Презентація до уроку Проблема метафоричного світобачення в оповіданні «Перевтілення». Символічність образного змісту твору. Вплив Ф. Кафки на розвиток всесвітньої літератури.

Франц Кафка:“Перевтілення”Виконала. Учениця 11-А класу. Драбівського НВК“школа-гімназія”Добробог Анастасія

Франц Ка́фка Франц Ка́фка (нім. Franz Kafka; 3 липня 1883, Прага — 3 червня 1924, Відень) — один із найвизначніших німецькомов-них письменників XX ст, більшу частину робіт якого було опубліковано посмертно. Його твори просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом, вони здатні пробуджувати в читачеві відповідні почуття тривоги, що є унікальним явищем у світовій літературі.

Народження. Кафка народився 3 липня 1883 року в єврейській сім'ї, в Празі (Богемія, в той час — частина Австро-Угорської Імперії), в родині торговця галантерейними товарами Германа Кафки (1852–1931), який вийшов з чеськомовної єврейської громади та Юлії Кафки (Леві) (1856–1934), яка віддавала перевагу німецькій мові. Батько до свого одруження проживав у гетто, в облупленому будинку;

Родовід. Родовід Франца Кафки представляв дві сімейні лінії: з одного боку, сімейство Кафки, «зазначене силою, здоров'ям, хорошим апетитом, сильним голосом, даром слова, самовдоволенням, почуттям переваги над усіма, завзятістю, дотепністю, знанням людей, певним благородством», з іншого — материнська лінія сімейства Леві, наділена такими якостями, як «завзятість, чутливість, почуттям справедливості, занепокоєння».

Лінія батька. Рід Кафки вирізнявся велетенським ростом та силою. Дід Якоб Кафка, м'ясник у Воссеці (Чехія), міг підняти зубами мішок з борошном. В цій родині всі мали великий зріст, навіть його сестри. Але сам Кафка соромився свого високого зросту, через який відчував себе не сильним, а кволим, незграбним і смішним. Життя у Воссеці відрізнялося крайньою вбогістю. Родина діда проживала в хатині, критій соломою. Батько письменника неодноразово воскрешав у пам'яті важкі роки свого дитинства: голод, коли не вистачало картоплі; холод, який викликав на щиколотках незагойні відкриті рани; в сім років Герман Кафка змушений був ходити з села в село, штовхаючи ручний візок. Герман Кафка пишався цим жалюгідним минулим, він ставив у докір своїм дітям те, що вони не знали цих страждань.

Лінія матеріїЛеви були вихідцями з середовища провінційних крамарів, але головне, в лінії Поріасів, тобто по жіночій лінії, відчутні сліди духовності, які зберігалися в родині подібно сакральним легендам. Це, зокрема, стосується прадіда Кафки, Йозефа Поріаса. Найбільше в сімействі Леві вражає нестійкість. Серед них багато неодружених. З п'яти братів чи зведених братів Юлії Кафки (її батько знову одружився незабаром після смерті своєї молодої дружини), тільки двоє створили сім'ю.

Виховання в родиніЖиття в родині позначилось злістю батька. Жорстокість, гнів, несправедливість Германа Кафки увійшли в літературну історію. Так, найбільшим красномовним епізодом став «балконний» епізод, коли за примхою, властивою маленьким дітям, Франц одного разу вночі попросив принести йому пити. Натомість батько прийшов, витяг його з ліжка, повів в одній нічній сорочці на дерев'яний балкон, який виходив у двір, і залишив його там, замкнувши за ним двері. Наслідки такого виховання мали плачевні наслідки для Франца: він втратив всяку довіру до себе, він відчував себе винуватим, втратив здатність вільно говорити.

Будинок, в якому народився Кафка. Будинок, в якому народився Франц Кафка, був красивою будівлею 18 століття, поза територією гетто — на місці, призначеному з часів середньовіччя для навернення євреїв в християнську віру.

Від цього страждав не тільки Франц. На дітей без кінця сипалися погрози, наприклад: «Я розірву тебе на частини», і вони були такі численні, що діти втратили їм рахунок. Друга дочка, Валлі, більш гнучка, пристосувалася до Германа Кафки схоже, без особливих зусиль. Але Еллі, старша з дочок, якщо і гнула спочатку спину, то в молодості поспішила вийти заміж, щоб уникнути сімейної тиранії. Про старшу, Еллі Франц говорить дуже уїдливо: «… Вона була такою незграбною, млявою, боязкою, похмурою, прибитою усвідомленням своєї провини, покірливою, злою, ледачою, охочою до ласощів, жадібною дитиною». Що до Оттли, наймолодшої, то вона ще більше, ніж Франц, стала жертвою батьківського переслідування, звідки, безсумнівно, і виникають задушевність і дружній характер відносин, що склалися між нею і Францем. Звісно, що при такому неприборканому батькові Кафка шукав заступництва в своєї матері.

Кафка бачив матір мало: весь день вона працювала в магазині і з'являлась лише пізно ввечері. Юлія Кафка любила свого старшого сина, який був єдиним сином, так як два хлопчики, які народилися після нього, прожили недовго. Вона служила певним бар'єром між своїм чоловіком і сином. Але, що б вона не робила, завжди була ближчою до свого чоловіка, ніж до кого б то не було. «Зразкова пара, пише Кафка, яка могла б збентежити всіх тих, хто хотів би їй наслідувати». «Моя мати, — каже він Феліції Бауер, — кохана рабиня мого батька, мого закоханого батька, який тиранить її». У цієї доброї, слабкої, поступливої жінки кращі наміри зводяться нанівець і поглиблюють біду: батько не міг простити своїх дітей, коли вони ставали між ним і дружиною. Самотність навколо Кафки посилювалася, сестри також не допомагали йому вийти з неї.

Стосунки Кафки зі своїм деспотичним батьком є важливою складовою його творчості. Франц Кафка був дитиною, яка швидко росла вгору: незабаром після досягнення отроцтва його зріст становив 1,80 м, а потім досягнув 1,82 м. Він соромився свого високого зросту, ходив, як говорив він сам, згорбившись, з перекошеними плечима, із нерозкутими рухами рук, він боїться побачити себе в дзеркалах — до такої міри відчуває себе потворним.

Могила Кафки на Новому єврейському кладовищі міста Праги.

“Перевтілення” Символічність оповідання Кафки «Перевтілення». Найбільший трагізм і песимізм світогляду австрійського письменника Франца Кафки полягає у його відчутті ворожості світу та в невпевненості в собі, у відчутті непереборного відчуження між людьми (людина приречена на самотність, ніхто не може її зрозуміти до кінця і не може допомогти їй в її нещастях; усі існуючі зв’язки між людьми - суспільні, сімейні, подружні - лише видимість, умовність). Новела Кафки «Перевтілення» - є символом цього трагічного відчуття світу автором, символом самотності людини, незахищеності її перед всевладним злом, що таїться в звичайному, буденному, символом відчуження між людьми, нездатними на справжню любов, на справжнє милосердя.

Вдаючись до такого художнього засобу як метафоризація, Кафка створює абсолютно анаогічну, фантастичну ситуацію - перетворення героя, Грегора Замзи, на комаху, за описом схожу на жука-гнойовика. Ця ситуація прочитується дуже легко - на героя звалилось нещастя. Як веде себе людина в цій ситуації, як діють оточуючі її люди (зважимо, найближчі - батько, мати, сестра) - і є об’єктом зображення письменника. «Я не малюю людей, я розповідаю історії. Це картини, тільки картини», - пише Кафка, підкреслюючи, що він не прагне змалювати конкретну людину, дослідити її психологічний чи соціальний генезис. Він прагне відбити те загальне уявлення про взаємовідносини людини і світу, людини з іншими людьми, що він спостерігав у житті, в дійсності.