Презентація до уроку на тему: “МАРУСЯ”- перша українськомовна повість нової української літератури, взірець сентименталізму"

Г. Квітка – Основ’яненко (29.11.1778 – 20.08.1843)

Графічний диктант «Так» чи «Ні». 1. Г. Квітка-Основ'яненко народився під Харковом в с.Основа. 2. Народився Г. Квітка-Основ'яненко 1787 року. 3. Батьки Квітки були із простого роду. 4. Родичі Квітки займали вчительські посади. 5. “Маруся” за жаном - поєднання сентименталізму з реалізмом. 6. “Маруся” - твір, який написаний українською літературною мовою. Ключ: 1. Так. 2. Ні. Відповідь: 1.1, 2.2, 3.2, 4.2, 5.1, 6.1.

Історія створення Повість написана 1832року. Надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей...». «Я написал «Марусю» и доказал, что от малороссийского языка можно растрогаться». Г. Квітка-Основяненко Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань.

Джерела повісті: дійсність українського села ХVІІІ – початку ХІХ ст. народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). від народної поезії – образність повісті, від казки й переказу – її розповідний стиль. герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті.

Ідейно-тематичний аналіз твору: Тема: зображення життя і побуту українського народу к. ХVІІІ — поч. ХІХ ст., відтворення його душевної краси і високої моральної чистоти. Ідея: засудження соціальної нерівності, що перешкоджала щасливому життю героїв, уславлення гуманізму, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання. Основна думка: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого. Жанр: сентиментально- реалістична повість.

Проблематика: батьки і діти; соціальна нерівність; життя і смерть; пошуки щастя.

Теорія літератури: Сентименталізм (фр. sentimetalisme, від sentiment – чуття) – напрям у європейській літературі другої половини ХVІІІ–початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв. Реалізм (від лат. realis – речовий) – напрям у літературі та мистецтві, що виник наприкінці ХVІІІ ст. в Німеччині та полягає у правдивому відтворенні дійсності в її типових рисах.

• зосередження уваги на внутрішньому світі людини; • культ почуття, культ природи (пейзаж, переважно сільський, у літню чи весняну пору); • утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів; • збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних; • чиста літературна мова, простий синтаксис, наявність фольклорних мотивів; • найхарактерніший художній засіб – літота (пестливо-зменшувальні слова). Визначальні ознаки сентименталізму:

Ознаки реалізму: свобода творчості, культ свободи - чистий, вільний, прекрасний простір; у центрі подій – людина, її внутрішній, душевний світ; внутрішні протилежності, антитези (підкреслення роздвоєності людини, одночасну належність її до двох світів – духовного і матеріального); людина розуміється як істота емоційна, а не раціональна (людина живе не розумом, а серцем і почуттями). велика увага приділяється соціально-побутовому фонові часу.

Робота над образом Наума Дрота Дати відповіді на питання: Чому роботу над образами починаємо з Наума Дрота? Яку роль відігравав і відіграє батько в українській родині? З яким деревом асоціюється голова родини і, в першу чергу, Наум Дрот?

“Батько – найрідніший, найдорожчий для тебе чоловік, в образі якого втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, за кожний твій крок і вчинок. ” В.Сухомлинський

Асоціативне гроно до образу Наума

«…дав їм бог i дочечку. Та й радi ж були обоє, i Наум, i Настя; таки з рук її не спускали. Коли ж, було, куди дитина побiжить, чи до сусiдiв, чи на вулицю, то вже котрий-небудь, або батько, або мати, так слiдком за нею i ходять. Та й що то за дитина була! Ще маленьке було, а знала i отченаш, i богородицю…»

Бесіда з учнями: Що свідчить про те, що Маруся — головна героїня повісті? Якою постає перед нами головна героїня? Завдання: Користуючись ілюстрацією до твору, скласти усне висловлення «Мовний портрет Марусі».

«Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте...»

Маруся слухняна, покірна, працьовита і релігійна. Вона шанувала своїх батьків, в усьому їм допомагала.

«Коли було заговорить, то усе так звичайно, розумно, так неначе сопiлочка заграє стиха, що тiльки б її й слухав; а як усмiхнеться та очицями поведе, а сама зачервонiється, так от неначе шовковою хусточкою обiтреть смажнiї уста. »

«Коси у неї як смоль чорнiї та довгi-довгi, аж за колiно; у празник або хоч i в недiльку так гарно їх повбира, дрiбушки за дрiбушку та все сама собi заплiта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вiнком, та заквiтча квiтками, кiнцi у ленти аж геть пороспуска; усi груди так i обнизанi добрим намистом з червонцями, так що разкiв двадцять буде, коли й не бiльш»

«Сорочка на нiй бiленька, тоненька, сама пряла i пишнiї рукава сама вишивала червоними нитками.»

«От така як вийде, то що i твоя панночка! Iде, як павичка, не дуже по усiм усюдам розгляда, а тiльки дивиться пiд ноги. Коли з старшим себе зострiлась, зараз низенько вклонилась та й каже: "Здрастуйте, дядюшка!" або: "Здоровi, тiтусю!" 

Вона була аж занадто скромна і сором'язлива: не ходила гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на вечорниці й іншим не радила ходити: «Лучче я, каже, на те місце, упоравшись... ранше устану, заміню твою старість: обідати наварю і батькові в поле понесу. А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота...»

« Уранцi вирядилась щонайкраще: поплела коси у самi мiленькi дрiбушки i вiнком на голову поклала, пов'язала, якi були луччi, скиндячки, а зверх усiх положила червону й квiточками заквiтчалась.»

«На все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна, та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна»

«Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто пiдголений; чуб чепурний, уси козацькi, очi веселенькi, як зiрочки; на виду рум'яний, моторний, звичайний …»

Робота в групах: Скласти характеристику образу Марусі. Скласти характеристику образу Василя.

Бесіда: Кохання Василя й Марусі — це кохання з першого погляду чи ні? Чому Наум Дрот не хоче видати дочку за Василя? З якою метою Василь на тривалий час залишається в селі? Якими фольклорними рисами наділений образ Марусі? Про що свідчить виявлення ніжності й любові до Василя? Яких страждань зазнала дівчина, журячись за милим?

«… чи ходили, чи сидiли, а усе об однiм говорили: як один без одного скучав, коли, що i як думав; як нi думано нi гадано вони побачились; яка ще радость буде, як уже посватаються - отаке усе говорили, та голубилися, та милувалися. »

«Багато розказувати, що там Василь з Марусею розмовляли; забули про увесь свiт, i де вони є, i що кругом них, i якби не гукнула ще здалека на них Олена, то б, пiдкравшись тихенько, бачила б усе, як вони поговорять-поговорять та й знову цiлуються.»

«А Василь теж став як укопаний i не зна бiльш, що й казати. На думцi б то й багато дечого є, так язик не слуха, не пошевельнеш його; а тут ще, на бiду, пiдслухав, що Маруся об комусь вже дума i що йому нiчого тут убиватися, а тут ще Олена збила його з толку... От i стоять вони обоє, сердешнi, i не знають, на яку ступити, i чи йти їм куди, чи що робити?»

«Як же зiйшлись, так дарма, що тiльки, може, часiв три не бачились, а так неначе десять год розно були. Обнiмаються, цiлує один одного, розговорюють, розказують; то, побравшись за рученьки, ходять, то вп'ять посiдають, то вп'ять за те ж. I незчулись, як вже стало вечорiти. I то ж бо правда, що коли будеш укупi з тим, кого любиш, то день так швидко пробiжить, як часиночка.» 

Творче завдання: А що таке кохання? Побудувати асоціативне гроно. Підібрати синоніми до слова «кохання». З’ясувати лексичне значення слова «любов», пояснити, чим різняться лексичні значення слів «любов» і «кохання». Як можна охарактеризувати кохання Василя і Марусі?

Асоціативне гроно

Любов — 1) почуття глибокої прихильності до особи іншої статі; 2) почуття глибокої сердечної прив’язаності до кого­небудь.

«Чи давно наша Маруся була веселенька, як весiння зоренька, говорлива, як горобчик, проворна i жартовлива, як ластiвочка, а тепер точнiсiнько як у воду опущена.»

Сумне життя настало для Марусі без Василя. Вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого коханого.

« - Таточку, батечку, i ти, матiнко рiднесенька! Що ж менi робити, коли не можу забути свого горя! Не можу не думати об своєму Василечковi! Свiт менi немилий, i нiщо не розвеселяє. Серце моє розривається, дивлячись на вас, що ви об менi убиваєтесь, то що буду робити! Я й сама своїй тузi не рада; тiльки у мене й думки: де-то тепер мiй Василь?»

Минув рік після смерті Марусі, потім другий. На третьому році прийшла звістка, що Василь живий, пішов у ченці і став уже дияконом у Печерському монастирі в Києві. Передавав привіт Марусиним батькам, кажучи: «Через їх молитви Бог мене спас і вирвав з рук диявола...»

Скласти анкету головних героїв. Дівчата – Марусі, хлопці - Василя. Анкета головного героя Ім’я: _______________________________ Місце проживання: _________________________ Батьки: ___________________________________ Національність: ____________________________ Сімейний стан: _____________________________ Риси характеру: ____________________________ _____________________________________ _____________________________________ _____________________________________ Стосунки з батьками: _________________ _____________________________________ Ставлення до коханого(ї)________________ Довгоочікуване бажання: _____________________ ______________________________________ Мрія: що завадило її здійсненню: _______ _____________________________________

Метод “Мікрофон” Чи можливе таке кохання в нашому сучасному житті? Чи зустрічали ви схожі ситуації серед своїх друзів і знайомих? Чому навчає нас дана історія? Виконайте тестове завдання.

Метод «Два – чотири – разом» самостійно подумати над тим, яке значення має творчість письменника. Потім обговорити в парах, а далі в четвірках. Лист Т.Шевченка до Г.Квітки – Основ’яненка: « Тілько й рідні, що ви дні… Не цурайтеся ж, любіть мене так, як я вас люблю, не бачивши вас зроду. Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як, може, ніхто на всім світі. Ваша «Маруся» так мені вас розказала, що я вас навиліт знаю. Далебі правда, частенько сижу собі один в чужій хаті та й думаю – гора з горою не сходиться, а чоловік з чоловіком спіткнеться. Що-то якби благословив милосердний]Бог нам з вами зострінуться.» 19 лютого 1841 р. С.-Петербург

Домашнє завдання: