Презентація до уроку за баладою Ф. Шиллера "Рукавичка".

Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер. (1759 – 1805) «Рукавичка». Випробування головного героя балади. Образ справжнього лицаря, його мужність, відвага, людська гідність

Німеччина другої половини ХVІІІ ст. Німеччина другої половини ХVІІІ ст. називалася гордо – “Священна Римська імперія германської нації”. Однак, як дотепно підмітив французький письменник Вольтер, у ній не було нічого священного, нічого римського і нічого германського. Після спустошливої Тридцятилітньої війни, знекровлена і розбита Німеччина являла собою 300 князівств і 50 імперських міст, які були окремими маленькими державами, у кожній з яких був свій правитель, свої закони. Князь чи герцог, який керував такою, державою, мав право встановлювати власні закони, на свій розсуд розпоряджатися долею підданих. Невипадково письменник Лессінг назвав сою батьківщину “ковдрою з клаптів”. Жартували – скільки днів у році, стільки в Німеччині держав. Влада правителів була необмеженою, жорстокою і деспотичною. Населення “кишенькових імперій” розорювалося непосильними податками, скніло від примусових робіт і феодальних повинностей, у всьому залежало від примхи правителів, країна була убогою, відсталою, власна культура і мова - занедбані. Англія та Франція, найсильніші держави Європи XVIII ст., що боролися за панування у світі, усіляко прагнули підтримувати таку політичну систему Німеччини й використовували міжусобні чвари князів у власних цілях. Щоб проїхати країною з края в край, необхідно було сплачувати гроші на кожному кордоні.

Літературна балада Літературна балада, на відміну від фольклорної, створювалася одним автором. До жанру балади зверталися Ф. Війон, Р. Бернс, Й. Гете, А. Міцкевич, В. Жуковський, Р. Стівенсон та інші поети й письменники. Тематика їхніх балад така саме, як й у фольклорних. Серед ціх авторів Ф. Шиллер займає не останнє місце завдяки баладі “Рукавичка”, яку перекладали й переспівували В. Жуковський, М. Лермонтов, Галина Кирпа, М. Орест. На мій особистий погляд, найкращим є переклад Галини Кирпи, але й за перекладом, що наданий у підручнику, можна отримати уяву про зміст балади, її ідейну спрямованість.

Фрідріх Шиллер (1759 – 1805) Великий німецький письменник Й.Ф.Шиллер народився у місті Марбаху. Сім'я Шиллерів багато мандрувала за полком, в якому служив батько, а після його відставки переїхала до Людвігбурга. На 9 році життя хлопчика віддали вчитися до латинської школи. Батьки хотіли, щоб Фрідріх обрав кар'єру священнослужителя, та його вабило художнє слово. На цей час припадають перші літературні спроби майбутнього поета та драматурга. Герцог Карл Євгеній у 1772 році організував школу Карлсшуле, яка згодом перетворилася на академію. На біду для родини Шиллерів, Карл Євгеній помітив Фрідріха і зарахував хлопця до академії. Цей заклад був справжньою в'язницею. Найбільшою відрадою для юнака була поезія. Використовуючи кожну вільну хвилину, Фрідріх писав вірші, працював над п'єсою "Розбійники". Коли п'єса ставилася, герцог заборонив автору поїхати на прем'єру. Не вийшло з Фрідріха справжнього “служаки” – автор втік з Вюртембергу. З часом він поселився у Веймарі, де, незважаючи на різницю у віці, подружився з Й. В. Гете.

Творчий доробок Ф. Шиллера Творчий доробок митця досить вагомий. Є у нього драми («Розбійники» (1781), «Підступність і кохання» (1784), «Дон Карлос» (1787)), трагедії («Валленштейн» (1797—1799), «Орлеанська діва»  (1801), «Марія Стюарт» (1801), «Вільгельм Телль» (1804),) поеми («Пісня про дзвін» (1799)), філософська лірика («Боги Греції» (1788), «Художники» (1789)), праця з естетики («Лист про естетичне виховання людини» (1795)).  У 1797 році Шиллер звернувся до жанру балади. З’являються такі його твори, як «Нурець», «Івікові журавлі», «Рукавичка», «Лицар Торенбург». У баладах поет прагне зрозуміти людське буття, виявити сили, що керують ним, визначити роль гуманістичних ідеалів у житті суспільства. 

Джерело балади “Рукавичка” Сюжетною основою балади є легендарна подія, що трапилася при дворі французького короля Франціска І (1515-1547). У його часи було багато неординарних подій, які стали історичними анекдотами. Письменник Сенфуа у книзі “Історичні замітки про Париж” (1776) описав подію, яка трапилася з придворною дамою Кунігундою і з лицарем Делоржем, про любовні пригоди якого існувало багато цікавих оповідей. ”Одного разу, коли Франциск І збирався дивитися на борню левів, одна дама впустила свою рукавичку і сказала закоханому в неї лицарю Делоржу: “Якщо хочете справді переконати мене, що так сильно мене кохаєте, як оце щоденно в цім присягаєтеся, то підніміть рукавичку”. Делорж спустився вниз, взяв рукавичку, що лежала посередині між цими жахливими звірами, повернувся на трибуну і кинув дамі в обличчя. Відтоді він уже не хотів її ніколи бачити, незважаючи на неодноразові запрошення та натяки з її боку”.

Ф. Шиллер “Рукавичка” Текст твору Ждучи на грища і забави, В звіринці своїм величаво Король Франціск сидів; Тіснились вельможі при троні А кругом, на високім балконі Дам барвистий вінок процвів. Король дав знак рукою — І з ґрат сторожкою стопою Виходить лев; Але не лунає рев: Пустелі друг Зором німим обводить круг Арени — І випростав з позіхом лапи, І гривою стряс густою, І ліг самотою.

І знову владар маше рукою — На знак царський Тигр жаський З клітки рине тісної Скоком потужним; Лева він бачить і виє, Напружує шию, Кола страшні вибиває хвостом І лиже рот язиком; І кроком несміло-пружним Лева обходить він І, волі невольний син, Повнить арену риком Хрипким і диким.— Погас його рев луною, І осторонь хижий ліг.

І знову владар маше рукою — І з во дверей вивертає їх: Двох леопардів прудких; В буянні мужнього палу На тигра вони напали; Той лапою б'є їх тяжкою, І вже підводиться лев; Його могутній рев Прогримів — і став спокій; І, не давши волі злобі рвачкій, Люті лягли по короткім бою.

Нової жде битви вельможне гроно. І раптом упала з балкона Рукавичка красної дами Між хижаками. І мовить лицарю юна Кунігунда, глузлива красуня: "Щодня, щогодини, лицарю мій, Присягаєтесь ви в любові своїй — Принести рукавичку прошу вас!" І лицар Делорж поспішає і враз Збігає наниз безстрашно, І кроком твердим Ступає між звіром тим, І бере рукавичку відважно.

І, повні подиву й жаху німого Лицарі й дами глядять на нього, А він, спокійний, назад ідє І гомін безмежний навколо росте На честь його перемоги. Кунігунда героя очима вітає — Той погляд щастя йому обіцяє – Але, зійшовши під крики бучні, Він рукавичку в лице їй кинув: "Подяки, дамо, не треба мені» Сказав і її покинув. Переклад М. Ореста

Лицарський кодекс честі Лицарство  — це кодекс поведінки і честі, яких офіційно дотримувалися середньовічні рицарі. Принциповими цінностями лицарства були: побожність, честь, доблесть, шляхетність, цнотливість і вірність. Однією із найпрекрасніших сторін «брудного» Середньовіччя був феномен «прекрасної дами». Це був справжній культ кохання, причому кохання в основному духовного, платонічного. Любов стала служінням «прекрасній дамі», поклонінням їй. Дама серця була для лицаря неземним створінням, втіленням божества. У кодексі лицарської любові центральне місце займали ратні подвиги на честь «прекрасної дами» і її прославляння. Любов лицаря була відчуттям ідеально-піднесеним і витонченим. Лицар бився на турнірах, прикріпивши рукавички своєї пані до шолома і прибивши до щита табличку, чесноту, що звеличила її, ії красу. І пізніше, в епоху Відродження, на честь прекрасної пані складалися вірші і виконувалися серенади.

Рукавичка = життя? Чи справив на вас враження вчинок Делоржа? Міг рицар відмовитися виконати прохання дами? На ці питання важко відповісти, якщо не зануритися у добу навіть не середньовіччя, а ту, коли жив Фрідріх Шиллер. Тоді дуелі з-за “прекрасних дам” траплялися дуже часто. У німецьких студентів було модним битися на рапірах. Якщо немає шрамів на обличчі – ти боягуз, не лицар. Згадайте дуель О. С. Пушкіна, що відбулася з-за його дружини й закінчилася смертю поета в наслідок поранення. У “Трьох мушкетерах” Дюма герої б'ються кожного дня. Шиллер живе у добу Просвітництва і як просвітник не може схвалювати дуелі. Нажаль, у перекладі не передані такі “дрібниці”, як те, що король рухає пальцем, щоб дати знак випустити звірів; що лицар грімко тупає ногами, йдучи до арени; що Кунігунда не просить, а вимагає від лицаря того, що нам, сучасним людям, здається безглуздям, божевіллям. То чи варта рукавичка життя лицаря?

Як насправді Кунігунда ставиться до лицаря? Рукавичка впала на арену серед хижаків. Як ви гадаєте, це зроблено дамою навмисно, чи випадково? Припустимо, що випадково. Дама така бідна, що не може придбати іншу рукавичку? Що за всіх часів символізує кинута рукавичка? Може, дама жартує? Якщо так, чому вона не зупиняє лицаря, коли він йде на арену? То чи любить Кунігунда Делоржа? Відповідь очевидна: красуня ставить лицаря перед вибором – осоромитися перед королем і двором чи загинути без усякої користі. Якесь дивне кохання…

Відвага, чи безглуздя? Лицар позбавлений вибору. Не піти – осоромитися на все життя, забути про королівський двір, “прекрасних дам”, можливо, й про лицарське звання. Тоді й нащадки будуть “поганого роду”. Звісно, смерть для лицаря краща за сором. Та чи не воюють лицарі за свого сюзерена? Одна справа – впасти на полі бою за короля, на лицарському турнірі - відстоюючи власну честь, завойовуючи право подарувати вінок переможця дамі серця, зовсім інша – перетворитися на обід для хижаків.

Король Франциск і його двір Першим пунктом лицарського кодексу честі є служіння сюзерену. Присвячує в лицарі саме він, а не “прекрасна дама”. Урочисте посвячення в лицарі відбувається тоді, коли васал зробив для сюзерена щось настільки корисне, що це заслуговує нагороди й пошани. За часів Франциска І це могла бути лише війна на боці короля. Що, королю більше не потрібний лицар? Здається, не потрібний, якщо король не зупиняє Делоржа. А може, йому цікавіше дивитися на те, як звірі рвуть людину на шматки, чим спостерігати за боєм хижаків? Лицарів у короля багато… А може король не чув розмови про рукавичку? Чому ніхто з вельмож не підказав, що неможна ризикувати життям воєна на догоду дамі, хоча б і прекрасній? Вони “тісняться при троні”, певно, не для того, щоб допомагати комусь іншому. Тут кожен за себе, це теж безжалісні хижаки…

Король Франциск не зупиняє лицаря, не робить зауваження дамі, навіть не схвалює відвагу лицаря, хоч і безглузду, але справжню. Виходить, що звірі поводяться більш шляхетно, ніж люди. На основі того, про що ви дізналися сьогодні, визначте провідну думку та ідею твору. Так хто є справжнім королем? На арені нічого не сталося. Бій між хижаками не відбувся, лицар повернувся до короля, дами і вельмож неушкодженим. Згадайте, як поводяться звірі на арені. Хто зайшов на неї першим? Хто другим? Чи намагається тигр битися з левом? Чи кидаються леопарди на лева? тигра? Яким чином лев припиняє безлад серед хижаків? (У Г. Кирпи, як і в оригіналі твору “…а лев з гарчанням встав…”). Царю звірів не треба ревти, досить встати й загарчати, щоб навести лад. Загарчи він на Делоржа, що б залишилося від лицаря? Але хижак не дає такої команди.

Рукавичка – сенс назви балади Рукавчка не лише художня деталь у баладі «Рукавичка» Спочатку – це елемент вбрання вельмож, а пізніше – засіб випробування і приниження. Рукавичка - предмет дамського туалету, що захищає ніжну жіночу шкіру від різних несприятливих дій, предмет поклоніння і символ любові, спосіб показати станову приналежність пані, отримання рукавички від дами серця було для лицаря проявом високої прихильності і мало неабияке значення для закоханого. Але важливішою видається ще одна думка з приводу назви балади: лексема «рукавичка» разом з дієсловом «кидати» утворюють у німецькій, українській та російській мовах фразеологізм «кинути рукавичку», який означає «зробити виклик кому-небудь, викликати на дуель, боротьбу тощо». Походження цього фразеологізму відноситься до епохи Середньовіччя, коли під час судового поєдинку обвинувач висловлював свою скаргу вголос і кидав при цьому на землю рукавичку на знак того, що він викликає обвинувачуваного на двобій. Отже, у творі Ф. Шіллера рукавичка постає не стільки символом влади, пошани чи любові, скільки символом непокори і виклику не тільки щодо дами серця, а й до усієї знаті на чолі з королем, а може – і щодо устоїв та моралі тогочасного суспільства та суспільства часів Шиллера.

Композиція балади  Експозиція (зачин) – король і придворні чекають у звіринці грищ та забав.  Зав’язка – на знак короля випускають на арену хижих звірів.  Розвиток дії – опис поведінки звірів: тигр і леопарди підкорюються леву, Кунігунда кидає рукавичку на арену між хижаками і просить Делоржа принести рукавичку, щоб доказати свою любов до неї.   Кульмінація – Делорж забирає рукавичку,  всі вітають його з перемогою, щаслива Кунігунда чекає, поки він поверне їй рукавичку.  Розв’язка – лицар кинув рукавичку дамі в обличчя, сказав, що не потребує її подяки.  Кінцівка (результат) – сказав і її покинув.)

Домашнє завдання Скласти сенкани: Делорж, Кунігунда, Король, Лев, Фрідріх Шиллер.