьоба, розпростав крила, а коли швидкість сягнула п'ятдесяти миль за годину, припинив ними рухати. Це було дуже важко, але ж спрацювалоІ Десять секунд він мчав зі швидкістю дев’яносто миль за годину. Джонатан установив світовий рекорд швидкості для морських чайок!»

Більшість з нас рухаються вперед дуже повільно. Ми прийшли з одного світу в інший, майже точно такий, і вже забули, звідки походимо; нам байдуже, куди нас ведуть, ми живемо одним днем. Уявляєш, скільки життів ми маємо прожити, перш ніж почнемо здогадуватися, що життя — це не тільки пожива, боротьба та влада у Зграї? Тисячі життів, Джонатане, десятки тисяч! А потім іще сотню, поки не зрозуміємо, що таке вершина знання, і ще сотню, поки не впевнимося, що мета нашого життя — досягти цієї вершини і передати свої знання іншим. Звичайно, і тут діє той самий закон: ми вибираємо для себе наступний світ завдяки тому, чого навчились у попереднім. Не навчишся нічого — і наступний світ не буде нічим різнитися від попереднього, і в ньому тебе чекатимуть ті самі перешкоди і свинцевий тягар незнання.

 Більшість з нас рухаються вперед дуже повільно. Ми прийшли з одного світу в інший, майже точно такий, і вже забули, звідки походимо; нам байдуже, куди нас ведуть, ми живемо одним днем. Уявляєш, скільки життів ми маємо прожити, перш ніж почнемо здогадуватися, що життя — це не тільки пожива, боротьба та влада у Зграї? Тисячі життів, Джонатане, десятки тисяч! А потім іще сотню, поки не зрозуміємо, що таке вершина знання, і ще сотню, поки не впевнимося, що мета нашого життя — досягти цієї вершини і передати свої знання іншим. Звичайно, і тут діє той самий закон: ми вибираємо для себе наступний світ завдяки тому, чого навчились у попереднім. Не навчишся нічого — і наступний світ не буде нічим різнитися від попереднього, і в ньому тебе чекатимуть ті самі перешкоди і свинцевий тягар незнання.

Завдання: підберіть до домалюнків цитати із твору Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон»Ілюстрації до твору художника Владислава Єрко.

Притча Баха своєю першоосновою має біблійно-євангельський сюжет: обранництво і вигнання, повернення до тих, «чий розум відкритий до знать», учені-апостоли, чудеса, відвідування раю для чайок, смерть і воскресіння. Не випадково майкл Корда (кінокритик американського журналу «Глемоур» рецензуючи екранізацію притчі Баха режисером Холлом Бартлетом, підкреслив, що в кінострічці Джонатан Лівінгстон виглядає пташиним Христом. Але, незважаючи на єван-гелійські мотиви, притча вільна від будь-якого релігійного пафосу. Навпаки, головне у філософській проблематиці повісті — віра в усемогутність людського розуму й духу, Лівінгстона наставник. А остання заповідь Чайки своєму учневі звучить так: «Не давай їм розпускати про мене безглузді плітки, або робити з мене бога, добре, безкрайність людського пізнання, наполегливість у подоланні своїх обмежених можливостей, упевненість у необхідності боротьби за досягнення своєї мети. «Віра тут ні до чого… Навіть у випадку звичайного вміння літати на одній вірі далеко не залетиш»,— повчає юного Джонатана «Флетч? Я чайка. Ну, хіба що люблю літати». Не випадково церковна влада в США засудила притчу Баха, вбачаючи в ній гріх гордині.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУПрезентацію виконала вчительзарубіжної літератури Курманівської ЗОШ I-II ст. Борсай Наталія Анатоліївна.