Презентація до уроку "Франческо Петрарка (1304–1374). Сонети № 61, 132. Історія кохання в сонетах Ф. Петрарки. Образ ліричного героя та героїні"

Франческо Петрарка (1304–1374). Сонети № 61, 132. Історія кохання в сонетах Ф. Петрарки. Образ ліричного героя та героїні.

Або. Як любили і вмирали 600 років тому

Франческо Петраткаіталійський поет та літописець, ранній гуманіст. Народився 20 липня 1304 р. Помер 19 липня 1374 р.

Батько поета, Петракко, не мав прізвища, оскільки не був шляхетного походження. В одному з документів його назвали Петраркою, звідси і пішло прізвище. Спочатку справи його процвітали, він дружив з Данте. Але не відомо за яку провину суд Флоренції засудив батька до великого штрафу, відрубання руки і вигнання з міста.

Батько відправив Петрарку в Болонський університет для здобуття юридичної освіти. Цей навчальний заклад був одним із найдавніших у Європі, славився бездоганною репутацією і блискучим педагогічним складом на чолі з чарівною Новелою, яка, щоб своєю божественною вродою бентежити й не відволікати студентів від розуміння наук і мудрості, змушена була читати лекції за ширмою. Але навіть ця пікантна обставина не змогла подолати відрази молодого студента до юриспруденції.

«Я був не дуже сильний, але досить спритний, не дуже вродливий, а все ж приємної зовнішності, у мене був свіжий, трохи смаглявий колір обличчя, живі очі, бистрий погляд»

Прославили його сонети й канцони. Дуже скоро він набув широкої популярності, його опуси швидко й міцно ввійшли в моду. Петрарка зрозумів і оспівав у своїх творах головне, до чого прагнули люди: вроду, надію й кохання.

Чому? Хто вона? Ідеал жінки, піднесений на п’єдестал, — Лаура. Їхні імена у свідомості людей навічно злилися воєдино.

Джованні Боккаччо, який близько знав поета, каже прямо: «Я переконаний, що Лауру слід розуміти алегорично, як лавровий вінок, яким Петрарка пізніше був увінчаний»

Це, звісно, докази — але! Незаперечно те, що існує власноручний запис поета про цю епохальну зустріч: «Лаура, відома своїми чеснотами і прославлена моїми піснями, уперше постала перед моїми очима на світанку моєї юності, у літо Господнє 1327, вранці 6 квітня у соборі святої Клари, в Авіньйоні».

Гнітить одне — її ніхто ніколи не бачив. То була чи не була?

6 квітня 1341 року увінчання відбулося зі словами: «Прийми цей вінок, нагороду за доброчесність»Після цього його проголосили майстром поезії та громадянином Рима.

Лиховісний 1348 рік. Небачені лиха звалилися на Європу: землетруси в Італії й Німеччині, зі Сходу прийшла чума. Петрарка, як і всі, ховався від хвороби — Парма, Феррара, Капрі, Падуя. Багатьох друзів, рідних і близьких забрала чума. У їх числі кардинал Колона. А також Лаура... Певне, настав час розпрощатися з нею, оплакати й поховати.

19 липня 1374 року його знайшли мертвим у кабінеті. Працював до останнього подиху: його голова почивала на розгорнутій книзі. Бажання померти над книгою з пером у руках здійснилося.

Словникова робота. Сонет — ліричний вірш, що складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, двох чотиривіршів (катренів) із перехресним римуванням та двох тривіршів (терцетів), із різними видами римування. Як жанр сонет з’явився у XIII ст. в Італії та був розроблений Данте і Петраркою. Анафора — єдиний початок; повторення окремого слова або групи слів на початку кількох віршових рядків, строф. Катрен — чотиривірш, строфа із чотирьох рядків, яку вживають і в неповному римованому вірші, і в неримованому. Терцет — тривірш, який може виступати як самостійний твір або бути складником більшої строфи, пов’язаним із перехідним римуванням.

“Канцоньєре” (“Книга пісень”) – лірична сповідь Петрарки. Перша редакція вийшла в 1368 р. і містила 171 вірш, друга - в 1373 р., вона вже налічувала 366 віршів: 317 сонетів, 29 канцон, 9 секстин, 7 балад і 4 мадригали. Цей збірник Петрарка розділив на дві книги: «На життя мадонни Лаури» («In vita di Madonna Laura») і «На смерть мадонни Лаури» («La morte di Madonna Laura»).

Любили до кінця життя, а от вмирали… хто як..