Презентація до уроку на тему: " Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

Панас Мирний “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”Образ Чіпки Варениченка”Підготувала. Вчитель української літератури. КОНЗ “Лихівська ЗШ І-ІІІ ступенів”Сокур Неля Іванівна

А й дитина ж то вийшла – на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне… Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе.

Як підріс Чіпка – став бігати, то вибіжить, було, з двору на вигін та прямо до дітвори так і чеше. Так же й дітвора його не приймає. Зараз почнуть з його глузувати, щипати, а іноді поб’ють та й проженуть…

На перший погляд йому, може, літ до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, дек колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где поп’ялося тонке, як павутиння, волоссячко. Ніс невеликий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі – теж гострі; лице довгобразе – козаче; ні високого, ні низького зросту, – тільки плечі широкі та гуди високі…

 Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. одно тільки в цього неабияке – дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою…

У Чіпки незаконно відсуджують землю — і він із властивою йому категоричністю вирішує, що «правди немає!». Після цього Чіпка запиває, зв’язується з «трійцею» сільських гультіпак і мріє про помсту кривдникам. Уже тепер він ладен чинити розбій. Утім, це ще не остаточне спустошення душі.

Ет, толкуй… Немає тепер у мене нічого – ані-ні!.. Що тепер я?.. Людський попихач, наймит?.. Пропало… все пропало!.. І добро, і душа пропала… бо немає правди на світі… Ав се люди, все люди… Вони в мене й батька одняли, людоїди; вони мене ще змалку ненавиділи – з іграшок прогонили, йшли повз хату, одхрещувались… Я малим був, а все бачив… За чортеня щитали… Я чорт.. е-е… Я чорт… над чортами чорт!

Одруження Чіпки. Почали молоді господарювати, робота аж горіла в їхніх руках. Серед піщан Чіпка став користуватися великим авторитетом. Чіпку вибирають у гласні, і він іде на збори разом з панами. Пани зневажливо звертаються до селян, наче це люди, нижчі за своїм походженням.

Комедія з виборами до управи, ще одна несправедливість, якої Чіпка стерпіти не в силі. Образа, тяжке почуття пережитої кривди породжують злість, стають рушієм тотальної помсти. Сам того не помітивши, Чіпка виходить на розбійницький шлях, вороття з якого вже немає. Чіпка — бунтар, правдоборець, який, зрештою, виявляється «пропащою силою»

Грабування і вбивства звели його протест нанівець, а кров загублених людей страшним тавром лежала на ньому. Чіпка перетворився з правдошукача на кримінального злочинця, бо обрав шлях боротьби, але не розумів, що боротись за правду треба тільки правдою, — неправда щастя не приносить.

У головного героя були шанси стати порядною, чесною людиною, він мав гарні якості, мав і чесні наміри, але найблагородніші пориви, закладені природою, перекреслив злочин. Невміння відшукати правильний шлях боротьби проти кривдників, "кривава стежка" бунтарства перетворили Чіпку на "пропащу силу". Зло виступило сильнішим за добро в натурі Чіпки, і тому його вибір — "моральне падіння". Він підкорився долі, пустив життя на самоплив, завдаючи шкоди рідним і оточуючим.

Чіпка так і не зміг знайти свого шляху в житті, хоч і задумувався над можливістю вийти зі становища пригнобленого та гнаного селянина. Він гостро відчуває несправедливість розподілу людей на вищих і нижчих, але не міг зрозуміти, звідки з’явився такий соціальний розподіл та як його уникнути. Питання про те, є Чіпка злодієм чи героєм, не може бути вирішене однозначно, воно залишається суперечливим

Дякую за увагу