Сценарій "Революція Гідності"

Красноїльська ЗОШ І – ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

Вечір-реквієм,

присвячений

Революції Гідності

«У їхніх серцях жила Україна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

бібліотекар школи

Шпитчук О.М.

 

 

 

 

 

 

2018

 

Мета: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору,  прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

 

Бібліотекар. Дорогі діти, сьогодні ми зібралися, щоб відзначити 5 річницю знаменної для нашої Батьківщини дати. 13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко з метою утвердження в Україні ідеалів свободи та демократії, збереження й донесення до сучасного й майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року, у листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини та громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору підписав указ про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи.

Ведуча 1.  Революція гідності  – політичні та суспільні зміни в  Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на  Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Президента Віктора Януковича та його «сім’ї».

Ведуча 2. Гідність – це поняття моральної свідомості. Вона виражає уявлення про цінність усякої людини як моральної особистості. Це також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе й ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості. Поняття гідності вживається в законодавствах багатьох країн та в міжнародному праві. Зокрема, у Цивільному кодексі України гідність визнано особистим немайновим благом.

Ведуча 1.  Український  журналіст  Андрій Хохолкін сказав такі слова: «Я знаю, що таке гідність. Я бачив її. Революція 2013-2014 років…– це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти.

Я бачив гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу?

Але я не бачив гідності в тих, хто, сидячи вдома, казав: «А, нічого не зміниться, все куплено, все прораховано, все вирішено за нас, навіщо витрачати сили?»

Я бачив гідність у волонтерах-медиках, що виносили поранених під кулями.

Але я не бачив гідності в тих представниках «правоохоронних» органів, котрі прицільно стріляли в Червоний Хрест.

Я бачив гідність в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев’яними щитами, захищали барикади… Хто, ризикуючи, лягав на залізничну колію, щоб не пустити війська в Київ.

  І я не бачив гідності в тих, хто маючи на руці годинник за 600.000 доларів, платив по 200 гривень тітушкам, що пробивали голови молотками захисникам демократії в Україні.

Я бачив гідність у тих, хто лежав засніжений на сходах Генпрокуратури, і я не бачив її в тих, хто запросто, «ідучи на роботу», переступав через цих людей.

Я бачив гідність у людях, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі.

Я бачив гідність українського офіцера, котрий, беззбройний, ішов на озброєних окупантів, я бачив гідність українських ультра…

Я бачив гідність кримських мусульман, котрі запропонували православним українського патріархату правити служби в своїх мечетях, я бачив гідність у священиках, які повернули мені віру в те, що Церква може бути разом з народом.

...І ви знаєте, що якщо хтось захоче позбавити нас нашої гідності – то ми зможемо себе захистити. Як не в суді, то на вулиці, співаючи гімн України з коктейлем Молотова в руках.

Ведуча 2.   Коли ж і чому виникла Революція гідності?

Угода про асоціацію між Україною та ЄС тривала протягом 2007–2012 років. Вона надавала Україні цілий ряд преференцій і закріплювала суттєві поступки з боку ЄС. 21 листопада  Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження, згідно з яким процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом було призупинено. 29 листопада після непідписання Януковичем Угоди у Вільнюсі виникли акції на підтримку євроінтеграції. Вони перетворилися на символ непокори владі й трансформувалися в нові Майдани. Найбільший із таких Майданів виник у Києві на центральній площі.

Ведуча 1.   Пропоную вам переглянути відео, у якому звучить пісня «Україна золота». Пісня була записана 28-29 листопада 2013 року як неофіційний гімн для «Євромайдану». Cлова, музика та аранжування Юрія Меветери.

Відео «Україна золота»

Ведуча 2.  У ніч з 29 на 30 листопада для розгону студентського Майдану влада застосувала силу. О 4 годині ранку, коли на майдані Незалежності перебувало близько 100 протестувальників, площу оточили 300 озброєних спецзасобами бійців  «Беркуту». Вони витіснили людей із майдану, б’ючи їх кийками та ногами. Було травмовано десятки протестувальників. Частина з них знайшла притулок у Михайлівському Золотоверхому соборі.

Учениця (читає вірш Уляни Дубініної «На мирних студентів з кийками?..»)

На мирних студентів з кийками? Ганьба!

Таке не пробачить країна!

Не вдасться зробити з народу раба!

Не станемо ми на коліна!

Кривавий прем’єр і кривавий «гарант»!

Геть руки від мого народу!

Ми – разом! Йдемо на Євромайдан

За наших дітей, за свободу!

Бандитам не місце на нашій землі!

Ми житимем в вільній державі!

Хай чує весь світ, хай почують в Кремлі:

ГЕРОЯМ МАЙДАНУ – СЛАВА!!!

                          

Відео «Євромайдан! Відео яке повинене побачити кожен Українець!»

Хлопець. Мамо, сьогодні іду на майдан, якщо не повернуся, мене вбили.

Ти знаєш, мамо, я буду не сам, там люди, у яких багато сили.

Не плач, я мушу бути там, де всі, грудьми стояти перед лютим звіром.

Ти знаєш, мамо, я так вдячний тобі, і ти пишайся завжди своїм сином.

Візьму щита, піду поміж людей,  прикрию їх від куль отих проклятих.

Вже знаєш, мамо, дістало до грудей, як з вилами брат іде на брата.

Я іду, бо це є моя земля,  я народився тут і тут я і загину.

Ми вільні і ми любимо життя, та віддамо його за вільну Україну.

Пісня «Я сьогодні від вас від’їжджаю» у виконанні Дідушка Сергія учня 8 класу

Хлопець.  Не плач, матусю, я ще повернусь, у снах до тебе я прилину, мамо,

До рук твоїх тихенько притулюсь і запечу свою криваву рану.

Моя матусю, пам’ятай повік, що правда завжди дорога ціною,

Що я помер, як справжній чоловік,  що я не здався, я пішов до бою.

Я знаю, мамо, як тебе болить твоя душевна, віковічна рана.

Тоді була всього одна лиш мить  і постріл від руки тирана.

Прости  мене, матусенько, за все, за горе й сльози, що приніс з собою.

І пам’ятай, ти пам’ятай мене, я не пропав, не зник, я –із тобою

Хлопець.  Не плачте, мамо, я іще живий, хоча живу із кулею у грудях

А наді мною, юним, молодим схилилися в скорботі люди.

Я не помру, ніколи не помру, мені в віках залишене безсмертя.

Хоча і вас тепер не обійму ,та я живу у всенароднім серці.

Ви знайте, мамо, вам до ніг мільйони  вклоняться  низенько,

А ви спечіть мені пиріг, що так любив я, люба ненько.

Не плачте, мамо, я іще живий ,хоча уже не стану перед вами.

І не заповню ваш батьківський дім маленькими своїми діточками.

Пробачте, мамо.

Мама. Збирайся, синку, тепер тримай, та лиш дзвони, коли знайдеш хвилину.

Байдужих не пускає Бог до раю, раби не розбудують  Україну

Збирайся, доню, так казати гірко, ти там потрібна більше, ніж удома

Страшна війна, в яку вступає жінка.

Збирайтесь, любі, вас чекають люди, лише прошу, не дайте себе вбити,

А вільне серце розриває груди, страшна війна, в яку вступають діти

Ведуча 1.   8 грудня  в Києві відбувся «Марш мільйонів» – Народне віче з чисельністю, за різними оцінками, понад мільйон учасників. Було прийнято рішення про розширення мітингу та початок блокування Адміністрації Президента, Будинку Уряду та інших установ. В урядовому кварталі міста почали зводити барикади.

 

Учениця  (читає вірш Лесі Горової «Запах Майдану»)

 Немає кращих парфумів,

Ніж запах диму Майдану,

Піду у центр столиці,

Його з повітря дістану,

Пропахла куртка, волосся,

Пропахли щоки і руки,

У ньому світлі обличчя,

У ньому вигуків звуки,

Канапка з чорного хліба,

І смак імбирного чаю,

І пряний запах свободи

На повні груди вдихаю,

У нім людська відчайдушність,

Людська безстрашність і віра

І наша вся Україна

У лапах хижого звіра,

І висота барикади,

І попіл чорної шини,

І муки від катування,

Й велика гідність людини,

І кров на білому снігу,

І смерть заради вітчизни,

Щоб грудьми друга прикрити,

Як небезпека нависне.

Коли його я вдихаю,

То краще чую і бачу,

Здається, що виростаю,

Знов народилась неначе.

Візьму я куртку сховаю,

Носить не буду і прати,

Щоб через декілька років

Цей запах знову згадати,

Щоби постали в уяві

Оті буремні події,

І перемоги, і втрати,

І шлях до здійснення мрії.

І жоден в світі дизайнер

Таке не зможе створити,

Воно само утворилось

Від того, що пережите.

Немає кращих парфумів,

Ніж запах диму Майдану.

Від Львова і аж до Криму

Пропахла ним Україна.

 

Ведуча 2.  21 січня одночасно розпочалися атака спецпідрозділів на барикади протестувальників та погроми тітушок.  22 січня під час протистоянь на вулиці Грушевського з’явилися перші загиблі. Були вбиті вогнепальною зброєю Сергій Нігоян, вірменин за походженням, та Михайло Жизневський, білорус. Цього ж дня у лісосмузі Київської області було знайдено тіло Юрія Вербицького, що був викрадений з Олександрівської лікарні. З 22 січня по 27 січня було захоплено 10 адміністрацій. У всіх областях, крім Донецької та Криму, зібралися мітинги на підтримку Євромайдану.

 

Ведуча 1.  А зараз ми переглянемо відео на популярну пісню «Воїни світла».  Її написав  білоруський панк-рок гурт «Ляпіс Трубецкой». В Україні пісня «Воїни світла» стала одним із гімнів Євромайдану, коли на неї наклали відеоряд з кадрів подій на Майдані. Наприкінці березня 2014 р. перед початком штурму російськими військовими корабля «Черкаси» її заспівали українські моряки. В офіційному відео є фрагмент із палаючими шинами та «воїнами світла», які б’ються з величезним орлом і його безликими солдатами.

Відео «Воїни світла»

Ведуча 2.  Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події в Києві 18-20 лютого, у ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було травмовано. Уранці 20 лютого протестувальники перейшли у контрнаступ і, незважаючи на значні втрати, змогли зайняти Український дім, Жовтневий палац та відтіснити силовиків до урядового кварталу. Частина силовиків заявила про перехід на бік протестувальників.

Переломним моментом Єврореволюції стало прийняття Верховною Радою 20 лютого постанови «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України». Цей правовий акт визнав, що дії силових структур були незаконними.

Учениця  (читає вірш Ігоря Старенького)

Ви запитаєте: «Яка ціна свободи?» –
Для українців надто дорога:
омита кров’ю поколінь народу,
пронесена століттями в серцях.
Ну що ж, настала наша черга
складати жертву на вівтар борні,
за «Заповітом» розривать кайдани,
кропити волю кров’ю ворогів.
Ми не зганьбили славу наших предків,
нових Героїв дали небесам.
Кров на асфальті…Безліч свіжих квітів…
Свободу не дарують просто так…

Ведуча 1.   22 лютого Верховна Рада України  підтримала Постанову про усунення Віктора Януковича з посади  Президента України. Янукович записав телезвернення, у якому назвав події 18-20 лютого в Україні державним переворотом, порівнявши їх з приходом нацистів до влади у Німеччині. Він назвав депутатів, що вийшли з Партії регіонів, «зрадниками» та заперечив легітимність прийнятих Верховною Радою рішень.

25 лютого 2014 р. Генеральний прокурор України  Олег Махніцький повідомив, що Віктора Януковича оголошено в розшук за підозрою в масових вбивствах людей з обтяжливими обставинами відповідно до частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України.

Ведуча 2.  Майдан жив своїм життям. Хтось вартував, хтось рубав дрова, жінки готували в величезних казанах смачну їжу, а симпатичні дівчата розносили чай. Щогодини, як було заведено на майдані, співали гімн і молилися. Ніхто не знав, що принесе завтрашній день. Завтра могло і не настати. Всі спішили жити сьогодні.

Хлопець-Ти знаєш, а ти мені дуже подобаєшся. Навіщо чекати закінчення революції? Давай подружимося тут і зараз.

Дівчина -Та ти що, та яке весілля. А як же батьки, гості, а фата, а сукня?

Хлопець -Люба, ти що? Та це все дурниці. Буде тобі і фата, і сукня, і гості. Друзі, друзі!

Всі -Ми тут. Ми є.

Відео (Новини. Весілля на майдані)

Хлопець -Клянуся перед Богом, Україною, перед батьками та перед братами і сестрами з майдану любити тебе аж до смерті, як люблю свою рідну землю і готовий віддати за неї своє життя.

Дівчина-Клянусь бути тобі вірною дружиною, люблячою матір’ю для наших дітей і виховувати їх в дусі патріотизму та любові до землі рідної та канонів церковних допоки не схолоне в жилах кров, від нині і довіку ,клянусь!

Пісня  «Нас весна не там зустріла»

Ведуча 1. 21 лютого на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями. У жалібних промовах їх назвали «Небесною сотнею». Під час прощання з Героями зі сцени Майдану звучала жалобна пісня «Гей, пливе кача...».

 

Відео «Небесна сотня. Юні ангели»

Пісня «Кленова балада» у виконанні Кречуняк Богдани учениці 10 класу.

 

Ведуча 2. В світлу пам’ять йдуть щирі людські серця, котрі перестали битися з вини тих, що не мали і не мають совісті.

Учні зі свічками

Учень 4. Поплач, моє серце, гіркими слізьми,

бо вже не побачиш його між людьми.

Життя він віддав за Вкраїну свою,

він янголом став, найсвітлішим в раю.

 

Учень 5. Він янголом був, та народ ще не знав,

і промінь тепла свого всім дарував.

Він є разом з нами в цей час, у цю мить,

бо пам’ять вогнем завжди в душах горить.

 

Учень 6. Поплач, моє серце, чимдуж заридай

та янгольське світло в душі заховай.

 

Учень 7. О,Господи, почуй мої благання,

мою молитву, мій скорботний спів.

Чия це битва вже остання:

батьків, братів, коханих і синів?

 

 

Учень 8. У пам'ять закарбовує Вкраїна

обличчя їхні, славні імена.

На всі віки найвища і нетлінна

Життям і кровю сплачена ціна.

 

Учень 9. Увесь народ прощається із ними,

їх усмішки світлини бережуть.

Зєднай нас, Боже, дотиком незримим

крізь вічну, крізь останню цю межу.

 

Учень 10. Навчи нас, поможи нам далі жити,

Небесний Отче, дателю життя,

Даруй нам сили ворога простити,

того, який не прагне каяття

 

Учень 11. Душа ридає, кожне слово блідне,

змовкає перед болем тишини.

У помсті Україна не розквітне,

невже даремно гинули вони.

 

Учень 12. Хай їхня жертва буде бездоганна

на вічних, непомильних терезах.

Хай ця земля, для нас обітована,

воскресне знов, омита у сльозах.

 

Учень 13.  Поможи нам, о Боже єдиний,

пережити важкі ті часи,

Щоб ніхто не схитнувся

безсилий у борні, захисти і спаси.

 

Учень 14.  Дай нам сили, любові, наснаги

через терни пройти до зірок.

Не боятися втоми і зради,

а рішуче зробити свій крок.

 

Учень 15.  Ще навіть біль нестерпний не притих,

знов сіллю сипле по відкритих ранах

Не в тих стріляли снайпери, не в тих,

на гнівом переповнених майданах.

 

Учень 16.  Я знаю, друже, так казати гріх,

та видно по трибунах і екранах.

Не втих стріляли снайпери, не в тих,

на гнівом переповнених майданах.

 

Вихід зі свічками під пісня  «Гей, пливе кача» (Покладання квітів до куточку пам’яті Небесної Сотні) 

 

Перегляд відео прощання з героєм Дмитром Пацино.

Ведуча 1.  Їх немає, а вдома їх ждуть наречені й кохані дружини.

«Ще не вмерла…» І ось їх несуть на руках у крові  побратими.

Їх немає, немає, нема, нема(ехо,), лиш качатко пливе по Тисині.

Кров героїв навіки свята. Слава їм і усій Україні.

 

Ведуча 2. Протоієрей Георгій Коваленко сказав: «У Бога немає мертвих, у Бога – усі живі! Господь сказав, що «немає більшої від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх». А зараз запалимо свічки й пом’янемо тих, хто власною смертю виборював свободу й незалежність нашої України. Пом’янемо і Небесну сотню, і тих воїнів, які загинули в зоні АТО. Герої не вмирають! (Хвилина мовчання)

 

Ведуча 1. Чим була Революція гідності для України? У першу чергу випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності. Сотні тисяч українців об’єднало прагнення правди. Правди, яка би була основою державного, суспільного, особистого життя. Народ повстав проти брехні, корупції, наруги над волею людей. І вкотре виграв цю битву, адже нікому не вдасться нас зломити!

 

Учениця  (читає вірш Людмили Удовенко)

Україна  –  сильна і могутня!
Береже нехай Її Господь.
В Неї світле і святе майбутнє,
Українським серцем є народ.
Б’ється вільно українське серце,
Усім бідам, ворогам на зло
Знайде сили і не розірветься,
Якби гірко й тяжко не було.
І нехай на світі кожен знає,
Чують всі, дорослі і малі,
Українське серце не вмирає
Буде вічно битись на землі!!!

Ведуча 2.

Схиляйтесь низько тільки перед Богом, питайте небо, чом воно сумне.

Моліться довго і журіться довго. Можливо, біль так швидше промине.

Я благаю, не клоніть коліна, не гніть у дугу зламані хребти.

Через каміння власного сумління ще треба хрест на гору донести.

 

Ведуча 1.

Ми вже не ті, майдан перекував нам волю, душі, зболені серця.

Ми здобули ту правду і вогонь, з якими йдуть до самого кінця.

Кожне слово, сказане в борні - то меч і суд для тих, хто не збагнув:

«Ми люди, ми не бидло, не раби, народ, що волю у війні здобув»

 

Ведуча 2.

О, світе, зморений і грішний, життя людське по вінця у тернях.

Його історія скайданена, невтішна, брехнею зранена до глибини душа.

Та не вбита, не закам’яніла і не роздвоєна на Захід і на Схід.

Моя обвінчана з весною Україна терпінням сповнена десятки літ.

Весна перемогла, свобода на гілках забрунькувала.

Ми стали іншими, і наша нація жива в очах діброви ластівкою стала

 

Пісня «Заплакало небо»

 

Ознайомлення з виставкою літератури.