Презентація до уроку на тему "Вставлені речення. Розділові знаки при них."

Тема уроку:«Вставлені речення. Розділові знаки при них»

Вставленими називаються такі речення, які вживаються для доповнення, роз’яснення чи уточнення предметного змісту речення: Улітку під вербою біля хати (як добре, що скінчилася зима!) княгиня почала дітей навчати.

Вставлені речення вносять у речення побіжну чи додаткову інформацію. Залежно від того, як вставлені речення вимовляються, їх виділяють парними комами, парними тире або дужками, їхня ж інтонація залежить від змісту і від волі автора.

У вставлених реченнях розділові знаки ставляться відповідно до загальних правил. У кінці їх крапка не ставиться, але може стояти знак оклику або знак питання: Годинник бив — що з ним? — зовсім не ту годину.

Якщо вставлене речення вимовляється майже таким самим тоном, як і основне, то воно виділяється з обох боків комами.1. Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном. (О. Довженко.)2. Лишилася у нас, і зовсім це не хиба, глибока шана повсякчас до святого хліба! (М. Рильський.)

Якщо вставлені речення вимовляються підвищеним тоном, то вони виділяються з обох боків тире.1. Є ж люди на землі, — а то б не варто й жити, — що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатися, і мислити, й шукать. (М. Рильський.)2. В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є! (В. Симоненко.)

Якщо вставлена конструкція виділяється тире й уводиться в речення на тому місці, де за правилами вживається кома, то така конструкція виділяється з обох боків комами та тире: Не було ще такого літнього ранку, — хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. (Григір Тютюнник.)

Найчастіше вставлені речення вимовляються пониженим тоном. Тоді вони виділяються дужками.1. Далеко-далеко (те знають хіба що лелеки) розкидала доля киптарики і сіряки. (Б. Олійник.)2. У затінках попід гінкою ліщиною (рибалки тут щоосені вудлища собі ріжуть) прозоро-зелені шпичаки конвалій, кропива з-під торішнього листя пнеться (Григір Тютюнник.)

Пояснювальний диктант. Олександра й Наталка, дарма що рідні сестри, були дуже різні на вигляд. За дверима – з печі добре було видно – буяла яблуневим цвітом весна. Не було ще такої жодної зими, – хіба що вже зовсім позаносить снігом усі водойми, – щоб хлопці не вийшли на ставок пограти в хокей. Маслинова гілка (символ миру й спокою) відома з історії про всесвітній потоп. Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мав!)…

Тестові завдання1. Правильно поставлено розділові знаки в реченні. А) Чи справді так було, чи може хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі. Б) Чи справді так було, чи може, хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі. В) Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі. Г) Чи справді так було, чи, може, хто збрехав, хто ворогів не мав, а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

2. Вставлене речення “- і в цьому зміст життя -” буде доречним у варіанті: А) Цвітуть каштани все життя одним і тим же цвітом, а ми …….. пишніше кожним літом. Б) Споконвіку їх куток Кононівни ….. пишався найкращими кіньми . В) Цей герой …. виявився незакоріненим у тканині твору. Г) В хащах жасминових кущів…... Юра нарешті спинився

3. У реченні На цім гармані власне це був звичайний тік ми мали обмолотити наших "клієнтів" із цього кутка. випишіть вставлену конструкцію..

4. У реченні є вставлена конструкція, яку треба виділити тире. Випишіть її. Не було ще такої жодної зими хіба що вже зовсім позаносило снігом усі водойми щоб хлопці не вийшли на ставок пограти в хокей

Домашнє завдання. Записати, підкреслити вставлені речення,пояснити розділові знаки1. В хащах жасминових кущів - то ж, безперечно, незаймані тропічні ліси - Юра нарешті спинився (Ю. Смолич); 2. Споконвіку їх куток Кононівни (що за річкою) пишався найкращими кіньми (Іван Ле);3. Білясте море (воно наче вкрите на ніч рядном) потягається слабо і в сонній млості ніжно викидає перші хвилі на берег (М. Коцюбинський).  4. Одного разу — у Пилипівку то було - надворі завірюха куйовдила, буря сумно вила у димар, холод у хату перся (Панас Мирний);