Презентація до уроку біології для 8 класу на тему " Дихальна система"

Дихання

Дихання — сукупність реакцій біологічного окиснення органічних енерговмісних речовин з виділенням енергії, необхідної для підтримання життєдіяльності організму. Дихальна система - відкрита система організму, яка забезпечує газообмін, формування гомеостазу в трахеобронхіальних шляхах, очищення повітря, яке вдихається, від чужорідних часток і мікроорганізмів, а також аналіз пахучих речовин в атмосферному середовищі. Дихальна система складається з повітроносних шляхів: верхніх(носові порожнини, носоглотки, глотки) і нижніх(гортань, трахея, бронхи) та легенів.

ДИХАННЯ – це сукупність проце-сів, які забезпечу-ють надходження в організм кисню, використання його для окиснення органічних речовин і виділення з нього вуглекислого газу.

Будова і функції органів дихання. Повітроносні шляхи.... Носова порожнина. Носоглотка. Ротова порожнина. Бронхи. Діафрагма. Гортань. Трахея.

Дихання людини Дихання людини складається з таких процесів: Зовнішнє дихання (вентиляція легень) — надходження повітря в повітроносні шляхи і газообмін між альвеолами та зовнішнім середовищем. Дифузія газів між альвеолами і кров'ю. Перенос газів кров'ю. Дифузія газів між кров'ю і тканинами в тканинних капілярах. Внутрішнє (тканинне) — споживання кисню клітинами і виділення вуглекислого газу.

ДИХАННЯвключаєЗовнішнє:доставка кисню від легеньдо тканин і винесення вуглекислого газувід тканин до легень. Перенесення газівкров’ю. Внутрішнє:окислювальні процеси в клітинах, внаслідок яких виділяється енергіядля життєдіяльностіЗначення дихання

Значення дихання. Газообмін між організмом і зовнішнім середовищем (надходження О2 до клітин організму, а також виведення СО2 з організму). Терморегуляція — легені витрачають теплову енергію: зігріваючи вдихуване повітря,під час випаровування води з легень. Функції виділення — через органи дихання з організму виводяться: вуглекислий газ, вода, аміак, пил, мікроорганізми, сечовина, сечова кислота, іони мінеральних солей. У носовій порожнині знаходиться орган нюху людини. Участь у створенні звуків, спілкуванні людей (голосовий апарат — гортань).

1 –носова порожнина2 – гортань3 – трахея4 – бронхи5 – легеніЛюдина вдихає повітря носом. Через гортань, трахею і бронхи зігріте, очищене повітря, потрапляє в легені. ОРГАНИ ДИХАННЯ

Дихальна система

Органи, що проводять повітря до альвеол легенів, називаються дихальними шляхами. Верхні дихальні шляхи: носова і ротова порожнини, носоглотка, глотка. Нижні дихальні шляхи: гортань трахея, бронхи. Носова Порожнина. Будова: складається з декількох звивистих носових ходів. Внутрішня поверхня вистелена миготливим епітелієм. У стінках носової порожнини проходить густа мережа кровоносних капілярів. Функції: зігрівання, зволоження повітря і очищення його від пилу; захист організму від шкідливих впливів через повітря; сприйняття запахів (орган нюху). З носової порожнини повітря потрапляє в носоглотку,а потім у глотку. З глотки повітря потрапляє в гортань.

Гортань - орган голосоутворення. Будова: широка трубка, що нагадує воронку, складається з хрящів. Спереду і з боків її прикриває щитовидний хрящ. У чоловіків він кілька виступає вперед, утворюючи кадик. У вузькій частині гортані знаходяться голосові зв'язки. Вхід в гортань захищає особливий напівподвижний хрящ - надгортанник. Функції: Захист повітроносних шляхів від попадання в них їжі; утворення звуків. З гортані повітря потрапляє в трахею.

Будова гортаніЩитовидний хрящ Надгортанник Черпа- ловидні хрящіГолосові зв'язки. Голосова щілина. Трахея

Утворення звуку. Повітря під час видиху. Голосова щілина. Коливання голосових зв'язок. Прохо-дить через. Вик-ликаєВиникаєЗВУКТверде піднебіння. М'яке піднебіння. Носоглотка. Надгортанник. Порожнина носа. Порожнина рота. Язик. Стравохід. Додаткові пазухи носа Верхні дихальні шляхи

Будова голосового апарату гортані Голосові зв'язки. Голосовізв'язки. Голосова щілиназакрита. Голосова щілинавідкрита. Будова голосового апарату гортані

Трахея и бронхи – органи нижніх дихальних шляхів. Трахея. Будова: широка трубка, що складається і хрящових півкілець, зверненої до стравоходу. Внутрішня стінка трахеї покрита миготливим епітелієм. Функції: вільне проходження повітря в легені, виведення пилкових частинок з легенів в глотку. Бронхи. Будова: розгалужені трубки більш дрібного діаметру. Складаються з хрящових кілець, які захищають їх від спадання під час вдиху. Функції: Надходження повітря до альвеол легенів.style.text. Decoration. Underline

ТРАХЕЯ І БРОНХИТрахея ділиться на два відгалуження – бронхи. Трахея – трубка довжиною 10-14см, яка складається з хрящових півкілець

Глотка. Глотка (пелька, лат. pharynx) - це лійкоподібний орган, який з’єднує ротову порож­нину із стравоходом та гортанню, а через неї — із трахеєю. Крім то­го, вона має два отвори у носову порожнину і два отвори, з’єднані трубками із середнім вухом. У дорослої людини глотка вдвічі довша рота. В глотці відбувається перехрест шляхів повітря і їжі. Порожнину глотки ділять на 3 ділянки: носову, ротову і гортанну (відповідно: носоглотка, ротоглотка і гортаноглотка). На межі між верхньою і задніми стінками глотки розташовується непарний глотковий мигдалик. Стінка глотки складається з 3 шарів: слизової оболонки (вкрита одношаровим багаторядним війчастим епітелієм), фіброзної оболонки (зрощена з слизовою, зверху з основою черепа).

Здійснення процесу дихання (механізм вдиху і видиху)В станіспокою. Вдих. Видих. ТрахеїЛегеніДіафрагма

Легеневе дихання(газообмін в легенях)Кров, насичена киснем. Кров,насичена вуглекис-лим газом. Повітря. Повітря. Венозна кровіз легеневих артерій. Легеневікапіляри. Місце переходу кисняв кров Стінки альвеол Еритроцити

Клітини. Артеріальна кров. Венозна кров. Газообмін між клітинами тканин і кров'ю Тканинне дихання

ЛЕГЕНІЛегені – це пункт обміну газів. Вони складаються з великої кількості легеневих пухирців, що пронизані кровоносними судинами. В легенях налічується 600 мільйонів легеневих пухирців

Легкі займають весь вільний простір в грудній порожнині. Розширена частина легких прилягає до діафрагми. Загальна поверхня легенів 100 м2. Кожна легеня покрита оболонкою - легеневою плеврою. Грудну порожнину теж вистилає оболонка - пристінкова плевра. Між пристінковою і легеневою плеврою вузька щілина - плевральна порожнина, яка заповнена найтоншим шаром рідини, яка полегшує ковзання легеневої стінки під час вдиху і видиху.

Легені людини складаються з найдрібніших легеневих пухирців - альвеол. Альвеоли густо обплетені мережею кровоносних судин - капілярів. Утворені альвеоли епітелієм, який виділяє спеціальну рідину,яка найтоншою плівкою вистилає альвеолу. Її функції: зменшує поверхневий натяг і не дає альвеолам стулятися; вбиває мікробів, що проникли в легені. В альвеолах здійснюється газообмін між кров'ю і навколишнім повітрям шляхом дифузії.

Схематичне зображення легень людини1 - Трахея. 2 - Легенева артерія. 3 - Легенева вена. 4 - Альвеолярний хід. 5 – Альвеоли. 6 - Серцева вирізка лівої легені. 7 – Бронхіоли. 8 - Третинні бронхи . 9 - Вторинні бронхи. 10 - Головні бронхи. 11 - Гортань

Обмін газів у легенях. У легенях кисень з альвеолярного повітря переходить у кров, а вуглекислий газ із крові переходить у легені за допомогою дифузії крізь стінки альвеол і кровоносних капілярів. Механізм газообміну в легенях полягає в тому, що під час вдиху атмосферне повітря надходить до легень і в альвеолах змішується з повітрям, яке залишилося в них після видиху (це повітря, навіть за найінтенсивнішого видиху, не дозволяє легеням спадатися). Повітря, що надходить до легень, відрізняється за своїм складом від повітря в альвеолах. Газообмін у легенях відбувається завдяки дихальним рухам - вдиху і видиху, що ритмічно змінюють один одного. Людина дихає безперервно все своє життя - від моменту народження й до самої смерті. Об'єм її легень поперемінне то збільшується, то зменшується. Дихальні рухи регулюються дихальним центром, що розміщений у довгастому мозкові. Приблизно кожні чотири секунди в дихальному центрі виникають збудження, які проводяться до міжреберних дихальних м'язів і діафрагми. М'язи скорочуються, трохи піднімають ребра, завдяки чому грудна порожнина розширюється , а об'єм легень, що в ній містяться, збільшується, легені заповнюються повітрям. Водночас скорочуються і м'язи діафрагми, поверхня її зменшується і вона стає не такою опуклою. Завдяки цьому об'єм грудної порожнини збільшується у вертикальному напрямі. Відбувається вдих. Видих відбувається завдяки розслабленню міжреберних м'язів і діафрагми. Ребра опускаються, опуклість діафрагми збільшується, об'єм легень і грудної порожнини зменшується; з легень виходить повітря.

Основні показники дихання. Частота дихання — кількість дихальних циклів (вдих — видих) за хвилину. У стані спокою людина здійснює за хвилину 12-16 дихальних циклів, під час сну 10-12, а при фізичному навантаженні, тяжкій хворобі — 30-35. У немовлят та осіб похилого віку частота дихання у спокої 20-25. Глибина дихання визначається об'ємом повітря, яке вдихається і видихається. У спокійному стані до легень надходить 500 мл повітря (дихальний об'єм ДО) і стільки ж виходить під час видиху. З 500 мл, що вдихає людина, тільки 350 мл потрапляє до альвеол. Близько 150 мл затримується у мертвому просторі: в порожнинах носа, носової і ротової частини глотки, гортані, трахеї і бронхів, де не відбувається газообмін. Після спокійного вдиху під час максимального зусилля можна ще вдихнути 1,5 л додаткового повітря (резервний об'єм вдиху РО вдиху), а при найглибшому видиху можна ще видихнути 1,5 л, додатковий видих (резервний об'єм видиху РО видиху). Після максимального видиху в легенях залишається 1000—1500 мл повітря, яке називають залишковим. Це пов'язано з тим, що завдяки нижчому тиску в плевральній порожнині по відношенню до атмосферного легені не змикаються і завжди мають залишки повітря. У тренованих людей при навантаженні, звичайно, зростає дихальний об'єм, а у нетренованих у відповідь на навантаження зростає частота дихальних рухів.

Життєва ємність легень Життєва ємність легень - це найбільша кількість повітря, яке людина може видихнути після найглибшого вдиху. Діти 5-6 років. Жінки Чоловіки. Спортсмени1,2 л2,5-3,5 л4,0-5,0 л5,5 л. Вік ЖЄЛ

Регуляція дихання. Нервова. Гуморальна

Нервова регуляція дихання. Нервова регуляція. Мимовільна регуляція частоти та глибини дихання. Довільна регуляція частотиі глибини дихання. Здійснюється дихальним центром довгастого мозку. Здійснюється короювеликих півкуль. Вплив на холодові,больові та інші рецептори можепризупинити подих. Ми можемо довільно прискоритиабо зупинити дихання

Гуморальна регуляція В результаті посилення вентиляції легких дихання призупиняється, так як концентрація CO2 в крові знижається. Частота и глибинадихання. Прискорює(надлишок CO2)Уповільнює(нестача CO2)

Фактори, які негативно впливають на дихальну систему. Паління → Рак легенів, бронхіт курця. Екологія → Хімічні ураження органів                             дихання. Збудники → Віруси (грип, кір, ГРВІ)захворювань → Бактерії (бронхіт, туберкульоз)Чужорідні тіла → Травми, задуха, смерть. Алергени → Бронхіальна астма, алергічний риніт

Причини порушення регуляції дихання. Причинами порушення регуляції дихання найчастіше стають:фізичне навантаження,нестача кисню у повітрі,хвороби серця, легенів,підвищена температура довкілля,порушення функцій центру дихання (травма голови, дія отрут).втрата нервового зв'язку між дихальним центром і дихальними м'язами (пошкодження шийного відділу хребта і спинного мозку).

У людей досить часто зустрічаються захворювання, пов'язані з запаленням: запалення бронхів - бронхіт, запалення легенів - пневмонія. Інфекція. Легені Пневмонія

Риніт. Поліпоз носа. Дрібні бронхи. Великі бронхи. Альвеоли. Емфізема. Хронічнийбронхіт. Астма Дихальні шляхи в нормі та патології

Захворювання

ПНЕВМОНІЯПневмонія- запалення легеневої тканини інфекційного походженняз переважним ураженням альвеол(розвитком в них запальної ексудації)  і інтерстиціальної тканини легені

Пневмонія може бути      осередковою – тобто займати невеликий осередок легкогосегментарною - поширюватися на один чи кілька сегментів легені,частковою - захоплювати частку легені. (крупозна пневмонія - переважно альвеоли і прилегла ділянка плеври)зливною - злиття дрібних вогнищ в більші.тотальною - пневмонія називається, якщо вона поширюється на все легке. Крім того, пневмонія може бути односторонньою, якщо уражено тільки одноїлегені, і двосторонньої, якщо хворі обоє легенів. Пневмонія може бути первинною, якщо вона виступає як самостійне захворювання, і вторинною, якщо вона розвинулася на тлі іншої хвороби, наприклад, вторинна пневмонія на фоні хронічного бронхіту.

Основні симптоми інфекційної пневмонії«Типова» пневмонія характеризується різким підйомом температури, кашлем з виділеннямгнійної мокроти і в деяких випадках плевральної болю.«Атипова» пневмонія характеризується поступовим початком, сухим, непродуктивним кашлем,  переважанням в клінічній картині другорядних симптомів - головного болю, міалгії,  болю і першіння в горлі, слабкості і нездужання при мінімальних змінах на рентгенограмі.«Вторинна»: аспіраційна, септична, на тлі імунодефіциту, гіпостатична, посттравматична та ін.

ПЛЕВРИТЗапалення плевральних листків, з випаданням на їхповерхню фібрину (сухий плеврит) або скупчення в плевральнійпорожнини ексудату різного характеру (ексудативний плеврит)Може бути самостійним захворюванням (первинний),але частіше є наслідком гострих і  хронічних процесів в легенях (вторинний). Розрізняють сухий (фібринозний) і випітний (серозний, серозно-фібринозний, гнійний, геморагічний) плеврит. Буває бактеріальної, вірусної та алергічної етіології. В останні роки в більшості випадків плеврит має неспецифічну етіологію.

Ознаки: біль у грудній клітці, пов'язана з диханням, кашель, підвищення температури, задишка та ін. Хворий пред'являє скарги на болі при диханні, кашлі, при нахилі в протилежну сторону.  Тривалий час зберігається субфебрильна лихоманка переважно у вечірній час; пітливість. Об'єктивні дані такі:  поверхневе, прискорене дихання, положення хворого вимушене (хворий лежить на хворому боці, щоб зменшити біль). При ексудативному плевриті больові відчуття можуть змінювати свою інтенсивність, але у хворого з'являється відчуття тяжкості в тій чи іншій половині грудної клітки, задишка, сухий або з мізерною мокротою кашель (рефлекторний характер). Хворий як правило приймає вимушене положення.   При загальному огляді виявляється ціаноз, акроціаноз, набряклі вени шиї. При огляді грудної клітки: вибухання міжреберій, уражена половина відстає при диханні. При пальпації виявляється обмеження екскурсії грудної клітки, голосове тремтіння не проводиться. Бронхіт

Бронхіт. Бронхіт — запальне ураження слизової оболонки бронхів.

Етіологія бронхіту. У більшості випадків причиною бронхіта є віруси (грипу, парагрипу, адено-, риновіруси та ін.) та бактерії (пневмококи, гемофільна паличка, стрептококи та ін.). Рідше у якості причини бронхітів виступають грибки, контакт з алергенами або вдихання токсичних речовин. Найпоширеніший шлях зараження — повітряно-крапельний, тобто вдихання інфікованих краплин слини при контакті з хворою людиною (під час розмови, кашлю, чихання).

Патогенез бронхіту. Внаслідок дії етіологічних факторів слизова оболонка бронхів набрякає й вкривається ексудатом, зменшується просвіт бронхів або ексудат може повністю закупорити його, спричиняючи ателектаз легеневої тканини. Звуження просвіту бронхів та їх закриття зменшують дихальну поверхню легень, розвивається задишка, пору­шується газообмін.

Бронхіт буває: Бронхіт гострий — гостре запалення слизової оболонки бронхів, зумовлене інфекцією або вдиханням подразнюючих речовин. Розвитку хвороби часто передує охолодження. Гострий бронхіт може бути одним з симптомів загального інфекційного захворювання, наприклад при грипі. Бронхіт хронічний — хронічне запалення слизової оболонки бронхів, найчастіше пов'язане з інфекцією. Сприяє виникненню хвороби тривале паління, вдихання пилу, що містить подразнюючі речовини. Хвороба часто ускладнюється порушенням прохідності бронхів у зв'язку з бронхоспазмом та призводить до розвитку емфіземи легень, бронхоектазів.

Симптоми гострого бронхіту. Хвороба проявляється кашлем, часто підвищеною температурою, відчуттям саднення за грудиною, погіршенням загального самопочуття. При прослуховуванні легень можуть визначатися сухі або вологі хрипи. Одночасно можливі загальні симптоми інфекційного захворювання. Також недостатній кровообіг із застійними явищами в легеннях, кіфосколіоз, порушення дихання, тютюнопаління. Найхарактерніший прояв хвороби — кашель іноді напади кашлю, особливо вранці з виділенням слизисто-гнійного мокротиння. При прогресуванні захворювання виникає задишка спочатку при фізичному навантаженні. Загострення хвороби протікає з посиленням кашлю та підвищенням температури. При вислуховуванні легень визначаються частіше сухі хрипи. На останній стадії розвитку з'являються симптоми емфіземи легень, хронічної інтерстиціальної пневмонії, пневмосклерозу. Симптоми хронічного бронхіту

Серцево-легенева реанімація. Реанімація («re» - знову, «animare» - оживляти) - це штучне підтримування і відновлення життєво важливих функцій організму, в першу чергу дихання і кровообігу. Реанімацію проводять при настанні клінічної смерті - функції організму можна відновити. Без реанімації через 3-6 настає біологічна (істинна, необоротна) смерть - функції організму не можна відновити. Кровообіг мозку потрібно відновити через 3-4 хвилини!Ознаки клінічної смерті: втрата свідомості, відсутність пульсу на стегновій і сонній артеріях, зупинка дихання, блідість або синюшність шкіри і слизових, розширення зіниць, іноді судоми.

Зовнішній масаж серця1. Місце знаходжен-ня рук при масажі серця – на 2 пальці вище мечовидного відростка.2. Руки прямі під прямим кутом. Використовують не тільки силу рук, а і тяжкість тулуба.3. Пальці не тор-каються грудини, щоб запобігти перелому ребер. Техніка зовнішнього масажу серця1. Хворого укласти на тверду поверхню2. При тиску на грудину вона прогинається на 3-5 см. Серце стискається між грудиною і хребтом : із серця виштовхується кров .3. Після припиняється тиск серце знов заповню-ється кров'ю.4. Частота стисків : 50-70 разів в хвилину.

Серцево-легенева реанімація. Штучне дихання. Масаж серця завжди повинен проводитися паралельно з штучним диханням, так як тільки в цьому випадку циркулююча кров постачається киснем. Причини зупинки дихання: закупорка дихальних шляхів чужорідними тілами, утоплення, ураження електричним током, травматичний шок, набряк слизової гортані (при дифтерії). Штучне дихання. Звільнення порожнини рота і глотки від чужорід-них тіл та блювотних мас. Забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. а – відгинання голови назад; б,в – виведення нижньої щелепи допереду. абв

Техніка штучного дихання1. Хворий на спині, голова відкидається назад, щоб повітря вільно проходило по дихальним шляхом.2. Якщо необхідно: звільнити дихальні шляхивидаливши чужорідні тіла, блювотні маси чи рідину(при утопленні).3. Дихання «із рота в рот» (ніс зажатий) чи «із ротав ніс» (рот зажатий). Реаніматор активно вдуває повітря в легені потерпілого – ВДИХ.4. Грудна клітина пасивно стискується – ВИДИХ.5. Число вдувань: 20-25 в хвилину. Серцево-легенева реанімація. Якщо реанімацію проводить 1 людина:через кожні 15 поштовхів грудини (1 в секунду) робимо 2 сильних вдихи. Якщо реанімацію проводять 2 людини:через кожні 5 поштовхів грудини робимо 1 сильний вдих.

ЦЕ ЦІКАВО!- Чхання – захисний безумовний рефлекс, за допомогою якого з носа видаляються різніподразнювальні агенти – сторонні тіла, cлиз, пара їдких хімічних речовин, парфуми…- Кашель – також захисний безумовний рефлекс, спрямований на видалення ротовою порожниною пилу, сторонніх часток, якщо вони потрапили до повітроносних шляхів.

- Волоски у носових отворах затримують пилові частинки, завислі у повітрі. - Слизова оболонка дихальних шляхів під мікроскопом нагадує хлібне поле, яке колихається від вітру. Це війки¸ а епітелій носить назву війковий або миготливий. Кожна клітина має до 200 війок.- Рідкий слиз¸ який постійно виділяється бокало-подібними клітинами. Секрет цих клітин затримує пил¸ а також містить макрофаги та речовини¸ які захоплюють і перетравлюють різні м\о, і запобігають їхній дії на дихальні шляхи. ЦЕ ЦІКАВО!