Презентація до уроку "А.Камю "Чума". Символіка чуми"

Символіка чуми в романі. Проблема вибору людини в межовій ситуації та особистої відповідальності за цей вибір

Завдання Чума як хвороба – Чорна смерть. Чума як символ фашизму – «коричнева чума». Чума як всесвітнє зло – метафора абсурдності буття. Образ чуми в романі А.Камю.

Чума — це гостре інфекційне захворювання, яке спочатку вражає щурів та інших гризунів, а потім і людей. Вона викликається мікробом Bacillus pestis. Блохи, що паразитують на гризунах, переносять цю хворобу і на людей, кусаючи їх. Блоха Xenopsylla cheopis — основний переносник чуми Чорний щур — переносник бубонної чуми

Одна з найстрашніших епідемій чуми в історії людства вибухнула в чотирнадцятому столітті. Вона почалася в Центральній Азії, дісталася до берегів Чорного моря, потім була розвезена в європейські порти і за п'ять років поширилася по всьому континенту.  Місце народження пандемії чуми- пустиня Гобі

Першою реакцією на прихід чуми була паніка, і люди намагалися покинути район лиха. Але далеко не всі могли це зробити. Приймалися різні заходи, щоб запобігти поширенню чуми. Людей ізолювали в будинках, забороняючи їм залишати помешкання. Ніхто не мав права їх відвідувати, їжу їм приносили спеціальні люди. Коли хворий чумою помирав, все його майно спалювалося.

Бубонна чума повернулася до Європи в XVII столітті. Померла майже половина населення французького міста Ліон. Близько 86 тисяч людей померло в Мілані, і майже 500 тисяч — у Венеціанській республіці.

«Коричнева чума» У Німеччині у 30-ті роки XX століття поширювався рух націонал-соціалістів. Їх атрибутом були сорочки коричневого кольору. Звідси і походить вираз «коричнева чума», що символізує нацизм, «коричневі»- нацисти.

Чума – світове зло

Образ чуми в романі А.Камю «Явний зміст «Чуми» - це боротьба європейського опору проти фашизму». А.Камю «За допомогою чуми я хочу поширити це значення на існування в цілому» А.Камю

«У світі завжди була чума…» Чума в різних видах мистецтва

1. Тема чуми у світовій літературі. 2. Відображення чуми у живописі. 3. Презентація репродукцій картин про епідемію чуми (Теодор Кітельсен, Верне Орас, Нікола Пуссен). Завдання:

У світовій літературі написано чимало творів про чуму Джованні Боккаччо «Декамерон» Альбер Камю «Чума»

Даніель Дефо «Щоденник чумного міста» (1722); Джон Вільсон «Зачумлене місто» (1816); Олександр Пушкін «Бенкет під час чуми» (1830); Алессандро Мандзоні «Заручені» (1821-1842); Едгар По «Маска Червоної Смерті» (1842); Джек Лондон «Червона чума» (1912); Карен Мейтленд «Маскарад брехунів» (2008); Енн Бенсон «Чумні історії» (2007), «Вогняна дорога» (2008), «Щоденник чорної смерті» (2010).

Міхаель Вольмемут. Танок Смерті (1493) Історик Жан Делюмо писав, що «Чорна смерть» повернула європейське мистецтво «до жорстокості, страждання, садизму, безумства ». Страх перед чумою знайшов відображення в сюжетах «Танку Смерті», «Тріумфу Смерті», «Трьох мертвих і трьох живих».

Пітер Брейгель Старший. Тріумф Смерті (1562)

Бернт Нотке. Танок смерті (1463) З епідемією чуми пов’язаний традиційний жанр європейської середньовічної іконографії- «Танок смерті»- іконоргафічний сюжет, який зображує танець скелетів з віршованим коментарем. З чумою пов'язана також Любекський «Танок смерті» 1463, коли хвороба вразила північ Німеччини. Німецький художник Бернт Нотці зобразив «Танок смерті»

Мартін Шаффнер. Алтар чуми (1510-1514) Історик і фахівець з мистецтвознавства пізнього середньовіччя Міллард Мисс писав, що «Чорна смерть» була «культурною подією» у сфері релігійного живопису Диптих Мартіна Шаффнера (1510—1514) зображує ангелів, які стріляють у грішників, котрі благають про пощаду; а Христос на прохання святих — захисників від чуми - жестом захищає місто і стріли не попадають у нього.

Ніколя Пуссен. Чума в Ашдоді (1630)

Орас Верне. Чума в Барселоні (1822)

Арнольд Бьоклін. Чума (1898)

Теодор Кітельсен – норвезький художник, автор знаменитої книги “Чорна смерть”. Вона складається з 15 віршів та 45 малюнків. У ній відображено найдраматичніший період історії Норвегії, коли під загрозою було само існування норвежців як нації – епідемію чуми. Чума іде

Образ старої, яка ходить по країні і змітає «в купу мертвих» все живе, що потрапляє на її шляху, навіяний як норвезьким фольклором, так і життєвими враженнями художника. Стара, яку звали «Чумою» і яка була зовні потворною та мала жахливу вдачу, колись внесла неспокій у життя молодого подружжя Кіттельсенів. Мить їх зустрічі Кіттельсен зобразив на картині “Чума на сходах”.

Проект на тему :Проблема вибору людини в межовій ситуації та особистої відповідальності за цей вибір у романі Альбера Камю «Чума»

Завдання: Прочитати текст. Охарактеризувати образи головних героїв. Дослідити поведінку на початку твору, дії під час чуми та їх результат. Підготувати повідомлення та презентацію. Під час виконання завдання було використано матеріал з підручника, а також інтернет-ресурси.

Лікар Бернар Ріє «У всій цій історії мова йде не про героїзм… Мова йде про чесність… У моєму випадку вона полягає в тому, щоб займатися моїм ремеслом»; «Я не знаю, що мене чекає, що буде по всьому цьому. Зараз є хворі, і треба їх лікувати. Я бороню їх як умію, та й усе». Ріє бачить смерть, але не ховається, а діє: «Потрібно бути безумцем, сліпим чи негідником, щоб примиритися із чумою». Чума змінює його думки і спосіб життя: обходить хворих; страждає ,коли помирають пацієнти; організовує лікарні; налагоджує карантин; керує санітарними дружинами; Отже, в образі лікаря Бернара Ріє автор звеличує щоденну, виснажливу, непоказну, скоріше, буденну боротьбу лікаря із чумою. Але в цій щоденній праці — боротьбі за кожну людину — справжній трагічний стоїцизм та героїзм.

Журналіст Раймон Рамбер Паризький репортер Рамбер, який з Ораном не був пов’язаний, опинився в епіцентрі чуми випадково. На початку твору вважає за необхідне: «Вибратися будь-що, вибратися із цих чужих стін, із цієї пастки, поставленої долею» . Одержимий думкою тікати, незважаючи на карантин. Пізніше відмовляється від наміру втекти й приєднується до роботи санітарних дружин, бо «соромно бути щасливому одному». «Я колись думав, що чужий у цьому місті і що мені у вас нічого робити. Але тепер, коли я бачив те, що бачив, я відчуваю, що я теж тутешній, хочу я того чи не хочу. Ця історія стосується однаково нас усіх», Отже, можна дійти до висновку, що людина відповідальна за все, що відбувається навкруги, навіть якщо безпосередньо її це не стосується. Що можна побачити в образі Раймона Рамбера.

Тарру Жан Тарру відрікається від благополуччя, сімейного затишку, чудової кар’єри заради пошуку правди й справедливості. Активно втручався в політику, береться за зброю на захист знедолених: «Я думав, що те саме суспільство, де я живу, ґрунтується на смертних присудах, отже, борючись проти нього, я борюся з убивством». Стикається з жорстокістю:«Ось тоді я й зрозумів, що протягом цих довгих літ як був, так і зостався «зачумленим», а сам відчайдушно вірив, ніби саме із чумою і борюся.». Ставши свідком жахливої епідемії з’ясовув, що «кожний носить її, чуму, у собі», і ніхто не може зробити й кроку, не ризикуючи приректи ближнього на загибель. Тому «здоров’я, непідкупність, чистота — усе це продукт волі, волі, що не повинна давати собі перепочинку». Міркування морального характеру,які грунтувалися на розумінні, привели до того,що Тарру взявся до роботи і зібрав першу добровільну дружину, за прикладом якої мали створюватися інші.

Священик Панлю Учений-єзуїт отець Панлю не просто служитель церкви, а утілення християнського світорозуміння. Вважає,що: чуму наслано на нечестивий град, що потонув у гріхах, це покарання, що очищає, перст, що вказує шлях до порятунку. «Божий перст відокремить чистих від нечистих, праведних від винних, він — зло, що веде в царство доброти. Від нього не захистить мирська медицина, обранцям слід довіритися провидінню». Чума ніби знущається з його тлумачень. Вона милує порочних і вражає безгрішних. Смерть безневинної дитини ставить під сумнів усю теологічну премудрість отця Панлю. Він великодушно жаліє «гріховних» смертних. Він долучається до боротьби з епідемією, самовіддано виконує найнебезпечніші доручення. Переконує, що «страждання дитини — гіркий хліб наш, але без цього хліба наші душі загинули б від духовного голоду». Коли в самого Панлю з’являються ознаки зараження чумою, від відмовляється від лікування й гине.

Жозеф Гран Грана постійно переслідують невдачі. Він, коли це потрібно, береться до справи: «Чума тут, треба захищатися». Гран — недорікуватий дивак: не вміє скласти прохання, щоб просунутися по службі; не знаходить слів, щоб утримати дружину. Добровільно береться вести статистику епідемії і старанно виконує цю нескладну справу, оскільки за віком уже не був здатен на щось важче. «Гран навіть більшою мірою, ніж Ріє, чи, скажімо, Тарру, утілював ту спокійну мудрість, що надихала дружини в їхній праці»; «Гран — і справді особа не геройська — став у ці дні ніби адміністративним серцем дружини». Отже,позаштатний працівник мерії Гран уособлює образ «маленької людини» — дивакуватої, але чесної, що самовіддано виконує свою справу.

Коттар Коттар — темна особа, контрабандист, коли б не чума, його б заарештували. Під час епідемії Коттар розбагатів. Коли епідемія чуми йде на спад, Коттар, передчуваючи погане, дедалі віддаляється від людей і «замикається у своїй дивакуватості». Отже, цей персонаж уособлює світ асоціальності, злочинності, бездуховності.

Отже, можна дійти висновку,що персонажі роману умовно поділяються на тих, що не змогли змиритися і почали діяти, ті, що пристосувалися, і ті, що використали чуму, як засіб збагачення.

Домашнє завдання Написати твір на одну із тем: Роман А.Камю “Чума” і сучасність (твір-роздум); Єдина зброя проти чуми – це чесність (твір-розвідка); “Є більше підстав захоплюватися людьми, ніж ставитися до них презирливо” (твір-доказ).