Презентація до уроку Практична робота № 5. «Спартанський поліс. Побут і виховання спартанців»

Практична робота № 5. «Спартанський поліс. Побут і виховання спартанців»Підручник : Голованов С. О. Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс) : підручник для 6 класу закладів загальної середньої освіти. — Тернопіль : Астон, 2019. — 224 с.

І. Виникнення Спартанської держави.1. Прочитайте і запам’ятайте визначення понять, термінів. Знайдіть на картосхемі Спарту (Лакедемон), Пелопоннес, Гелу, Мессенію. (с. 109)Спарта — інша назва — Лакедемон, тобто держава в Лаконіці (область у південному Пелопоннесі). Ілоти (від грец. «гелоти») — захисники Гели. Спартіати — повноправні громадяни Спарти. Періеки — (від грец. «ті, які живуть навколо») — вільне негромадянське населення Спарти. Мессенія — сусідня з Лаконікою країна на захід від Спарти.

2. Прочитайте нарис про становлення держави Спарта. Позначте на контурній карті згадані в тексті географічні об’єкти, а також напрямки походів спартанців. Дорійці, які на початку ХІ ст. до н. е. появилися на Балканському півострові, зламали опір держав мікенської (ахейської) культури. Племена завойовників поширилися на всьому Пелопоннесу, підкоривши місцевих ахейців. За розвитком дорійці поступалися народам мікенської культури, але володіли зброєю із заліза. Мабуть, саме це відіграло вирішальну роль у війні. На захоплених землях у південному Пелопоннесі дорійці утворили державу Спарту. Ахейці чинили запеклий опір завойовникам. Останньою була захоплена фортеця Гела. Для цього дорійці доклали величезних зусиль, зазнавши численних втрат. Відтоді вони всіх підкорених ахейців із презирством, але все ж таки побоюючись, називали ілотами (тобто «гелотами, захисниками Гели»). Підкорене населення опинилось у становищі державних рабів. Ілотів примусово розселили на всій території Лаконіки і закріпили за ділянками орної землі, що тепер належала родинам спартіатів. Ілоти її обробляли, забезпечуючи завойовників плодами своєї праці. Усіх жителів Спарти, які не мали громадянських прав, називали періеками. Вони були вільними, але не могли брати участі в державних справах. Спартіати й ілоти, гнобителі й пригноблені люто ненавиділи одні одних. Щоб утримувати в покорі величезну кількість поневолених ахейців, спартіатам довелося перетворити своє місто Спарту на щось подібне до військового табору. Більшість родючої землі Пелопоннесу було на території Мессенії. Спартанці прагнули захопити цю країну. У VIII ст. до н. е. розпочалася Перша Мессенська війна. Мессенці не поступалися ворогові ні мужністю, ні стійкістю. На чолі з царем Аристодемом вони понад 18 років боролися за незалежність вітчизни, але врешті Мессенія 123 зазнала поразки. Тепер народ Мессенії віддавав Спарті половину врожаю. Та мессенці не бажали коритися. У другій половині VII ст. до н. е. вони повстали проти спартанців на чолі з Аристоменом. Під час Другої Мессенської війни Спарта захопила майже всю Мессенію. Частина мессенців змушена була переселитися до Сицилії, решта перетворилася на ілотів. Після цього спартанці стали єдиними володарями мессенської землі. Вона була поділена на ділянки так, щоб усі вони давали однакову врожайність. Кожна ділянка забезпечувала прожиття однієї з 9000 спартанських родин. Землю обробляли ілоти.

ІІ. Закони Лікурга. 3. Прочитайте текст про закони Лікурга. Накресліть у зошиті таблицю і доповніть її{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Чого стосується закон. Головна думка (твердження) закону. Рада старійшин (герусія)Старійшиин, залежно від ситуації, ставали на бік або народу, або царя, забезпечуючи певну рівновагу сил. Установлений у Спарті порядок міг триматися лише на силі зброї. З часом там склалися порядки і традиції, спрямовані на підтримку воєнної могутності держави. Ці закони запровадив Лікург, спартанський правитель (ІХ– VIII ст. до н. е.). Про нього немає достовірних відомостей. Лікург заснував Раду старійшин (герусію), яка складалася з 28 старійшин (геронтів) і двох царів. Старійшини, залежно від ситуації, ставали на бік або народу, або царя, забезпечуючи певну рівновагу сил. Уся орна земля належала державі, спартіати лише користувалися нею. Купувати і продавати землю забороняли. Усі родини мали приблизно однаковий рівень достатку — серед спартіатів не було дуже багатих або дуже збіднілих. Навіть царі не перевершували своїм багатством пересічних громадян. Срібні та золоті гроші вилучали з обігу, використовували тільки мідні й залізні — важкі та малокоштовні. Внутрішня торгівля майже згасла. Через відсутність багатства швидко зникли крадіжки, хабарництво та інші злочини. Навіщо ризикувати, якщо результатом не можна скористатися? Ремесло також не шанували, ним опікувалися періеки. Усі житлові будинки споруджували без розкоші та прикрас. Навіть харчувалися всі однаково — влаштовували спільні обіди (сиситії) на 10–15 сусідських родин. Страви готували в загальному казані, продукти купували у складчину. Харчування в сиситіях було обов’язковим для всіх, навіть царів. Такі звичаї міцно згуртували спартанське суспільство, але загальмували його культурний розвиток. За всю історію Спарти вона не подарувала людству жодного видатного митця. Загальне економічне та культурне відставання — ось розплата за панування над величезною кількістю підкорених ілотів

Лікург. Художник Дж. Блондель. 1828. Лікург. Художник Дж. Блондель. 1828.спартанці

4. Працюємо в команді. Висловіться, чи хотіли б ви жити в стародавній Спарті. Чому?