Постмодернізм (лат. post— «після», і франц. modernisme— «сучасний»)— напрям, який прийшов на зміну модернізму у літературі, філософії та мистецтві. Постмодернізмом в українській літературі називаємо творчість письменників кінця 1980-х рр. – початку ХХІ ст.« ...постмодернізм – це не фіксоване хронологічне явище, а певний душевний стан» (італійський письменник У. Екко)Поезія постмодернізму
Основні риси літератури постмодернізму:• іронія і ревізія як форми руйнування, деконструкції; відмова від канонів - авторитетів;• інтертекстуальність (відсилання до інших літературних текстів, діалог із ними);• стилізація (наслідування манери якогось автора чи особливостей певного тексту);• фрагментарність, колаж (суміщення, поєднання різнорідних текстових фрагментів);• змішування стилів і жанрів; стирання межі між вигаданим і реальним; між високим і низьким;• карнавалізація, перформанс, проникнення мистецтва в життя;• ілюзія саморозгортання тексту, гра з читачем;• багатоваріантність тлумачення, відмова від інтерпретації.
Станіславський феномен – спільнота письменників і митців, що розвинулася на зламі вісімдесятих-дев’яностих років в Івано-Франківську й стала справжнім творчим вибухом того часу. Феномен засвідчив появу нової сучасної літератури європейського ґатунку. В авангарді тодішніх змін у літпроцесі разом із Тарасом Прохаськом, Юрієм Іздриком, Володимиром Єшкілєвим та іншими стояв Юрій Андрухович.
РЕМІНІСЦЕНЦІЯРемінісценція (лат. reminiscentia — спогад) — це один із видів творчих взаємовпливів, суть якого полягає в запозиченні окремих елементів з творчості попередників. Це можуть бути мотиви, образи, окремі вирази, деталі тощо. Обов'язковою умовою ремінісценцій є їх творча зміна, переосмислення, набуття нового змісту. Наприклад, перша редакція поеми Ігоря Муратова „Кінець Синього птаха” є ремінісценцією зі знаменитого метерлінківського „Синього птаха”.
Іван Андрусяк«Поезія Івана Андрусяка − інтелектуальна розкіш, бо для розуміння її потрібні знання української та світової літератур, обізнаність із філософською спадщиною минулого та тонкий смак. Але той, хто долучиться до такого розкошування, ніколи не пожалкує, а чекатиме від автора нових текстів.» (Тетяна Шептицька)
2. Рядки Що далі? Кожному – своє. Хто вгору дивиться, хто вниз,Хто камінь б’є, хто пиво п’є,У кайф комусь іде стриптиз –Мені однаково, меніОднаково, минають дні,Минають ночі, я на дні...– Та не однаково мені!!! (В. Неборак) ілюструють пародійну гру з чужими текстами, характерну для. А романтизму Б неоромантизму В імпресіонізму Г неокласицизму Д постмодернізму
5. Який художній прийом використано в рядках поезії Н. Білоцерківець: Цю схему, що нав’язують мені,Я не люблю. За що її любити?За чорне листя і червоні квіти?За марну кров, пролиту, мов у сні?По схемі – схизма. Стигма – на порі. Вже козаки – розкаяні, бо грішні, –В монастирі. Довкола квітнуть вишні,Гудуть хрущі, ідуть плугатарі. Сім’я вечеря, дівка подає.Її кохані вбиті або п’яні. О так, ще є ченці... А хто не є –Розтанули в московському тумані. А) ремінісценція Б) алюзія В) травестія Г) пародія
6. Ознаки постмодернізму мають рядки: А Мені тринадцятий рік минав,очима я сідниці пас,в час незалежних рушень масто потопав, то виринавна різних сценах…(В. Неборак) Б Хвилюється широкий лан зелений, Волошки, ніби зіроньки, блищать, На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу веселчасто горять. (М. Рильський) В Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки?— Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту,Бо той піт прилипа до брудної сорочки,Як плугатар кінчає роботу. (П. Тичина) Г Опівночі айстри в саду розцвіли…Умились росою, вінки одягли,І стали рожевого ранку чекать,І в райдугу барвів життя убирать…(О. Олесь)