Метою даного уроку є вдосконалення вмінь та навичок при виконанні арифметичних дій з дробами. Але всі математичні дії діти будуть виконувати, повторюючи та дізнаючись нове про життя і творчість великого українського поета...
Талановита він людина,Агломерат місткого слова. Розумна у батьків дитина,Аматор гомінкої мови. Сидить в зеленому садочку;Шорстке, неначе панський комір. Ефект тривалості людини, Виходить, дана Божа воля – Чинити опір злій годині – Ефектна героїчна доля. Немає тих, хто не впізнає: Кобзар – не Днесь, не Симоненко. Отож давайте, називаєм - Тарас Григорович Шевченко. Гримить, дощить, чи сонце гріє, Рівненько в кожному рядочку Описує красу та мріє, Говорить із Дніпром і степом, Оспівує вкраїнську вроду, Рішучим буквенним галопом Охороня живу природу. Ворожість - не його життя: с. Ирітство в ньому – чорний колір, Чи треба хлопцю те буття,
Поема “Наймичка” була написана в 1860 році. Вона розповідає про долю жінки-покритки, яка все своє нещасне життя, працюючи наймичкою, знаходиться поруч зі своїм сином, але не може про це йому сказати і лише перед смертю зважується відкрити правду. Автор підіймає тему долі жінки-матері в жорстокому світі, яку трагічні обставини змушують жертвувати собою, своїм щастям і життям заради життя і щастя дитини.
Любов'ю і турботою про майбутнє народу наповнена остання книжка Шевченка - його "Буквар". Свого часу Тарас Шевченко задумав створити серію підручників, які давали б учням народних і недільних шкіл початки знань. Навіть у „дорослому” Шевченковому „Кобзарі” є твори, які цікаві дітям - про чарівну українську природу, про лицарів-козаків, про видатне минуле України. Є також і жартівливі вірші. Славний український дух, завдяки Кобзаревому слову, прищепиться і наступним поколінням
«Худо́жник» — повість Тараса Шевченка російською мовою, написана 25 січня — 4 жовтня 1856 р. у Новопетровському укріпленні. У повісті «Художник» Шевченко продовжує розробляти тему долі талановитого кріпака, започатковану ним у повістях «Варнак» та «Музыкант». На відміну від інших повістей Шевченка, «Художник» відрізняється своєю автобіографічністю, тому є важливим джерелом відомостей про біографію Шевченка в період перебування у Петербурзі й навчання в Академії мистецтв. Автопортрет Т. Г. Шевченка
«Заповіт» («Як умру то поховайте») — програмний вірш у формі послання – «заповіту» Тараса Шевченка, написаний 25 грудня 1845 року в Переяславі. Вірш є своєрідним гимном визвольної боротьби українського народу[1], мав і має великий вплив на українську культуру, зокрема був покладений в основу музичних творів багатьох композиторів, активно вживається в культурному житті, перекладений близько 150 мовами народів світу. “Заповіт”, перший варіант, написаний рукою Кобзаря.