Презентація до уроку української літератури 11 клас ( філологічний профіль) "Образ Марти Висоцької. Форми художнього вираження героїні. Інші образи твору. Інтелектуальність роману"

Образ Марти Висоцької. Форми художнього вираження героїні. Інші образи твору. Інтелектуальність роману «Невеличка драма»

Якщо «Місто» можна назвати урбаністичним твором, то «Невеличка драма» — це швидше роман інтелектуальний, тобто роман, в якому присутній філософський підтекст, коли порушені в творі універсальні проблеми буття, розв’язати які намагалася філософська наука. Мікросвіт людини та її оточення, національна ідентичність та українізація, конфлікт між розумом та почуттям, коханням та прагматизмом — такі питання порушуються письменником у цьому полотні. 

Проблематика, яка стосується екзистенціальних категорій людського буття, розлогий виклад філософії персонажів, дискусії між протилежними за світоглядом героїв — такі ознаки жанрового різновиду інтелектуального роману. Водночас це висвітлення згубного впливу міщанства на духовний світ особистості, тоталітаризму, механізованого начала, відчуження, що пронизують усі сфери життя людини, за якими проступає широке соціально-історичне тло радянської України 20-х років ХХ ст.

Роман будується на бінарних опозиціях. Головними героями твору є Марта Висоцька та Юрій Славенко. Вони зовсім різні люди, з відмінними уявленнями про життя і місце людини у світі. Марта — колишня сільська дівчина, сильна особистість, яка почуває себе самотньою в місті, яке нещадно її переслідує. Емоційно багата, вона занурена у внутрішній світ, чуттєво освоює дійсність, прагне романтичного життя. У романі дівчина стає втіленням українського національного характеру. У цьому світлі образ Марти набуває символічного виміру, втілюючи природний плин життя, гармонію, кохання, міфологічний образ землі-діви, себто України.

Натомість їй протистоїть не стільки міщанство в обличчі колишнього кооператора, співробітників Махортресту на чолі з Безпальком, а нове покоління людей, виховане більшовицьким суспільством. Якщо Дмитро Стайничий — це інтерпретатор, виконавець ідеологічних гасел комуністичної партії, людина без власної думки і почуттів, то Юрій Словенко — породження індустріалізованої доби, науковець, особистість з механістичним світобаченням. Цей молодий винахідник і професор біохімії прагне створити штучний білок і штучний інтелект, а тому керується в житті лише розумом. Він не визнає ні почуттів, ні кохання. Навіть мистецтво, на його погляд, — непотрібне, його повністю замінить наука.

Славенко — це людина-робот, для якої кохання до Марти — відхилення від норми, а тому з часом він повністю позбувається свого почуття. Його вибір — Ірен Маркевич, міщанка, яка вміє пристосовуватись навіть до ворожої їй українізації. Словом, шлюб між романтичною дівчиною Мартою, сповненою ідеалізованих уявлень про життя, красу, демократію та механізованим Славенком неможливий, бо він поклоняється новітньому міщанству, прагматизму, індустріалізованому деспотизму.

ОБРАЗ МАРТИМарта Висоцька – головна героїня твору. Це молода (їй 22 роки) приваблива дівчина, яка працює діловодом статчастини. Вона має скромну зарплатню – 60 карбованців на місяць, тому змушена жити скромно і на всьому економити. В неї чимало залицяльників: сусід Давид Семенович, безробітний кооператор, Марту забавляє його вічне бурчання; продавець ковбас, а за освітою фельдшер Льова, якого Марта сприймає лише як друга; давній друг з Дніпропетровська Дмитро, для якого шлюб – це лише розрахунок; її начальник пан Безпалько, чоловік 50 років, який постійно надсилає їй квіти. Але всім їм дівчина відмовляє. Марта шукає справжнього чистого кохання, щирого почуття, яке запалає в її серці, а жоден з цих чоловіків таких почуттів в неї не викликає. Врешті Марта знаходить те, чого шукала в обличчі науковця, фронтового товариша Льови, Юрія Славенка.

Почуття виявляється взаємним і це змінює дівчину. Спочатку вона поводить себе як звичайна закохана дівчина, але згодом вона, підозрюючи щось недобре, сама розриває стосунки з Юрієм. Вона прикривається тим, що хоче залишити їхню історію кохання довершеною, а насправді Марта просто боїться відповідальності за свої вчинки, боїться реального життя, яке зовсім не таке, як в її фантазіях. Марта обманює саму себе і спочатку їй здається, що вона вчинила правильно, але, прочитавши п’єсу Ібсена “Комедія кохання” ,розуміє, яку вона зробила помилку. Всі її мрії були дуже далекими від життя, тому такий несподіваний стрімкий спуск “з неба на землю” дався їй дуже болюче. Дізнавшись про намір Славенка одружитись, Марта впадає у відчай. Врешті решт дівчина лишається сама, але тепер не у своїх ФАНТАЗІЯХ, а в реальному ЖИТТІ.

Юрій Славенко – біохімік, науковець, який прагне відкриття і цікавиться лише своєю справою; його не цікавить навколишній світ; на кохання він не зважає і вважає його лише гарним прикриттям для задоволення власних фізіологічних потреб. Він є фронтовим другом Льови, який і знайомить його з Мартою. Несподівано для себе Славенко закохується. Спочатку він не сприймає і зовсім відкидає це почуття, але згодом піддається його впливу. Він навіть починає цікавитись мистецтвом, літературою, а робота відходить в нього на другий план. Та через півтора місяці стосунків з Мартою його почуття згасли. Прочитавши статтю в науковому журналі, він повертається до науки і вважає минулі півтора місяці втраченим часом. Проте він все ж не хоче різко поривати з Мартою, тому вирішує зробити це поступово. Він дивується, коли ініціатива відходить від дівчини, але навіть радіє цьому. Йому стає відкритий шлях до одруження з Ірен, яке надасть йому хороший статус у суспільстві і позбавить від думок про фізіологічні потреби. Юрій не втрачає ні хвилини і розписується з Ірен через тиждень після розриву з Мартою. Доля дівчини його зовсім не хвилює.

Льова Роттер – давній залицяльник Марти; за освітою він фельдшер, але займається торгівлею ковбас. Був одружений, але дружина його зрадила, коли він був на фронті. Ця зрада дуже болюче вдарила по Льові. Він довго не міг прийти до тями, змінив багато місць роботи і часто переїжджав, аж поки несподівано не закохався в Марту. Дівчина сказала, що вони можуть бути лише друзями. Льова змирився з таким статусом, та все ж йому було важко. Врешті він вирішив познайомити Марту зі своїм товаришем Юрієм Славенком. Він сподівався, що вони закохаються один в одного і йому стане легше, коли Марта матиме коханого. Льова поступився місцем іншому, бо був занадто слабкий характером. Та все ж в нього залишились теплі почуття до Марти, але тепер як до сестри. Тому він допоміг їй переїхати в простору кімнату і поговорив з Славенком про одруження. Попрощатись у нього не стало сили духу.

Дмитро Стайничний – ще один залицяльник Марти, її давній знайомий. Він хоче одружитися з дівчиною лише для створення родини як ланки суспільства. Йому зовсім неважливе кохання, він вважає, що для шлюбу воно зовсім не потрібне. Він тричі приходив до Марти і робив їй пропозицію вийти за нього, але дівчина відмовила. Врешті він знайшов іншу. Давид Семенович – безробітний кооператор, сусід Марти, таємно в неї закоханий; ображений на весь світ і постійно бурчить, чим і веселить дівчину. Отримавши від неї відмову він пише їй записку, де просить перестати спілкуватись з Юрієм. Коли дівчина обурилася такій його поведінці, він, аби виправдати себе перед дружиною, написав анонімку господарю будинку, де вказав, що Марта стала утриманкою (коханкою) заможного чоловіка (а дружині сказав, що Марта намагалась звабити і його). Через це дівчині підвищили платню за житло і вона змушена була переїхати. Андрій Романович Безпалько – начальник Марти, чоловік років 50, надсилав їй розкішні букети на знак уваги й прихильності. Коли Марта відмовила йому, то він домігся її звільнення і дівчина лишилась без РОБОТИ

ІРЕН МАРКОВИЧ – дівчина 29 років, наречена, а згодом і дружина Юрія Славенка. Будучи дещо молодшою, вона мала роман з одним хитромудрим хлопцем, якого за його справи розстріляли. Ірен повернулась додому, а її мати вигадала, що дочка була у тітки в Сибіру. Тим не менш, мати дуже тривожилась, що дочка досі незаміжня. Ірен, познайомившись з Юрієм, зрозуміла, що вони стануть добрим подружжям. Кохання тепер її мало цікавило, а от надійний шлюб – куди більше. Коли Славенко завів роман з Мартою, Ірен виважено чекала, бо розуміла, що це лише недовга інтрижка. І вона виявилась права – одразу після розриву з Мартою Юрій зробив їй пропозицію і вони одружились.

Як і М. Хвильовий, М. Куліш, Підмогильний гостро ставить питання «бути чи не бути» українському національному відродженню Його активно обговорюють персонажі роману. Зокрема, їм по-різному доводиться реагувати на українізацію. Сусіди Марти — міщани, які вважають українську мову «непрестижною». Доки був офіційний курс українізації, то бізнесмен Іванчук з Винничини говорив українською мовою, коли ж влада почала нехтувати нею, то навчив своїх дітей зневажати рідну мову. А ось росіянка Ірен вчить українську мову, аби витончено боротися з українізацією й затьмарити свою суперницю Марту, водночас пропагуючи свою національну зверхність

У раціональному світі Славенка не має місця такому явищу, як нація, бо воно, мовляв, не піддається аналізові. Він читає лекції українською мовою як данину владі. Натомість Марта — свідома українка, захоплюється українською поезією, скрізь розмовляє рідною мовою: Славенко йде на перше побачення з нею, щоб попрактикуватись у мові. Національну гідність Марти влучно охарактеризувала Ірен: «Вона українка, при чому з того молодого покоління, яке не задовольняється вже українською школою на селі, виданням українських книжок, театральними виставами, як це було в батьків їхніх... По крамницях вони запитують все по-українськи, до того ж голосно, демонстративно, і вимагають, щоб їх розуміли». Автор, порушуючи проблему особи й нації, не спрощує складної картини життя, вважаючи, що майбутнє нації — у духовному багатстві й самоусвідомленні кожної особистості.

Для роману «Невеличка драма» письменник застосував своєрідну розповідну манеру. Оповідач відіграє значну роль, оформлюючи сюжетно-композиційну структуру твору. Він вдається до ретроспективного огляду передісторій героїв, роздумів над психічними станами їх, змальовує сучасний статус персонажів, аналізуючи їх душевний світ, але при цьому зберігає дистанцію і не ідентифікується з жодним героєм. Водночас відчувається іронічне ставлення до описуваних подій, особливо яскраво це звучить у назвах розділів роману, які перегукуються з назвою «Невеличка драма». Тема покинутої дівчини переосмислюється. Це не сентиментальна розповідь про зраджену дівчину, не трагічна історія покритки Катерини. Тому в наративну (оповідну) манеру вривається іронія, за допомогою якої розповідач кепкує над голослівними сентенціями та розлогими монологами, які висловлюють інтелігенти-міщани, зокрема і Славенко. Історія нерозділеного кохання поступається оповіді про внутрішній світ героїв, про розвиток мікрокосмосу людини. Останній може бути примітивним, як у міщанина, ілюзорним, як у Льови Роттера, раціоналістичним, як у Славенка, духовно багатим, як у Марти.