Презентація до уроку «Спарта — держава-військовий табір» (6 клас, НУШ) за підручником О. Гісема.

СПАРТА – « ДЕРЖАВА ВІЙСЬКОВИЙ ТАБІР »

ЦІКАВО ЗНАТИ Лаконічна мова. Hерідко нам зустрічається в розмові слова “лаконічний”, “лаконічність”. Ми цінуємо у спілкуванні з оточуючими їх здатність лаконічно передавати інформацію, адже це eкономить наш час. Значення цього терміна нам відомо з дитинства – ним позначають короткі, але влучні слова. Однак не кожен спеціально цікавився терміном, а тим більше його історією. Історія у слова “лаконічно” досить цікава.

Спартанців із дитинства навчали говорити мало й по суті. Від назви області Лаконіка, де розташовувалася Спарта, походить вираз «лаконічна мова». Так кажуть про чіткі, зрозумілі, короткі вислови. За легендою, коли полководець Філіп Македонський підійшов до стін Спарти, то надіслав у місто послання: «Я підкорив усю Грецію, у мене найкраще військо, тому якщо я захоплю Спарту силою, то знищу все її населення та зрівняю місто із землею». На це спартанці відповіли: «Якщо». 

Коли і як виникла Спартанська держава?На південному сході Пелопоннесу розташована область Лаконіка. Центральну її частину перетинає долина річки Еврот з родючими ґрунтами, тому основним заняттям жителів було землеробство. З трьох боків Лаконіку оточують високі та важкодоступні гори. Потрапити до неї можна лише здолавши декілька перевалів. Морські береги були незручними для мореплавства: високі та уривисті або, навпаки, низькі та заболочені. Такі особливості географічного положення Лаконіки перешкоджали її жителям активно торгувати з іншими областями Греції і заморськими країнами.

Наприкінці ІІ тис. до н. е. Лаконіку завойовали дорійці. На берегах річки Еврот вони заснували місто Спарту. Значну частину місцевого населення, яка чинила запеклий опір завойовникам, було поневолено. Невільників називали ілотами. Вони зазвичай працювали на землі або випасали худобу. Частина населення добровільно визнала владу дорійців. Їх називали періеками («ті, що живуть навкруги»). Вони зберегли свободу, мали право займатися ремеслом та торгівлею. Проте не могли володіти землею і не допускалися до участі в громадському житті Спарти. Лише нащадки завойовників-дорійців – спартіати були повноправними громадянами. Групи населенняспартіати (повноправні громадянини) періеки (люди, які зберегли свободу, але сплачували спартіатам данину)Ілоти (раби)

Загальний вигляд Спарти (реконструкція)Ринкове місце Спарти (антична гравюра)

Руїни Спарти. Сучасний вигляд

Більшість родючої землі Пелопоннесу знаходилася на території Мессенії. Спартанці прагнули захопити цю країну. У VIII ст. до н. е. розпочалася Перша Мессенська війна. Мессенці не поступалися ворогові ані мужністю, ані стійкістю. Вони понад 18 років боролися за незалежність вітчизни, але врешті Мессенія зазнала поразки. Тепер народ Мессенії віддавав Спарті половину врожаю. Та мессенці не бажали коритися. У другій половині VII ст.. до н. е. вони повстали проти спартанців. Під час Другої Мессенської війни Спарта захопила майже всю Мессенію. Отже, щоб тримати в покорі підкорені народи, головним заняттям спартанців повинна була бути військова справа.

ЗАКОНИ ЛІКУРГА Усе життя населення Спарти було впорядковане згідно із законами Лікурга. Лікург був одним зі спартанських царів, який відмовився від свого титулу й залишив місто, але спочатку взяв із його жителів обіцянку, що вони житимуть за встановленими ним законами.

Насамперед Лікург потурбувався про те, щоб усі громадяни Спарти мали рівні права, щоб серед них не було ані бідних, ані багатих. Спартанські сім’ї одержали у володіння однакові земельні ділянки – клери. Разом із землею поділили ілотів. Землю та ілотів не можна було продавати чи дарувати, позаяк вони в Спарті вважалися власністю держави. Лікург заборонив золоті і срібні гроші. Замість них він запровадив залізні гроші, великі й незручні, щоб їх нікому не кортіло вкрасти. Спартіат завжди ходить, тримаючи в руках списа, щоб бути сильнішим від ілота, коли той збунтується. Спартанцям заборонялося займатися ремеслом, торгівлею, єдиним їхнім заняттям була військова справа. З раннього дитинства до старості вони займалися військовими вправами та полюванням. Зброю та ремісничі вироби виготовляли для них періеки. Земельний наділ спартанця обробляли ілоти. Ілотам надавали можливість жити сім’ями. Вони доставляли своїм господарям – спартанцям певну кількість зерна, вина, оливок, олії, сиру, частину врожаю залишали собі

Спартанцям не дозволялося якимось чином виділятися. Прикраси і коштовності були заборонені, будинки споруджувалися без розкоші і прикрас. Навіть царі не перевершували багатством простих громадян. Спартанська держава була ізольована від зовнішнього світу. Торговельні відносини з іншими країнами було заборонено. Іноземців у Спарту допускали рідко, хіба що послів чи почесних гостей. Жоден спартанець не міг виїхати за межі Лаконіки без дозволу влади. Будь-яка спроба спартанця залишити межі держави в особистих справах каралася смертю.

Яким був державний устрій Спарти? Вищий орган влади в Спарті – народні збори (апела). У них брали участь лише повноправні громадяни-спартанці. На народних зборах приймали закони, вибирали посадових осіб та воєначальників, оголошували війну та підписували мирні договори. Проте закони не обговорювали, а лише приймали чи відхиляли. Свою згоду щодо закону чи кандидата на посаду спартанці виражали криком. Вибирали того, за кого найгучніше кричали. У спірних випадках виборщики розходилися по обидва боки, а більшість визначали на око. Провідну роль в управлінні Спартанською державою відігравала рада старійшин (герусія). Вона складалася із 28 осіб, не молодших за 60 років, обраних на народних зборах. До складу ради, крім них, входили двоє царів віком понад 30 років. Рада старійшин засідала щоденно: вона керувала державою, розглядала судові справи, могла відмінити будь-яке рішення народних зборів чи розпустити їх. Обидва спартанських царі мали однакові права. Під час війни вони очолювали військо і користувалися необмеженою владою: ніхто не міг відмінити розпорядження царів або не підкоритися їм. У мирний час влада царів обмежувалась: як верховні жерці Спартанської держави, вони приносили жертви богам.

Спартанське виховання. Читати й писати вони вчилися заради практичної користі, а інше їх виховання зводилося до того, щоб безсуперечно слухатися, бути виносливим в біді і перемагати в боротьбі. Тому з роками їх виховання ставало суворішим – їм наголо стригли волосся, привчали ходити босими і гратися разом, звичайно без одежі…».(Плутарх, «Життєпис Лікурга», 16, 17)Спартанське виховання. Про витривалість спартанських дітей ходили легенди. Якось спартанський хлопчик украв лисеня і сховав його під плащем. Звірятко почало дряпати й кусати хлопчика, який, стоячи в шерензі, боявся навіть поворухнутися. Тільки коли лисеня прогризло йому живіт, хлопчик упав мертвим. Ксенофонт писав: "Дівчата повинні були бігати для зміцнення тіла, боротися, кидати диск, кидати списа, щоб майбутні діти їх були міцними. Діючі статути забороняли їм пестити себе, вести зніжений спосіб життя". Для них необов’язковим було вміти готувати їжу,прясти,ткати.

Спартанське виховання. Давньоримський історик Плутарх писав, що при народженні усіх дітей оглядали старійшини і, знайшовши сліди хвороби або каліцтв, скидали із скелі Апофеты. Ну, Плутарх жив багато пізніше справжніх спартанців, а розкопки в ущелині виявили тільки останки дорослих : з цієї ж скелі скидали дезертирів, боягузів і інших не дуже шанованих громадян. Так що цілком можливо, що це лише красивий міф. Тим більше в Спарті для хворих, покалічених людей, що опустилися, існувало спеціальне позначення - гипомейоны, так що квола дитина цілком могла уникнути смерті і відбутися зарахуванням в касту «неповноцінних». Спартанський спосіб життя Жорстка постіль; Бідне харчування; Сувора дисципліна; Фізична витривалість; Холодна вода; Лаконічність.

Спартанські звичаї У Спарті батьки не мали права розпоряджатися своєю новонародженою дитиною – її долю вирішували геронти. Вони прискіпливо оглядали дитину і, якщо вирішували, що вона слабка, наказували кинути її у прірву. Спартанка, проводжаючи сина на війну, вручала йому щит із такими словами: «З ним або на ньому!». Це означало, що вона бажала йому перемоги, а якщо — загибель, то тільки героїчна (воїна, що загинув на полі бою, несли до місця поховання на щиті). Здатися для спартанця означало покрити себе ганьбою. Звідси особливий спартанський менталітет. За законом тих часів лише два класи людей заслуговували на право увічнити свої імена на надгробних плитах - це жінки, що померли при пологах, і чоловіки, які загинули в бою. Вислів «Зі щитом або на щиті» став крилатим.

Спартанське військо відзначалося прекрасною підготовкою та озброєнням. Спартанці ніколи не відступали з поля бою – перемагали, або гинули. За словами історика, Спарта «весь час була схожою на похідний табір, де було заведено строгий певний спосіб життя для кожного». Основною причиною такого устрою було те, що Спартанська держава утворилась унаслідок завоювання та поневолення місцевого населення, а не шляхом злиття общин.

Опрацювати параграф 39, пошукове завдання 10 на ст.120 ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ