Презентація до уроку "Парки Києва"

Парки КиєваІсторія розвитку парковогогосподарства з ХІ по ХХІ ст.ст. Виклюк С. Г.

Парк (франц. parc від лат. parricus − «обгорожене місце») — спеціальна обмежена природна або штучна територія, виділена переважно з метою рекреації, відпочинкупаркан. Перші парки у світі існували ще в Стародавні часи. Знамениті Висячі Сади Семіраміди можна вважати одним із перших парків. Крім того, достатньо в ранню епоху народилося паркове мистецтво в Китаї.

На сьогодні у Києві 127 парків, 500 скверів, 78 бульварів. На одного жителя Києва припадає 20 м² зелених насаджень. Для порівняння, у Парижі ця цифра становить 14 м², в Лондоні — 12 м², у Берліні — 10 м². У 1917 році загальна площа парків сягала 116,5 га, у 1980 році — 3 400 га, у 2005 році — 5 500 га.

Розвиток паркового господарства у ХІ—XIX століттях. Видубицький монастир у Києві. Офорт Тараса Шевченка, 1844 рік

У ХІ столітті в Києві почало розвиватися садівництво. Фруктові сади мали Києво-Печерський, Видубицький, Кирилівський монастирі, вони вкривали Щекавицю і Кудрявець. Перший парк був закладений у 1631 році на митрополичому заміському дворі у Голосієві митрополитом Петром Могилою. Алея з альтанкою у Хрещатому парку. Митрополит Петро Могила. Портрет ХVII ст.

У 1740-х роках за проектом архітектора В. В. Растреллі закладений Царський сад (у радянський час — Першотравневий парк, нині — Міський сад). У 1880-х роках цей масив перейшов до відання міської думи, яка здала його частину в оренду купецтву Києва (отримав назву Купецький сад, пізніше — Піонерський парк, нині — Хрещатий парк), в іншій частині парку (нині територія стадіону «Динамо») відкрився кафешантан «Шато-де-Флер», був розбитий великий розарій.

Щедра та мальовнича київська природа відвіку притягувала погляди російських правителів. За наказом імператора Петра I у першій половині 18 століття в Києві був висаджений регулярний (царський) сад, що складався з шовковичних та плодових дерев і виноградників. Цей сад увійшов до історії під назвою Государевий, а пізніше його назвали Міським садом. Декілька пізніше на місці Міського (зараз Першотравневий сад) саду з'явився великий садово-парковий комплекс Государеві сади, що став прикрасою Кловського урочища. Приблизно в цей же час на Печерську був висаджений Липовий гай. Про той час свідчать і назви старовинних вулиць Києва, що збереглися: Шовковична, Липська, Виноградна, Бульварно-кудрявська.

Панорама Липок з боку сучасної вул. Богдана Хмельницького. Київ_1886 Наприкінці XVII — початку XVIII століття були створені Шовковичний та Виноградний сади на Клові, був висаджений липовий гай на Печерську (місцевість Липки).

Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка — заснований в 1839 році — є одним із найстаріших ботанічних закладів України. Архітектор Вікентій Беретті запропонував розташувати сад на пустирі, що прилягав до університету. Основою колекції саду мали стати рослини, які у 1833 р. було вирішено перевезти до Києва з Кременецького (Волинського) ліцею, також використано рослини, вирощені з насіння, надісланого вітчизняними та європейськими ботанічними садами. За реєстром 1834 р. з Кременця було прийнято 513 рослин 34 видів, які довелося розмістити в Царському саду. Датою заснування Київського ботанічного саду вважається 22 травня 1839 р. коли зробили перші посадки. На кінець 1841 р. сад одержав статус постійного. Споруджено оранжерейний комплекс, а також тераси, які збереглися до наших днів. До 1850 р. остаточне впорядкування саду було завершено. Вхід до ботсаду

У другій половині XIX століття мережа парків суттєво збільшується. На дніпровських схилах з'являються парки Володимирська гірка (1850-ті), Маріїнський парк (1874). Створено парки «Ермітаж», «Аркадія», «Венеція», «Кинь-Ґрусть», «Тіволі», Університетський. Місцями відпочинку киян були також Кадетський гай, Труханів острів, схили Дніпра від Поштової площі до Звіринця, приміські дачні поселення Святошин, Дарниця, Голосіїв, Пуща-Водиця.

Буде помилкою вважати, що парки та сквери Києва виключно покращувалися і розвивалися. У 1886 році вчений-садовод А. Осипов дав замітку в київській газеті про жахливий стан, в якому знаходяться багато київських садів та скверів., які городяни використовують для випасу худоби. Після цього в міській Думі була заснована комісія, яку очолив архітектор В. Ніколаєв. Пост садівника міста зайняв І. А. Жуковський, який мав досвід роботи в Уманському парку і в Імператорському саду Санкт-Петербурга. Під його керівництвом почав роботу розплідник по вирощуванню саджанців для озеленення Києва, були впорядковані і облаштовані багато скверів, парків та бульварів Києва. Всі вулиці були обсаджені деревами, відповідальність за яких несли власники довколишніх будинків. Крім того, городяни не були пасивними спостерігачами. Вони живо відгукнулися на заклик міської влади, і самі займалися висадкою кущів та дерев.

Парки у ХХ столітті

Від початку ХХ ст. і до революційних подій 1917 року у Києві виникли також Пушкінський парк (1900), Політехнічний парк (1903), Зоологічний парк (1908). Громадянська війна завдали значної шкоди парковому господарству міста. Так, на дрова вирубали практично весь Кадетський гай, значно постраждали зелені насадження і в інших парках. Після того, як столиця республіки України перемістилася з Харкова до Києва, зелені насадження Києва постраждали знову – адже потрібно було зводити будівлі для адміністративних, урядових і інших установ, які завжди відрізнялися великим розмахом. Гора Щекавица. Вид с Замковой горы.1922 рік

Відновлення «зелених легенів» міста активізується лише наприкінці 1920-х років, і особливо у зв'язку з відновленням статусу Києва як столиці Української радянської соціалістичної республіки у складі СРСР (1934). У цей період з'явився Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка НАН України (1936), впорядковано паркову зону вздовж дніпровських схилів.

Німецько-радянська війна 1941-1945 років завдала не меншої шкоди паркам ніж громадянська. Значні території зелених насаджень парків були знищено або в ході бойових дій, або вирубано на дрова. Відновлення зелених зон розпочинається одночасно з відновленням міста. В повоєнний період створюються Дніпровський парк (1945), парки культури і відпочинку Ленінського комсомолу (1955), Голосіївський імені М. Рильського (1957), Вічної Слави (1957), ім. М. Фрунзе (1960-ті), ім. ХХІІ з'їзду КПРС (1962), Гідропарк (1965), Перемога (1965), Партизанської Слави (1970) та інші. У 1958 році створюється Виставка досягнень народного господарства, а у 1969 році — Музей народної архітектури і побуту, територія яких також є ландшафтним парком.

Курган "Безсмертя". Відкрито у 1967 році в пам'ять про героїв, які віддали життя за свободу та незалежність Батьківщини (1941-1945 ). Землю для кургану привезено з солдатських та партизанських могил, які знаходяться на територіях держав-учасниць Другої світової війни. Реконструкцію проведено у 2004 році на честь 60-річчя визволення України від фашистських загарбників. Парк Перемоги, озеро

Парк Ві́чної Сла́ви (попередні назви: Ано́совський сад, Кі́ровський парк, бебра) — парк у м. Києві, розташований на верхній та середній наддніпровських терасах між Лаврською вулицею та Дніпровським узвозом. З півдня обмежений валами Старої Києво-Печерської фортеці (цитаделі), нижня частина парку межує з історичною місцевістю Аскольдова могила. Головний вхід з площі Слави. До складу парку входять Меморіал Вічної Слави з обеліском на могилі невідомого солдата, Алея Воїнської Слави, Меморіал жертв Голодомору. Площа — 18,37 га.

У 1970—1980-ті роки створюються Печерський ландшафтний парк ім. Є. Вучетича (1978), ведеться озеленення нових масивів Оболонь, Вигурівщина-Троєщина, Позняки, Виноградар та інших.

Понад 200 гектарів території Експоцентру займає простора зелена зона з парковими та лісовими насадженнями, фруктовими садами та трав'яними полями, озерами, дитячими та спортивними майданчиками. Разом з Голосіївським лісом, Експоцентр є однією з найбільших рекреаційних зон столиці України. Голосі́ївський парк імені Максима Рильського

Парки у ХХІ столітті

У зв'язку з вичерпанням місця для розвитку нової забудови, зелені масиви, у тому числі й парки, опинилися під загрозою знищення. Земля в місті є дорогою, а тому ведеться війна за кожен клаптик землі, придатної для нового багатоповерхового будівництва. Наступ на колись майже не зачіплені антропогенним впливом куточки міста змусив владу оголосити низку місцевостей ландшафтними заказниками.2005 року в місті затверджено Концепцію розвитку зелених насаджень, якою передбачається як реконструкція існуючого паркового господарства, так і створення нових паркових зон. У 2013 р почалася комплексна реконструкція ландшафтного простору, що триває досі. Парк Наталка,вид на храм Різдва. Оболонь

У 2017 році Київ був визнаний найзеленішим містом Європи за індексом NDVI. 2021 році Комунальне об’єднання«Київзеленбуд» оголосило тендер щодо розроблення проєктів землеустрою для створення нових парків і скверів загальною площею понад 50 гектарів. Орієнтовна вартість робіт 4,8 мільйона гривень.Ідеться про визначення 35 зелених зон, які фактично не перебувають у користуванні «Київзеленбуд».  Серед них – 9,7 гектара лісопарку на Замковій горі та майже 13 гектарів ландшафтного заказника поблизу озера Радунка.

«Я бачив багато парків у містах, але вперше бачу місто в парку», – так, за чутками, відреагував Шарль де Голль

Використана література. Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.https://www.unian.ua/tourism/lifehacking/naykrashchi-parki-kiyeva-2020-spisok-parkiv-kiyeva-z-foto-novini-kiyeva-10991135.htmlhttps://pre-party.com.ua/content/entry/7-lucsih-parkov-kieva-gde-mozno-pogulat-etoj-vesnoj.html