Презентація до уроків географії: "Тихоокеаньська сміттєва вирва"

Тихоокеанська сміттєва вирва. Матеріали до уроків

«Велика тихоокеанська сміттєва пляма» , «Тихоокеанський сміттєворот», «Північна тихоокеанська спіраль», «Тихоокеанський сміттєвий острів», як тільки не називають цей гігантський острів зі сміття, який розростається гігантськими темпами. Про сміттєвий острів говорять уже понад півстоліття, але практично ніяких дій не приймається. Тим часом наноситься незворотня шкода навколишньому середовищу, вимирають цілі види тварин. Велика ймовірність того, що настане момент, коли вже нічого не можна буде виправити .

Забруднення почалося з тих часів, коли винайшли пластик. З одного боку, незамінна річ, яка неймовірно полегшила життя людей. Полегшила до тих пір, поки пластиковий виріб не викинуть: пластик розкладається понад сто років, і завдяки океанським течіям збивається у величезні острова. Один такий острів розміром більше американського штату Техас плаває між Каліфорнією, Гаваями і Аляскою — мільйони тонн сміття. Острів швидко росте, щодня в океан з усіх материків скидається ~ 2.5 мільйона шматочків пластику й іншого сміття.

«Сміттєвий Острів» швидко зростає приблизно з 1950-х років За рахунок особливостей Північно-Тихоокеанської системи течій, центр якої, куди і потрапляє все сміття, відносно стаціонарне. За оцінками вчених, в даний час маса сміттєвого острова складає більше трьох з половиною мільйонів тонн, а площа — понад мільйон квадратних кілометрів.

Ця величезна купа плавучого сміття — фактично найбільше звалище планети — тримається на одному місці під впливом підводних течій, які мають завихрення. Смуга «супу» тягнеться від точки приблизно в 500 морських милях від узбережжя Каліфорнії через північну частину Тихого океану повз Гаваї і ледве не досягає віддаленої Японії.

Американський океанолог Чарлз Мур — першовідкривач цієї «великої тихоокеанської сміттєвої плями», воно ж «круговорот-смітник», вважає, що в цьому регіоні кружляють близько 100 млн тонн плавучого непотребу. Маркус Еріксен, директор з науки Algalita морських досліджень (США), заснованого Муром, сказав “За консистенцією пляма дуже схожа на суп з пластика. Воно просто безмежне — за площею, мабуть, удвічі перевищує континентальну частину США”.

Плавання крізь тонни побутових відходів перевернуло життя Мура. Він продав всі свої акції і на виручені гроші заснував екологічну організацію Algalita морських досліджень фонду (AMRF), яка стала займатися дослідженням екологічного стану Тихого океану. Від його доповідей і застережень часто відмахувалися, не беручи всерйоз. Напевно, подібна доля чекала б і нинішню доповідь AMRF, але тут екологам допомогла сама природа — січневі шторми викинули на пляжі островів Кауаї і Ніїхау понад 70 тонн пластикового сміття.

Але загалом і в цілому проблему намагаються «не помічати». Фрагменти пластику плавають у воді на глибині від одного до сотні метрів.

Океанолог Кертіс Еббесмейер, провідний авторитет з питань плавучого сміття, стежить за накопиченням пластика в океанах більше 15 років. Круговорот-смітник він порівнює з живою істотою: «Воно пересувається по планеті подібно до великої тварини, спущеного з повідця. Коли ця тварина наближається до суші — а у випадку з Гавайським архіпелагом справа йде саме так — результати вельми драматичні».

Основними забруднювачами океану є Китай та Індія. Тут вважається в звичним станом речей викидати сміття прямо в прилеглі водойми.

Схожий острів можна зустріти і в Саргасовому морі — це частина знаменитого Бермудського трикутника. Раніше ходили легенди про острів з уламків кораблів і щогл, який дрейфує в тих водах, тепер дерев’яні уламки замінилися на пластикові пляшки і пакети, і в даний час ми зустрічаємо справжні сміттєві острова.

На мою думку, причини виникнення цих островів це: викидання сміття; не перероблення пластику; скидання непотрібу в океани; Це дуже небезпечно! Це доводять і вчені Інституту океанографії. І зупинити зростання цих островів можемо тільки ми з Вами, відмовившись від пластика і перейшовши на багаторазові сумки і на пакети з рециклюючих матеріалів. Можна хоча б привчити себе купувати сік і воду в скляній тарі або в тетрапакетах. Висновок