Урок "Узагальнення вивченого про звертання".

Тема: Урок узагальнення вивченого про звертання.

Обладнання:       таблиця, додатковий ілюстрований матеріал.
Тип уроку: Урок закріплення набутих знань.

Хід уроку.

І. Актуалізація опорних знань.

Оголошення теми і мети уроку.

Слово вчителя.

-   Доброго дня, діти!

Щоразу ми починаємо спілкування цими щирими привітними словами. А поряд з вітанням - звертання, маленьке слово, що називає тих, кому ми адресуємо своє мовлення. Ви на попередніх уроках уже познайомилися із звертанням. А сьогодні покажемо, як ми вміємо використовувати звертання у мовленні.

(На дошці записані тема і епіграф уроку.)

Звернемо увагу на епіграф нашого уроку.

(Вчитель зачитує епіграф.)

Чи всі ми вміємо спілкуватись, по-українськи привітатись?

Чи всі звертання наші ґречні,

теплом зігріті та сердечні?

Чи всі звучать яскраво і ласкаво?

Чому? Для вас цікаво?

Б.Білоус

 (Учні записують тему уроку та епіграф у зошити.)

- Діти, а чи всі ви знаєте значення слів із епіграфа?

Робота зі словником: (Пояснення слів записані на зворотній дошці.)

Ґречний  —  галантний,  чемний,   ввічливий,  люб'язний,   шанобливий, учтивий, милий (у поводженні);

Галантний — вишуканий, чемний, люб'язний. (Діти записують значення слів у зошити.)

- Що ж ви знаєте про звертання?

Які звертання називаються поширеними? Непоширеними?

(Фронтальне опитування з використанням таблиці, вивішеної на дошці)

Розділові знаки при звертаннях

1. О,      .      (?!) 2.       О!   (?!)

3. ,О,     .      (?!) 4.       ,О    .     (?!)

Вчитель далі:

Сухою все-таки є мова науки. А от коли оживити її — скільки стоїть за отим маленьким словом "звертання". Впродовж дня ми виконуємо різноманітні соціальні ролі — стаємо сусідами, пасажирами, учнями, перехожими, колегами... Спілкуючись з людьми, що нас оточують, використовуємо звертання. А вибір його часто характеризує і нас як людей. Отож завдання нашого сьогоднішнього

уроку - повести мову про звертання не лише як граматичну категорію, а й доказати його важливість у нашому житті. Ми повторимо матеріал про звертання; дослідимо, чи можна за допомогою звертання передати ставлення до адресата; будемо розвивати орфографічну й пунктуаційну пильність, культуру мовлення та вміння і навички правильно використовувати звертання в різних життєвих ситуаціях. Бо яку б ви професію не обрали, перш за все повинні бути людьми. Людьми, спілкуватись з якими легко і приємно...

Отже, до роботи, друзі!

Розпочнемо нашу подорож стежиною робочого дня учня!

//. Перевірка домашнього завдання.

Вчитель.

Звичайно, наш робочий день починається зранку.

Ранок. І ми, прокидаючись, протираючи очі, вітаємо тих, хто поряд, для кого ми - діти, внуки, братики та сестрички. Як це відбувається у ваших сім'ях? "Ранок у моїй сім'ї"" - так називався домашній твір.

(Учні читають твори, дотримуючись відповідної інтонації, називають звертання, вказують, чим вони виражені, які за будовою, коментують розділові знаки, місце у реченні).

///. Тренувальні вправи

Вчитель:

-   Діти, у якому ж відмінку знаходяться іменники - звертання у ваших творах?

(Діти відповідають - їм. Кл. в. або Н.в.) (Звучать рядки з вірша Д.Білоуса.)

Вчитель:

В джерелах слова — душі криниця,

а рідна мова —як чарівниця.

Звичайний приклад візьми навмисне, краса ж така в нім, що серце тисне. Дивися - в кличнім простім відмінку: "Ой не стелися, зелен барвінку... " Одвертий кличний — немов дитинний, музичний, зичний та ще й гостинний.

Вчитель.

Сучасна українська мова правильним вважає дві форми для вираження звертань - кличний і називний відмінки.

Проте власне українською формою є все-таки кличний. Це давній відмінок, і підтвердженням цього є народні пісні.

Завдання 1. Записати назви чи перший рядок пісень, де є звертання ("Ой Іване, Іване...", "Ой Марічко - чічері"..., "Ой сусідко, сусідко...", "Грицю, Грицю, до роботи...", "Розвивайся, сухий дубе...", "Да куди їдеш, Явтуше...", "Гаю, гаю, зелен розмаю...", "Розпрягайте, хлопці, коні...", "Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз", "Ой гиля, гиля, гусоньки, на став...", "Ой Морозе, Морозенку...").

(Учні записують назви пісень на дошці і в зошитах і пояснюють розділові знаки).

•       Якою частиною мови виражені звертання?
•       Яким членом речення виступають?

(Учні відповідають, що звертання ніяким членом речення не виступає).

Учитель записує на дошці речення: Гей, козаки, чого зажурились?

Ой дівчино, шумить гай.

•       Яка різниця між реченнями?
• Який можна зробити висновок? (Якщо перед звертанням стоять вигуки
  о, ой і вони виконують роль підсилювальної частки, то кома після них
  не ставиться. Інші всі вигуки виділяються від звертання комами).

- А чи можуть слова інших частин мови вживатися у ролі звертання?
(Прикметники, дієприкметники, вжиті у значенні іменника, займенники.
На зворотній дошці записано речення: "Спи ж ти, малесенький, пізній -

бо час" (Л.Українка.)

Вчитель.

Вранці перед школою потрібно обов'язково поснідати - для хорошої працездатності та здоров'я загалом. А в народі кажуть: "Коли я їм, стаю

німим".

Завдання 2. Отже, напишемо німий диктант.

(Учитель демонструє ілюстрації із зображенням Києва, коня, козака тощо. Діти записують слова в кличному відмінку, окремі вводять в речення.)

Вчитель.

Ми виходимо за поріг своєї домівки і на деякий час стаємо пішоходами та пасажирами. Прикро, проте кудись зникає інколи наша ввічливість, і ми стаємо свідками чи навіть учасниками неприємних діалогів.

Ось послухайте у магнітофонному записі монолог чоловіка, який розповідає про життєві ситуації, що траплялись з ним.

Звучить магнітофонний запис.

ЯК ВАС ТЕПЕР ВЕЛИЧАТИ

З цією нашою співдружною незалежністю - безліч проблем. Наприклад, як нам тепер величати одне одного?

Колись було ясно: товариш. Хай він на сто років від тебе старший, все одно — товариш.

Я було, звернувся до одного:

- Товаришу...

... Ледве додому втрапив... Іще товаришем називається. Тоді я подумав: звертатимуся - пане. Кажуть же: панове депутати. І нічого. Підходжу до дами:

- Пані, скажіть, будь ласка...

А вона зміряла мене з ніг до голови підведеними очима, пхикнула і до вітрини одвернулася. Не пан я для неї, значить... Ну що ж, буду казати: добродію.

Їду в тролейбусі. Кажу одному в капелюсі:

•      Добродію, закомпостуйте квиток, будь ласка. Він чогось розсердився:
•      А може, я зовсім не добродій. Я теж розсердився.
•      Ну, тоді ви злодій, - кажу.

Мене, звичайно, побили. І не вступилися ні панове, ні товариші. Одна тільки повновида, розмальована, як писанка, молодиця пожаліла, хусточку дала носову. Я розчулився:

- Спасибі жіночко.

А вона кокетливо: "А може, я дівчина...". Пішов я в неділю на базар послухати, як люди говорять. А там одне одного найчастіше величають "дамочкою" або "дядечком".

•      Дядечку, по чім сало? — питаюся.
•      По два п'ятдесят, небоже.

Не полінувався, в словник зазирнув.

"Небіж" означає племінник. Гарне слово. Треба запам'ятати. Приходжу в понеділок до себе в майстерню. Сидять мої хлопці, на мене чекають.

•      Привіт, небіжчики, - кажу. Ще так шпарко мої хлопці ніколи не
  схоплювалися.
•      Ти чого лаєшся? - Петро питається. - Ще почує хто! (В.Дуб)

Завдання 3. Учні слухають. Чому так сталося з автором?

(Не знав значень елементарних слів. Неправильно їх використовував).

Вчитель:   Дуже часто ми стаємо свідками таких типових фраз: (На звороті дошки записані речення:

1.   Жіночко, дайте пройти!
2.   Мужчина, ви сходите на слідуючій?
3.   Оплачуйте за проїзд, пасажири.
4.   Шановний, ви мені заважаєте).

Завдання 4. - Як би вимовила ці фрази культурна людина?

Яке звертання слід вжити, коли потрібно щось сказати незнайомій людині? Давайте відредагуємо речення:

1. Пані, дозвольте, будь ласка, пройти.
2. Пане, ви сходите на наступній зупинці?
3. Шановні пасажири, будь ласка, оплатіть свій проїзд.
4. Шановний пане, ви мені заважаєте.

•       Діти, якщо ви теж не знаєте лексичного значення якогось слова, вам
  допоможе тлумачний словничок, що є на партах.

                Додаток 3.

•       Зверніть увагу на останнє речення: Шановний, ви мені заважаєте! Чи
  все у ньому Вам подобається?

Пам'ятайте, що інколи звертання, виражене лиш прикметником, має іронічний відтінок.

Порівняйте: шановний добродію.

Вчитель:

Як ми деградували, діти, коли стали називати людину, підкреслюючи її стать: жіночко, мужчино. Чому звертання "панове" викликає інколи реакцію типу "Тут панів немає". Ми відмовилися від непоганого, на мій погляд, слова "товаришу", а до традиційно українських звикаємо повільно. А вони ж такі древні!

Пригадайте: "Добрий вечір тобі, пане господарю!"

•       Яке слово, крім "пан" можна ще використати? (Добродій.)
•       Як утворилося слово "добродій"?

Завдання 5. Виконаємо словотворчий розбір слова добродій на дошці. (Добродій - добро діяти - спосіб складання).

Вчитель. Отже, саме слово говорить за себе. І якщо до вас так звернулись, то це вже наштовхує на те, що треба робити добро. А від цього світ стане кращим.

Завдання 6. Запитайте у дорослого незнайомця про час. (Контролюється правильне вживання числівника).

Учитель. Продовжимо нашу мандрівку. Більшу частину дня ви проводите у другій домівці - школі. Тут ви учні, друзі, однокласники. Я не сумніваюся, що ви любите свою школу, гордитеся. А вона пишається вами -хорошими і вихованими дітьми.

А зараз напишемо самодиктант.

Завдання 7. Запишіть звертання, які ви використовуєте у своєму мовленні в повсякденному житті.

 (Дорогі друзі! Дорогий друже! Громадянине! Пане! Пані!, Добродію! Вельмишановний..., шановна громадо..., люди добрі, тьотю, дядю, юначе, хлопці й дівчата...)

Завдання 8. Виразно прочитайте вірш (Плакат з віршем вивішено на дошці). Доповніть самодиктант звертаннями з вірша Б.Білоуса "У спілкуванні людям личить те, що народ від серця зичить".

Чи всі ми вміємо спілкуватись...

Учитель. Звертання може мати магічну силу, адже ніщо так не розчулює, так не діє на людину (стверджують психологи), як звук власного імені. А що ми чуємо в класі? Рідко, на жаль, ви звертаєтеся один до одного на ім'я. У кращому випадку - прізвище, бувають і прізвиська. Ми забуваємо, що у кожного є ім'я. Чарівне й неповторне, що вирізняє нас з-поміж інших.

Звертання щире, душевне, щедре -

Василю, Павле, Іване, Петре!

І так сердечно і так ласкаво -

Наталю, Лесю, а чи Любаво!

Завдання 9. Робота в парах. Поспілкуйтеся між собою, назвавши співрозмовника на ім'я. Тема вільна (розмова може бути і телефоном.) Складають діалоги (Можна на папері, обмінюючись.)

Учитель. Ви сказали "Олю". Чи виражаєте ви своє ставлення до неї? Так. Зверніть увагу, що помітив письменник:

А Федько звертання творить так, що душу виверта: замість "мамо"— "ма"говорить, замість "тату " каже "та "!

В школі Беллу — "Бе " гукає, а Меланю кличе "Me "! Леле! Школу оглашає белькотіння лиш саме.

Учнів він імення знає, та не встигне підійти, як за гудзика хапає і вигукує: - Ей ти!

Дома: - Ба-а! — кричить бабусі. (Ліньки повністю назвать). Як думаєте, друзі, що йому на це сказать?

8

Мабуть, треба щось кумекать, бо інакше мимохіть будем тільки бекать - мекать там, де треба говорить!

Бесіда.

- А чи можна ваші імена вживати в інших формах? У яких життєвих
ситуаціях?

(вчитель розповідає про ім'я, прізвище, ім'я по батькові - офіційне ввічливе звертання).

- Усі ви любите писати листи.

Які епітети додаєте до власних імен-звертань?

Учитель.   Школа - це ваша родина.

Тут вперше пережито вами все: сподівання і перемоги, розчарування і невдачі. Виконаємо такі завдання:

Завдання 10. Замінити виділені слова звертаннями.

Нехай Ольга Дмитрівна не турбується, ми приберемо в класі. Дівчата вимиють підлогу. Хлопці їм допоможуть.

Учитель.    Уявіть ситуацію. Класний керівник розмовляє з вчителем математики. Вам потрібно запитати про те, де відбудеться наступний урок.

Завдання 11. Складіть відповідний діалог.

Завдання   12.   Введіть  подані   слова  в  речення,   щоб  вони  були  то звертаннями, то підметами:

Україна, мова

(Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

В. Симоненко

Україна дорога й близька моєму серцю.

(А. Чехов)

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки...

С. Васильченко

Вчитель:

Після школи, нарешті, вільний час. Ми можемо стати гуртківцями і

читачами,   фізкультурниками,   слухачами...   Важко   й   вибрати...   Напишемо

вибірковий диктант.

На початку уроку ми говорили, що звертання всюди зустрічається у

мовленні. Зараз ми завітаємо до сусідок. Наше завдання: уважно слухати і

виписати всі звертання, визначити, якими частинами мови вони виражені.

Перевірка  виписаних  звертань   (сусідонько,  дорогесенька,  рідненька,

сусідко, кумо, серденько, Парасю).

•       Зробити морфемний розбір слів: сусідонько, кумо.
•       Чи всі звертання вам сподобались? Чому? Що виражає звертання "ей
  ти..."? (зневагу, зверхність). Старайтесь не, вживати це звертання у своєму
  мовленні. Бо недарма серед людей побутує вислів Сократа: "Заговори, щоб я
  тебе побачив". Від того, як ви звертаєтесь до людей, залежить те, що ж
  подумають про вас. А це важливо для кожної людини. Пам'ятайте про це!

Інсценування. (Дві учениці в українському вбранні виходять на середину класу):

•         Добрий день, сусідонько!
•       Добрий день, дорогесенька!
•       Про що це ви так довго з Маланкою говорили?

• Їй-бо забула. А ви хіба, рідненька не знаєте Ті.
• Вона така балакуча,така балакуча, так мене заговорила, що я аж захрипла. (Кашляє).
•      Сусідко, а ваш собака на мене воює не гавкає.
•      Мабуть, боїться, кумо. Бо хто ж не знає вашого язика.

•      (ображено). Ей ти, обережніше зі мною!
  (Відвертається)
•      Серденько, давай не будемо сваритися. Вибачте мені. Ми ж сусіди.
•      Гаразд. Парасю. Хай буде так.

Разом: Нехай буде гречка, лиш не суперечка.

Учитель: Звертання, виражені особовими займенниками, передають зневажливе ставлення до особи, їм властивий відтінок різкуватості, грубуватості.

Учитель. Ще ми сьогодні не говорили про те, як ми звертаємося і повинні звертатися до батьків. Пригадаємо, які форми звертань до батьків вживаєте ви? Я вам пропоную текст "Повага змалку".

Послухайте.        

          Додаток 2

Завдання 13. Звертається увага на правопис Ви у шанобливому значенні.

Завдання 14. Поставити розділові знаки в реченнях. Написати схему речень зі звертаннями. З якого художнього твору подані речення?

1. О милий Боже України! Не дай пропасти на чужині, в неволі вольним
   козаком! (Т.Шевченко "Гамалія").
2.   До тебе, моя річенько, ще вернеться весна. (Л.Глібов "Журба").
3. Сміливі,  сміливі ви,  куме.  З  вами і  не такі діла можна робити
   (І.Карпенко-Карий "Сто тисяч").
4. Нимидоро, годі голосить і плакати. Мене люди чекають. (І.Нечуй-
   Левицький "Микола Джеря".)
5. Які із звертань стосуються реального співрозмовника, а які є риторичними, тобто такими, що відносяться до неістот та осіб, що є відсутніми?

IV. Підсумки уроку.

Учитель. Урок наш закінчується. Чи переконалися ви, що звертання виконує важливу стилістичну роль? Хочеться, щоб ви, діти, ішли у життя із добрими ввічливими звертаннями. Нехай і до Вас звертаються по-доброму, по-щирому, нехай щастя і добро супроводжує вас упродовж всього життя.

Закінчується день. У своїй вечірній молитві звертаємось: "Отче наш", "Богородице", просимо у них щастя для себе, своїх рідних, долі своєму народові, країні. Ваша щира молитва, я вірю, буде почута. Нехай же такими щирими будете й ви у звертанні до тих, хто вас оточує, хто поряд.

Я кажу вам традиційні слова: "До побачення, діти! Хай щастить Вам, маленькі громадяни великої держави!"

V. Домашнє завдання (для кожного ряду окремо)

1-й ряд. Виписати з п'єси "Сто тисяч" 5 речень із звертаннями різних видів.

ІІ-й  ряд.  Скласти літературну  вікторину "Хто  до кого  сказав?"  (за вивченими художніми творами) з використанням звертань.

ІІІ-й ряд. Зателефонуйте рідним і розкажіть їм про свої справи, розмову запишіть.

Додаток 1.

Додаткові завдання до уроку

Інсценування. (Дві учениці в українському вбранні виходять на

середину класу)

• Добрий день, сусідонько!
• Добрив день, дорогесенька!
• Про що це ви так довго з Малайкою говорили?
• їй-бо забула. А ви хіба, рідненька, не знаєте її. Вона
  така балакуча, така балакуча, так мене заговорила, що
  я аж захрипла. (Кашляє).
• Сусідко, а ваш собака на мене вже не гавкає.
• Мабуть, боїться, кумо. Бо хто не .ж не знає вашого
  язика.
• (ображено). Ей ти, обережніше зі мною!
  (Відвертається;
• Серденько, давай не будемо сваритися.
• Вибачте мене. .Ми ж сусіди.
• Гаразд. Парасю. Хай буде так.

Разам: Нехай буде гречка, лиш не суперечка.