Презентація створена до уроку у формі аукціону, де лотами є твори інтимної лірики Л. Костенко " Очима ти сказв мені люблю...", "Несказане лишилось несказанним", "Недумано, негадано", "Я вранці голос горлиці люблю"
Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. Гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова , як сонце, сходили в мені. Несказане лишилось несказанним. Ліна Костенко
Троянда. Це улюблені квіти творчих натур; сильні, вольові люди,що заради кохання готові на будь-які вчинки. Невпевнені в собі люди недолюблюють троянди. Айстри. Їх любять люди,що обожнюють свою роботу, мають цікаві хобі; досить часто схильні до песимізму, меланхолії, паніки. У коханні дуже віддані. Гвоздики. Улюблені квіти життєлюбів, реалістів. Ці люди завжди йдуть у ногу з часом, люблять бути в центрі уваги; може, трохи далекі від романтизму, але постійні в своїх почуттях.
Нарциси. Подобаються людям,що готові принести себе в жертву заради коханої людини. Дуже турботливі ,віддані,часто живуть інтересами близьких. Ромашка. Люди з тендітною, роматичною душею; досить часто з неврівноваженою психікою, настроєм; вірять у прикмети, і це частенько збурює їх почуття. Бузок. Пристрасні, життєрадісні люди, що постійно шукають задоволень та розваг. Завжди бажані в компаніях. Але не постійні як у настроях, так і в почуттях
1-й лот СВІТЛИЙ СОНЕТЯк пощастило дівчинці в сімнадцять, в сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози - це квітуча вишенька, що на світанку струшує росу. Вона в житті зіткнулась з неприємістю: хлопчина їй не відповів взаємністю. І то чому: бо любить іншу дівчину, а вірність має душу неподільчиву. Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Як пощастило дівчинці в сімнадцять!
2 –й лот. Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ — березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам'яті вустами.
3 – й лот. Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю я забуваю, зовсім забуваю. Я вранці голос горлиці люблю. Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? — Я вранці голос горлиці люблю! Я скучила за дивним зойком слова. Мого народу гілочка тернова. Гарячий лоб до шибки притулю. Я вранці голос горлиці люблю...
4 – й лот. Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, – на сьогодні, на завтра, назавжди! – ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік. То все разом, а ти – окремо. І сьогодні, і завтра, й навік.
5 – й лот. Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою,не ошукай і крил не обітни!Не допусти, щоб світ зійшовся клином,і не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополинимважкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях,не розміняй на спотички доріг,бо кості перевернуться в гробницяхгірких і гордих прадідів моїх.І в них було кохання, як у мене,і від любові тьмарився їм світ.І їх жінки хапали за стремена,та що поробиш,— тільки до воріт. А там, а там... Жорстокий клекіт боюі дзвін мечів до третьої весни... Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни.
Недумано, негадано. Забігла в глухомань,Де сосни пахнуть ладаном. В кадильницях світань. Де вечір пахне м’ятою,Аж холодно джмелю... А я тебе, а я тебе,А я тебе люблю... Ловлю твоє проміння. Крізь музику беріз,Люблю до оніміння,До стогону, до сліз. Без коньяку, шампана,Я вже без вороття –Я п’яна, п’яна, п’яна –На все своє життя...