Презентація до уроку зарубіжної літератури у 8 клас на тему "Скарби культури Відродження" допоможе вчителю візуалізувати тему, органічно укласти учнівський конспект.
Епоха Відродження охоплює період з XIV – по XVI ст. – це час корінних змін в соціально-економічному житті багатьох країн Європи, і перш за все Італії, Нідерландів, Франції, Німеччини. У цю епоху бурхливо розвивається торгівля, все більше значення набувають міста, з'являються перші капіталістичні підприємства – мануфактури. Разом з класом феодалів активну роль починає грати буржуазія, що народжується. Йде інтенсивний процес формування націй. Втрачає свої позиції офіційна католицька церква. Рух реформації у ряді країн приводить до її розколу. В кінці XVI в. у Нідерландах відбувається перша в світі буржуазна революція.
Гуманісти (так звали прихильників нового часу) вважали, що людина — найвища цінність на Землі, вона має право на свободу, земне щастя й всебічний розвиток своїх здібностей. Не знатне походження, а особисті таланти, багатий внутрішній світ, яскрава індивідуальність є гідними в оцінці людини. Гуманістичні ідеали стали панівними в цю добу. Для них характерне сприйняття навколишнього світу не як юдолі печалі, а як прекрасної дійсності. Людина ж згідно з цими ідеалами не грішна і низька істота, а прекрасне і досконале створіння.
Образ людини, що залежна від волі Бога, але шукає недосяжної справедливості, розкрило середньовічне мистецтво. А образ людини вольової, розумної, творчої створило тільки Відродження. Це образ ідеалізований, героїзований, але саме він став сутністю ренесансної культури. Естетичний ідеал Відродження — образ людини, що сама себе створює, не маючи жодних сумнівів. Люди у зображенні ренесансних майстрів виглядають і зовсім живими, реальними, і водночас надзвичайними, не такими, як усі. Вони належать одночасно і до земного, і до вищого планів буття. Завдяки цьому сучасне переводилося на рівень вічного, утверджувалася богоподібність реальної людини.
Соціально-економічні зміни знаходять своє віддзеркалення в культурі і мистецтві. Художники і письменники прагнуть до правдивого зображення природи і людини. Саме людину, обдаровану безмежними творчими можливостями, здатну змінити навколишній світ, прославляють в своєму мистецтві художники Відродження.
Доба Титанів. У першій половині XV ст. у Флоренції жили і працювали три митці, які отримали прізвисько «батьків Відродження»: - архітектор Брунеллескі, - скульптор Донателло - живописець Мазаччо. Мовою архітектури, скульптури і живопису вони прославляли красу людини. Всупереч ученню церкви, вони утверджували право людей на свободу і щастя, говорили про те, що людина силою розуму може пізнати закони миру.
Художники Відродження оспівували красу людського тіла, натхненність людської особи, його індивідуальні особливості. Наприклад, італійські художники Рафаель (1483-1520) і Леонардо да Вінчі (1452-1519) в своїх мадоннах оспівували не легендарну матір Христа, а велич і радість материнства, красу своїх цілком реальних сучасниць. Такі твори перестали бути іконами, хоч і виконувалися для церкви. Атлетичні фігури героїв Біблії (Мойсей, Давид), створені великим скульптором і живописцем Відродження Мікеланджело Буонарроті (1475 - 1564), відобразили могутній, загартований в життєвих нещастях дух самого художника. Живопис
Спрага розкрити таємниці природи стала відмінною рисою людей епохи Відродження. Сміливі мореплавці відкривали нові материки і землі, учені стали проникати в таємниці Всесвіту і досягли великих успіхів в багатьох областях науки. В цей час з'являється потік наукових відкриттів, винаходів, книг, витворів мистецтва.