Презентація до уроку з історії України у 10 класі на тему " Україна в роки Першої світової війни. Воєнні дії у 1914-1915 рр."
Тема уроку: Воєнні дії на території України у 1914 р. Захоплення російськими військами Східної Галичини та Північної Буковини.
Мета уроку: пояснити, які події Першої світової війни відбувалися на українських землях у 1914—1915 рр.; визначити особливості російської окупаційної політики в Галичині та на Буковині в 1914—1915 рр.; схарактеризувати участь у бойових діях Українських січових стрільців у 1914—1915 рр.; пояснити зміст понять і термінів «Галицька битва», «Галицько-Буковинське генерал-губернаторство», «депортація»; розвивати вміння учнів аналізувати й узагальнювати історичний матеріал; виховувати в них зацікавленість до історії.
пояснити, які події Першої світової війни відбувалися на українських землях у 1914—1915 рр.; визначити особливості російської окупаційної політики в Галичині та на Буковині в 1914—1915 рр.; схарактеризувати участь у бойових діях Українських січових стрільців у 1914—1915 рр.; пояснити зміст понять і термінів «Галицька битва», «Галицько-Буковинське генерал-губернаторство», «депортація»; розвивати вміння учнів аналізувати й узагальнювати історичний матеріал; виховувати в них зацікавленість до історії.
План уроку Воєнні дії на українських землях у серпні 1914 — березні 1915 р. Російська окупаційна політика в Західній Україні в 1914—1915 рр. Воєнні дії на українських землях навесні—восени 1915 р. Політика австрійської влади після повернення в Західну Україну. Участь Українських січових стрільців у воєнних діях 1914—1915 рр.
1. Яка країна на початку XX ст. визначила свої зовнішньополітичні пріоритети таким чином: «…твердо приймаються такі завдання на найближчі роки: 1) приєднати західні землі та належною поступовістю викорінити тут мазепинський дух; 2) заволодіти протоками, які мають для нас виключне стратегічне значення для виходу нашого флоту з Чорного моря до Середземного»? А Румунія; Б Росія; В Німеччина; Г Австро-Угорщина; Тестування
4. Головна українська рада (ГУР) в серпні 1914 р. закликала українців-галичан: А до протесту проти закриття державною владою українських організацій — «Просвіта», «Пласт» ; Б до визнання провідної ролі Національно-демократичної партії в українському політичному русі; В до мобілізації людських і матеріальних ресурсів із метою подолання наслідків Брусиловського прориву Гдо боротьби за визволення України шляхом усебічної підтримкиАвстро-Угорської імперії Тестування
8. Заповніть пропуски у тексті, використовуючи наведені слова. Австро-Угорщина під гаслом возз'єднання ….планувала приєднати до своїх володінь,… і … котрі перебували у складі Російської імперії. Росія, під прикриттям віковічної мети об’єднання всіх …., претендувала на.…, …. і …., які входили до Австро-Угорщини. Слова: «руські землі», "брати-русини", Східна Галичина, Закарпаття, Північна Буковина, Волинь, Поділля. Тестування
Чи можна вважати політику Російської та Австро-Угорської імперій стосовно українства на початку війни репресивною? Обґрунтуйте власну точку зору. Схарактеризуйте ставлення політиків Наддніпрянської України до війни. Як було засновано СВУ? Якою була його діяльність у роки війни? Визначте особливості українського руху в Західній Україні на початку війни. Як відбувалося формування українських добровольчих військових підрозділів у складі австро-угорської армії?
У західній частині Наддніпрянської України в прикордонних районах між Російською імперією та Австро-Угорщиною в роки Першої світової війни розміщувався Південно-Західний фронт, що був складовою Східного фронту. До нього на початку війни входили 3-тя, 4-та, 5-та й 8-ма російські армії, яким протистояли 1-ша, 2-га, 3-тя й 4-та австро-угорські армії. Воєнні дії розпочалися бойовими операціями в Галичині. Воєнні дії на українських землях у 1914 —1915 р.
Воєнні дії на українських землях у серпні 1914 — березні 1915 р. З початком війни територія України перетворилась на арену жорстоких боїв між російською армією та військами австро-німецького блоку. На Східному фронті російська армія, що вела бойові дії з австрійською армією на українських землях, мала спочатку значні успіхи. Військові російської армії у Першій світовій війні
На Україні Південно-Західний фронт (Східний фронт), простягався на 450 км від Івангорода до Кам’янця-Подільського. Командуючим був генерал Микола Іванов (зліва), а з березня 1916 р. – Олексій Брусилов (праворуч). На Південно-Західному фронті розгорнулася грандіозна Галицька битва, що тривала з 18.08 до 21.09.1914 р., в якій з обох сторін брали участь понад 1,5 млн. вояків. Спочатку успіх був на боці австро-угорської армії, але росіяни отримавши підкріплення, захопили Львів, потім – Галич, взяли в облогу Перемишль і вийшли до Карпат. Російські війська змусили австрійські залишити територію Галичини Галицька битва
Звернімося до джерел “…Багата поміщицька садиба князя Радзивілла мала відбиток військового лихоліття: розкішні клумби витоптані, кущі жасмину та бузку поламані, ганок з колонами засмічено, кругом люди …, метушня – тут розташувався штаб російської 8-ї армії…Ось до ганку, ледь не розтоптавши людей, підлітає на коні козацький сотник. Сам почорнів від втоми, але обличчя сіяє. Він махає конвертом і кричить:“ Лист Його Високому сіятельству!” Розкривши конверт я проговорив рівним голосом, воліючи не показати своєї радості:“ Панове! Наші передові частини увійшли до Львова!” Від криків “Ура!” затремтіли стіни старої родової маєтності…” З листа С.Шептицького братові митрополиту А.Шептицькому Із “Спогадів” О.Брусилова “…Росіяни атакують. Ми зазнали поразки. В районі Гнилої Липи точаться тяжкі бої…” Як оцінюють події серпня-вересня автори документів? Чому?
Під час бойових дій 1914 року проявили себе добре підготовленими та надійними вояками в австро-угорській армії українські січові стрільці. Попередні плани австрійського командування – використовувати легіонерів як витратний матеріал з тим щоб поступово його позбутися у боях з противником – були змінені: січовикам почали доручати важливі ділянки фронту. Так, австрійське командування доручило українським січовим стрільцям оборону Ужоцького перевалу, який вони мужньо захищали з 25 по 28 вересня. Це було перше бойове хрещення січовиків, і вони витримали його з честю, не пропустивши ворога.
Відступаючи, австро-угорська влада розгорнула масштабні репресії проти українського населення, вважаючи, що причиною поразки була зрада українців, які нібито таємно допомагали росіянам. Наприклад, місцева влада Закарпаття повідомляла у Будапешт: «В українському народі помітні симпатії до росіян всюди проявляються, на їх прихід сподіваються». Тисячі людей за звинуваченням у зраді були відправлені в спеціальні табори в Австрії, де їх тримали без суду і слідства. Особливо відзначився жорстоким режимом табір Талергоф у Штірії, який називали «українською Голгофою», де лише від тифу загинуло понад 1 тис. осіб. У Львові 20.08.1914р. заарештували 1200 осіб, більшість із яких опинилась в сумнозвісному таборі. Всього під час репресій було страчено майже 36 тис. українців. Репресивна політика австрійської влади
На завойованих територіях росіянами було утворено Гальцько-Буковинське генерал-губернаторство, яке поділялося на чотири губернії: Львівську, Перемишльську, Тернопільську та Чернівецьку. На захоплену росіянами територію було призначено військову адміністрацію на чолі з генерал-губернатором графом Г.Бобринським. Керувати повітами і містами призначались російські чиновники, а сільськими общинами – офіцери царської армії. Характер російського окупаційного режиму пов’язувався з умовами воєнного часу. Російська влада була переконана, що західноукраїнські землі залишаться у складі імперії назавжди. Тому військова адміністрація вдалася до дискримінаційної політики щодо освіти, українського слова, діяльності українських організацій, врегулювання прав власності, виконання військової повинності тощо. Російська окупаційна політика в Західній Україні в 1914—1915 рр.
Звернімося до джерел «Східна Галичина та Лемківщина — споконвічна корінна частина єдиної великої Русі; у цих землях корінне населення завжди було російським, устрій їх через це повинен ґрунтуватися на російських засадах. Я буду запроваджувати тут російську мову, закон та устрій». Генерал-губернатор Гальцько-Буковинського генерел-губернаторства Г. Бобринський заявляв:
Заходи російського окупаційного режиму в Галичині Закривалася українська преса, заборонялося видавати книги українською мовою, припинялася діяльність українських партій, «Просвіт» та інших культурно-освітніх і громадських організацій. Розгорнулася реорганізація шкіл за російським зразком і переведення їх на російську мову навчання. Навчальні заклади забезпечувалися новими підручниками, написаними російською мовою. Планувалося також русифікувати Львівський університет, але здійснити це не встигли у зв’язку з відступом російської армії. Політику русифікації нової адміністрації підтримували лідери місцевих москвофілів: В.Дудикевич, С.Бандасюк, Ю.Яворський.
Заходи російського окупаційного режиму в Галичині У жовтні 1914 р. на території генерал-губернаторства розпочалася діяльність жандармського відділу. Його керівник, полковник Мезенцев, зазначав у звіті, що за кілька місяців діяльності відділ здійснив близько 1000 обшуків і 1200 арештів. Адміністрація генерал-губернаторства застосовувала до неблагонадійних осіб депортації. У 1914—1915 рр., за твердженнями Г. Бобринського, його розпорядженнями й військовими з краю до Сибіру та інших віддалених районів було вислано 10 тис. і переселено 2364 особи (серед них багато греко-католицьких святенників).
Заходи російського окупаційного режиму в Галичині Митрополит Української греко-католицької церкви А.Шептицький був заарештований 19 вересня 1914 р. та вивезений до монастирської тюрми у Суздалі, де він утримувався аж до революції 1917 р. Майже 200 уніатських громад було перетворено в православні парафії. Також набуло поширення взяття заручників. 22 вересня 1914 р. у зв’язку з поширенням випадків шкідництва та псування майна вперше було взято заручників. Це були євреї з числа банкірів, підприємців та інтелігенції. У 1915 р. під час відступу російської армії з краю було вивезено 554 (за іншими даними — 700) заручники.
Звернімося до джерел «Тепер, коли до нас дійшли точні відомості про цілковитий погром українського життя в Галичині, коли київські дільниці й тюрми переповнились вивезеними галичанами, серед котрих були професори університету, поважні старі священики, інтелігенти всіх професій, жінки, діти, селяни, гірські гуцули, коли ми побачили, що вихоплено з хати зненацька, без грошей, часто – густо напіводягнене, залякане до смерті, що везуть їх до Томської, Іркутської, Архангельської, Астраханської губерній без засобів, невідомо на яку долю і на який час, от тоді ми, київські українці, збагнули як слід, що таке уявляє собою “Освободительная” війна і яку долю готують нашому народові її подібні наслідки…» Уповноважений Всеросійського союзу міст Д. Дорошенко про свої враження від дій окупаційного режиму в Галичині
Заходи російської влади у Наддніпрянській Україні У підросійській Україні з початком війни і оголошенням на більшій частині її території воєнного стану, царські власті посилили поліційні репресії проти українства. Було закрито майже всі українські організації та газети. У листопаді 1914 р. загальновизнаний лідер українства М.Грушевський разом з родиною повернувся до Києва, царські власті арештували його за «антиросійську діяльність» і відправили до Лук'янівської в'язниці. У лютому 1915 р. М.Грушевського вислали етапом до Сибіру. Незабаром він потрапив у Поволжя під поліційний нагляд.
На початку зими 1914 р. російські війська вели важкі, кровопролитні бої в передгір’ях Карпат. У результаті вони зайняли Карпатський хребет. Таким чином, у грудні 1914 р. росіяни оволоділи Галичиною, Буковиною і Закарпаттям. На початку 1915 р. війська перейшли до оборонних боїв з австрійцями уздовж Карпатського хребта. На зайнятих територіях розгорнулась русифікаторська політика. Грудень 1914 – початок 1915
У січні–березні російська армія, завдавши поразки австро-угорським військам у Карпатах, здобула важливе місто-фортецю – Перемишль. Однак у квітні наступ припинили через нестачу припасів. 2 – 5.05.1915 р. стався Горлицький прорив німецько-австрійських військ. Російські війська залишили Галичину. 3.06.1915 р. – Перемишль, 22.06 – Львів. Росіяни втратили 500 тис. полоненими. Лише восени 1915 р. фронт було зупинено по лінії Кам’янець-Подільський – Тернопіль – Кременець – Дубно. До осені 1915 р. під окупацію потрапили Східна Галичина, Північна Буковина і 5 повітів Волині. Лінія фронту відійшла далі ніж на кінець 1914 року. Зазнавши значних втрат в кінці 1915 р., Росія перейшла до позиційної оборони. За зиму 1915-1916 рр. російська армія поповнилась резервістами і почала готуватись до реваншу. 1915
Бойовий шлях Українських Січових Стрільців (УСС) На основі даних таблиці охарактеризуйте участь УСС у бойових діях на початку війни Дата Подія Кінець серпня 1914 р. Формування першої (Д. Вітовський) і другої (Е. Коник) сотні у Львові 30 серпня 1914 р. Передислокація легіону УСС до Стрия 3 вересня 1914 р. Складення січовиками присяги у м. Стрий Початок вересня 1914 р. Передислокація січовиків на Закарпаття 25—28 вересня 1914 р Перші бої січовиків на Ужоцькому і Верецькому перевалах Вересень 1914 р. Дії партизанських двадцяток січовиків у Карпатах Жовтень 19І4р. Участь УСС у контрнаступі австрійських військ Грудень 1914р. – січень 1915 р. Охоронно-розвідувальна служба на Карпатських перевалах
Бойовий шлях Українських Січових Стрільців (УСС) у 1915 році У люті морози, долаючи вкриті глибоким снігом круті схили, січові стрільці зайняли Славськ й Лавочне. На початок березня стрільці вийшли в район гори Маківка. 28 квітня — 2 травня 1915 р. сотні УСС брали участь у бою за гору Маківка поблизу Славська. Це місце було ключовим пунктом оборони австрійської Південної армії, оскільки не давало російським підрозділам пробитися долинами річок до Тухлі й Славська. Січовики в запеклих сутичках захищали свої позиції. Кілька разів гора переходила з рук у руки. 3 травня австрійське командування вивело звідти УСС унаслідок отриманих ними значних утрат, а наступного дня російська армія захопила гору. У бою за Маківку загинули 42 стрільці, 76 були поранені й 35 потрапили до полону. Полеглих поховали на південних схилах гори, де й сьогодні стоїть пам’ятний знак.
Яскравою сторінкою воєнних дій того часу стали бої за стратегічну висоту в Карпатах – гору Маківка. Ця висота декілька разів переходила з рук в руки. Кульмінаційним моментом битви стало 1 травня. У цей день росіяни після сильного артилерійського обстрілу захопили гору, але легіонери пішли на штурм і відбили її. Перевага далася січовикам не легко: 42 легіонера було вбито і 76 поранено. Згодом один із німецьких генералів сказав про стрільців: «Мої баварці б'ються як леви, а українці – як чорти». Після цього австрійське командування відвело січових стрільців з фронту на відпочинок і дало дозвіл на базі легіонерських куренів створити полк.
Звернімося до джерел «Дим з наших і московських шрапнелів сповив гору туманом, зносився над нею мов над вулканом. Щохвилини прошибали той дим блискавиці - то, рвалися шрапнелі. Не поодиноко, а так як пащі цілими батареями плювали ними по чотири, по шість, по десять. А їм відповідала гора, вибухами землі. В цих вибухах столітні потрощені смереки, фонтани каміння, а в суміш людської руки, ноги, людське м'ясо... Клекотіли по обох боках скоростріли, при землі гупали ручні гранати - здавалося гора рухається, дихає пеклом. Так минала година за годиною. Це був третій пам'ятний день московського наступу на Маківку. Змагалися дві сили. Одна сказала за всяку ціну візьму, а друга відповіла: за всяку ціну не віддам. Зі спогадів учасника битви українських січових стрільців за гору Маківка
30 травня — 1 червня 1915 р. УСС, беручи участь у наступі німецько-австрійської армії, вели важкі бої з російськими військами під Болеховом. Наприкінці червня вони билися за Галич. Улітку 1915 р. керівники Загальної української ради звернулися до імператора Франца Йосифа з пропозицією збільшити кількість вояків УСС до 12 тис. осіб і реорганізувати легіон у бригаду. Імператор пообіцяв розглянути це питання з командуванням армії. 21 серпня 1915 р. Начальна команда австро-угорської армії створила Перший полк УСС як самостійну військову одиницю у складі 55-ї австрійської дивізії. Його командиром став кадровий військовий Григорій Коссак. У вересні—жовтні 1915 р. УСС вели запеклі бої з російськими військами в подільських степах між річками Серет та Стріпа. Запеклий бій, що перевершував усі попередні, відбувся 9 жовтня — 9 листопада 1915 р. поблизу села Семиківці на Стрипі. Саме завдяки героїзму січовиків він завершився перемогою австро-угорської армії. Утрати УСС становили: 40 загиблих, 80 поранених і понад 100 полонених. Це був другий після Маківки великий бій, у якому полк УСС відзначився надзвичайною хоробрістю й стійкістю. В одному зі звітів німецького командування в цей період зазначалося, що українські стрільці — «найкращий відділ з усієї австро-угорської армії». Незабаром після Семиківського бою полк УСС відвели до тилу, де він перебував до травня 1916 р. Бойовий шлях Українських Січових Стрільців (УСС) у 1915-1916 рр.
У серпні-вересні 1916 року легіон УСС брав участь у виснажливих боях на горі Лисоня під Бережанами, де Січові стрільці потрапили в оточення і вирватися вдалося лише невеликій їх частині. Тут у боях на схилах Лисоні сотні юних патріотів загинуло. Полк УСС втратив убитими, полоненими та пораненими понад тисячу старшин і стрільців. Тих, хто потрапив у полон, відправли у табори військовополонених у Симбірськ і Царицин. Залишки полку було виведено в тил. 17 лютого 1917 року полк знову повернувся на фронт під Бережани, де втупив у бій на початку липня 1917 року під час загального наступу Південно-Західного фронту російської армії. Наступ росіян був невдалим, бо солдати вже не хотіли воювати. У 1917 році військові легіону УСС займалися навчально-освітньою роботу в містечках та селах Західної України. У складі австро-угорської армії в роки війни легіон (полк) УСС своєю стійкістю та відвагою в бойових операціях здобув визнання в командування. Бойовий шлях Українських Січових Стрільців (УСС) у 1916 рр.
Бесіда за запитаннями 1) Коли відбулася Галицька битва? 2) Яка подія стала останнім воєнним успіхом російської армії на Східному фронті в 1915 р.? 3) Хто очолював Галицько-Буковинське генерал-губернаторство? 4) Що таке депортація? 5) Коли відбувся бій за гору Маківка? 6) Хто став командиром полку УСС 21 серпня 1915 р.?