Презентація до уроку з історії України на тему: «Дендрологічний парк "Софіївка". Качанівка: Національний історико-культурний заповідник».

Національний історико-культурний заповідник

Дендрологічний парк "Софіївка" Національної академії наук України розташований в м. Умані Черкаської області, відомий далеко за межами України як одне з найвидатніших творінь світового садово-паркового мистецтва кін. XVIII – пер. пол. XIX ст.

Парк «Софіївка» заснований у 1796 р. власником м. Умані, магнатом Станіславом Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт. Він став подарунком і символом вічного кохання графа до Софії. Ця жінка вважалася однією з найкрасивіших жінок Європи. Не дивно, що для чарівної гречанки було створено диво з каменю, води, архітектурних і головне природних композицій. Щоб кохана не сумувала за батьківщиною, Софіївський парк був задуманий графом як куточок Античної Греції. Тут все виконано в цьому стилі: від вхідних башт богині Вести до білих колон павільйону Флори. І навіть зараз сучасних людей, знайомих з технологічним прогресом, вражають штучні водоспади та фонтани, непідйомні валуни Долини велетнів, таємничі колодязі в підземному тунелі.  Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено талановитого військового інженера Людвіга Метцеля. Парк був створений у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам'янкою, балками та ярами, які врізалися в гранітове підложжя, що часто виходило на поверхню. 4 березня 1805 р. С. Щ. Потоцький передчасно помер. І початковий план будівництва грандіозної „Софіївки” уже ніхто не реалізував, але те, що створено кріпаками Уманщини під керівництвом талановитого будівничого і його помічника садівника Оліви, отримало загальне визнання як шедевр садово-паркового мистецтва. В архівних документах вказується загальна сума витрат на будівництво у розмірі 2 000 250 крб. сріблом. Це відповідає 15 млн. польських злотих. Оскільки у маєтках С. Щ. Потоцького існував генеральний чинш і кріпакам платили за роботу, то у згадану вище суму ввійшла і оплата селянської праці під час спорудження „Софіївки” (на будівництві працювало близько 800 чол). Станіслав Щенсний Потоцький Софія Вітт

Загальна площа Софіївського парку становить 179,2 га, де росте понад 2000 видів дерев та кущів. Його прикрашають статуї стародав-ніх богів (Аполлона, Амура, купальни-ці-Венери), героїв (Паріса, Орфея) і філософів (Сократа, Гомера, Еврипіда, Аристотеля), мальовничі містки, аль-танки, водойми. У парку є і Єлисейські поля, і Партерний амфітеатр та багато цікавого… «Софіївка» відрізняється чудово продуманою системою гідротехнічних споруд: ставків, водоспадів, каскадів, басейнів і фонтанів. Не можна не віддати належне творцям паркового ансамблю. З першого погляду може здатися, що десь має працювати потужна система насосів. Хоча все набагато простіше, якщо не сказати - елементарно. Вода надходить в усі водойми парку по прихованих підземних шлюзах само-пливом із Верхнього озера. Завдяки перепаду висот між двома озерами - Верхнім і Нижнім - і створюється необхідний тиск води.

Південна частина Вхід до парку зі сторони вул.Садової Парк починається з головного входу по вул. Садовій. За ним - центральна алея. Башти головного входу, споруджені у 1850-1852 рр., збереглися до нашого часу разом з в'їздними воротами та хвірткою. Огорожа від башт багато разів змінювалась - від дерев'яної на цегляних стовпчиках до металевої на гранітних колонах Алея закінчується павільйоном Флори. Перед ним – площа, від якої, обгинаючи павільйон, роз-ходяться дороги – до Верхнього Ставу, на терасу Бельв’ю, до поляни Дубинка – у Центральну і Західну частини парку Праворуч по ходу Головної алеї роз-ташована Тарпей-ська скеля. На ній – дерев'яна альтан-ка, яку встанов-лено в 1839р. Скеля названа як півден-но-західна стіна Ка-пітолійської фор-теці Стародавнього Риму, яка зберегла-ся до нашого часу. За Потоцьких тут закінчувався парк

У парку можна побачити багато чудасій… Фонтан Змія - найкрасивіший і оригінальний з усіх софіївський фонтанів. Він влаштований посеред Нижнього озера. Стовп води заввишки до 20 метрів виривається з широко розкритої пащі гігантської змії. Воістину незабутнє видовище! У центральній частині парку розташований Великий водоспад. Вода зривається з висоти близько 15 метрів. Біля підніжжя водоспаду є озеро, на якому живуть білі лебеді.

Грот страху та сумніву (Грот Тантала) – велика гранітна брила вагою більше 300 тонн, зависла без опори і утримується лише на трьох точках. Надійність цієї споруди перевірила сама природа. У 1838, 1976, 1986 роках, коли в Умані траплялися значної сили землетруси, грот залишився неушкодженим. Над Гротом страху і сумніву, біля Великого водоспаду розташований невеликий п'єдестал. Колись тут стояла статуя Амура, виконана з білого мармуру. З оригінала збереглися лише крила Амура. 1996 року, за фотографіями, вона відлита київським скульптором І. Д.  Дідуром з органічних матеріалів і встановлена на своєму місці. Статуя зображає хлопчика, який порозкидав всі свої стріли, тятива, що з'єднувала кінці лука, розірвана. Амур відхилився назад і ламає і свій лук. В основу композиційного рішення центральної частини парку покладені сюжети з міфології Стародавньої Греції та Риму, а деякі місця нагадують оселю грецьких богів, героїв, письменників та філософів…

Найгучніша частина парку – Амстердамський шлюз. Саме тут можна стати пасажиром човна, який курсує водами підземної річки Ахерон. У грецькій міфології – це ріка, якою похмурий перевізник Харон більше 223 м, ширина і висота – попереправляє душі померлих у підземне царство Аїда. Її довжина 211 м, а починаючи від Верхнього ставка  – З м. Глибина води в каналі досягає 1 м. Протягом всього підземного каналу влаштовано 4 люки, з допомогою яких частково забезпечується його освітлення, а також здійснюється ареація (провітрювання). Бюст Гомера

Західна частина парку починається із входу по вул. Київській. Тут розміщені адміністра-тивно-господарські будівлі, створено розарій - де зростає більше 5000 екземплярів понад 150 сортів троянд На схилі розташована природна діброва Дубинка. На цьому місці колись був дубовий ліс, але від нього зберігся лише один старий дуб (віком ≈400 років) на галявині біля Китайської альтанки. Під час Другої світової війни окупанти вибрали поляну Дубинка місцем поховання своїх воїнів. Китайська альтанка зроблена повністю з дерева і пофарбована в різні кольори, крита гіллям модрини. Народні перекази сповіщають, що саме під 400-літнім дубом зустрічалися герої селянського антифеодального повстання 1768 року під проводом М .Залізняка та І. Гонти. Старий дуб

У північній частині “Софіївки” розміщений Англійський парк. Він займає територію у формі трикутника площею біля 2 га. Його вершина торкається воріт Уманської сільськогосподарської академії. Одну сторону трикутника обмежує широке асфальтоване шосе, обсаджене столітніми липами. Друга сторона межує з партерним амфітеатром, а на лінії основи знаходиться поляна з бюстом Сократа. Територія Англійського парку густо порізана досить складним лабіринтом стежок. Фонтан Семиструмінь влаштований в перший період будівництва парку. Фонтан є невеликим круглим басейном з ажурною бронзовою вазою посередині. З центра вази вириваються вгору сім пружних струменів води. Вода до фонтану подається підземним самотічним водогоном від Ахеронтійського озера. За рахунок перепаду місцевості висота центрального струменя фонтану досягає 5 м. Зайва вода скидається через підземні водостоки в Нижній став.

Національний дендрологічний парк “Софіївка” в Умані на Черкащині – перлина світового масштабу, яку вже давно потрібно внести до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. По своїй красі, вишуканості, грандіозності та мальовничості “Софіївка” не поступається кращим зразкам садово-паркового мистецтва світу: Версальському палацовому парку, Потсдамському королівському парку Сан-Сусі, петергофським садам і паркам. На честь уманського парку навіть називають планети (планета під номером 2259 з 1985 року офіційно носить назву “Софіївка”), йому присвячують твори (Станіслав Трембецький, поема “Zofiуwka”). Важко уявити, яких титанічних зусиль було докладено задля того, щоб дика місцевість перетворилася в казковий парк. Шедевр, що з'явився більше двохсот років тому, чарує нас і сьогодні, і є вічним пам'ятником одному з найпрекрасніших почуттів – коханню.

Створений 1981 року на основі палацового ансамблю та парку дворянської садиби, заснованої в 1770-х роках, яка на сьогодні є єдиною серед українських садиб, що збереглася в комплексі. В лютому 2001 року парку надано статус національного. Урочище Качанівка розкинулось на околиці села у горбистій місцевості. Верхнє плато займає палацовий комплекс будівель, які є пам'ятниками архітектури, нижнє — мальовничий парк з 12 ставками, павільйонами, скульптурами, парковими містками, «руїнами», амфітеатром.

Епоха руйнації для садиби настала з прихо-дом радянської влади  у 1918р. Лише в 1981 р., завдяки передовій укра-їнський інтелігенції естетична вартість Кача-нівки належним чином була оцінена вітчизня-ними спеціалістами. Згідно з постановою ЦК Компартії України та Ради Міністрів УРСР від 24 листопада 1981р.

Протягом майже всього ХІХ ст. Качанівка була і своєрідним музейним центром, де були зібрані видатні твори як західноєвропейських майстрів ХVІІІ – ХІХ ст., так і відомих українських та російських художників. Справжню славу провінційній садибі принесла величезна колекція українських старожитностей, яку все своє життя формував В. В. Тарновський-молодший. Він розумів, що будь – які реліквії, сховані від очей народу втрачають свою цінність, тому попіклувався про своє зібрання і передав його Чернігівському губернському земству для влаштування публічного музею.  Наприкінці  ХІХ ст. у Качанівці з΄явилися нові господарі – цукрозаводчики Харитоненки. Глава родини, Павло Іванович, був не лише багатою людиною, промисловцем, землевласником, а й доброчинцем. Тож меценатська традиція, започаткована в садибі Тарновськими, продовжувалась і надалі. Харитоненки підтримували тісні взаємини з К.Сомовим, В.Сєровим, К.Петровим – Водкіним, М.Добужинським.

 Качанівський парк, виплеканий трьома поколіннями Тарновських, є одним з найбільших пейзажних садів в Україні і Європі. Та не в розмірах його унікальність, а в тому, що він увібрав в себе все найкраще, чим багате світове паркове мистецтво і українська природа. У різномаїтті кольорів і пахощів, у кришталевій чистоті джерел, у дзеркальній гладі великих і малих ставків зачаровує парк своєю неповторною красою. Тут збереглись паркові мости, овіяні легендами гірки Кохання і Вірності, «Романтичні» руїни на березі Великого ставу, які є унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва XVIII ст. У парковому масиві нараховується понад 50 порід дерев і 30 видів кущових. У формуванні художнього образу парку особливу роль відіграють хвойні породи, акліматизовані в лістостепу — ялина, сосна кедрова, сосна Веймутова, модрина, ялиця сибірська, кипарисовик горіхо­плідний. З порід екзотів привертають увагу бархат амурський, лох вузьколистий, птелея, катальпа. 

     Колекціонуванням В. В. Тарновський захопився ще в студентські роки. Основу його унікального зібрання складали козацькі реліквії і безцінна шевченкіана. Серед раритетів колекції були шабля Богдана Хмельницького, особисті речі Івана Мазепи, Семена Палія, Павла Полуботка, Кирила Розумовського, козацькі шаблі клейноди, гетьманські універсали, портрети багатьох відомих діячів козацького руху.   Це був справжній музей українознавства, заповіданий колекціонером-меценатом Чернігівському губернському земству для створення музейних експозицій. Качанівська колекція оцінювалась сучасниками в кілька сотень тисяч карбованців сріблом. Насправді ж, вона була й залишається, хоч і в розрізненому вигляді, безцінною.  Інтерес до колекції привів у Качанівку 1880 року Іллю Рєпіна для продовження роботи над знаменитою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Протягом майже всього літа художник з натхненням замальовував козацькі реліквії, писав портрети господарів садиби, пейзажі, захоплено працював над картиною «Вечорниці».