Презентація до уроку з української літератури для 11 класу з теми: "Євген Маланюк. Життєвий і творчий шлях поета."

Євген Маланюк

Євген Маланюк народився 20 січня 1897 року в селі Ново-Архангельську на Херсонщині. За спогадами письменника, «матері я завдячую дві речі: серце і мистецтво. Батькові — життьову свою невдачу... З батька мого був «інтелігент», що, всупереч всім обставинам і спокусам, залишився національним до кінця, не зрадивши ні свого роду, ні своєї раси»

Єлисаветградське земське реальне училище стало Alma mater для багатьох видатних єлисаветградців. Його випускниками є відомі письменники, художники, актори, музиканти. Серед них — видатні актори М. Садовський,  П. Саксаганський,  Гнат Юра, композитор і диригент  К. Шимановський, видатний поет Є. Маланюк, письменник  Ю. Яновський, академік Петро Проскура. Є. Маланюк навчався в 1906-1914 рр. Єлисаветградське реальне училище

Внук кремезного чумака, Січовика блідий правнук,— Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну... Євген Маланюк — випускник 7-го класу реального училища. 14 червня 1914 року, Єлисаветград.

Петербурзький політехнічний інститут

. Євген Маланюк після закінчення Київської військової школи. 1916 р. У 1914 році юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера. Назустріч йдуть криваві доби. Гримить грозою грізний бій.

. Каліський табір інтернованих воїнів армії УНР (Польща). 1922(7) р. Чужа земля, чужі похмурі люди — Й саме життя, здається, вже чуже...

У таборах на території Польщі інтернована Армія УНР не склала зброї і продовжувала вишкільну та культурно-просвітницьку діяльність. У 1920 році разом з Армією УНР (Української Народної Республіки) Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин.

Ми за житія горіли в пеклі,— О незнищенна міць огнива! І лиш на серці цім запеклім Кров запеклася чорним гнівом. Ми перейшли всі кола муки — І ось прозріли. В пітьмі ночі. Редколегія таборового журналу "Веселка". Каліш-Щипьорно. 1922р. Сидять: Михайло Селегій, Федір Крушинський, Євген Маланюк. Стоять: Антін Коршнівський та Іван Зубенко. Євген Маланюк 1922 року разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка».

Діаспора – розсіяння по різних країнах народів, вигнаних за межі батьківщини завойовниками. Міграція – переселення народів у межах однієї країни. Імміграція – в’їзд чужоземців до будь-якої країни на постійне місце проживання. Еміграція – переселення із своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними або релігійними причинами. СЛОВНИК

Подєбрадський замок - осідок Української господарської академії Наступного року закінчив Подєбрадську академію в Чехословаччині (1923-1928 рр.), отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі.

Збірка «Стилет чи стилос?». Вийшла у світ у 1925 році у Подєбрадах. Це друга з упорядкованих Євгеном Маланюком книг поезій (перша «Гербарій»), проте їй випало стати першою книгою, що побачила світ. До збірки увійшли поезії, написані протягом 1921-1925 років Назва збірки ніби ввібрала в себе програму життя і творчості письменника: стилет - зброя в руках воїна, стилос - перо літописця. 

Стилет – це вбивча й безжалісна зброя. Від удару в серце або в печінку жертва вмирала майже миттєво й беззвучно. Навіть лицарський обладунок не рятував. Тонке лезо легко проходило в стики між металевими пластинками панциря й жалило в печінку. А назву свою стилет отримав тому, що був схожий на стилус. Такий же загострений з однієї сторони й тупий з іншої, там де перебуває рукоять. «Stiletto» – по-італійському «маленький стилус». «Стилосом» у прадавній Греції називали інструмент для письма. Представляв він собою невелику паличку. Один кінець стилоса був загострений, а інший – сплющений. Стилосом писали на дощечках, покритих воском. Світлий віск покривав темну дощечку, і якщо його дряпали гострим кінцем стилоса, залишався добре видимий слід.

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І ввесь дзвенить од гимнів п'яних птиць Співа трава, ніким ще не зім'ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих дів... А тут — жаха набряклий вітром обрій: Привабить, зрадить і віддасть воді. Та тільки тут веселий галас бою — Розгоном бур і божевіллям хвиль Безмежжя! Зачарований тобою, Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль!  Стилет чи стилос? - не збагнув

Празька школа Що лаври?.. Що хітони Париж, побіди, арки?.. Позичте дві корони, Куплю собі я "парки". Гоген-Євген, стилет і стилос". Строфа музично так бринить. Коли йому лише не хтілось Палити, їсти, їсти й пить? Дружній шарж па поета в журналі "Подєбрадка" (1924.—№3). Епіграма Леоніда Мосендза, малюнок Юрія Матушевського 1929 року Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».

Це - феномен, який не має аналогів у світовій літературі ХХстоліття, оскільки безпосередньо пов'язаний із процесами національного становлення і тими катастрофами, що випали на долю української політичної нації. Основу «Празької школи» складали вчорашні учасники визвольних, нещасливих для України, змагань 1917-1921 років, інтерновані в табори, зокрема на землях Польщі. Тут, поблизу міста Каліш, було зроблено спробу об'єднати творчу енергію погромленого українства на основі художньої літератури. Естетична платформа «Празької школи»: яскравий неповторний історіософізм, націєтворчий пафос.   Празька школа - умовна назва українських поетів та прозаїків, які після громадянської війни 1920-х років опинилися за кордоном, переважно в Європі, і тривалий час мали своїм культурно-організаційним центром Прагу.

Представники “Празької школи”

Варшава. Євген Маланюк у своєму робочому кабінеті. Середина 30-х років. Завжди напружено, бо завжди — проти течій. Завжди заслуханий: музика, самота. Так, без шляху, без батька, без предтечі. Так — навпростець — де спалює мета. Сам себе Є. Маланюк назвав імператором залізних строф! Ця фраза міцно вкоренилася в літературі стосовно життя й творчості Маланюка, у спогадах про нього. Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині. А ще Є. Маланюку належить відома фраза, що стала афоризмом чи навіть його гаслом: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її поети».

М У Р   (МИСТЕЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКИХ РУХ) Організація об’єднувала письменників із різними поглядами на долю української літератури. Велика доля діяльності МУРу полягала в дискусіях про модернізацію української культури і наближення її до світової. Це організація українських письменників, що проживали в таборах для переміщених осіб у німецькій еміграції в 40-ві роки ХХ ст.. МУР був утворений у вересні 1945 р. у місті ФЮРТ недалеко від Нюрнберга та проіснував приблизно до кінця 1948 р. РОКИ МУРа. АУГСБУРГ, НІМЕЧЧИНА, 1946 Р. СИДЯТЬ: ЄВГЕН МАЛАНЮК, ЮРІЙ ШЕВЕЛЄВ; СТОЯТЬ: ВАСИЛЬ БАРКА, УЛАС САМЧУК, ІГОР КОСТЕЦЬКИЙ

НЬЮ-ЙОРКСЬКА ГРУПА Богдан Рубчак і Богдан Бойчук А в італійській кав’ярні Нью-Йорку «Павич» в 1958 році Патриція Калина, Богдан Бойчук і Юрій Тарнавський за кавою обговорювали своє майбутнє і вирішили видавати журнал-річник «Нові поезії» й називати себе та тих, хто до них пристав би, Нью-Йоркською групою. Журнал вийшов десь у першій половині 1959 р. Брали в нім участь сім поетів – Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Віра Вовк (прилучилась у 1960 році), Богдан Рубчак, Женя Васильківська, Патриція Калина, Богдан Бойчук.

В Нью-Йорку 16 лютого 1968 року Є.Маланюк i  помер. Похований на Нью-Джерському Бавнд-Бруку (цей цвинтар американськi украпнцi називають "нашим пантеоном"). З останнього листа до сина Богдана. 2 жовтня 1967 “Мій єдиний (сину) і вся сім'я, тут також "бабине літо", але досить мінливе... Я радий, що маєш пристойну працю і взагалі працюєш. Але я мушу Тобі сказати: найголовніше і найважливіше - це ступінь доктора, це повинно бути основним завданням. Ти мусиш над цим зосередитися, сконцентрувати працю і волю. Дуже Тебе прошу і нагадую про це. Цілую. Вас Та + Ді.”

Збірку Євгена Маланюка "Земна Мадонна" відкриває поезія "Ще сяє день..." . У ній дуже тісно переплелися два світи поетових переживань: зовнішній і внутрішній. Адже твір написаний невдовзі після одруження тридцятитрирічного письменника з Богумілою Савицькою. Поет нарешті знайшов спокій родинного життя у складних умовах еміграційного побуту в Польщі, і рядки: Збірка Євгена Маланюка "Земна Мадонна" Ще сяє день. Ще високо блакить, Далеко ще до вечора, єдина. Мої обійми сильні і палкі, І прийде час - ти подаруєш сина, -цілком і повністю передають і суто особисті, й земні бажання та емоції автора. Збірка "Земна Мадонна" і син поета Богдан з'явилися у світ одночасно, у 1934 році. 

Маленька фотографія сина і домашня адреса - незмінні супутники поета, котрого в останні роки стало підводити серце. Дорогі, якраз напередодні у мене був приємний вечір в Гарвардському університеті. Не було це так, як в Оттаві (там було близько 300 чол.), але було це приємним і близьке молодіжній аудиторії. Прекрасний зимовий сонячний день - субота. Сім'я, в якій я проживаю, має гарний патефон. Слухаю "Кармен", я щасливий. Думаю, що завтра вечором вже буду "дома", тобто на Forest Hill (Нью-Йоркська адреса Маланюка). Згадую про Вас, часто дивлюся на картину з Богданчиком. Обнімаю і цілую від усього серця Ваш Та+Ді. 

ТВОРЧІСТЬ 1922-1923 – співвидавець журналу «Веселка», (Польща, м.Калуш, табір для інтернованих вояків Армії УНР). 1922 співвидавець альманаху “Озимина”. Збірки поезій 1925 “Стилет чи стилос?” Калуш, Польща. 1926 “Гербарій” Подєбради, Українська господарська академія, Чехо-Словаччина 1930-1939 “Земля і залізо” , Варшава, Польща “Земна Мадонна” , Варшава, Польща “Перстень Полікрата” , Варшава, Польща “Вибрані поезії”, Варшава, Польща Активна участь у літературному процесі еміграції “МУР”(Західна Німеччина).

1951 “Влада”, “Поезії”, “Проща”, Америка, Ньо-Йорк 1953 Поема “П’ята симфонія” 1959 “Остання весна ”, Америка, Ньо-Йорк 1964 “Серпень”, Америка, Ньо-Йорк 1972 (Видано посмертно ) “Перстень і посох” Літературно - публіцистичні статті 1954 “Нариси з історії нашої культури” 1962 Т.І , 1966 Т ІІ “Книга спостережень”- цикли есеїв про творчість Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, М.Хвильового, П. Куліша, М. Гоголя,цикли нарисів про радянських письменників, про історіософію, про проблеми творчості, про проблеми біографії, цикл «Росія».

У рідному поету Новоархангельську на центральній площі містечка синові Богдану було доручено відкрити погруддя Євгена Маланюка. Із відпущеного Богом 71 року Є. Маланюк прожив на чужині 50. Там і вмер, але ніколи навіть подумки не зрадив ідеї вільної рідної землі. Хоча, по-філософськи, як і Шевченко, ставився до України подвійно: з любов’ю та ненавистю.