Презентація до уроку позакласного читання за повістю Джека Лондона "Біле Ікло".

Джек Лондон “Біле Ікло” Джек Лондон – співець сильних та благородних почуттів, яскравих вражень. В. Биков Природа подобається, притягує до себе і надихає тільки тому, що вона справжня. В. Гумбольт

Джек Лондон (1876 – 1916) У п'ятому класі ми вже знайомилися з біографією Джека Лондона. Згадаємо основні етапи його життєвого та творчого шляху: Джек Лондон (від нар. Джон Ґри́фіт Че́йні) народився 12 січня 1876 р. в Сан-Франциско. Отримав прізвище Лондон після другого шлюбу матері з фермером Джоном Лондоном. Після закінчення початкової школи (у віці чотирнадцяти років) влаштувався на консервну фабрику робітником. Джек Лондон, позичивши 300 доларів, у 15 років придбав шлюп, навчився ремеслу устрічного пірата й став заробляти гроші, допомагав батькам. У віці 19 років Джек Лондон сів за шкільну парту. Самостійно підготувався до вступу в Каліфорнійський університет. Кинув навчання з-за відсутності грошів. Піддався “золотій ліхоманці” та відправився на Клондайк (північний захід Канади) навесні 1897 року. Знайшов тут теми й сюжети майбутніх творів. Повернувшись в Сан-Франциско, він повністю віддається письменницькій праці. 1899 рік стає переломним в долі Лондона: один за іншим виходять його «Північні оповідання» серед них були й оповідання «Любовь до життя», й повість «Біле Ікло».

“Біле Ікло” Повість “Біле Ікло” Джек Лондон написав у 1906 р. Вовчук відданий людям, вміє цінувати добро, здатний жертвувати собою, не вагаючись. Біле Ікло завжди жив у згоді із закладеними від природи інстинктами, з самою природою. У ньому немає нещирості та підступності, його почуття прості. На жаль, цього не можна сказати про людей, з якими зводить його доля.

Природа багата і щедра. Людина наївна, вважаючи себе царем природи. Вона лише один із досконалих її витворів. Людина мусить захищати всі живі створіння, що оточують її. Вона, звірі і птахи – діти однієї матері природи. Коли Бог створив людину, він сказав їй: «Ви вищі за риб, птахів, тварин і рослин. Маєте піклуватися про них». Ми ж люди! І все залежить від нас. Тож давайте задумаймось над цим, поки не пізно. У повісті “Біле Ікло” ми зустріли тварин, схожих на людей, і людей, що гірші за тварин. Наше завдання – скласти композиційний план твору, охарактеризувати головних героїв, визначити тему та ідею повісті. “Біле Ікло” – твір про тварин і людей Словникова робота. Анімалізм – жанр у мистецтві, головним чином в живопису, скульптурі, графіці, що присвячений зображенню тварин. Анімалізм у літературі – це художні твори, героями яких є тварини. Головне завдання анімаліста – точність зображення тварин, а також художньо-образні характеристики, включаючи “олюднення” тварин, наділення їх рисами, вчинками і переживаннями, які характерні для людини.

Льодова пустеля Глибока незмірна мовчанка панувала над країною, а сама ця країна була така пустельна і непорушна, така самотня й холодна, що від неї навіть тугою не віяло. Тут чувся сміх, але страшніший за всяку тугу,- невеселий, як мороз, холодний і жахливий. То була Пустеля, жорстока, льодосердна північна Пустеля. Путники, що пробираються крізь цю країну, наражаються на небезпеку, й головна – зустріч зі зграєю голодних вовків. Чи вдасться їм завершити подорож?

Трагічне протистояння Вони йшли мовчки... Гостре виття, неначе голкою, пронизало тишу... Собак знову поменшало... Кожного дня їх ставало все менше та менше. Залишилося 2 собаки. Білл не витримав... Поміж кущів та ялин, що росли окремими гуртами, з”являвся і знову щезав Одновухий. Пролунав постріл, за ним ще два, почулося страшенне скавуління та гарчання. Тиша знову огорнула безлюдний край...

Людина і вовки Генрі задрімав неспокійно.. Коли прокинувся, побачив близько біля себе вовків. Цілу ніч він відганяв зграю запаленими головешками. Хмизу не стало... Генрі приготувався помирати... Спершу він не зрозумів, що сталося... Вовки зникли... Чути було людські голоси, нетерпляче повискування собак. Ці люди шукали лорда Альфреда, який загинув. Труну із залишками його тіла Генрі й Білл перевозили, щоб рідні могли його поховати на батьківщині. За це Білл поплатився власним життям. У Генрі не залишилося їздових собак. Хто ж вони, ці сіроманці, що накоїли стільки лиха? Чи тільки голод дошкуляє вовкам? Кого вони вполювали, коли дісталися місцевості, багатої на здобич?

Народження вовченят. Турботливі батьки Старий одноокий вовк переміг молодших супротивників і здобув прихильність вовчиці. У лігві народилися вовченята, яких необхідно було годувати молоком матері. Вовк здобув куріпку й дикобраза, пораненого риссю, яка отримала стільки голок, що від болю не змогла бенкетувати й помчала геть. Куріпку старий з'їв сам, а дикобраза відніс у лігво, де на нього чекала вовчиця – турботлива матір.

Сіре вовченя Воно було інакше, аніж його два брати й дві сестри. У них шерсть мала рудуватий відтінок, а воно цілком вдалося у батька і з усього виводку було єдиним сірим вовченям. Надійшов час, коли батько перестав приносити їжу. Брати й сестри заснули... Вовк-батько загинув у двобої з риссю, від голоду померли брати й сестри сірого вовченяти. Вовчиця-матір змушена полювати сама, а сіре вовченя починає впізнавати навколишній світ.

У жорстокому світі Одного разу воно вийшло на світло... Білка, що вибігла з-за дерева, налякала його до нестями... Зовсім випадково воно наскочило на хитро заховане гніздо куріпки: просто впало на нього. Вовченя з”їло весь виводок. Його мало не вбила ласиця. Після бою матері з риссю Біле Ікло зрозумів, що світ жорстокий. Метою життя звірів є пожива. А Закон Пустелі велів: “Їж, а ні – з’їдять тебе”.

Боги Пустелі. Закони Богів Пустелі Перед ним на задніх лапах мовчки сиділо 5 живих істот,яких він ще зроду не бачив. Одним стрибком вовчиця опинилася серед них. - Кічі! І тоді він побачив, що його мати, ця безстрашна вовчиця, припала до землі й на знак миру замахала хвостом. Біле Ікло досі не бачив собак, проте з першого погляду відчув, що вони одної з ним породи. Але вони показали, як мало різняться від вовків. Зав”язалася бійка. Дрючками й камінцями люди прогнали собак. Біле Ікло зрозумів, що саме вони встановлюють Закони і підтримують їх дрючками та камінцями. У таборі вовчука обурювало те, що його мати була прив”язана до ломаки. Ліп – Ліп був такої самої породи, що й Біле Ікло. Ліп – Ліп став його кошмаром. Він завжди нападав на Біле Ікло й тішився тим, що перемагав. Всі молоді собаки йшли за забіякою. Ворожнеча з собачим плем”ям навчила Біле Ікло відбиватися одночасно від усіх. Його, немов того кота, не можна було збити з ніг.

Неволя та надія Одного разу Три Орли, напоївши Сивого Бобра, забрав у нього Кічі. Біле Ікло кинувся за човном. Але Боги звикли, щоб їм корилися. Наздогнавши вовчука, він почав його бити. Під градом цих ударів Біле Ікло метлявся з боку на бік, як зіпсований маятник. Неволя навчила Біле Ікло, що потрібно коритися своєму Богові, боронити його тіло та майно. Восени Біле Ікло втік на волю. Довгий час він не міг знайти ні матері, ні їжі, а тому повернувся назад до Сивого Бобра. Він жив серед людей, сподіваючись, що мати повернеться.

На чолі запрягу Незабаром Біле Ікло став на чолі запрягу. Він працював ретельно, навчився дисципліни, став покірний та вірний. Собаки вже уступали йому з дороги, і жоден з них, навіть найсміливіший, не наважувався вкрасти у нього м”ясо. Довколишній світ не мав ні тепла, ні любові, був жорстокий.

Божевільний Бог – Красень Сміт Красень Сміт був надзвичайно потворний. Природа обдарувала його низьким зростом й неправильних розмірів головою. З дитячих літ він ще не мав прізвиська Красень. Товариші називали його Шпилькою. Він був слабкодух і боягуз. Побачивши Біле Ікло, він вирішив його придбати. Сивий Бобер продав Ікло за бутилку віскі. Два рази вовчук втікав від Красеня Сміта. Але батіг та дрючок працювали поперемінно, і зроду ще Біле Ікло не терпів такого немилосердного побою. Красень Сміт знущався над ним та доводив до сказу своїм сміхом. Тепер Біле Ікло став ворогом усьому живому Він був такий замордований, що сліпо ненавидів цілий світ. Незабаром Біле Ікло став дожидати, коли біля огорожі зберуться люди. Це щоразу провіщало бій.

Жодна тварина не є такою жорстокою, як людина. Лише люди здатні насолоджуватися спогляданням за смертельним двобоєм. Чи вдасться комусь з героїв твору переконати Біле Ікло у тому, що Боги бувають добрими й справедливими? Жорстока розвага Красень Сміт добре зважував силу Білого Ікла, бо той завжди виходив переможцем. Одного разу до нього впустили трьох собак, одного по одному. Іншого разу – дорослого, щойно зловленого вовка. Ще йому довелося битися одразу з двома собаками заразом. Йому не давали й хвилини спокою. Якщо він спав, його піднімали гострим ціпком.

Давуча смерть Жоден собака не міг збити його з ніг. Після бою з риссю бої припинилися. У клітку впустили собаку. Уперше Біле Ікло не кинувся одразу. Він стояв на місці й розглядав чудного звіра. Бульдог Черокі був низький, витривалий та впертий. Коли Біле Ікло промахнувся, стрибнувши на нього, Черокі впився зубами у горло вовчука. Тільки завдяки Відону Скотту та його погоничу Мету, Біле Ікло залишився живий. “Чуєте, містере Гаде? Я беру собаку й даю за неї 150 доларів”.

Добрий Бог – Відон Скотт Це було для Білого Ікла початком кінця його попереднього життя, життя, де панувала сама ненависть. Відон Скотт дістався до самої глибини його вдачі й збудив у ньому любов. Він говорив до Білого Ікла. Бог підходив до нього без кола й дрючка. Біле Ікло не били. Щоб виявити свою вірність, Біле Ікло взявся стерегти майно господаря. Біле Ікло поволі ставав самим собою. Ранками він чекав біля порогу дому, аби лише побачити свого доброго Бога. Одного разу його Бог поїхав... Біле Ікло захворів. Він не хотів ні працювати, ні їсти, аж поки не повернувся Відон Скотт. Коли його хотів викрасти Красень Сміт, Біле Ікло мало того не загриз.

Життя у Сан-Франциско Відон Скотт забрав Біле Ікло з собою у Сан – Франциско. Місто здалося вовчуку кошмаром. Біля будинку Бога Біле Ікло познайомився з двома собаками, але не загриз їх, бо вони були майном господаря. Коллі не давала йому спокою, а Біле Ікло старався ігнорувати її, часом вдавав, що спить. У Відона Скотта він навчився гратися й сміятися. Відон Скотт любив їздити верхи. Біле Ікло завжди його супроводжував. Коли одного разу інженер упав з коня і підвернув ногу, Біле Ікло привів допомогу. Коли з тюрми втік Джим Голл, Біле Ікло, ризикуючи власним життям врятував батька Відона Скотта.

Безцінний друг. Життя триває… Бандит завдав Білому Іклу ушкоджень. Лікар каже: Зламано задню лапу, три ребра, і принаймі одно з них простромило легеню. Можливі й інші ушкодження. Я вже не кажу, що три кулі прошили його наскрізь. Він має один шанс вижити на 10 тисяч. Але Біле Ікло лікували, як людину. Господиня дому назвала його безцінним та спасенним вовком. Нарешті настав час, і останній пластир було знято. Він силкувався звестися на ноги, але після кількох невдалих спроб упав. Біле Ікло вчився ходити заново. Коли Біле Ікло вийшов з дому, за ним, наче за королем, вийшли всі мешканці будинку. При вході у стайню лежала Коллі, а біля неї вовтузились цуценята. Відон Скотт легенько підштовхнув до нього одне цуценя. Біле Ікло відчув, як його лизнув тепленький язичок. Не знаючи , чому, він теж лизнув цуценя. Цуценята підповзли до нього, а він з поважним виглядом дозволив їм вилазити на його тіло й гратися...

Композиція твору Зав'язка – тваринний світ разом з людьми в екстремальній ситуації. Пустеля, зграя голодних вовків, рух людей по пустелі. Розвиток подій – життя маленького вовченяти, його дорослішання й переродження. Кульмінація – смертельний поєдинок. Розв'язка – людська любов, нове життя білого Ікла.

розум спритність сила вірність відданість доброта Риси вдачі Білого Ікла

Закріплення вивченого матеріалу Тема – зображення життя природи, яке є більш досконалим і гармонійним, ніж життя людей. Проблематика – спостереження автора за життям природи; проблема виживання у природі; вияв моральних якостей людей і тварин в екстремальних ситуаціях; відносини між світом людей і тварин.

Підсумки уроку Життя природи невід’ємне від життя людей. Природа скоряється перед силою людини. Влада людини буває доброю і злою, в залежності від моральних принципів, які сповідує людина. Повість “Біле Ікло” написана з метою пробудити гуманізм і доброту в душах людей.

Домашнє завдання Написати твір-мініатюру «Яке враження справив на мене головний герой повісті Джека Лондона «Біле Ікло».