Презентація до уроку "Поглиблення понять про історичний роман. Початкові поняття про художній час, художній простір. Висловлювання митців про Вальтера Скотта"

“Айвенго” Поглиблення понять про роман. Вплив Вальтера Скотта на розвиток історичного роману Художній час, художній простір. Митці про Вальтера Скотта

Повторення засвоєного Чому першими персонажами, з якими познайомив читача автор, були не поважні норманські або саксонські барони, а сакси-простолюдини: раб-свинопас Гурт та блазень Вамба? На початку твору автор дає зрозуміти, що роль народу у творенні історії така ж велика, як і державних мужів, що в зламні періоди історії найбільше страждає простолюд, який опиняється під подвійним тиском як власних баронів, так і завойовників. На який елемент одягу звертає увагу автор? На ошийник рабів. Вони представники найбезправнішої верстви суспільства. Проте рабами сакси відчувають себе з часів поневолення норманами. Навколо якої теми точилася їхня розмова? Навколо норманів та саксів. Читач розуміє, наскільки саксонський народ ненавидить завойовників.) Як через розмову героїв у тексті оживає епоха? Герої використовують звороти, слова, не притаманні мові сучасного світу: «Клянуся святим Дунстаном, - відповів Гурт, - ти кажеш правду, хоч вона й гірка. Нам залишилося тільки повітря, щоб дихати, та і його не забрали тільки тому, що інакше ми не виконали б роботу, завдану на наші плечі. Що смачніше та масніше, те до їхнього столу; жінок найкрасивіших - на їхні ложа; найкращі й найхоробріші з нас повинні служити у чужоземних військах і встеляти своїми кістками далекі краї, а тут мало хто залишається, та й ті не мають ані снаги, ані охоти захищати бідолашних саксів».

Художній час, художній простір Художній твір не існує поза категоріями часу і простору.  Час (хронос) художнього твору завжди відрізняється від реального історичного часу. У творі час може виражатися за допомогою датування, вказівки на відомі події певного часу, тривалість подій і діалогів героїв. Повернення Ричарда Левове Серце після третього хрестового походу відбулося у 1194 р. (В. Скотт, «Айвенго»). Автор може застосовувати прийоми „розтягування”, „уповільнення” часу, згортати його до маленької ремарки (наприклад, „минулої зими”) або узагалі „зупинити” (щоб зробити ліричний відступ).  Простір художнього твору — топос (місце), в якому розміщуються персонажі і відбувається дія. Простір може мати координати по вертикалі і горизонталі. Наприклад, мандрівки до раю чи пекла (вертикальні), пересування в майбутнє — місце, яке знаходиться попереду інших, пов’язаних з минулими подіями, а також географічні координати. Для характеристики простору важливими є також такі топоси, які вказують на переламні моменти розвитку сюжету чи характеру героя: мости, пороги, коридори, вершини гір, ями. √ Хронос (час) і топос (простір) невіддільні один від одного. Літературознавець М. М. Бахтін увів на позначення єдності часу і простору поняття „хронотоп”. Запис у зошиті: Художній простір - це світ, який зображує автор. Художній час - це проміжки (проміжок) часу, який захвачує певні події.

Принц Джон об’їжджає арену Лицарський турнір в Ашбі Майже все населення брало участь у турнірі, що відбувався в Ашбі, в графстві Лейстерському. Туди мали приїхати найславетніші лицарі; гадали, що там буде й сам принц Джон. Величезні юрби людей різного звання поспішали призначеного ранку до місця лицарських змагань. Тут же мало бути визначене ім’я найпривабливішоі жінки, цариці кохання та вроди. Але ім’я тієї, кому судилося бути царицею, ніхто ще не міг відгадати. На турнір з’явився і старий Ісаак зі своєю дочкою Ребеккою, і знову ніхто не хотів поступитись їм місцем. Суперечку помітив принц Джон, котрий у розкішному червоному вбранні, розшитому золотом, із соколом на руці, очолював свою веселу компанію, об’їжджаючи арену на сірому баскому коні. Він відразу впізнав єврея, та ще більшу зацікавленість у ньому збудила Ребеччина врода.

— Хто сидить там нагорі? — казав принц, дивлячись на галерею.— Саксонські мужики? Геть їх! Хай потісняться й дадуть місце євреєві та його гарній дочці! Ті, що сиділи на галереї і до кого була звернена ця образлива, груба промова, були родиною Седріка Сакса та його друга й родича Ательстана Конінґзбурзького, який був знатного походження, але мав нерішучу та мляву вдачу, а тому не відразу вихопив зброю, коли де Брасі наставив на нього спис. Зате пан Седрік, настільки ж рішучий, наскільки був млявий його товариш, блискавично витягнув короткий свій меч і одним ударом відтяв вістря від ратища. Гнівно налилося обличчя принца Джона, проте він вимушений був відступити. Він нахилився з коня, здер з пояса Ісаака торбину, кинув Вамбі кілька червінців і поїхав далі по арені під грім оплесків із боку глядачів, що вітали його, немов він зробив чесний, шляхетний вчинок.

Герби лицарів, що брали участь у турнірі За правилами турніру п'ять лицарів-заводіїв стають на герц з охочими позмагатися. Заводіями виявилися Бріан де Буагільбер, Мальвуазен, Фрон де Беф, Гранменіль, йоанніт Ральф де Віпонт. Вони перемогли супротивників і виявилося, що охочих відновити герц не було. До речи, лицарі билися не насмерть, бо торкалися щитів заводіїв тупим кінцем списа. Але на арені з’являється ще один учасник. «Скільки можна було судити про людину, заковану у бойові обладунки, новий боєць був трохи вищий середнього зросту й здавався швидше тендітним, ніж кремезним. На ньому був сталевий панцир із багатою золотою насічкою; герб на його щиті зображував молодий дуб, вирваний із коренем; під ним був напис іспанською мовою: "Desdichado", що означає "Позбавлений спадщини". Їхав він на чудовому вороному коні. Проїжджаючи уздовж галерей, він витонченим рухом схилив спис, вітаючи принца й дам. Спритність, із якою він керував конем, і юнацька грація його рухів відразу прихилили до нього серця більшості глядачів…»

Прочитайте (підр. с.с. 67-69) про двобої Лицаря, Позбавленого Спадщини із супротивниками. Які риси характеру він проявляє, коли виявляє чемність?

Зміст розділів ІХ, Х Вільям де Уйвіль та Стівен Матіваль, маршали турніру, перші повіншували переможця, разом із тим прохаючи його зняти шолом чи принаймні підняти забрало, перш ніж підійти до принца Джона, який має увінчати його нагородою за перемогу. Позбавлений Спадщини відхилив їхнє прохання, кажучи, що він не може показати своє обличчя з причини, про яку він сказав герольдам, перш ніж виступити на арені. Відповідь цілком задовольнила маршалів, бо поміж чудернацьких обітниць лицарських найчастішою була обіцянка лишатися невідомим на деякий час чи до того, як буде виконаний певний подвиг. Джона вельми зацікавила таємниця незнайомого; опріч того, він був незадоволений наслідками турніру, де улюблені його лицарі зазнали один за одним поразки від одного й того самого супротивника. Втім він визнав перемогу лицаря й привітав його. Лицар Позбавлений Спадщини не зронив ані слова у відповідь на привітання принца й обмежився лише шанобливим уклоном. Врешті-решт поволі та спритно нахиляючи вістря списа, він опустив вінець до ніг прекрасної Ровени. Відразу засурмили сурми, і герольди проголосили леді Ровену королевою вроди та кохання. Проте і переможець турніру, й обрана ним королева краси відмовились відвідати бенкет принца Джона, чим також досить сильно його роздратували. Після закінчення турніра лицар Позбавлений Спадщини узяв лише половину призначеної йому грошової суми за зброю та коней переможених, роздавши решту. Джуру Бріана де Буагільбера він просив передати його панові, що їхня боротьба ще не скінчилася й не закінчиться аж доти, доки вони не поб’ються на смертному герці. Далі він наказав Гуртові, котрий грав роль його зброєносця, взяти торбу із золотом і віднести її до Ашбі, щоб заплатити євреєві Ісаакові з Йорку за коня та зброю, взяті у борг. Отож, стало зрозуміло, що таємничий лицар, позбавлений спадщини і прочанин, котрий просив прихистку в домі Седріка Сакса, були однією особою. Ісаак із дочкою та челяддю мешкали у заможного приятеля в будинку за містом, поблизу села Ашбі. Старий єврей узяв за коня і зброю вісімдесят цехінів, а його дочка Ребекка, закликавши тайкома Гурта до своїх покоїв, дала йому ще сто цехінів.

Гурт б'ється на дрючках з одним з розбійників Але Гурта ледве не пограбували. Щойно він вийшов за місто, як раптом чотири чоловіки накинулися на нього й міцно схопили. — Давай, що несеш! — вигукнув один із них.— Ми благодійники, звільняємо всіх від ваги. Свинопас запропонував їм узяти його особисті тридцять цехінів, залишивши гроші його пана. Коли розбійники дізнались, що він служить лицареві Позбавленому Спадщини, який укрив себе славою на турнірі в Ашбі, вони вирішили не брати його грошей. Скориставшись тим, що нападники рахували гроші, Гурт видер палицю в одного з них, збив із ніг ватажка, що й не підозрював про його намір, і мало не вихопив торбину та свої скарби. Але розбійники, виявилося, були надто спритні — вони знов схопили торбину й Гурта. Ватажок наказав Гуртові битись з одним із розбійників, аби довести свою спритність. Обидва бійці, однаково озброєні дрючками, вийшли на середину галявини. Кілька хвилин вони виявляли однаковісіньку силу, відвагу та спритність, аж доки Гурт не вдарив щосили супротивника по голові, так що той розтягся у повний зріст на траві… — Ну, тепер іди собі, хлопче, куди тобі треба,— сказав ватажок, за згодою всіх звертаючись до Гурта.— Я дам тобі двох товаришів, вони проведуть тебе до намету твого пана й захистять від нічних волоцюг.

Айвенго перемагає супротивників Лицар опускає вінець до ніг прекрасної Ровени Турнір в Ашбі у книжкових ілюстраціях

Другий день турніру Прочитайте переказ про події другого дня турніру у підручнику (с.с. 69 -70). Додамо, що Ательстан став на бік Бріана де Буагільбера, оскільки побачив у Лицарі Позбавленому Спадщини супротивника (той увінчав леді Ровену, яку Ательстан мав узяти за дружину). Чи здогадалися ви, хто це Чорний Лицар і чому він прийшов на допомогу Айвенго? Вінчаючи Айвенго, Ровена каже: «Ще ніколи вінець лицарства не опинявся на гіднішому чолі.» Чи заслуговує Айвенго такої високої оцінки? Чому важко пораненого Айвенго віднесли до будинку приятеля Ісаака? Чи відреагував на поранення сина Седрік Сакс?

Ровена вінчає звитяжця

Турнір лучників. Розділ ХІІІ За що принц Джон розлютився на йомена? Чому йомен спочатку не хоче брати участь у змаганні лучників? На запитання принца про прізвище йомен називає себе Локслі. Звідки ми вже дізналися про таку людину? Наскільки вправно стріляє Локслі? Чим його стрілянина відрізняється від стрілянини інших лучників? Що каже стрілець про мішень, у яку необхідно влучити? Чим він доводить, що стріляє краще за Губерта? Яку ціль ставить сам? Влучність Локслі настільки вразила принца Джона, що той дав йому двадцять золотих і запропонував стати до нього на службу. Що відповів Локслі? Як він розпорядився із грошима?

Робимо висновки Художній час – 1194 рік (головні дії роману відбуваються саме у цей час), але автор згадує завоювання Англії Вільгельмом І та загибель Ричарда Левове Серце. Художній простір – Англія, хоча згадується також Палестина, Єрусалим. Герої твору – представники всіх верств населення: король, принц, лицарі, духовенство, саксонська знать, йомени, кріпосні, лісові розбійники.

Сюжет Поєднання історичних фактів з художнім вимислом. Широка панорама життя минулих віків. Показ історії через долі окремих людей. Герої Історичні особи і вигадані персонажі. Представники різних соціальних класів, вищих і нижчих верств суспільства. Конфлікти Історичні конфлікти поєднуються з соціальними, національними, моральними. Історичний підхід Відображення дійсного ходу історичного процесу. Обумовленість подій і характерів соціально-історичними умовами. Історію показано в русі. Авторська позиція Автор об’єктивно відображає хід подій, але виражає свої думки через дещо ідеалізованих персонажів (поєднання реалізму та романтизму). Мова Стиль наближений до епохи, але мова сучасна, однак без “зворотів новітнього походження” (В. Скотт) Особливості історичних романів В. Скотта

Вальтер Скотт про роман “Айвенго” Враховуючи смаки публіки, яка, сподіваюсь, жадібно накинеться на цю книгу, я спробував так перекласти старі звичаї мовою сучасності і так докладно розвинути характери і почуття моїх героїв, щоб сучасний читач не відчував ніякої утоми від сухого зображення неприкрашеної старовини. В. Скотт

Митці про Вальтера Скотта «Вальтер Скотт — найдивовижніший письменник свого часу. Я ніщо не читаю із таким захопленням, як його творіння». Дж. Байрон «Вальтер Скотт — це шотландський чародій». О. С. Пушкін «… великий талант, що не має собі рівних… у ньому відкривається зовсім нове мистецтво, яке має свої власні закони.» Й. В. Гете. “ У романах Вальтера Скотта усе чудове: матеріал, сюжет, характери, оповідь, не кажучи вже про… велику правду кожної деталі”. Й. В. Гете О. С. Пушкін писав дружині з Болдіна: "Читаю Вальтера Скотта и Біблію".  Олександр Боронь: «Обізнаність Шевченка з доробком В. Скотта загальновідома, визнано й факт впливу романістики видатного шотландця як на окремі поетичні твори українського митця, так і на становлення його повістярської манери. Зокрема, С. Гетьман навіть стверджує: “Шевченко був одним із перших серед українських письменників, що звернув увагу на доробок В. Скотта. Він добре знав прозу славетного романіста, яка подобалась йому правдивим зображенням історичних подій, яскравим відтворенням національного колориту епох”. В. Смілянська небезпідставно зауважує: “…Поет прекрасно знав романи В. Скотта і використовував його художній досвід, створюючи свої повісті. Особливо це стосується “Варнака”…” Роман «Айвенго»  увійшов у список творів світової літератури, що дібрала Леся Українка, вважаючи за необхідне перекласти його українською з першоджерела.

1 2 3 4 5 6 Впізнаємо епізод твору за ілюстрацією

Домашнє завдання Прочитати розділи ХІV – ХХІХ роману. Звернути увагу на епізоди “Заговір принца Джона та його прибічників”, “Полонення Седріка Сакса та його близьких”, “Осада замку Фрон де Бефа”. Підібрати цитати до характеристики Айвенго.