Презентація до уроку. Тема уроку: Марк Твен. "Пригоди Тома Сойєра". Ставлення автора до своїх героїв.

Марк Твен “Пригоди Тома Сойєра” Ставлення автора до своїх героїв

Увага! Увага! Увага! Перевіряємо знання: правильні відповіді позначаємо в зошитах із зарубіжної літератури цифрами та буквами.

Час отримати відмінну оцінку за тести ! 1.Марк Твен – це: А американський письменник 19 – початку 20 століття; Б англійський письменник 19 – початку 20 століття; В американський письменник 20 століття. 2.Справжнє прізвище письменника : А Роджерс; Б Треверс; В Клеменс. 3.В перекладі з англійської “Марк Твен” означає: А “повний вперед”; Б ”кинути якір”; В “мітка два”. 4.В молоді роки Марк Твен працював: А боцманом; Б лоцманом; В коком. 5.”Пригоди Тома Сойєра” – це: А оповідання; Б повість; В роман. 6.Дія твору розгортається в: А Канаді; Б США; В Англії.

Час отримати відмінну оцінку за тести ! 7.Події відбуваються в місті: А Ганнібал; Б Нью-Йорк; В Санкт-Петербург. 8.Це місто стоїть на березі річки: А Міссурі; Б Міссісіпі; В Де-Мойн. 9.Твір оснований на: А спогадах дитинства; Б вигаданих подіях; В газетній статті. 10.В місті Ганнібал поставлено пам’ятник: А Марку Твену; Б Тому Сойєру та Геку Фінну; В Тому Сойєру і Беккі Тетчер. 11.Марк Твен написав такі твори для дітей: А ”Пригоди Тома Сойєра”; Б ”Пригоди Гекльберрі Фінна”; В ”Принц і злидар”. 12. Прототип тітки Поллі: А матір письменника; Б тітка письменника; В сестра письменника.

Він кров’ю підписав присягу. Боявся духа померлого індіанця Джо. Вистежив грабіжників. Лягав спати, коли хотів. Всі діти заздрили йому. Носить окуляри, але дивиться поверх них. Сумує за померлою. Вважає, що погано виховує. Сиве волосся стало ще білішим. Не знає, чого чекати від хлопця. Суддя Тетчер склав про нього щонайкращу думку. Позичив візка у Бені Тейлора Мав зведеного брата. Відкрив загальний закон, що керує всіма людськими вчинками. Замість уроків бігав на річку. Боявся старої пані з наперстком. Ніколи не повертався з водою раніш, ніж за годину. Не зміг устояти від спокуси побачити болячку на нозі. Наспівував “Дівчата з Буффало”. Замість кульки отримав удар пантофлею. Страждає від пияцтва. Віддає пів рибини Геку. Лагодить повітряних зміїв, прив'язує гачки до вудочок. Гадає, що ув'язнений справедливо. Виправданий завдяки показанням свідка. За його провину було покарано іншого. Постраждав за те, що зміг відрізнити чорне від білого. Якось йому довелося чути передсмертний стогін. Не любив пустощів. Ледве не втратив брата. 1 2 5 4 6 3 Впізнай персонажа твору

Не раз проявляє доброту до Гека. Втрачає близьку людину. Має багато грошей. Находиться під загрозою спотворення обличчя. Хоче опікуватися хлопцем. Вважає, що за чиїсь провини перед ним повинні відповідати їхні близькі. Ламає власного ножа об скелю. Знаходить скарб у закинутому будинку. Скидає на іншого свою провину. Помирає жахливою смертю. Навчається у школі. Псує книгу учителя. Має чудовий одяг. За зіпсовану книгу карають іншого. Губиться у печері разом з Томом Сойєром. Іноді проходить кімнату навшпиньках. Сидить на високому плетеному кріслі. Найретельно вибиває пил з курток хлопчиків. Під час допиту наказує дивитися в очі. Карає неслухняних різками. Дарує ножа фірми Барлоу. Перевіряє вивчені вірші з Біблії. Маже черевики салом. Здобуває дві Біблії, вивчивши вірші. Має двох братів. Командує власною армією. Дружить з Томом цілий тиждень, а в суботу воює. Покараний під час уроку. Називає себе Грозою Океанів. Першим починає сумувати за домівкою на острові. 7 11 12 9 8 10 Впізнай персонажа твору

Ставлення автора до своїх героїв Ставлення автора до своїх героїв проявляється у зображенні їхніх вчинків; поведінки в різних ситуаціях; у портретах героїв твору, в описанні одягу, жестів, ходи, звичок; у мові персонажів; в авторських зауваженнях, художніх деталях; у використанні засобів художньої виразності під час зображення переліченого.

Ставлення автора до події «Вони вмить відчули себе героями. І страшно зраділи: адже їх шукають, за ними тужать, через них себе не тямлять з горя і обливаються слізьми…» Хлопці демонструють наївну жорстокість, дитячий егоїзм. «Том не міг вимовити жодного слова. Проте за мить, другу хлопець трохи опанував себе..» «Том почав — спочатку нерішуче, потім поступово захопився. Мова його полилася жвавіше.» Хлопець опанував себе, й автор, безумовно, схвалює його вчинок. Вчинок 1. Втеча на острів – лише гра для дітей, дорослі радіють і не карають дітлахів за цей вчинок. 2. Свідчення Тома – прояв мужності, адже дорослі бояться індіанця Джо, про що свідчить їхнє небажання покарати його за викрадення трупів. Вчинки героїв, що є найбільш значущими Втеча хлопців на острів Джексона, Повернення додому під час заупокійної служби в церкві. Свідчення Тома на суді над Мефом Поттером

Вчинок Ставлення автора до події «П՚ять років тому я прийшов на кухню вашого батька, а ви вигнали мене у три вирви, я просив чогось поїсти, а ви вигнали мене, як злодія. … Тепер ви у мене в руках, і ми з вами поквитаємось, так і знайте!» «…не треба мені її грошей, можеш їх собі взяти. Але її чоловік покривдив мене… не раз кривдив… Я вбив би його, якби він був тут, але не її. Коли хочеш помститися жінці, навіщо її вбивати. Спотворити її, і край. Вирізати ніздрі, обрізати вуха, як свині!..» Автор підкреслює жорстокість індіанця, й хоча ставлення до лікаря Робінсона ще можна пояснити, то помста жінці нічим не виправдана. Не даремно Марк Твен називає метиса “кровожерливим злочинцем”. Перекласти свою провину на іншого це підлий засіб самозахисту. Вчинки метиса жахливі, але у світі дорослих трапляється дивне: була складена петиція до губернатора про помилування індійця Джо. “Індієць Джо обвинувачувався в убивстві п՚яти жителів містечка, але що ж із цього? Якби він був сам диявол, знайшлася б достатня кількість слабоумних, готових підписатися під петицією про його помилування.» Такими є «ігри» дорослих. Вчинки героїв, що є найбільш значущими Брехня індіанця Джо, його помста тим, хто його образив.

Поведінка Ставлення автора Порівняйте, як змінюється ставлення до Гека: «— Гекльберрі Фінн?! Це не таке ім՚я, щоб перед ним розчинилися всі двері.» «— Будь ласка, впустіть! Це тільки я, Гек Фінн. — Перед цим іменем, хлопче, двері нашого дому завжди відчинені вдень і вночі. Просимо до хати!» Автор схвалює поведінку Гека й робить це за допомогою лише двох реплік іншого персонажа твору. Поведінка у небезпечних ситуаціях Гек Фінн рятує вдову «У Гека серце захололо від жаху: так ось кому вони думали помститися! Найперше він хотів був утекти. Але потім пригадав, що вдова Дуглас була не раз добра до нього, а ці люди, може, збираються вбити її. Отже, треба швидше її попередити. Та ні, у нього нестає духу, та й ніколи нестане: адже вони можуть схопити його.» Незважаючи на свій страх Гек звертається до людей, які здатні допомогти.

Поведінка Ставлення автора Дорослі теж шукають дітей: «Перед обідом купки змучених людей почали повертатися до містечка, але ті громадяни, у яких ще залишилося хоч трохи енергії, вели і далі розшуки. Розповідали, що були досліджені найвіддаленіші закутки печери, в які ніхто раніше не заходив, що будуть розшукувати і далі…» Втомлені дорослі просять прислати з міста їжи, свічок, а у дітей через три доби нема вже нічого. Автор, безумовно, схвалює поведінку Тома, який поводиться мужньо, по-дорослому. Поведінка у небезпечних ситуаціях Том Сойєр у печері Зрозумівши, що вони заблукали, Том спочатку не може вгамувати відчаю: «Том повернув назад, поспішаючи. Але якась нерішучість в усіх його рухах і в погляді відкрила Беккі іншу жахливу істину: він уже не міг знайти дорогу до тієї печери, де були кажани.» Том змінює поведінку: «Тоді він став лаяти себе й докоряти собі за те, що приніс їй таке нещастя. Це вплинуло краще за все». Том і далі втішає Беккі, залишає свою частку “весільного пирога” на потім і ділиться з дівчинкою, приймає правильне рішення залишатися біля води, находить вихід з печери.

Портрет, деталь Ставлення автора Ставлення автора до героя містить насмішку. Вона проявляється у порівнянні комірця з парканом, галстука з банковим білетом, носків черевиків з лижами, в епітеті “плюгавий” у поєднанні зі зневажливим “чоловічок” та “цапина бородка”. Директор “побожно ставився до всього святого», й дуже смішно уявляти, як він «терпляче сидить годинами біля стіни, притиснувши до неї носки свого взуття» Портрети героїв, цікаві деталі «Директор (недільної школи) був плюгавим чоловічком років тридцяти п՚яти, стрижений, з цапиною борідкою. Верхні краї його туго накрохмаленого комірця сягали до самих вух, а гострі ріжки стирчали вперед, дістаючи до куточків рота. Цей комірець, схожий на паркан, примушував його дивитися прямо перед собою і повертатися усім тулубом, коли треба було глянути вбік. Підборіддям він спирався на величезний галстук — широкий і довгий, наче банковий білет, з торочкою на кінцях. Носки його черевиків гостро загиналися вгору, як у лижах. Така була тоді мода, і молоді люди терпляче сиділи годинами біля стіни, притиснувши до неї носки свого взуття, щоб вони задиралися вгору. Обличчя у містера Волтерса було серйозне, а серце — щире і чисте. Він так побожно ставився до всього святого, так поважав усе церковне, що коли виступав у недільній школі, його голос лунав зовсім інакше, ніж у будень.

Портрет, деталь Ставлення автора Автор не відчуває до гостей тої поваги, яку вони викликають у відвідувачів недільної школи – дітей та дорослих. Серед гостей – “сивий миршавий дідок”; подорож, яка свідчить про те, що суддя “бачив світ”, складає лише двадцять миль, а цинковий дах на будинку окружного суду аж ніяк не є великим дивом. Портрети героїв, цікаві деталі «… до школи завітали гості. То були суддя Течер і сивий миршавий дідок, а також огрядний літній джентльмен і поважна пані.» «Літній чоловік, виявилося, був поважною персоною — не хто інший, як окружний суддя. Такого високого сановника діти ще ніколи не бачили: вони дивувалися, глядячи на нього, і питали себе, чи з тієї глини він виліплений, що й усі люди.» «Суддя прибув із містечка Константинополя за двадцять миль звідси, отже, подорожував і бачив світ. Він на власні очі бачив будинок окружного суду, на якому, кажуть, цинковий дах.» «Урочиста мовчанка. Ряди очей, що побожно дивились на славетну людину, показували, яке благоговіння викликали такі думки.» 

«Показувати себе" Хочеш, щоб на тебе звернули увагу – “покажи себе”. Навіщо? Том «… одразу почав "показувати себе", як тільки міг: тусав хлопців, смикав їх за волосся, кривлявся, одне слово, вживав усіх заходів, які, на його думку, мали викликати схвалення дівчинки.» «Містер Волтерс заходився "показувати себе". Він гарячково радив, віддавав накази, розпорядження, гасав туди, сюди. Бібліотекар теж "показував себе", бігаючи всюди з оберемком книжок і страшенно галасуючи. Молоді вчительки "показували себе", ніжно схиляючись над дітьми,— яких вони тільки що частували стусанами і скубли за вуха,— з усмішкою сварячись пальчиками неслухняним хлопчикам і підбадьорюючи слухняних. Молоді вчителі "показували себе", проявляючи свою владу коротенькими зауваженнями й доганами та запроваджуючи похвальну дисципліну. І вчительки, і вчителі заклопотано по кілька разів навідувалися до книжкової шафи, що стояла біля кафедри. Дівчатка теж "показували себе" всякими способами, а хлопчики "показували себе" так старанно, що повітря було сповнене шелестом паперу і мурмотінням голосів. А над усім цим височіла постать великої людини, котра, сидячи в кріслі, розливала гордовиту суддівську посмішку, так би мовити, гріючись у промінні власної величі, бо суддя теж "показував себе". Марк Твен сміється з такої поведінки, але хоча б розуміє Тома. Поведінка ж дорослих людей викликає лише їдку насмішку.

Мова героя Ставлення автора Тітка Поллі говорить сама з собою. Її мова свідчить про знання прислів'їв, Біблії, про те, що вона не може довго сердитися на хлопця й страждає від того, що не може його гідно виховати. Автор з повагою і розумінням ставиться до жінки. Бен Роджерс, вдаючи пароплав “Велика Міссурі”, імітує звуки машини, команди капітана, відповіді матросів. Марк Твен у дитинстві сам, певно, грав у такі ігри, тому добре розуміє хлопця. Мова персонажів — Оце то хлопець! Невже я ніколи нічого не навчусь? Хіба ж він мало мене дурив? Час би вже порозумнішати! Але, мабуть, старий дурень найдурніший за всіх. Недарма кажуть, що стару собаку не навчиш нових штук. Але, боже ж мій, він завжди придумає щось нове, і ніколи не вгадаєш, що він утне. Він начебто знає, скільки можна мучити мене безкарно, а коли я розсерджуся, зараз же втече або розсмішить мене. І гнів мій проходить, і я не можу його бити. Я не виконую свого обов՚язку щодо цього хлопця, нічого гріха таїти. Сказано ж в Біблії: заощадиш різку — зіпсуєш дитину. — Стоп, правий борт! Дзелень-дзень-дзень! Стоп, лівий борт! Тихий хід! Стоп, машина! Віддай канат! Стоп! Гей, там, жвавіше! Дзень-дзелень-дзень! Гей, ти, на березі! Чого стоїш? Приймай канат! Гей, жвавіше! Чого там забарилися? Намотуй його на цей стовп! Затяга-а-ай! Відпусти! Машини зупинені! Дзелень-дзень-дзень! Шт! Шт! Шт! 

Мова героя Ставлення автора Мері розмовляє з Томом лагідно, про що свідчать ласкаві слова “дурненький”, “розумненький”. Автор вважає саме таку мову доцільною, коли треба вплинути на впертого неслухняного хлопця. Слова директора недільної школи заяложені, вони нещирі. Навіть жарт щодо дівчинки лунає як знущання, а її провина полягає лише у тому, що вона виглядає у вікно. Марк Твен натякає, що слова директора – прояв лицемірства. Мова персонажів — Томе, дурненький ти, хіба ж я тебе мучу? Треба ще повчити. Сміливіше, Томе. Ти це зробиш. І, якщо ти вивчиш цей урок, я тобі подарую одну гарну, дуже гарну річ. Ну, будь розумненький. — Ну, діти, я хотів би, щоб ви сиділи якнайсмирніше і віддали мені всю свою увагу на одну-дві хвилини. Отак! Саме так і мають сидіти хороші хлопчики і дівчатка. Я бачу, що одна дівчинка виглядає у вікно; боюсь, вона гадає, що я десь там — може, на одному з тих дерев — промовляю до пташок! (Схвальне хихотіння)… Я хочу сказати вам, як приємно мені бачити стільки світлих, чистеньких, маленьких облич, зібраних у цих священних стінах, де навчають добру і правді. І так далі, і тому подібне. Наводити решту слів нема потреби. Такі промови були завжди однакові, отже, відомі всім нам.

Мова героя Ставлення автора Гек використовує лайливі слова, що й не дивно для безпритульного хлопця. Автор не схвалює таку поведінку, але розуміє хлопця, який не часто чув добрі слова. Індіанець Джо говорить не багато, але всі його слова просякнуті люттю, й чергова загроза вбити не є пустою обіцянкою. Мова персонажа свідчить про те, що метис – жорстокий вбивця, для якого злочин – звичайна річ. Мова персонажів Гекльберрі Фінн каже Тому про Мефа Поттера, зауважуючи, що той не знає, хто вбив лікаря Робінсона: — Ні, Томе, це навряд. Адже він був під чаркою. Я це відразу помітив. Та він завжди напідпитку. От коли мій батько нап’՚ється, то можна його гатити по голові чим завгодно… хоч церквою — нічого йому не станеться, слово честі. Він і сам це говорив не раз! Отак і з Мефом Поттером. От коли б він був тверезий, то, може, від такого гостинця і гигнув би… Хтозна… Грабіжника Гек називає «похмурим чортом у лахмитті», про новий одяг каже «чорт би його взяв». Гек каже Тому, що у вдови «… мусиш іще висловлюватися так ввічливо, що й говорити пропадає охота. Коли б я не тікав іноді на горище і не лаявся там як слід, щоб відвести душу, я помер би, Томе.» Індіанець Джо каже спільнику перед спробою проникнути у будинок удови Дуглас: — Тебе не питають. Краще мовчи! Так буде безпечніше. Я прив՚яжу її до ліжка. А помре від втрати крові, хіба це буде моя провина? Я не плакатиму, якщо вона сконає. Друже мій, ти допоможеш мені — для цього ти й прийшов сюди; я не міг би цього зробити сам. Якщо ти злякаєшся — я вб՚ю тебе. Розумієш? Якщо ж мені доведеться вбити тебе, я вб՚ю її теж, і тоді вже повік не дізнаються, хто зробив це.

Авторські зауваження стосуються, в основному, системи шкільної освіти та релігійного виховання дітей і свідчать про негативне ставлення автора до описаного. Художні деталі, авторські зауваження Художніх деталей у творі багато – від описів одягу до зображення стану природи, але деякі є дуже яскравими. Помста дітей учителю за жорстокі покарання: Якраз над головою вчителя в стелі був отвір, і через отвір повільно спускалася кішка на мотузку, причому голова її була туго закручена ганчіркою, щоб вона не нявкала. Поволі спускаючись дедалі нижче, вона вигиналася всім тілом і тяглася вгору, намагаючись піймати лапами мотузок, а ловила тільки повітря. Хихотіння чулося звідусіль. Кішка була вже за якихось шість дюймів від захопленого своєю справою вчителя… нижче, нижче, ще трохи нижче… мить — і вона у відчаї схопилася пазурами за його перуку і разом з своєю здобиччю миттю була втягнута в отвір на горище. А навколо голого черепа містера Доббінса несподівано розлилося сяйво, бо син маляра позолотив йому лисину! Гроза на острові Джексона: Під безперервним сяйвом блискавок усе вимальовувалось надзвичайно яскраво: зігнуті дерева, розбурхана ріка, вкрита білою піною, темні обриси високих скель на тому боці, що бовваніли з-за густої завіси дощу. Раз у раз якийсь лісовий велетень, полігши в бою, з тріском валився на землю, ламаючи молоді дерева; неослабний гуркіт грому перетворився тепер в оглушливі вибухи, різкі, сухі, невимовно жахливі. Під кінець буря напружила всю свою силу і залютувала з нечуваною енергією; здавалося, вона розірве острів на шматки, спалить його, вирве з корінням дерева, до смерті оглушить кожну живу істоту — все це за одну мить. Спробуйте оцінити значення таких деталей, як зміна поведінки Тома після повернення з острова Джексона, зневажливе “Пхе!” Беккі у відповідь на спробу Тома черговими витівками привернути до себе її увагу та вираз очей дівчини, коли Том отримав покарання за її провину.

Використання засобів художньої виразності Марк Твен використовує у творі антитези, порівняння, епітети, уособлення, метафори. Ось кілька прикладів. Антитези: Опівдні Том, із злидаря, яким він був уранці, перетворився на багатія, що буквально купався в розкошах. Вдень, слухаючи слова подяки від Поттера, Том радів, що все розповів, а вночі він шкодував, що не втримав язика за зубами. То він боявся, що індійця Джо ніколи не піймають, то боявся, що його піймають. Епітети, порівняння: Том глянув на Беккі. Боже! Який у неї був жалюгідний, безпорадний вигляд! Ніби в кроля, що на нього мисливець націлився з рушниці. Могутня ріка лежала внизу, як сонний океан. Метафори: Сама тільки думка про це палила його вогнем. … серце кожного школяра негайно спалахувало честолюбством, якого іноді вистачало на цілих два тижні. На уроці правопису Том так калічив найпростіші слова, що у нього відібрали олов՚яний жетон… Уособлення: Сонце зійшло над спокійною землею, ллючи проміння на мирне містечко, ніби благословляючи його.  Совість вважала ці докази за надто слабкі і не хотіла замовкнути. 

Домашнє завдання Доведіть, що твір Марка Твена “Пригоди Тома Сойєра” є повістю. Скористуйтеся матеріалом підручника (с.с. 172 – 173). Визначте елементи композиції твору ( зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка ).