Презентація до уроку мистецтва в 10 класі "Культура Японії".

Культура ЯпоніїВиконала учениця 10 класу. Грицюк Вікторія

Однією з особливостей японської культури є її тривалий розвиток в ізоляції (політика сакоку - закриття країни) аж до середини XIX ст - початку періоду Мейдзі. На культуру і менталітет японців великий вплив справило острівне положення країни, а також стихійні лиха (землетруси, тайфуни, цунамі), що знайшло відображення в ставленні японців до природи як до живої істоти - традиційна релігія синто. Поряд з синто співіснує буддизм, а також конфуціанська мораль. Вміння захоплюватися миттєвою красою природи, є особливістю національного характеру, і знайшло втілення в багатьох видах мистецтва Японії.

Замок білої чаплі - один з найдавніших замків Японії. В 1993 р. занесений в Список всесвітнього спадку ЮНЕСКО. Всього в замковий комплекс входить 83 будівлі, практично всі вони побудовані з дерева.

Японський живопис - один з найдавніших і найвишуканіших видів мистецтва. Для японського живопису, як і для літератури, характерне зображення природи в якості носія божественного начала. У ХІХ столітті найвідомішим живописцем та гравером був Кацусіка Хокусай. В 1800, у віці 41 року, художник став називати себе Гакедзін Хокусай - «Хворий на живопис Хокусай». Представлена картина з серії "36 видів Фудзі"

В Японії каліграфія вважається самостійним видом мистецтва і поряд з малюванням викладається в школах. Мистецтво каліграфії було завезено в Японію разом з китайською писемністю. Існує кілька різних стилів написання ієрогліфів.

 Нецке - мініатюрна скульптура, невеликий різний брелок на традиційній японській одежі кімоно і косоде, яка була без кишень. З нецке не треба плутати з окімоно - мініатюрною японською скульптурою, схожою і оформленням, і сюжетом, і розмірам, але окімоно без отвору. Захоплення японців з давніх часів

Орігамі - мистецтво складувати фігурки з паперу своїм корінням сягає Китаю, де було винайдено папір. Спочатку орігамі використовувалось в релігійних обрядах. Довгий час це мистецтво було доступно лише представникам вищих станів. Тільки після Другої світової війни орігамі вийшло за межі Сходу і потрапило в Америку і Європу, де відразу знайшло своїх прихильників. 

 Ікебана - створення композицій з квітів, стебел, тощо в спеціальному посуді і розміщення в інтер'єрі. В основу ікебани покладено принцип вишуканої простоти, через природну красу матеріалу.

Кабукі - один з видів японського театру, найбільш народний на відміну від но. З 1653 р. в трупах кабукі могли виступати лише дорослі чоловіки. Серед акторів кабукі існують справжні театральні династії, які спеціалізуються на певних стилях гри. Представлені маски кабукі 

Чайна церемонія  - специфічна ритуалізована форма чаювання, створена ще в Середньовіччя й існує до сьогодні. З'явилась як одна з форм практики медитації ченців-буддистів, стала невід'ємною частиною японської культури, тісно пов'язана з іншими культурними явищами. Найважливіша частина церемонії - приготування і пиття густого порошкового зеленого чаю в спеціальному будиночку.

Гейша  - дівчина, яка розважає своїх клієнтів (гостей) танцем, співом, веденням чайної церемонії, бесідами, в тому числі і на інтимні теми. Назва професії складається з двох ієрогліфів: «мистецтво» і «людина», таким чином означає «людина мистецтва». 

Сад Реандзі. Сухий сад чи сад каменів характерний для багатьох дзен-буддійських і синтоїських храмів Японії. З якої б точки не дивився на цю композицію, п'ятнадцятий камінь завжди невидимий. Повністю бачити всі камені можна, лише з повітря. Вважається, що це може зробити лише той, хто «досяг просвітлення». 

В Японії як в жодній країні світу широко використовувався віяло. Воєначальники віддавали з його допомогою накази на полі бою, в театрі він грав роль символу, з'явились віяла для чайних церемоній, весіль, інших церемоній та ритуалів. Віяла увійшли в повсякденне життя японців - віялом віяли рис і пшеницю, роздували вогонь в печі... "В житті японця віяло абсолютно незамінна річ: опусканням віяла виказується пошана вельможі, порухом віяла японці вітаються один з одним, на віялі японець подає бідному милостиню, на ньому він приймає гостинці й дарунки тощо."В Японії розрізняють два види віял: утіва і сенсу. Утіва вважається чисто японським винаходом. В період Едо, коли життя японців стало більш мирним, утіва поширилися серед артистів, акторів, гейш, борців сумо і просто людей середнього класу. Сенсу має китайське походження. В Японії використовувався в основному в бойових мистецтвах.

Дзюдо ( «М'який шлях») -бойове мистецтво, філософія і спортивне єдиноборство без зброї, створене в кінці XIX ст. на основі дзюдзюцу майстром Дзігоро Кано (1860 - 1938). В той час серед лідерів Японії панувала політика переймання західної культури і традиційним воїнським мистецтвам (будо) було завдано чималої шкоди - вони були оголошені «дикістю і варварством». Старі майстри помирали в бідності й злиднях. Завдяки майстрові Кано і його учням дзюдо в 1907, разом з кендо, увійшло в обов'язкову програму середніх шкіл.

Айкідо - бойове мистецтво, розроблене Моріхеєм Уесібою як синтез його досліджень бойових мистецтв, філософії і релігійних переконань. Метою Уесіби було створення и мистецтва, яке б увібрало в себе всі досягнення великих майстрів. Айкідо акцентується на злитті з атакою суперника і використанні агресії проти нього самого. Крім фізичних технік і тренувань, айкідо надає великого значення тренуванню свідомості, розвитку «духа» і життєвої енергії «кі» (ци).

Каратее-до («шлях пустої руки») Таке написання було придумане в 1929 Фунакосі Гітіном під впливом ідей дзен-буддизму. В кінці XIX, підчас адміністративних реформ в Японії, було ліквідовано статус Окінави як васальної держави, і вона стала ще однією префектурою Японської імперії. Тоді й почало поширюватися карате в Японії. Японці відносять сумо також до бойових мистецтв. Традиція тягнеться з прадавніх часів, тому поєдинок супроводжується численними ритуалами. Сучасне професійне сумо парадоксально поєднує в собі елементи благородного єдиноборства, шоу, храмових священнодій, архаїчних традицій, спорту, самурайського духа і циркового бізнесу.