Мета уроку:розкрити й осмислити багатогранну діяльність Б. Грінченка як митця і вченого, показати масштаби його творчості;розвивати вміння сприймати текст, аналізувати його зміст, зіставляти та аналізувати факти, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;удосконалювати логічно правильне мовлення учнів;виховувати найкращі людські якості, а особливо любов до людей, співчуття, добро та милосердя.
Літературна візитка. Б. Д. Грінченко. Псевдоніми – Василь Чайченко, Л. Яворенко,П. Вартовий, Б. Вільховий. Дата народження – 27 листопада ( 9 грудня) 1863 року. Місце народження – хутір Вільховий Яр на ХарківщиніБатько – Дмитро Якович, мати – Поліксенія Миколаївна. Національність – українець. Рід діяльності – письменник, педагог, етнограф, історик, публіцист, лексикограф, літературознавець, громадсько-культурний, політичний діяч. Жанр – оповідання, повість, вірш, поема, п'єса, балада, стаття. Дата смерті – 23 квітня ( 6 травня ) 1910 року
Стежина дитинства. Народився - 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині, тепер Сумської області у родині відставного офіцера із збіднілих дворян. Батько добре знав українську мову, але спілкувався нею тільки з селянами, дома ж розмовляли тільки російською. Грамоті він навчився в сім'ї і досить рано - перечитав все, що було в батьківській бібліотеці і під впливом прочитаного почав писати вірші.
Стежина пізнання. У 1874 р. поступив до Харківської реальної школи. Саме тоді, під впливом "Кобзаря" він починає збирати та записувати почуті пісні, легенди, казки та ін. фольклорні матеріали. "Першими літературними вчителями " Б. Грінченко називає В. Скотта, Д. Байрона, В. Гюго, О. Пушкіна, М. Некрасова, О. Кольцова. Саме вони сприяли формуванню вольового характеру письменника. За поширення заборонених царським урядом видань його заарештовують і кілька місяців тримають в ув’язненні.
Після звільнення Борису Дмитровичу довелося залишити навчання і самому почати заробляти на прожиття. Допитливий і працьовитий, він скоро навчився шити чоботи і мав від цього невеликий заробіток. Економлячи, обмежуючи себе у всьому, Борис таким чином заощаджував гроші на книги. Здобута самоосвіта дозволила Б. Грінченку скласти іспити на звання народного вчителя при Харківському університеті. З 1881 року починається його освітньо-педагогічна діяльність, яка тривала до 1893 року.
Стежина становлення. Вчителював він у селах Харківщини,Сумщини, Катеринославщини. Майже сім років життя (1887—1894) Б. Грінченка пов'язані з Олексіївкою, що у Перевальському районі на Луганщині, куди запросила його вчителювати відома просвітителька Христина Данилівна Алчевська. То був найбільш плідний період його життя. Саме тут, в Олексіївці, Борис Дмитрович написав і надрукував 196 творів різноманітних жанрів.
Стежина розвитку. Учителювання Б. Грінченко поєднував з фольклорно-етнографічною, культурологічною, науковою та лінгвістичною справами. Багато пише. У цей час його різножанрові твори, підписані або власним прізвищем, або псевдонімом (П. Вартовий, Василь Чайченко, Б. Вільхівський, Іван Перекотиполе), регулярно друкуються в журналах та альманахах.
Проза1885 рік — оповідання «Сестриця Галя», «Сама, зовсім сама».1888 рік — оповідання «Каторжна».1890 рік — повість «Сонячний промінь».1890 рік — оповідання «Олеся».1891 рік — повість «На розпутті».1891 рік — оповідання «Украла».1894 рік — оповідання «Екзамен».1897 рік — оповідання «Дзвоник».1900 рік — оповідання «Палій».1900 рік — повість «Серед темної ночі».1901 рік — повість «Під тихими вербами».
Перекладав твори Фрідріха Шіллера, Йогана-Вольфганга Гете, Генріха Гейне, Віктора Гюго та ін. Грінченко впорядкував і видав у трьох книгах «Етнографічні матеріали зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях»Разом з дружиною упорядкував «Каталог музею української старовини В. В. Тарновського» (1900)Свої педагогічні погляди викладав у працях: «Народні вчителі й вкраїнська школа» «Яка тепер народна школа на Вкраїні»
" Словарь української мови " вийшов у світ 1907-1909 рр. у чотирьох томах. Словник містить 68 тисяч українських слів з народної писемної мови, починаючи від Котляревського ї до початку ХХ століття. Словник був удостоєний Російською Імператорською Академією Наук другої премії М. І. Костомарова.