Презентація до уроку "Еволюція нервової системи"

Губки Мають поодинокі нервові клітини- бі- чи мульти полярні, точний механізм функціонування яких невідомий. Ці клітини найчастіше розміщені біля пор іригаційної системи. Такий етап розвитку нервової системи називають стадія незалежного ефектора

Дифузна нервова система У кишковопорожнинних вона побудована у вигляді мережі нейронів , розсіяних по усьому тілу 7, 13 — чутливі відростки нервових клітин; 9 — проміжна клітина; 10 — нервова клітина; 12 — залозиста клітина

У анемони, медузи, каралових полінів у нервовій мережі виникають скупчення, які складаються з багатьох . У кишковопорожнинних виявлено типові синаптичні структури з пре- пост-синаптичними мембранами і синаптичною щілиною до 10 нм.

Дифузна нервова система у голкошкірих У їхній нервовій системі диференціюються нервові тяжі – провідні шляхи. Особливістю є те, що зільшується кількість нейронів і вдосконалюються зв'язки між чутливими органами і ефекторами. Типовим представником голкошкірих є морська зірка, нервора система якої складається з біполярного тільця, радіальних нервових тяжів і дермального сплепіння.

А — загальна схема; Б — кільцеві канали і осьовий орган; 1 — ротовий (оральний) кільцевий канал: 2 — аборальний кільцевий канал; 3 — судини осьового органу; 4 — радіальні канали; 5 — судини кишечника; 6 — судини статевих залоз.

Вузлова нервова система У плоских червів нервова система складається з кількох повздовжніх тяжів, причому найкраще розвинуті черевні тяжі.

Нервова система членистоногих

Нейрони, зосереджені у гангліях, утворюють центральну частину нервової системи. Відбувається диференціація нейронів згідно з різними функціями. Нейрони, по яких інформація поступає в нервові центри називаються доцентровими (чутливими) або аферентними. Нейрони, по яких інформація від нервових центрів іде до органів, називаються відцентровими (руховими) або ефекторними. Нервові клітини, що сприймають збудження від інших нейронів і передають далі нервовим клітинам, називаються вставними або інтернейронами. Завдяки спеціалізації нейронів, нервовий імпульс проводиться певним шляхом, що забезпечує швидкість і точність реакцій

Нервова система амфібій

Нервова система риб Спинний мозок. Центральна нервова система в риб, як і в ланцетника, має вигляд трубки, її задній відділ — спинний мозок — міститься в каналі хребта, утвореному верхніми дугами хребців. Від спинного мозку між кожною парою хребців управо і вліво відходять нерви, що керують роботою м’язів тіла, плавців та органів, розміщених у порожнині тіла. Головний мозок. У риб та в інших хребетних тварин передня частина нервової трубки видозмінена в головний мозок, захищений кістками черепної коробки. У хребетних розрізняють п’ять відділів головного мозку: передній мозок, проміжний мозок, середній мозок, мозочок і довгастий мозок. Усі відділи головного мозку мають велике значення в життєдіяльності риб. Наприклад, мозочок керує координацією рухів і рівновагою тварини. Довгастий мозок поступово переходить у спинний мозок. Він відіграє велику роль у керуванні диханням, кровообігом, травленням та іншими дуже важливими функціями організму.

Нервова система птаха Трубчаста нервова система характерна для вищих тварин – хордових. Ця система забезпечує найбільшу точність, швидкість та локальність відповідних реакцій. Для неї характерна вища ступінь концентрації нервових клітин. Центральна нервова система складається із трубчастого спинного мозку та головного. У процесі еволюції ускладнювався розвиток головних відділів мозку та зростала його регулююча роль. Цей процес назвали цефалізацією. У головному мозку вищих хребетних утворився новий відділ – кора великих півкуль. Вона збирає інформацію від усіх сенсорних і рухових систем, здійснює вищий аналіз та слугує апаратом тонкої умовнорефлекторної діяльності. У людини кора ще є органом психічної діяльності та усвідомленого мислення.

Цефалізація нервової системи сприяє розвитку органів чуттів та опорно-рухової системи. Чим складніший орган, тим вище ступінь цефалізації. Розвиток рухової системи, її висока диференціація та різноманітність форм руху коригують цефалізацію нервової системи. Недолік трубчастої нервової системи в її ураженні: пошкодження центрів призводить до порушення функцій організму у цілому.

У головному мозку птахів добре розвинені зорові горбики середнього мозку. Мозочок набагато більший, ніж в інших хребетних, бо він забезпечує координацію рухів, які в птахів, зокрема в польоті, надзвичайно складні. У птахів, порівняно з рибами, земноводними та плазунами, збільшені півкулі переднього мозку. Тому їхня поведінка більш складна. Щоправда, чимало їхніх дій природжені, інстинктивні. Такими є, наприклад, особливості їхньої поведінки, пов’язані з розмноженням, утворенням пари, побудовою гнізда, висиджуванням пташенят. І разом з тим у птахів протягом життя з’являється багато умовних рефлексів. Наприклад, молоді пташенята часто зовсім не бояться людини, але з віком починають ставитися до неї з обережністю.

Нервова система ссавців Головний мозок у ссавців поділяється на такі самі відділи, як і в інших хребетних. Проте в них великі півкулі переднього мозку мають складнішу будову. Зовнішній шар великих півкуль складається з нервових клітин, які утворюють кору мозку. Кора великих півкуль у багатьох ссавців, у тому числі й у собаки, настільки збільшена, що лежить не рівним шаром, а утворює складки — звивини. Чим більше звивин, тим краще розвинена кора мозку і тим більше в ній нервових клітин. Якщо в піддослідного собаки видалити кору великих півкуль, то в нього зберігаються основні інстинкти, але втрачаються всі набуті навички, а нові умовні рефлекси вже ніколи не утворяться.

Центральна нервова система (ЦНС) – система органів побудована з нервових клітин, яка координує функціонування та взаємозв’язок всіх інших органів та систем органів організму. Загалом ЦНС поділяється на наступні сім частин: півкулі мозку (ліва та права), проміжний мозок, середній мозок, мозочок, довгастий мозок, спинний мозок; при цьому перші шість частин об’єднуються під назвою головного мозку. Через всі ці структури проходить система порожнин, заповнених мозковою рідиною, або ліквором – мозкових шлуночків. Ці шлуночки походять від суцільного просвіту, що в ході ембріонального розвитку утворюється при змиканні первинною нервової пластинки в нервову трубку. Довгастий мозок, міст та середній мозок разом називаються стволом головного мозку та оточують 4-й мозковий шлуночок (довгастий мозок та міст) та мозковий водогін (середній мозок). Проміжний мозок та півкулі разом називаються переднім мозком і включають в себе третій та бокові (лівий та правий) шлуночки відповідно. До 4-го шлуночку головного мозку приєднаний заповнений такою самою рідиною спинномозковий канал, що йде по всій довжині спинного мозку.