Презентація до уроку "Чарльз Діккенс. "Різдвяна пісня в прозі". Подорож у часі й просторі Скруджа"

Чарльз Діккенс 1812 – 1870 “Різдвяна пісня в прозі” Подорож у часі і просторі Скруджа

“Він сам себе виховав” Так пізніше скаже про свого сина Чарльза батько письменника. Чому? Про це ми дізнаємося зараз, а ще почнемо знайомство із чудовим твором під назвою “Різдвяна пісня в прозі або Різдвяне оповідання з привидами”. Доведеться відправитися у мандрівку, зокрема й фантастичну, отож уперед, у подорож!

Батько письменника – дрібний чиновник морського казначейства Джон Діккенс Мати письменника –Елізабет Діккенс. Нелегке життя Чарльз Діккенс — один із найвидатніших письменників Англії XIX століття. Народився в передмісті Портсмута Лендпорті в родині дрібного службовця. В дитинстві захоплювався театром, літературою, улюбленими книжками Чарльза були “Робінзон Крузо” і “Дон Кіхот”, з величезним задоволенням навчався в школі. Але дитинство Діккенса було зруйноване банкрутством та арештом батька. З десяти років хлопчик змушений був працювати, щоб заробляти на прожиток своєї сім'ї. Про 12-16-годинну працю на лондонській фабриці вакси, де Чарльз наклеював ярлики, він згадував із жахом і смутком. Дорослий Діккенс на все своє життя зберіг почуття жалю до бідняків, співчував їм і допомагав чим міг. Своєю літературною діяльністю Чарльз Діккенс прагнув привернути увагу суспільства до жахливої несправедливості, до знедолених. Діккенс дуже любив різдвяні свята. Він бачив у них прояв природної доброти та життєлюбства народу, простих, але щирих веселощів, без яких життя бідняків було б ще злиденнішим і сумніщим.

Лондон за часів Ч. Діккенса Приватна школа в Лондоні, в якій навчався Чарльз до 15 років. Будинок, в якому народився Ч. Діккенс

Ці радісні дні – дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні в усьому календарі, коли люди, неначе з мовчазної згоди вільно розкривають одне одному свої серця. Чарльз Діккенс Різдво – особливе свято. Ми чекаємо його щороку з надією на радість. Цієї пори на вулиці горять святкові вогні, у крамницях продаються яскраві іграшки, а в наших домівках готується святкова вечеря . І коли над землею сходить різдвяна зірка, всім – і дорослим, і дітям – здається, що зараз станеться диво... Як ви святкуєте Різдво? Яким чином ваша родина готується до Свята? Чи отримуєте ви подарунки? Чи даруєте щось самі рідним, близьким, друзям? Чи знаєте щедрівки, колядки? Чи можете уявити людей, що не тільки не сприймають цього Свята, а ще й вороже ставляться до нього?

Ебінізер Скрудж – людина, яка не святкує Різдво

Різдвяні оповідання Ч. Діккенса Різдвяне оповідання – літературний жанр, що відноситься до календарної літератури і має певні особливості. Воно містить морально-християнську ідею, підкреслює цінність людського життя, теплих відносин між людьми, стверджує необхідність милосердя та співчуття, закликає допомагати знедоленим. Дія різдвяного оповідання приурочена до різдвяних свят та відбувається протягом однієї різдвяної ночі; з героєм твору відбуваються дива; оповідання має щасливий фінал. Саме Ч. Діккенса вважають засновником жанру. Виникнення цих повістей має свою історію. У лютому 1843 року вчений - економіст Сміт, представник передової англійської інтелігенції, член державної комісії з питань дитячої праці, попросив Діккенса як письменника, який мав всенародну популярність та повагу, виступити в пресі за проведення закону про обмеження робочого дня на заводах і фабриках. Він повідомив Діккенсу страшні факти про дикі умови праці фабричних робітників і зокрема факти про експлуатацію дітей на промислових підприємствах. Письменник повністю поділяв погляди Сміта та його прогресивних однодумців і погодився виступити з протестом проти експлуатації дітей. Він сам працював на фабриці й добре знав, про що йдеться. У 40-і роки XIX століття Діккенсом було видано дві різдвяні повісті (всього їх створено письменником близько двох десятків): «Різдвяна пісня в прозі» (1843) та «Дзвони» (1844). Вони виходили окремими книжками до Різдва, у кінці грудня. 

Назва твору Рік написання “РІЗДВЯНА ПІСНЯ В ПРОЗІ“ (святвечірнє оповідання з привидами) 1843 “ДЗВОНИ” (оповідання про духів церковного годинника) 1844 “ЦВІРКУН ЗА БАГАТТЯМ” (казка про сімейне щастя) 1845 “БИТВА ЖИТТЯ” (повість про кохання) 1846 “ОДЕРЖИМИЙ, АБО ЗМОВА З ПРИВИДОМ” 1848

Аналіз І строфи повісті “Марлеєва тінь” — Яку головну інформацію ми отримуємо, ознайомившись зі змістом І строфи «Марлеєва тінь». Ми знайомимось з головним героєм повісті Ебінізером Скруджем. — Тоді поясніть, чому повість починається звісткою про те, що помер якийсь Марлей. Марлей був компаньйоном Скруджа, його єдиним другом. — Чи вразила Скруджа втрата єдиного друга? Ні, не дуже. Адже він працював навіть удень похорону Марлея. — Як ви розумієте, з якою метою автор додає слова «як і личило справді діловій людині»? Чи доречні вони в ситуації, коли йдеться про похорон друга? З перших же рядків ми починаємо розуміти, що для Скруджа справи, які дають прибутки, вигоду, найважливіші, важливіші навіть за дружбу, навіть за смерть близької людини. — Як ви гадаєте, чому Скрудж залишив Марлеєве ім'я на вивісці? Чому йому було однаково, як його називають — Скруджем або Марлеєм? Можливо, по-перше, таким чином він хотів зберегти пам'ять про померлого друга; по-друге, не хотів витрачати зайвих грошей на зміну вивіски. Йому було однаково, як його називатимуть, тільки б процвітала його торгова спілка, тільки б пливли до нього прибутки.

— Зачитайте портрет Скруджа й поміркуйте, чому автор дає такий детальний опис героя. У чому полягають особливості цього портрета та яке значення він має для розуміння образу Скруджа як літературного героя? (Зачитується фрагмент від слів «О! Скрудж був справжній «жмикрут»...» до «йому навіть подобалося протовплюватися дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям.») Додамо з повного тексту твору: “Здавалося, що навіть собаки сліпих знали Скруджа і, побачивши його, швидше тягли своїх господарів куди-небудь за ворота або у двір, махаючи хвостом та немов кажучи: “Нехай краще не дивиться ніяке око, ніж має дивитися погане. Правда ж, сліпий господарю?” — Скажіть, з чого починає автор наше знайомство зі Скруджем: з його поведінки чи з його зовнішності? Чому?

«Скрудж всюди носив з собою холод...» «Ніяка спека не могла зігріти Скруджа, ніякий холод не морозив його...» «Не було вітру жорстокішого за Скруджа, снігу упертішого, дощу такого невблаганного, як Скрудж. Злива, град, сніг, сльота мали тільки одну кращу за нього прикмету, — вони бувають часами щедрі, а Скрудж - ніколи». «постать його немов заморозилася» «ніс загострився» «щоки зморщилися» «хода стала скутою» «очі почервоніли» «тонкі губи посиніли» «голос хитрий та прикрий скрипів» «холодний іній лежав у нього на голові, на бровах і на сухім підборідді» «жмикрут» (пояснити значення слова) «умів схопити людину як кліщами, придушити, скрутити» «старий грішник» «заздрий, жадний» «твердий, як кремінь» «ніяке кресало не могло викресати з нього благородної іскри» «скритний, потайний, як той слимак» «холод у душі» Зовнішність Риси характеру й поведінка Скрудж Висновок. Автор знайомить нас зі Скруджем, починаючи із рис його характеру до зображення зовнішності, його вигляд безпосередньо пов'язаний з його способом життя. «Холодом душі» обумовлена його поведінка й зовнішність. Але проблема в тому, що зовнішність Скруджа не просто неприємна - вона є дзеркальним відбитком внутрішньої сутності Скруджа. Так автор використовує портрет для розкриття характеру героя.

— Скажіть, чи є хоч щось приємне в Скруджі? Ні, абсолютно нічого. Він «жмикрут», заздрісний, жадібний, невблаганний, потайний, ніколи не був щедрим, благородним. Основні риси характеру автор подає метафорично, порівнюючи його з кременем, слимаком, холодом, інеєм. — Чому навіть собаки, поводирі сліпих, ховалися від Скруджа? Його всі боялися: і старці, і діти, і чоловіки, і жінки, навіть собаки вважали його «поганим оком», вони відчували страшну сутність душі Скруджа, немилосердної і невблаганної. — Чому Скрудж не звертав на це ніякої уваги? Його не цікавили люди, його цікавили гроші. — Як розуміти слова автора: «йому...подобалося протовплюватись дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям»? Сам позбавлений співчуття до будь-кого, він втішався тільки грошима, зневажав усіх людей, нехтував ними. Навіть радів, коли робив людям зле. — Зачитайте опис погоди напередодні Різдва, який подає автор. Як ви вважаєте, чому пейзаж саме такий і чому твір починається не з опису природи, а з опису Скруджа. Знайдіть ключові слова в уривку та прокоментуйте їх значення. «Година була холодна, похмура». «Туман аж проймав» , «було зовсім темно», «увесь день не виглядало сонце». «Туман був такий густий, що.... будинки здавались привидами. Туман проходив у кожну щілину, у кожну дірочку від ключа». Висновок. Холод у природі як паралель із холодом душі головного героя. Туман, темрява, холод свідчать про те, що у світі, де не виглядало сонце, такими ж темними, холодними, похмурими є й душі людей.

— Де ми зустрічаємось зі Скруджем напередодні Різдва? У його конторі, він працює навіть тоді, коли люди готуються до свята. Він не тільки сам знаходиться на роботі, а й утримує там свого єдиного клерка. — Що ви можете сказати про ставлення Скруджа до свого службовця? Він його не вважає за людину, не зачиняє дверей, щоб наглядати за писарем, робоче місце якого знаходиться в тісному, темному, холодному закамарку, схожому на бочку. Скрудж тримає біля себе вугілля, щоб писар зайвий раз не підкинув його в коминок (звертається увага на те, що це не комин, а коминок - маленький, щоб менш вугілля витрачалося). Писар мерзне, замотує шию хустиною та пробує зігрітися хоч біля свічки. — Яка подія порушує загальний стан темряви, туману, холоду? З'являється племінник Скруджа. Він радісний, рум'яний, гарний. Він бажає веселого Різдва.

— Прочитайте діалог Скруджа з племінником та охарактеризуйте ставлення обох персонажів до Різдва. — Як сприйняв Скрудж вітання племінника? Чи так відповідають на побажання добра й благополуччя? — Що приносить людині Різдво? Які це дні? «Найкращий в цілому році», «добрий, веселий, ласкавий, привітний день! Єдиний з довгих днів, коли всі вузькі серця ширшають, єдиний день, коли всіх бідних людей вважають за своїх товаришів у житті, а не створіннями іншої породи». — Чому Скрудж називає племінника й клерка людьми, що втратили здоровий глузд? «Коли б я міг робити так, як бажаю...то я б кожного дурня, що шляється та славить Христа, зварив разом з його різдвяною стравою й поховав би, застромивши йому ялинку в серце!» — На що замахнувся Скрудж у своїй бездушності? Він замахнувся на Бога. Христос проповідував добро, милосердя, любов, прощення. Саме цього й бракувало Скруджеві, тож він деградував повністю, якщо зрікається навіть самого імені Христа.

— Який сенс появи в конторі Скруджа двох добродіїв із благодійного товариства? Відмовивши їм у пожертвах на користь бідняків, Скрудж сам підтвердив свій статус людини з безжалісною душею. Він не здатен на співчуття. Скрудж виділяє пожертви тільки на тюрми, робітні дома. Він приходить до страшного людиноненависницького висновку: «Коли б вони (бідняки) згодилися швидше вмерти... то ще й краще було б: поменшало б трохи людей, а то вже намножилося!..»

ГРОШІ дружба любов родинні почуття співчуття бідним щедрість доброта Терези життєвих цінностей Скруджа Там, де повинні бути найважливіші людські цінності - дружба, любов, родинні почуття, співчуття бідним, щедрість, доброта, тощо - пустота. Для Скруджа їх просто не існує. Але за законами Космосу все має бути в стані рівноваги. Не можна будь-чому надавати перевагу, порушується гармонія, й людина деградує, якщо в її житті переважає матеріальне.

Сенс відвідин Скруджа привидом Марлея Хтось мав сказати Скруджеві про найважливіше, про душу. Тож автор приводить Марлея з того світу, щоб Скрудж прислухався до нього! « У людини душа не повинна бути замкнена, — треба, щоб вона завжди зустрічалася зі своїми близькими, щоб мала співчуття до інших; коли душа не робила цього за життя, то мусить спокутувати по смерті».

За життя про Марлея казали, що в нього немає серця. Побачивши гудзики на каптані Марлея ззаду, Скрудж ніби впевнився у справедливості цього твердження. «Ланцюг його був дуже довгим і звивався як хвіст. Він був зроблений ... із скриньок для грошей, з ключів, із замків, з конторських книг, паперів і з важких мішків з грошима. Все це було зроблене із заліза». Символічно ланцюг перетворюється на життєвий тягар після смерті, який треба спокутувати в постійних мандрах і стражданнях. Оскільки Скруджа тішать ті ж самі речі, що тішили й Марлея, то він отримує можливість побачити, якими можуть бути душевні муки після смерті, якщо він не зміниться в реальному житті.

— У розмові привида Марлея зі Скруджем знову виникає вислів «діловий чоловік»? Чи співпадає його значення в розумінні Скруджа й Марлеєвої тіні? Для Скруджа вислів «діловий чоловік» пов'язаний із накопиченням багатств, зміцненням «діла». Марлей після смерті усвідомив, що головним ділом життя мало бути зовсім інше. «Моє діло мусило бути — всі люди, спільне добро. Любов, співчуття, терпіння, доброчинність, — оце все було діло! Торгові справи були тільки краплею того моря справ, що мені було призначено». — Як ви гадаєте, чому привід Марлея найбільше страждає саме о цій порі року, напередодні Різдва? Можливо, тому, що Марлей у дні Різдвяних свят був особливо безсердечним і жорстоким. — Чи є вихід для Скруджа? Так. Марлей обіцяє йому надію й можливість змінитися, пов'язану із трьома Духами Різдва. Висновок. Відвідини Марлеєвої тіні не тільки налякали Скруджа, але й дали йому можливість стати на шлях змін, а відтак у нього ще є можливість врятувати душу від вічних страждань, повернутися до християнських цінностей: милосердя, любові, прощення й добра. І автор використовує для цього фантастичні елементи оповіді.

— Різдвяна історія Діккенса схожа на казку зі щасливим кінцем. Як і кожна казка, вона має свій підтекст. Письменник нагадує людям, що часто у своїх нещастях винні вони самі, у їхніх руках змінити життя на краще, жити у мирі і злагоді, бути добрими і милосердними. Потрібно хоча б іноді аналізувати свої вчинки, і тоді стануть зрозумілими помилки, які треба виправляти завжди вчасно. Так думав письменник, який бажав бачити всіх людей щасливими. Дехто вважає, що його мрії були ілюзорними, та все ж він змушував людей замислитися над власним життям.

Домашнє завдання Підготувати розповідь про подорожі Скруджа, скласти план-маршрут подорожей героя.