Вогонь нехай в серцях палає, а пожеж най не буває….

Анотація

 до  твору на протипожежну тематику  Дідовець Оксани Валеріївни, учениці 8-А класу Славутицького  ЗЗСО І-ІІІ ступенів №3 Вишгородського району  Київської області    Чернігівський кв-л, 23

МИ ЇДЕМ У СЕЛО, БО НАС ЧЕКАЄ ХУТІР

Ми їдем у село, бо вже чекає Хутір…

І щосуботи стрічають нас лелеки на стовпах.

І дужий клен над гаражем розрісся,

Гілками пестить над будинком дах…

Бджолиний рій над вуликом гуде,

Цвіте фацелія, бабуся Надя у воротах жде,

А збоку зашарілася калина…

А тато стільники  з дуплянок дістає.

Ми їдем у село: нас Хутір жде –

Бузковий і вишневий, мій рідний хутір.

    Ось така краса панує на Хуторі села Неданчичі Чернігівської області ,Чернігівського району, куди я щосуботи приїжджаю з батьками до бабусі Надії та дідуся Михайла. Весною на Хуторі, ото як у творі  Олександра Довженка «Зачарована Десна», цвітуть бузки, акація, а потім закучерявлюються пахучим квітом липи. Вся вулиця покривається килимом квітучих ромашок. А восени вулицю вкриває падолист із кленів. За хутором простягаються праворуч ліс, а ліворуч зо два кілометри тягнуться луки аж до самого Дніпра: урочища Березівка, Станецьке, Широке, Лука, Переділ розділяє дорога, котрою мешканці зі Славутича їдуть відпочивати. Обабіч дороги кучерявляться насадженим багатством  городи: пшениця, усяка пашниця. А в травах лук  - гнізда різних пташок, нірки ховрашків, дрохв, попід верболозами вуха поприкладали зайчики , любителі попастися у городині - моркві та капусті. Біля кожного будинку Хутора  - гніздо лелек, які гордовито походжають луками в пошуках їжі своїй парі та лелеченятам. На цьому просторі мирно пощипує соковиту  траву череда корів. Караваном повільно , як божі корівки, «пропливають» круті іномарки… Спека. Швидше б до лона води, до Дніпра. З автомобілів лине музика, а з їх відкритих вікон часто летять недопалки… Влітку від спеки зелена трава вигорає, а від кинутої незатушеної цигарки спалахує… і починається пожежа…Я з батьками часто допомагаю пасти дідусю корів. Ось одного разу тато побачив швидко наступаючий вогонь, одразу став набирати  номер пожежної охорони. Нас у школі вчили, що є універсальний номер служби порятунку. Наприклад, щоб не вчити безліч номерів, досить запам'ятати 112 - єдиний номер для звернення в службу порятунку в Україні, аналог 911 в США. Так, диспетчер проконсультує, як діяти в конкретній ситуації і при необхідності - викличе потрібну бригаду.

    Однак таке перемикання на профільний підрозділ - може зайняти додатковий час. Тому, якщо «час іде на хвилини» - краще набрати єдиний номер необхідної служби або її підрозділ у нашому районі (можна дізнатися за номером довідкової 109). А Номер пожежної служби 101.Слід  повідомити оператору своє ім'я, прізвище та адресу події, коротко поясніть проблему. Бажано ще оцінити і рівень небезпеки, адже в будинку, де горить приміщення, є і газ. За номером 101 також можна зателефонувати і в разі небезпеки самогубства, наприклад, потерпілий хоче зістрибнути з даху будівлі, а також нападу диких тварин.

    Коли тато викликав пожежну службу, вона приїхала з Любеча. А також приїхали ліснича служба на  тракторі із лісництва на чолі з лісничим, щоб перевірити, чи добре відорана ділянка луків від території лісу. Пожежу було загашено. Досить часто трапляються такі пожежі, коли , порушуючи чинну  заборону , весною або восени починають палити траву, тоді палають луки, а Хутір затягує пелена диму. Часто через недбалість «туристів» горять прикордонні (поруч через Дніпро – Білорусія) урочища Острів, Провідна: там висока трава, праковітні дуби, сосни. Острів тягнеться понад Дніпром вісім кілометрів. Його охороняють прикордонники.

  А ще поблизу Неданчич у нас є дачне селище Переділ над притокою Дніпра- Кривою. Його розділяє дорога на старовинний Любеч. Два роки тому хтось із мешканців цього дачного  селища, яке впритик прилягає до неданчицької вулиці Мостище, «надумався» випалити минулорічну траву, і та спалахнула, й цілий «потік» вогнища хлинув аж до вулиці. Зайнялися будівлі, будинки. Доки приїхали пожежники, уже палала ціла вулиця. Люди намагалися уникнути паніки, рятували те, що можна було врятувати. Тітка Ніна, в якої спалахнув уже сарай, кинулася в хату, вхопила ікону «Неопалима купина» і давай, промовляючи молитву, ходити колами навколо хати , і диво дивне: вогонь відступив. От тобі й сила слова. А в цілому згоріло п’ять хат, половина вулиці. Люди лишилися без даху над головою. І усе через людську легковажність.

    А про образ неопалимої купини ми вчили  разом із учителем Тетяною Василівною на уроці української літератури. Давно це було.  Сотні разів вороги воювали наш край. Але кожного разу залишалися з облизнем. А край зеленіє під синім небом та ясним сонцем. І щоліта тут рожево квітують кущі неопалимого зела, стверджуючи незнищенність української землі і її народу. Неопалима купина. Так називається це зело. Здавна так називається. Сам образ неопалимої купини використовується в Україні досить часто, зокрема, значного поширення набула ікона, яка так і називається: «Неопалима купина».

   На ній зображення Богородиці з сином на руках вписується у восьмикутну зірку, яка складається з двох — червоного і зеленого чотирикутників з гострими і увігнутими всередину сторонами, зелений колір означає кущ купини, червоний — полум’я, яке охопило рослину. Ця ікона, виставлена у храмі чи в хаті, нібито зберігає приміщення від пожежі та блискавки.

   Неопалима купина — поетичне відображення долі України та українського народу. Яких тільки бід не випадало на наш край! Його палили, грабували, нищили століттями різні заброди висмоктували животворні сили, забороняли українську мову й культуру, викорчовували саму назву «Україна». Але, як писав наш Великий Кобзар:Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.

   Незнищенність твоєї Вітчизни, незнищенність твого народу — ось що символізує рожевоквітна неопалима купина. Знайте це.

    Мої батьки- педагоги, а ще вони заступники директора  з господарчої частини. Тато працює у Славутицькому ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 3 Вишгородського району, мати - у ЗЗСО І-ІІІ ст.№ 1. Проводять навчально – тренувальні заходи з техніки пожежної безпеки, тренувальну евакуацію для здобувачів освіти. Від учителя основ здоров’я Наталії Олександрівни та класного керівника Валентини Володимирівни ми дізналися, що пожежники-рятувальники виконують рятувальні роботи, пов'язані з пожежогасінням, повенями, природними катастрофами та іншими непередбаченими нещасними випадками, а також займаються ліквідацією наслідків нещасних випадків (наприклад, дорожньо-транспортний випадок або нафтове забруднення). Рятувальна робота небезпечна і вимагає довірливої співпраці – неправильне рішення або поведінка може загрожувати здоров'ю, життю або майну самого рятувальника або ж здоров'ю, життю або майну інших людей.               Восени в честь  тематичного тижня з техніки пожежної безпеки на запрошення адміністрації закладу   до нас на подвір’я школи завітали пожежники Славутицької пожежної частини на величезній пожежній машині. Ото дітям була втіха на перервах протягом дня. Вони залазили в кабіну, знайомилися із будовою машини , влаштували фотосесію, селфі. Слухали розповіді пожежників. Дізналися, що ,наприклад, коли поступає сигнал тривоги, чергові бійці повинні за 20 секунд одягти спеціальний одяг, після чого негайно сісти в машину і виїхати. Від того, як швидко прибуде машина на місце випадку, часто залежать життя багатьох людей. Після прибуття пожежні визначають, що і де горить, які дії слід виконати. Необхідно за півтори-дві хвилини розгорнути пожежні рукави і підключити їх до місцевого джерела води, якщо такий є, або до цистерни.

Гасіння вогню може тривати від декількох хвилин до декількох діб. Якщо прибулих сил для боротьби з вогнем не вистачає, викликають підмогу. Після ліквідації спалаху керівник варти повинен доповісти в частину по рації про результати операції, скласти акт. Після цього до роботи приступають слідчі, які розслідують причини спалаху, шукають винних, якщо такі є, підтверджують правомірність дії пожежників, якщо ними був причинний матеріальний збиток (наприклад, залито водою приміщення з комп'ютерами, які в результаті зіпсувалися).

      Ну, а для профілактики випадків є пожежні інспектори, які перевіряють безпеку в різних установах, а також займаються роботою з населенням, проводять бесіди із школярами тощо. Працюють пожежники позмінно, між викликами проводять тренування, розробляють плани операцій з гасіння спалахів. Пожежникам часто доводиться ризикувати життям, рятуючи постраждалих. Тато казав, що такі пожежні інспектори- часті гості у школі і «дуууже» прискіпливі, щось не так,одразу накладуть штраф. Біля татового кабінету висять стенди:

 Причини виникнення пожежі:

1. Необережність у поводженні з вогнем( кинутий запалений сірник,багаття, розкладене у недозволеному місці).
2. Пустощі дітей з вогнем, ігри із запаленими предметами.
3. Порушення правил користування газовими плитами.
4. Неправильне користування печами.

Ось ці правила мені хочеться прикріпити при в’їзді  на хутірські луки, щоб буяла краса, а не палав вогонь по торішній траві, або серед літа від вогню через  недбало кинутий недопалок, не дивилися безмовно з болем очі опеченого зайчика, їжачка, качки. Щоб не зяяли обвугленими стовбурами завше білокорі берізки , та вигорілими стовбурами  верби обабіч дороги. Будьмо пильними, по - господарськи бережімо наш дім – природу матінки Землі.

          З повагою до праці рятувальників, пожежників Дідовець Оксана, учениця 8-А класу Славутицького ЗЗСО І-ІІІ ст..№ 3.