Презентація до уроку у 8 класі на тему" І.Карпенко- Карий. Трагікомедія "Сто тисяч"

Іван Карпенко- Карий- український драматург. Трагікомедія “Сто тисяч”

Справжнє ім'я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім Карпенко-Карий поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т. Шевченка "Назар Стодоля").

І. Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка Бобринецького повіту на Херсонщині в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Хлопець навчався в Бобринецькому повітовому училищі, потім 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше став канцеляристом міської управи.

У 1870р. І. Карпенко-Карий одружився з Надією Тарковською (внучатами племінниками Н. К. Тарковській доводяться відомі російські митці — поет Арсеній Тарковський та його син, відомий кінорежисер Андрій Тарковський). У 1883р. в альманасі "Рада" надрукував оповідання "Новобранець", підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність І. Карпенка-Карого звільнили з посади секретаря поліції. Він вступив до трупи М. Старицького.

У 1884 р. — був заарештований і засланий до Новочеркаська. Спочатку працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню, де займався оправленням книжок. У засланні написав свою першу драму "Чабан" ("Бурлака"), а також п'єси "Бондарівна", "Розумний і дурень", "Наймичка", "Безталанна". Протягом 1886—1887 рр. І. Карпенко-Карий опублікував п'єси "Бондарівна", "Розумний і дурень", "Наймичка", "Безталанна", "Мартин Боруля". Перший "Збірник драматичних творів" І. Карпенка-Карого вийшов у Херсоні 1886 р.

У 1890 р. — вступив до товариства українських артистів, написав комедію "Сто тисяч". У 1899 р. драматург написав історичну трагедію "Сава Чалий", присвячену подіям гайдамаччини. Протягом 1900—1904 рр. І. Карпенко-Карий створив власну трупу, написав п'єси "Хазяїн", "Суєта", "Житейське море".

У 1906р. І. Карпенко-Карий захворів, залишивши сцену, виїхав на лікування до Німеччини.15 вересня 1907 р. він помер у Берліні. Тіло перевезене в Україну і поховане на кладовищі в с. Карлюжини біля хутора Надія.

Теорія літератури. Трагікомедія — драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і трагедії, і комедії. Це відрізняє її від драми як жанру, що є проміжним між трагедією та комедією. В основі трагікомедії лежить трагікомічне світосприйняття драматурга. Очевидно, що трагічне або комічне як у житті, так і в мистецтві не можуть існувати «паралельно».

Аналіз трагікомедії “Сто тисяч”Автор — І. Карпенко-Карий (Тобілевич). Рік написання – 1889 Літературний рід — драма. Жанр твору: комедія. : Драма — літературний рід, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів. Комедія (грецьк. komodia, від komos — весела процесія і ode — пісня) — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.

Тема “Сто тисяч”: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80–90 роках XIX століття. Ідея “Сто тисяч”: викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи, духовної обмеженості, а також згубного впливу грошей на вихідців із народу (Бонавентура, Савка).

Головні герої “Сто Тисяч»Герасим Никодимович Калитка — багатий селянин,Параска — жінка його. Роман — син їх. Савка — кум Герасима, селянин. Бонавентура — копач. Невідомий — єврей. Гершко — фактор. Мотря — наймичка. Клим — робітник.

Проблематика “Сто тисяч” батьки і діти;прагнення збагатитися заради задоволення власних потреб;бідність і багатство;добро і зло;моральність і аморальність.