МЕТА ЗАНЯТТЯ: Навчальна: показати неповторність творчої спадщини Остапа Вишні, визначити які віхи життя, стали основними причинами розвитку таланта письменника-гумориста, ознайомити із циклом «Мисливські усмішки»; Розвиваюча: розвивати творчі здібності, усне та писемне мовлення, формувати вміння ставити навчальні завдання, здатність до моделювання, аналізу, застосовувати набуті знання, практично розвивати почуття комічного; Виховна: виховувати любов до літературної спадщини Остапа Вишні, почуття відповідальності, гуманності, любов до природи, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів та літератури про творчість письменника та його життя.
Сюжетно-композиційні особливості “Мисливських усмішок” Усмішки ознайомлюваного характеру, в яких автор відкриває “секрети” полювання, розповідає про особливості мисливської зброї; Усмішки, в яких живе поезія не тільки полювання, як самого виходу на природу, її пізнання; Чимало усмішок як сатира на браконьєрів, звіроловів.
НЕ ЗАБУДЬТЕ!!! Бережiть пташинi гнiзда! Винищуйте бродячих собак! Кажiть усiм замiсть "Драстуйте" "Боже тебе борони зруйнувати гнiздо дикої качки!". Коли вашого знайомого здивує ваше привiтання, пояснiть йому, iродовi, що з качиних яєць вилупляться прекраснi пухнато-жовтенькi каченята, що тi каченята виростуть i поробляться дорослими крижнями або чирятами, що тi крижнi або чирята будуть робити вранiшнi й вечiрнi перельотi, що перельоти тi - така краса, така розкiш, якої вiн, iрод, нiколи нiгде не бачив i не побачить. А коли йому, дияволовi, обов'язково хочеться щось таке видрати, хай видере в себе лiву нiздрю. Тодi всi знатимуть, що вiн не любить природи i що взагалi вiн "сєроводород". Любiть собак кровних i бережiть їх. I благо вам буде, i довголiтнi будете на землi...
І він живе сьогодні серед нас. Заходить кожний рік до нас у клас, І пише сторінки вже вашими руками, Бо вже такий ми рід, - Де гумор й філософія Крокують поряд з нами, Не може бути іншого шляху: Інтимно шелестить листок – і вже В коханні меж нема. А побрехеньок наскладать – Ми, українці, як чума. Аби лиш вчасно зупинились, Навколо себе подивились, До Вишні кинули хоч оком, То може зміним щось нероком?!