Презентація до уроку "Вальтер Скотт - засновник історичного роману. "Айвенго". Історія і художній вимисел у романі."

Вальтер Скотт (1771 – 1832) “Айвенго” В. Скотт – засновник історичного роману. Історія і художній вимисел у романі “Айвенго”

Біографія письменника Є у Шотландії, у самому центрі Единбурга, на Принцес-стріт, незвичайний пам’ятник. Ця величезна споруда складається зі стрілоподібної вежі 60 метрів заввишки, що нагадує готичні собори. Під її покрівлею, на постаменті, до якого ведуть сходи,— статуя Вальтера Скотта з білого мармуру. Письменник сидить із книгою в руці. Поруч із ним — улюблений собака, який віддано дивиться на хазяїна. У нішах вежі — фігури героїв книжок В. Скотта. Це одна з визначних пам’яток столиці Шотландії. Але життя Вальтер Скотта продовжується не в білому мармурі, а в його чудових творах, поміж яких «Айвенго» — найкращий.

Що можна розповісти про автора славетного роману, який так майстерно відтворив події середньовічної Англії та образи народних улюбленців — хороброго лицаря Айвенго, відчайдушного короля Ричарда Левове Серце та вільних стрілків? За походженням Вальтер Скотт — шотландець. Він народився в родині адвоката і з дитинства був заохочений до читання. У ранньому дитинстві майбутній письменник ознайомився з історією своїх дідів та прадідів, із численними легендами, розповідями про героїчне минуле Шотландії та боротьбу за її незалежність. Минуле вітчизни дуже цікавило В. Скотта. За наказом батька він здобув юридичну освіту, деякий час працював секретарем Единбурзького суду, а потім шерифом одного з округів Шотландії. Роботу він поєднував із відвідуванням місць історичних битв, із записуванням старовинних балад, народних пісень та легенд. 1802–1803 pp. Скотт видав три томи «Пісень шотландського народу».

Шотландія. Старовинний замок Кабінет Вальтера Скотта Перші два томи — це зібрані письменником народні балади і пісні, в яких викладено думки й почуття народу, його історію. Третій том — це балади, створені самим Вальтером Скоттом. Фольклор став основним джерелом його поетичної творчості. У його поемах «Пісня останнього менестреля», «Поле Ватерлоо», «Гарольд Безстрашний» та інших реальність переплітається з фантастикою, своєрідність цих поем полягає у художньому втіленні в них історичних подій. В. Скотт створив жанр історичної поеми. Ці поеми підготували ґрунт для появи історичних романів. Досягнувши вершини поетичної слави, В.Скотт починає писати романи. Перший “Веверлі” вийшов без імені автора і зазнав великої популярності. Наступні твори письменник підписував - автор “Веверлі”. Щороку виходять з друку нові шедеври: “Гай Маннерінг”, “Антикварій”, “Роб Рой”, “Квентін Дорвард”, “Айвенго”. За 18 років В.Скотт написав 28 романів. Одночасно він виконував обов’язки шерифа, секретаря судової комісії, керував видавництвом, займався будівництвом власного замку “Абботсфорд”, який зробив справжнім музеєм шотландської давнини.

Талановитий поет, письменник Чесний, порядний, правдивий Любить подорожувати Допомагав бідним Підтримував молодих літераторів Блискучий юрист поліглот Засновник жанру історичного роману Творчий портрет письменника

Роман “Айвенго” «Айвенго» — це роман про далеке минуле, про події XII ст. У країні в цей час велася боротьба за централізацію королівської влади. У творі розповідається про безмежне свавілля феодалів, про перетворення лицарських замків на розбійничі осередки, про безправ’я та злидні селян. Письменник яскраво зображує жорстокість служителів католицької церкви, грабіжництво та насильство лицарів-хрестоносців. В «Айвенго», як і в інших своїх романах, автор подає опис особистого життя героїв в контексті історичних подій, розповідає про незвичайні пригоди та реальні історичні факти. Роман В. Скотта сприяє пізнанню та розумінню історії читачем.

Історичний роман Заснований на історичному сюжеті Роман Відтворює у художній формі певні історичні події Прозовий епічний твір Значна кількість подій Багато персонажів Великий за обсягом Словникова робота Роман — складний за будовою прозовий епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів. Роман історичний — заснований на історичному сюжеті, відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. Висновок. Роман В. Скотта «Айвенго» є історичним романом, тому що дія роману художньо відтворює події 1194 року і пов’язана з поверненням в Англію короля Ричарда з третього хрестового походу; це прозовий, великий за обсягом твір, що містить значну кількість подій, які охоплюють тривалий час, та розповідає про долю багатьох головних і другорядних героїв у розвитку їхніх характерів.

Перед читачем постає велична картина старовинної Англії, автор пов'язує славетну історію з народною фантазією, згадуючи народні легенди та балади. Таким чином місцевість немовби оживає Робота з текстом. Розділ І «У мальовничому куточку веселої Англії, який зрошується річкою Дон, за давніх часів простиралися неозорі ліси, що вкривали більшу частину невимовно гарних пагорбів і долин, котрі лежать між Шефілдом і чудовим містечком Донкастер. Залишки цих величезних лісів зостались і понині довкола маєтків Вентворт, Ворнкліф-парк і поблизу Ротергема. За сивої давнини ці краї тримав у страху казковий вонтлейський дракон; тут відбувалися запеклі битви між Білою та Червоною Трояндами; і саме тут за старих часів гуртувалися ватаги тих зухвалих розбійників, звитяги й чини яких уславили народні балади.»  Так починається роман “Айвенго”. - Як описує автор місцевість? На чому акцентує увагу читача?

Дія роману художньо відтворює події 1194 року і пов’язана з поверненням в Англію короля Ричарда з третього хрестового походу. Річард І Левине Серце (1157-1199) – англійський король (з 1189 р.) Учасник Третього Хрестового походу (1189-1192), який закінчився невдало. Повертаючись до Англії, потрапив у полон до австрійського герцога і звільнився лише тоді, коли сплатив викуп. А ще які історичні особи згадані на початку роману? Випишіть їхні імена у зошити

Держава Генріха II й залежні території Стефан I Блуаський  (близько 1096, Блуа – 25 жовтня 1154, Дувр) — король Англії в 1135 1154 роках. Практично за весь період правління Стефана в Англії продовжувалася феодальна анархія. Генріх II Плантагенет, на призвисько Короткий Плащ (5 березня 1133 - 6 липня 1189) — перший англійський король з династії Плантагенетів. Генріх II більшу частину свого правління провів у роз'їздах. Він позбавив своїх баронів права судити, закони короля були поставлені вище місцевих законів. У 1166 році було створено суд звинувачувальних присяжних. Присяжні обирались від кожної сотні (по 12 чоловік) та від кожного села (по 4 чоловіки), вони мали під присягою повідомляти шерифу й суддям про підозрілих осіб (потенційних розбійників, убивць, злодіїв). У 1184 році «Лісова азіза» проголошувала всі ліси королівства власністю короля.

Лицарська кіннота у битві при Гастінгсі Вільге́льм I Завойовник (Вільгельм Нормандський) — король Англії (з 1066 року), організатор і керівник нормандського завоювання Англії, один із видатних політичних діячів Європи XI століття. У 1066 р. Вільгельм заявив про свої права на англійську корону, хоча у нього не було кровних родичів серед англосаксонських королів. Проте у жовтні 1066 р. війська Вільгельма атакували англосаксів біля Гастінгса і у жорстокій битві розбили їх. Битва при Гастінгсі стала переломним моментом в нормандському завоюванні Англії. Влада нормандців опиралася на військову силу. Землі англосаксонської знаті конфіскувалися і передавалися у володіння північнофранцузьким лицарям і баронам.

Вільге́льм II Руди́й (близько 1056 -  2 серпня 1100) - король Англії з 1087 р., син Вільгельма I Завойовника. Своє прізвисько король отримав, ймовірно, через червоний колір обличчя. Вільгельм II увійшов до англійської історії як войовничий та безжалісний монарх, який мало переймався через долі підданих та з презирством ставився до англосаксів та їхньої культури. Поширена точка зору, що тільки завдяки недовгому періоду свого правління він не зруйнував основи англонормандської монархії, закладені його батьком. З іншого боку, Англія за Вільгельма II переживала період відносної стабільності й міцності державної влади.

Едуа́рд III  (13 листопада 1312 -  21 червня 1377) - король Англії (1327 - 1377 роки), чиї претензії на французький престол стали приводом до Столітньої війни. Був одним з найуспішніших англійських монархів Середньовіччя. Відновивши королівську владу після провального правління свого батька, Едуарда ІІ, Едуард ІІІ перетворив Англійське королівство на одну з найпотужніших військових сил у Європі. На його правління припали важливі зміни в законодавстві та системі державного врядування (зокрема, розвиток англійського парламенту). Він залишався на троні 50 років. З часів Генріха ІІІ і до Георга ІІІ ніхто з англійських монархів не правив так довго.

Висновок. Отже, ми побачили дві сили, що протистоять одна одній: сакси і нормани. Корінне населення Англії — це сакси, загарбники — це нормани. Продовжте цитати, зробить висновок «Феодали, отримавши надмірні привілеї…»; «Дуже нетривким було у той час становище маломаєтних дворян…»; «Завоювання Англії норманським герцогом Вільгельмом…»; «Майже усі без винятку саксонські принци і саксонська знать були або винищені, або позбавлені своїх маєтностей…»; «Усі монархи норманського походження віддавали явну перевагу…»; «Розмовляли виключно по нормано-французьки…».

«Нам залишилося тільки повітря, щоб дихати, втім, і його не відібрали лише тому, що інакше ми не виконали б роботу, навалену на наші плечі…» Слова Гурта «Срібний нашийник»; «Один із тих домашніх клоунів та блазнів, котрих багаті люди тримали у себе вдома для забави, щоб якось згайнувати час» Опис блазня «Мідне кільце на кшталт собачого ремеза…»; «…природжений раб Седріка Сакса» Опис свинопаса Гурта Становище простих людей За матеріалом прочитаних вами розділів роману В. Скотта «Айвенго» складіть цитатну панораму на підтвердження пригніченого становища простих людей, заповнивши другий стовпчик таблиці. Зробіть висновок.

Становище простих людей Наведені цитати вичерпно ілюструють жалюгідне становище простих людей під владою норманів, хоча й під владою «рідних» саксів їм було не краще. Щоправда, саркастичні слова Гурта надихають: у них чується натяк на протест проти пригнічення. Чи підтримує хтось зі знаті бідних рабів? «Дай, Боже, здоров’я нашому господареві Седріку за те, що він заступився за нас, як личить мужньому воїнові…» Яке, до речі, прізвисько у романі має Седрік і чому? Сакс; це прізвисько відбиває національну приналежність.

Зміст розділу ІІ Раптом на галявині з’явились чоловіки, один із них був у чернечому вбранні, і в ньому легко було впізнати ігумена Жорвоського абатства, пріора Еймера, котрий любив бенкети та інші насолоди життя. Його смаглявий супутник мав дивний напівчернечий, напіввойовничий вигляд, глибокий шрам на чолі, який пошкодив також око, надавав ще більшої суворості та лиховісності його обличчю. Незвичайним було також убрання та зброя його східних супутників. Пріор запитав дорогу до замка Седріка Сакса — Ротервуда, і Вамба умисно вказав йому неправильний шлях, бо не хотів, щоб його господар пан Седрік посварився з непроханими гостями, а вони, в свою чергу, побачили вихованку сакса — прекрасну леді Ровену.

Ідучи вказаним шляхом, мандрівники якраз і обговорювали запальну вдачу багатого сакса Седріка та красу леді Ровени, і навіть побились об заклад: пріор мав віддати своєму супутнику Бріану де Буагільберу, лицарю-храмовику, котрий нещодавно повернувся з Палестини, золотий ланцюг, якщо той визнає красу саксонки. — Виграйте його чесно, — сказав пріор, — і тоді носіть собі на добре здоров’ячко. Кажуть, Седрік Сакс вигнав із дому свого єдиного сина за те, що той наважився глянути закоханими очима на цю красуню. Пріор та лицар мало не заблукали, але зустрічний подорожній, який представився прочанином зі Святої Землі, довів їх до Ротервуду, оселі Седріка. Замок Ротервуд був фортецею, як і вимагали ті тривожні часи, коли оселя щодня могла бути пограбована та спалена. Замок оточував глибокий рів, наповнений водою. Перед входом лицар голосно засурмив у свій ріг.

Вечеря в оселі Седріка Сакса (розділи ІІІ-V) Хто саме зібрався у Седріка Сакса? Чому хазяїн зібрав таку різноманітну компанію? Яким словом можна схарактеризувати Седрика? Благородство, людяність, гостинність. Чи можна сказати, що Седрік такий люб’язний господар, що ладен задля гостей поступитися своїми принципами? Не більше трьох кроків назустріч; «розмовлятиму з вами моєю рідною мовою»; ставлення до леді Ровени і захист дівчини від сторонніх неввічливих поглядів; захист рідної мови. Чи поважає Седрік людську гідність інших так само, як власну? На жаль, ні, якщо ці люди не є йому рівнею: «Хто ж насмілився так покалічити собаку, що належала моєму рабові? »; «Дуже ймовірно, що з огляду на ту причину, котра спонукала Седріка прихистити під своїм дахом нащадка зневаженого народу, він наполіг би й на тім, щоб челядь повелася з Ісаком привітніше, але саме у цей час абат розпочав настільки цікаву розмову про породи і звички своїх улюблених псів, що Седрік не перебив би його навіть заради значно важливішої справи, аніж питання про те, чи піде єврей спати без вечері».

Чи з повагою гості ставляться до дому, в якому перебувають? Чи поводяться вони відповідно до свого звання? Сперечаються щодо краси леді Ровени, укладаючи парі; абат полюбляє випити; Бріан де Буагильбер вихваляється хоробрістю лицарів свого ордену, замовчуючи подвиги англійців. Хто вносить деякі зміни (і які саме) у розвиток подій під час вечері? Паломник посадив нещасного Ісака на своє місце біля комину і приніс йому їжу, а також розпочав розмову про англійських лицарів, про перемоги норманів на турнірі у Святій Землі. Як реагували хазяїн і гості, коли паломник урочисто називав імена переможців? «Неможливо змалювати нестямний гнів, що миттєво спалахнув на ще дужче потемнілому обличчі смаглявого храмовника»; «— Я б охоче віддав тобі цей золотий браслет, паломнику, <…> якби ти назвав імена тих лицарів… » Чому паломник не назвав ім’я шостого лицаря? Тому що ним бум він сам, Айвенго. Чому Бріан де Буагильбер назвав ім’я Айвенго, хоча міг би змовчати? Що він мав на меті? Хто вступився за честь лицаря Айвенго і чим вони заприсяглися? Чию запоруку ви вважаєте найціннішою?

Розділ VІ (скорочено) Коли вечеря скінчилась, прочанина зупинила в передпокої покоївка леді Ровени, промовивши владним тоном, що її пані хоче говорити з ним. Прочанин погодився мовчки, не заперечуючи, і невдовзі вже розповідав знатній панні все, що знав про долю її коханого лицаря Айвенго, котрий нібито врятувався від переслідувань своїх ворогів у Палестині й повертається до Англії. «Дай Боже,— сказала леді Ровена,— щоб він дістався до нас живий та здоровий і міг узятися за зброю в майбутньому турнірі, де всі лицарі країни мають показати свою міць та вояцьку спритність. Якщо Ательстан Конінґзбурзький дістане нагороду, то Айвенго, повернувшись до Англії, почує неприємні новини». Леді Ровена говорила про чоловіка, з яким була заручена з волі свого опікуна і якого не кохала, оскільки її серце належало Айвенго.

Вечеря в оселі Седріка Сакса в ілюстраціях

Уранці прочанин зайшов до комірчини єврея Ісаака, котрий був надзвичайно здивований і навіть наляканий його появою. Він попередив старого, що тому ліпше покинути замок негайно, адже ще вчора ввечері храмовик наказав своїм сарацинським слугам напасти на нього та відвезти до замку Філіппа Мальвуазена або Реджинальда Фрон-де-Бефа. Прочанин пообіцяв провести Ісаака таємними лісовими стежками. Разом вони збудили свинопаса Гурта. Коли прочанин попросив у Гурта допомоги — дати віслюка, аби старий єврей міг покинути замок, і щось прошепотів йому на вухо саксонською, той відразу ж скочив, мов опечений, і погодився виконати всі прохання. Прочанин приклав пальця до вуст, немов говорячи йому, що треба зберігати обережність, і додав: — Гурте, бережися! Ти ж завжди був розсудливий. Кажу тобі, відчини задню хвіртку… Незабаром ти знатимеш більше. Щасливо врятований єврей Ісаак захотів віддячити таємничому прочанинові. Він здогадався, що тому необхідні кінь та зброя, адже під зовнішністю вбогого мандрівника ховалися лицарський ланцюг та золоті остроги, що зблиснули, коли він уранці нахилився над ліжком. Ісаак сказав прочанинові, аби той звернувся до багатого єврея Кірджафа Джейрема з Ломбардії, який мешкав у місті Лейстері, та отримав у нього зброю й коня.

Домашнє завдання Читати розділи VI–XIX (включно) роману В. Скотта «Айвенго»; звернути увагу на опис лицарського турніру (pозділи VI–XII) та змагання стрілків з лука (pозділ XIII).