Презентація до вивчення теми "Творчість Гійома Аполлінера"

ГІЙОМ АПОЛЛІНЕР

Хай б'є годинник ніч настаєМинають дні а я ще є

ВіЙНА…Перша світова війна, яка почалася в серпні 1914 року, торкнулася і долі поета. Він прийняв рішення брати участь у бойових діях, з’явившись в Бюро вербування з проханням мобілізувати його. Аполлінера зараховують у 38 артилерійський полк в місті Нім. В армії відбулося щось непередбачене для тих, хто знав поета: цей «співак меланхолії і марноти життя» раптом знайшов себе у військовій службі, в її жорстокій, суто фізичній праці. Чоловіча солідарність, вірність якої стає справою честі, прекрасні фізичні дані допомагали йому переносити тяготи військової служби. Командування гідно оцінило участь Аполлінера у бойових діях, нагородивши його Бойовим хрестом.«На нього було приємно дивитися, – писав один із друзів. – Сильний, спритний у військовій формі, добрий, без краплі жовчі, він став загальним улюбленцем: особливо приваблювали до нього життєрадісність і великодушність, його смішні вигадки. Особливо відзначався він за загальним столом».

17 березня 1916 Аполлінер був поранений в голову осколком снаряда. Осколок пробив каску трохи правіше скроні. Наслідки поранення – бездіяльність лівої руки і параліч всієї лівої сторони тіла. Лікарі вирішуються на операцію. Трепанація черепа пройшла вдало. Але в Аполлінера все частіше стали траплятися напади хворобливої ​​дратівливості. Навесні 1917 року Аполлінер познайомився з Жаклін Кольб, дівчиною доброю, з м’яким, поступливим характером, і в травні 1918 року одружився на ній. У ролі свідка виступав його старий друг Пікассо. Жаклін оточила поета теплом і турботою, він став неподільним господарем у будинку, його звички, його слабкості були для неї законом. Спогади друзів періоду 1916-1918 років стосуються хвороби поета і короткочасного одужання. У них прослизають нотки жалю до Аполлінера, який став просто невпізнанний. Його поведінку пояснювали як впливом війни, так і перенесеною операцією, яка відбилася на його нервовій системі. Пошесть грипу— "іспан­ки", що лютувала у Європі, забрала життя 38-річного генія. Це трапилося 9 листопада 1918р.

Ґійом Аполлінер після поранення

Калігроми. Вірші Миру та Війни" Про свою збірку Аполлінер писав: «Така, яка вона є,— це книга воєнного часу і вміщує в себе життя». Вірші «Диво війни», «Є» передають почуття поета, який мав страшний воєнний досвід і зрозумів безглуздя війни — цього «людожерського бенкету». Вірш «Диво війни» — це історія людини, «яка була на війні, але вміла бути скрізь». Вірш відобразив зміни у світосприйнятті поета: для нього все розділилось на мир та війну, і він намагається об’єднати розколотий світ.

ПОРТРЕТ ГІЙОМА АПОЛЛІНЕРА – ДЖОРДЖО ДЕ КІРІКО

На початку XX століття Аполлінер був, мабуть, найбільш впливовим прихильником новаторської живопису. Де Кіріко регулярно відвідував суботні зборів на квартирі Аполлінера; саме завдяки статтям Аполлінера, ім’я художника стало відомо публіці. Картина зовсім не схожа на традиційний портрет, однак сам Аполлінер був від неї в захваті. Поет позначений тут силуетом на задньому плані. Він називав цей твір “унікальним”, “глибоким”. Він же, говорячи про білу дугу, проведену на профілі особи, зазначив, що вона надає всьому силуету схожість з мішенню. Згодом цю деталь оголосили пророчою. З початком світової війни Аполлінер потрапив на фронт, де отримав небезпечне поранення в голову, що стало причиною його передчасної смерті. На картині де Кіріко силует Аполлінера утворює тло для дивно-безбрового погруддя – та ще й з темними окулярами, які закривають очі. Цей бюст укладений в просторі, що нагадує коробку з химерним наростом на краю.

Ґійом Аполлінер і Україна. За українськими мотивами Ґійом Аполлінер написав твір «Відповідь запорозьких козаків турецькому султанові» — талановиту спробу осмислення в європейській поезії легендарних сторінок української історії. Це один із перших віршів поета, перекладений українською мовою. Твори Ґійома Аполлінера українською мовою перекладали Павло Тичина, Микола Терещенко, Дмитро Павличко, Микола Лукаш та інш

Царя небесного харцизе. Високорогий сатано. Не годимося ми в підлизи. Жери-но сам своє лайно. Воно нам в пельку не полізе. Крамарю грецъкий просмердівсь. Ти тюлъкою на честъ ісламу. I палями обгородивсь. Швидка напала твою маму. I ти в дрислинах уродивсъ. Поділъський кате струп'я вкрило. Тобі все тіло мов шпориш. Конячий зад свиняче рило. Побережи дурний свій гріш. На масті та святе курило. Відповідь запорожців турецькому султанові Гійом Аполлінер. Вільнолюбний дух запорожців та їхня вірність братерству й свободі надзвичайно імпонували Аполлінерові в пору його молодості. Це й зрозуміло. Безправний і транже, він час од часу відмічався в префектурі поліції як безробітний іноземець, існував на випадкові заробітки.

Каліграми живуть