Реалізм (матеріальний, предметний) Починаючи з 30-х pp. XIX ст., набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах. Риси реалізму: правдиве зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей; принцип точної відповідності реальній дійсності; раціоналізм;характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя. Наведіть приклади творів цього напряму та їх авторів.
На межі ХІХ–ХХ ст. в європейській духовності, культурі й науці поступово утверджується новий тип світосприймання й мистецький напрям — модернізм. - Від якого слова походить термін «модерн»? Який його український відповідник? Модерний – сучасний, найновіший. Появу модернізму зумовили дві основні причини.
Зміни в суспільно-політичному і культурному житті кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Економічна криза й загострення соціальних суперечностей, з подальшим розгортанням національного руху в Російській імперії. Боротьба українського народу за своє національне самовизначення. З’являється нове покоління діячів – “національно свідомих українців”.1891 р. – поява першої організації молодих свідомих українців “Братства тарасівців”(І. Липа, Б. Грінченко, М. Міхновський). Учасники закликали письменників наслідувати європейські зразки.1900 р. – Революційна українська партія в Харкові. Західні українці створюють перші політичні партії, кооперативи, товариство “Просвіта”, мають українські школи й наукові товариства. Літературу вже не задовольняють форми критичного реалізму.
Модернізм (від французького moderne – “сучасний”) – комплекс літературно-мистецьких напрямів, що виникли наприкінці ХІХ ст. як заперечення натуралізму в художній дійсності, як спростування заангажованості митця й проіснували до кінця ХХ ст. Виник у Франції, пов’язаний з іменами Ш. Бодлера, A. Рембо, П. Верлена, Е. Верхарна, М. Метерлінка, В. Брюсова, О. Блока, Р.-М. Рільке. В українській літературі модернізм набув специфічних рис, ставши перш за все рухом до новітніх європейських течій.
Український модернізм Український реалізм був здебільшого народницьким, “селянським”, тому модерністи і висунули такі гасла: Оновлення й розширення тем і проблем. Відхід від переважно селянської тематики і проблематики. Перевага індивідуального над колективним. Перевага права особистості над абстрактними інтересами суспільства. Проте українські митці не поривали із соціальною тематикою, національною традицією, а поєднували її з новими західноєвропейськими віяннями.
Особливості українського модернізму Для творів молодих прозаїків, які в літературознавстві отримали назву «нової школи» (Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Володимир Винниченко, Богдан Лепкий), властиві інтелектуалізовані роздуми героїв про індивідуальні й загальнокультурні проблеми, елементи психоаналізу в розкритті характерів. На перший план виходять новітні форми й засоби зображення: міфологічні образи, символи, імпресіоністичне нюансування людських почуттів і думок.
Особливості українського модернізму Для модерної української прози характерними виявилися пошуки сильної особистості, людини, яка має сміливість відстоювати власний вибір, своє природне право гідно жити, реалізувати свої здібності. Послідовники модернізму визнавали право на існування літератури для обраних, високоінтелектуальних її читачів, навіть афішували гасло «мистецтво для мистецтва», яке митці-народники сприймали дуже критично.
Особливості українського модернізму Модернізм поривав зв’язки з традиціями класичної літератури, йому був властивий активний пошук нових виражальних засобів, він звертався до новаторських для українського письменства ідей емансипації, фемінізму, ніцшеанства. Емансипація – буквально: звільнення від залежності, вирівнювання у правах. Фемінізм – громадські рухи за досягнення рівних прав жінок із чоловіками. Ніцшеанство – філософська течія, започаткована німецьким ідеологом Ф. Ніцше, наріжним каменем якої був культ сильної особистості.
Особливості українського модернізму. Жіночі образи-характери в літературних творах уже набули цілісності й самодостатності. Героїні модерної української прози вже усвідомлювали свою потенційну рівність у правах і обов’язках із чоловіками. Зародився культ сильної, яскравої чоловічої особистості, тобто такого літературного героя, який демонстрував би свою незламність і непоборність у найскладніших життєвих ситуаціях.