Презентація до уроку позакласного читання «Т. Г. Шевченко — великий співець України»

 В грудях народу – в кожній жилці, В гаях народних – в кожній гілці, У кожній хвилі твого Дніпра Цвіте твій голос і не вмира. (М. Рильський)

Ім’я Т. Г. Шевченка невіддільно пов’язане з Україною. Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна. У ньому наша історія, наша мрія, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки - України, у своїх творах нагадував про минулу славу України. Ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо згадувати, бо він подарував нам безцінний скарб. Цей скарб — його чудові твори, в яких струменить любов до Батьківщини та турбота про її майбутнє.

На уроці нам стануть у пригоді : 1) ваші попередні знання; 2) повідомлення Шевченкознавців; 3) безсмертні Шевченкові вірші, твори та малюнки; 4) пісні на слова Т. Г. Шевченка; 5) торбинка запитань; 6) знання вчителя.

Читання тексту-діаграми иМ мовчися у Ш..ВЧ..НК.. нувашати і лютиби нурід зелюм.

Хата, в якій народився Тарас Шевченко Виступ Шевченкознавців Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) у кріпацькій родині.

Не називаю її раєм, Тії хатиночки у гаї Над чистим ставом край села. Мене там мати повивала І, повиваючи, співала, Свою нудьгу переливала В свою дитину... В тім гаю, У тій хатині, у раю Я бачив пекло... Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дадуть.

До школи

...Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку. «Учися, серденько, колись З нас будуть люде», — ти сказала. (Т. Шевченко «Доля») І вже відомим поетом він згадував, куди привела його Доля.

Учитися хлопчик не мав змоги, тому в 13 років пас чужі ягнята. Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом, Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було. Мені так любо-любо стало Неначе в Бога … Уже покликали до паю А я собі у бур’яні Молюся Богу… І не знаю, Чого маленькому мені, Тоді так приязно молилось, Чого так весело було?...

Ще з дитинства Т. Г. Шевченка приваблювало малювання. Крейдою чи вуглинкою він змальовував усе, що бачив. Та саме тут пощастило Шевченкові — його талант до малювання помітили видатні художники. Т. Г. Шевченко перебував у кріпацькій неволі. Художники зібрали 2500 крб. і викупили його. Саме вони допомогли Шевченкові звільнитися від кріпацької неволі та відкрили перед ним шлях до науки.

Це була вимріяна, виколисана думкою, вицілована мрією, крилата, як птаха, воля Тарасова, здобута спільними клопотами К. Брюлова, В.Жуковського, О.Венеціанова, М.Вільєгорського, Є.Гребінки, І.Сошенка Воля! Воля! Велике щастя бути вільним!

Руки й душа молодого Тараса просять фарби, бо цвітуть у серці дивні квіти: радість і сльози цвітуть ліліями білими, маком червоним, рожевими мріями. 1838-1844 р. навчання в Академії мистецтв.

24 березня 1847 року за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за антидержавні поезії Тарас Григорович був заарештований і засланий солдатом до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу

10 березня 1861 року поета не стало.

Похований він був на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі.

У травні того ж року прах Шевченка перевезено на Україну і поховано на Чернечій горі біля Канева.

Складіть і прочитайте прислів'я. Ми Шевченка славить будем, і ніколи... не забудем. сонце для нас; зорі; не забудем

Це хто сказав, що вже помер Тарас, Мовляв, двісті літ минуло, Неправда, ні! Він завше серед нас, По всіх світах його лунають вірші. Це хто сказав, що одлунав акорд Його пісень — і вже не воскресити? Неправда, ні! Шевченко — це народ, І, як народ, він буде вічно жити! Пам’ять про Тараса Григоровича Шевченка живе у серцях людських.

Поезія Тараса Григоровича Шевченка стала нетлінною частиною духовного буття українського народу. Шевченко для нас — це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. Нам, нащадкам, посилав він свої заповіді.

Конкурс "Впізнай вірш" Роз'єднайте слова, прочитайте уривок з вірша Тараса Шевченка. Тихесеньковітервіє, степи, ланимріють, Міжяраминадставамиверби зеленіють.

Конкурс "Впізнай вірш" Розкажи,якзагороюсонечкосідає, якуДніправеселочкаводупозичає ...

Конкурс "Впізнай вірш" Защебетавжайворонок, угорулетючи; закувалазозуленька, надубісидячи. Зацвілавдолинічервонакалина, нібизасміяласьдівчина-дитина.

У 1840 році у Петербурзі вийшла перша збірка поезій молодого Шевченка – “Кобзар”

Словникова робота Кобзар - це співець народний, творець, розповсюджувач історичних дум. Перебендя – сліпий народний співець, який ходив від хати до хати і грав на кобзі. Кобза – це старовинний струнний музичний інструмент.

Перебендя старий, сліпий,— Хто його не знає Він усюди вештається Та на кобзі грає.

Назвіть псевдонім Шевченка. (Кобзар) 2. Коли народився Т. Г. Шевченко? (9 березня 1814 р). 3. Де народився Т. Г. Шевченко? (У с. Моринці Звенигородського повіту на Київщині) 4. Що означає ім’я Тарас? (Тарас у перекладі з грецької — бунтівник,непокірний, безстрашний.)

5. Як називається найвідоміша збірка віршів поета? (Кобзар) 6. Хто такі кобзарі? (Колись кобзарями називали сліпих дідусів, що ходили від села до села і, граючи на кобзі, розповідали людям про долю України.) 7. У якому селі проходило дитинство Т. Г. Шевченка? (У с. Кирилівці) 8. Де художник здобув художню освіту? (У Петербурзькій Академії мистецтв)

9. Де похований Т. Г. Шевченко? (У Каневі, на високій горі, яка називається Тарасовою) 10. Скільки років прожив Т. Г. Шевченко? (47років)

Наш рідний і щирий Тарасе, Твоя поезія звучить, Як лебедина пісня, Як слово — мати, Як радісна весняна мить. Тобі вклоняються поети, Тобі вклоняються жінки. І діти люблять твоє слово На віки довгі, на віки!

Ми вчимося у Шевченка шанувати і любити рідну землю, природу.  Що нового ви дізнались на уроці? Чого вчать твори поета?

Пам'ятайте його слова: Учітеся, брати мої, Думайте, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас — Де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти, В нашу Україну, Попідтинню сиротами, А я тут загину. Там найдете щире серце І слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу... Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину.

вчительки Лісковецького НВК I-II ст. Попович М. І. 2016-2017