Презентація до уроку в 6 класі "Жанри мистецтва. Історичний жанр"

Історичний жанр

Історичний живопис або історичний жанр — важливий жанр живопису, спеціалізований на зображенні значущих для окремого народу чи людства подій минулого

Основні види творів історичного жанру — історичні картини, розписи, рельєфи і кругла скульптура, станкова графіка. Історичний жанр часто переплітається з іншими жанрами — побутовим (історико-побутові зображення), портретом (зображення діячів минулого, групові портретно-історичні композиції тощо), пейзажем (історичний пейзаж); особливо тісно з історичним жанром поєднується батальний жанр

Якщо художник прагне зобразити певні події в історії людства, показати значення в них окремих історичних осіб, тоді він звертається до історичного жанру. Характерним для творів на історичні теми є відтворення одягу персонажів, предметного середовища, притаманних певній добі та країнам.«Запорожець» А. Монастирський

Картина В. М. Васнєцова «Жебраки співці».

Суриков В.І. «Бояриня Морозова»

Рєпін І. Ю. «Хресний хід у Курській губернії»

«Гість із Запоріжжя» (1901) Ф. Красицький

«Похорон кошового» (1900) О. Мурашко

Зображення історичних подій довгий час пов'язували з міфами, фольклорними та релігійними легендами. Власне історичний жанр сформувався в епоху Відродження, але лише в 19 ст. остаточно відокремився від алегоричного і релігійного жанрів. Христос в домі Марії та Марти

У другій половині 18 століття, в епоху Просвітництва, історичному жанру надається виховне і політичне значення: картини Ж. Л. Давида, що зображують героїв республіканського Риму, стали втіленням подвигу в ім'я громадянського обов'язку, прозвучали як заклик до революційної боротьби; в роки Французької революції (1789-1794) художник зображував її події в героїчно-піднесеному дусі, зрівнявши тим самим дійсність і історичне минуле.«Присяга депутатів в залі для гри в м'яч», 1791

У другій половині XIX століття майстри історичного жанру почали зображати не тільки події минулого, а й важливі моменти сучасного життя. З плином часу ці картини, які показали драматичні конфлікти, свідками яких були художники, перетворилися в художні документи, безцінні для наступних поколінь. Жан-П'єр Хюе, «Захоплення Бастилії революційним народом», 1789 р